Рішення

від 26.02.2024 по справі 906/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/116/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Удод П.М., ордер серії АМ №1076925 від 24.01.2024;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАЛ ТЕКС"

до Державного підприємства "СПЕЦІАЛЬНЕ КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ БЮРО ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ"

про стягнення 300000,00 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАЛ ТЕКС" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "СПЕЦІАЛЬНЕ КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ БЮРО ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ" про стягнення 300000,00 грн заборгованості за надані послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання бухгалтерських послуг №14/09/20-2Б від 14.09.2020 в частині оплати виконавцю вартості наданих послуг (а.с.1-6).

Ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.02.2024.

Відповідач явку повноважного представника у засідання не забезпечив, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не направив; правом подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався, хоча про дату час та місце цього судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали суду від 29.01.2024 за місцезнаходженням юридичної особи: вул. Пушкінська, буд. 44, м. Житомир, Житомирська обл., 10008 та на адресу електронної пошти: p13550630@meta.ua, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Будь-які інші адреси відповідача, окрім зазначених, суду невідомі, заяв про зміну його місцезнаходження суду не надходило.

09.02.2024 на адресу суду повернулася без вручення надіслана відповідачу копія ухвали від 29.01.2024 у справі №906/116/24 з позначкою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» та нанесеним відбитком поштового календарного штемпеля 07.02.2024 (а.с.56-59).

Виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 вказав, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також суд враховує, що відповідач не був позбавлений права та об`єктивної можливості ознайомитись з ухвалою від 29.01.2024 у справі №906/116/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", а також з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З підстав наведеного вище, згідно зі ст.242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі №906/116/24 від 29.01.2024 вважається врученою відповідачу 07.02.2024 (а.с.56).

Враховуючи викладене, оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача і неподання останнім відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, враховуючи приписи ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу господарський суд, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2024 підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі. Також надав оригінали договору, актів надання послуг, вимог та актів звірки взаєморозрахунків, які були оглянуті судом.

26.02.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, 14.09.2020 між ДП "СПЕЦІАЛЬНЕ КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ БЮРО ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ" (замовник, відповідач) та ТОВ "ЛЕГАЛ ТЕКС" (виконавець, позивач) укладено договір про надання бухгалтерських послуг №14/09/20-2Б (далі - договір), згідно з п.1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати консультації з питань ведення бухгалтерського обліку та оподаткування, перелік яких буде визначено в додатку до акту виконаних робіт (надалі - послуги), а замовник - приймати надані виконавцем послуги та своєчасно і у повному обсязі оплачувати виконавцю вартість наданих послуг в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору, вартість послуг становить 10000,00 грн в місяць, якщо іншого не вказано в акті надання послуг. Акт надання послуг підписується сторонами, не пізніше останнього дня місяця, коли будуть фактично надані послуги в повному об`ємі.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг виконавця згідно актів наданих послуг в триденний термін з дати підписання акту наданих послуг.

Замовник, згідно з п.3.2 договору, зобов`язаний: приймати від виконавця послуги, що надаються згідно з цим договором; після отримання актів приймання-передачі наданих послуг виконавцем підписувати ці акти не пізніше останнього дня місяця, в якому фактично надавалися послуги; оплачувати послуги на умовах та в порядку зазначеному в п.2 даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 з щорічною пролонгацією на календарний рік, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1 договору). Оперативна взаємодія сторін цього договору проводиться за допомогою телефону, факсу, електронної пошти та мережі Інтернет, і, при необхідності, при особистих зустрічах (п.7.5 договору).

Суд звертає увагу, що позивач долучив до матеріалів справи договір про надання бухгалтерських послуг №14/09/20-2Б, датований 14.09.2023 (а.с.9-12), при цьому у позовній заяві і документах, наданих в її обґрунтування (актах надання послуг, актах звірки взаємних розрахунків), міститься посилання на договір про надання бухгалтерських послуг №14/09/20-2Б, датований 14.09.2020.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги п.6.1 договору №14/09/20-2Б від 14.09.2023, яким передбачено строк його дії до 31.12.2021 з щорічною пролонгацією на календарний рік, а також відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача та ненадання ним іншого примірника договору, суд приходить до висновку про описку в даті договору №14/09/20-2Б від 14.09.2023, яка не змінює суть фактичних відносин між його учасниками.

