Рішення

від 21.02.2024 по справі 905/1424/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2024 Справа №905/1424/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укразов-ВМ»простягнення 3 485 239,31 грнСуддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання: Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивачаМуходінов М.Л.від відповідачане з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укразов-ВМ» про стягнення попередньої оплати у розмірі 3485239,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №161/21-Д від 06.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.11.2023 відкрито провадження у справі №905/1424/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 09.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2024.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 31.01.2024 оголошено перерву до 21.02.2024.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований за адресою: 87519, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Прикордонна, буд. 70. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, вся територія Маріупольського району окупована з 05.03.2022.

Таким чином, направлення ухвали про відкриття провадження від 09.11.2023, а також всіх інших ухвал по справі відповідачу засобами поштового зв`язку не можливе.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було здійснено його підписку на отримання процесуальних документів по справі №905/1424/23 електронною поштою: ukrazov.vm@gmail.com (вказана електронна пошта зазначена позивачем на титульному аркуші позовної заяви, а також міститься в матеріалах справи).

Після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається із автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала суду про відкриття провадження справи від 09.11.2023 була доставлена на електронну адресу відповідача 10.11.2023.

Водночас, з метою необхідності забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідача на подання відзиву на позов, судом здійснювались телефонограми відповідачу від 14.11.2023, 04.12.2023, 12.01.2024, 05.02.2024 за номерами телефону, які наявні у матеріалах позовної заяви. Однак, телефонограму відповідачу судом не вдалося передати, оскільки номери не обслуговуються.

Крім того, 14.11.2023 судом було розміщено оголошення на сайті Господарського суду Донецької області для відповідача, в якому було повідомлено зміст ухвали від 09.11.2023. В подальшому, судом також були розміщені оголошення від 21.12.2023 та 19.01.2024.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а саме наразі продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

В той же час, судом враховано, що ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1424/23 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

У судовому засіданні 31.01.2024 з розгляду справи по суті оголошено перерву до 21.02.2024.

13.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення.

У судове засідання 21.02.2024 в режимі відеоконференції з`явився представник позивача та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач представників у судове засідання 21.02.2024 не направив, станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань по суті справи від нього не надходило.

У судовому засіданні 21.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укразов-ВМ» (постачальник, відповідач) підписано Договір поставки №161/21-Д, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю метали чорні вторинні (металобрухт), і організувати його доставку в адресу вантажоодержувача, а покупець зобов`язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість.

Ціна, номенклатура і кількість поставленого металобрухту визначаються сторонами в специфікаціях до цього Договору, які оформлюються окремо по кожному з вантажоодержувачем металобрухту. Специфікації, оформлені належним чином підписані уповноваженими представниками сторін, є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).

Загальна сума цього Договору є величиною змінною, складається з суми всіх специфікацій, оформлених до цього Договору і орієнтовно становить 50000000,00 грн (п. 2.2 Договору).

Постачальник здійснює поставку металобрухту залізничним (автомобільним) транспортом з відповідними супровідними документами на умовах DDP - цех або склад вантажоодержувача, вказаного у відповідній специфікації до цього Договору (п. 3.1 Договору).

Строк поставки металобрухту визначається у відповідних специфікаціях до цього Договору. Поставки металобрухту на умовах цього Договору та відповідної специфікації здійснюються постачальником в період, на який укладена така специфікація. У випадках, коли покупцем здійснено передоплату за металобрухт, металобрухт повинен бути поставлений постачальником не пізніше останнього числа місяця наступного за місяцем здійснення платежу (п. 3.5 Договору).

Оплата, здійснена покупцем понад поставленого металобрухту, вважається попередньою оплатою за Договором. Попередня оплата, не забезпечена своєчасним відповідно до умов Договору постачанням металобрухту, підлягає поверненню постачальником покупцю не пізніше останнього числа місяця наступного за місяцем здійснення платежу. Незалежно від того, як це передбачено будь-яким з положень цього Договору, покупець має право вимагати, а постачальник зобов`язаний повернути покупцю попередню оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання вимоги покупця. Датою отримання постачальником вимоги покупця вважається, в тому числі, дата відправки на адресу електронної пошти постачальника вимоги покупця (п. 6.3 Договору).