Отже на виконання умов договору за період червень 2021 року - листопад 2023 року позивач надав відповідачу бухгалтерські послуги на загальну суму 300000,00 грн, про що свідчать акти надання послуг, підписані сторонами та скріплені печатками їх юридичних осіб, а саме: №72 від 13.09.2021, №105 від 30.09.2021, №125 від 31.10.2021, №127 від 01.12.2021, №137 від 31.12.2021, №4 від 27.01.2022, №13 від 28.02.2022, №14 від 31.03.2022, №15 від 15.04.2022, №63 від 31.05.2022, №65 від 30.06.2022, №66 від 31.07.2022, №69 від 31.08.2022, №75 від 30.09.2022, №90 від 31.10.2022, №94 від 24.11.2022, №116 від 30.12.2022, №4 від 19.01.2023, №22 від 28.02.2023, №23 від 17.03.2023, №34 від 17.04.2023, №35 від 01.05.2023, №11 від 01.06.2023, №112 від 01.07.2023, №113 від 01.08.2023, №114 від 30.09.2023, №115 від 15.10.2023, №116 від 13.11.2023 (а.с.13-40).

Натомість відповідач свої зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав.

З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування заборгованості у повному обсязі позивач звертався до відповідача з вимогами вих.№5 від 17.03.2023 та вих.№6 від 15.05.2023, які особисто отримано головою комісії з припинення ДП "СКТБ ІПМЕ ІМ. Г.Є.ПУХОВА НАН УКРАЇНИ" 17.03.2023 та 15.05.2023, відповідно, про що свідчать розписки останнього на вказаних вимогах (а.с.41-42).

З матеріалів справи слідує, що сторонами було підписано та скріплено печатками акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 17.03.2020, з 01.01.2023 по 01.05.2023, з 01.01.2023 по 13.11.2023, згідно останнього за даними ТОВ "ЛЕГАЛ ТЕКС" станом на 13.11.2023 заборгованість відповідача становить 300000,00 грн (а.с.43-45).

Відповідач вимоги позивача не виконав, будь-якої відповіді зі свого боку не надав, оплату вартості наданих послуг не здійснив.

Оскільки відповідач добровільно не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, позивач звернувся з позовом про стягнення вказаної суми заборгованості в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання гл.63 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що договір укладено належним чином, підписано повноважними особами та скріплено печатками юридичних осіб, доказів розірвання договору матеріали справи не містять, у встановленому порядку договір недійсним не визнано, а отже є обов`язковим для сторін.

Факт надання бухгалтерських послуг позивачем та їх прийняття відповідачем підтверджується матеріалами справи, зокрема актами надання послуг, у кожному з яких міститься відмітка про відсутність претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) зі сторони замовника.

Відповідно до положень ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Зазначене кореспондується з п.п.2.1, 2.3 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Доказів на підтвердження того, що надані позивачем послуги не були прийняті відповідачем або прийняті із зауваженнями з боку останнього суду не надано. Доказів оплати наданих послуг, у тому числі в строк, встановлений п.2.4 договору, та у повному обсязі матеріали справи не містять.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується актами звірки взаємних розрахунків (а.с.43-45), які підписано повноважними особами сторін і скріплено печатками їх юридичних осіб.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 зазначив, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Відповідно до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, згідно з ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 79, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На переконання суду, позивач довів факт наявності у відповідача заборгованості за договором за отримані послуги у розмірі 300000,00 грн. Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем. Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи висновок суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "СПЕЦІАЛЬНЕ КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ БЮРО ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ" (вул. Пушкінська, буд. 44, м. Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 13550630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕГАЛ ТЕКС" (вул. Тараса Бульби-Боровця, буд. 25, оф. 112, м. Житомир, Житомирська обл., 10031, код ЄДРПОУ 42234308) 300000,00 грн заборгованості за договором про надання бухгалтерських послуг №14/09/20-2Б від 14.09.2023 та 4500,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.03.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу та представнику позивача Удоду П.М. (ЄСІТС);

3 - відповідачу (рек.) + на ел.пошту: p13550630@meta.ua.