По закінченню строку дії Договору попередня оплата, по якій не здійснено поставку металобрухту, підлягає поверненню покупцю протягом 3-х банківських днів з моменту закінчення строку дії цього Договору (п. 6.4 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє по 05.05.2022 включно (п. 10.1 Договору).

У додатковій угоді №1 до Договору від 06.05.2021 сторони визначили види металобрухту, які підлягають постачанню.

В Угоді №1 про зміну платежу від 06.05.2021 сторони зазначили, що у зв`язку з помилковим заповненням платником реквізиту «призначення платежу» в платіжному дорученні №446438 від 06.05.2021 на суму 3100000 грн, вірним вважати призначення платежу «плата за металобрухт згідно з договором №161/21-Д від 06.05.2021 без ПДВ».

09.05.2021 сторони підписали Додаток №1 до Договору.

В Угоді №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2021 сторони погодили, що припиняють взаємні зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, випливають з нижчезазначених договорів, в яких ТОВ «Метінвест-Ресурс» і ТОВ «ПФК «Укразов-ВМ» є сторонами, а саме:

1.1) вимога ТОВ «ПФК «Укразов-ВМ» до ТОВ «Метінвест-Ресурс» про погашення грошового зобов`язання в сумі 572021,55 грн, яка виникла відповідно до договору №161/21-Д від 06.05.2021 (за поставлений металобрухт без ПДВ);

1.2) вимога ТОВ «Метінвест-Ресурс» до ТОВ «ПФК «Укразов-ВМ» про погашення грошового зобов`язання в сумі 572021,55 грн, яка виникла відповідно до договору 58/20-Д від 28.04.2020 (повернення попередньої оплати без ПДВ).

Додатковою угодою №2 від 14.06.2021 та Додатковою угодою №3 від 30.09.2021 до Договору, сторони внесли зміни в деякі пункти Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач сплатив на користь постачальника суму грошових коштів за металобрухт у загальному розмірі 98065561,59 грн (з урахуванням Угоди №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.01.2021), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору сторонами протягом 2021-2022 років були погоджені та підписані специфікації на загальну суму 96534873,66 грн.

Відповідач, в свою чергу, протягом 2021-2022 років здійснив поставку металобрухту на загальну суму 94580322,28 грн, що підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі. Проте, документи на поставку товару в розмірі 10663838,80 грн відсутні в матеріалах справи, оскільки, як зазначає позивач, вказані документи були втрачені у зв`язку з військовими діями та окупацією м. Маріуполь, яке до 24.02.2022 було фактичним місцем провадження діяльності обох сторін. Позивач звертався до правоохоронних органів із заявою №1371/3-01 від 15.08.2022 про вчинене кримінальне правопорушення щодо заволодіння невстановленими особами оригіналами правовстановлюючих документів та всією первинною документацію, що також підтверджується листом Донецької обласної прокуратури №18/2-1199вих-22 від 01.09.2022.

Таким чином, всупереч умовам Договору, відповідач попередньо оплачений позивачем товар на загальну суму 3485239,31 грн покупцеві не поставив, а також не повернув йому означену передоплату (по якій не здійснено поставку металобрухту) у встановлений Договором строк.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів поставки товару, так як і повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар відповідачем не надано.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив поставку товару у повному обсязі та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3485239,31 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Укразов-ВМ» (87519, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Прикордонна, буд. 70, ідентифікаційний код 41004389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, каб. 11, ідентифікаційний код 24819472) заборгованість у розмірі 3485239 (три мільйони чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 31 коп та судовий збір у розмірі 52278 (п`ятдесят дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн 59 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.03.2024

Суддя М.В. Хабарова