Рішення

від 07.02.2024 по справі 757/36592/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36592/21-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

в складі:

головуючого судді - Хайнацького Є.С.

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явилась,

представника відповідача -1: не з`явився,

відповідача -2: не з`явився,

відповідача - 3: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільське», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільське» (далі - відповідач-1, ТОВ «Трипільське»), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3, ОСОБА_3 ), у якому просить трудові відносини між нею і ТОВ «Трипільське» визнати припиненими з 27 квітня 2021 року, у зв`язку із звільненням позивача за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Трипільське» від 06 червня 2011 року ОСОБА_1 призначено директором зазначеного Товариства. 07 червня 2011 року виданий наказ за № 07/06-к, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «Трипільське». 26 лютого 2021 року позивач звернулася до загальних зборів учасників ТОВ «Трипільське» із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Цього ж дня, вона направила учасникам ТОВ «Трипільське - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників товариства із зазначенням порядку денного зборів, на вирішення яких винесено питання про її звільнення. Однак, у заплановану дату - 05 квітня 2021 року загальні збори учасників ТОВ «Трипільське» не відбулися у зв`язку з неявкою на них учасників товариства. З 27 квітня 2021 року позивач фактично припинила повноваження директора ТОВ «Трипільське», відповідно до наказу № 27/04-к, звільнившись за власним бажанням, згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України. Фактичні трудові відносини між позивачем та ТОВ «Трипільське» припинені з 27 квітня 2021 року, та будь-яких рішень по діяльності товариства у подальшому не приймала.

Відповідачем ТОВ «Трипільське» порушені трудові права позивача, її право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи. На підставі зазначеного позивач просить про задоволення позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Трипільське», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 жовтня 2022 року.

Судове засідання, призначене на 11 жовтня 2022 року, було знято з розгляду у зв`язку із повітряною тривогою та припиненням роботи суду під час неї. Наступна дата судового засідання 26 січня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року відкладено розгляд справи на 13 квітня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року відкладено розгляд справи на 31 липня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року відкладено розгляд справи на 28 вересня 2023 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року відкладено розгляд справи на 07 лютого 2024 року.

Позивач у судове засідання не з`явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином; подала до суду клопотання, у якому просила розгляд справи здійснювати без її участі; позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечувала.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, відзиви на позов не подали, повідомлялися судом про розгляд справи у встановленому законом порядку.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 280 ЦПК України, встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно з наказом ТОВ «Трипільське» від 07 червня 2011 року № 07/06-к ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора цього товариства з 07 червня 2011 року на підставі протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Трипільське» № 01/11 від 06 червня 2011 року.

Відповідно до довідки з Єдиного реєстру підприємств та організацій України керівником ТОВ «Трипільське» є ОСОБА_1 .

Учасниками ТОВ «Трипільське» є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру підприємств та організацій України.

26 лютого 2021 року ОСОБА_1 направила ТОВ «Трипільське» заяву про звільнення її з посади директора товариства за власним бажанням з 05 квітня 2021 року.

26 лютого 2021 року ОСОБА_1 направила учасникам товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Трипільське».

Згідно з актом від 05 квітня 2021 року, складеним директором ТОВ «Трипільське» ОСОБА_1, позачергові загальні збори учасників ТОВ «Трипільське» не відбулися у зв`язку із відсутністю учасників.

Згідно з наказом ТОВ «Трипільське» від 27 квітня 2021 року № 27/04-к, за підписом директора ОСОБА_1, позивач припиняє виконувати обов`язки директора цього товариства з 27 квітня 2021 року у зв`язку із звільненням за власним бажанням.

Згідно з частиною другою статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Зазначені положення кореспондуються з національним законодавством.

Відповідно до статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007, та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Так, відповідно до статей 2, 5-1 КЗпП України, право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні або припиненні трудового договору не допускається.

Підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Указані вимоги було виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими ним доказами.

Законодавством України визначено право особи вільно обирати собі місце роботи та припиняти трудові відносини за власним бажанням, будь-яких обмежень не допускається, оскільки це порушує невід`ємне право особи на вільний вибір праці.

Особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19 (провадження № 61-7087св19).

Відповідно до КЗпП України встановлено загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового законодавства) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися правом наданим у статті 38 КЗпП України та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

За змістом статті 38 КЗпП України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення, створити новий виконавчий орган та внести дані зміни до Єдиного державного реєстру.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач вчинив, передбачені статтею 38 КЗпП України, статутом товариства, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», дії, необхідні для припинення трудових відносин, однак трудові відносини розірвано не було. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Ураховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитися нівелюються, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 від 26 лютого 2021 року про звільнення з посади директора ТОВ «Трипільське» за власним бажанням у встановлений строк та спосіб загальними зборами товариства розглянута не була. Зазначена бездіяльність відповідачів порушує трудові права позивача, зокрема, право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи.

За таких обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що не суперечить закону, а трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Трипільське» слід визнати припиненими з 27 квітня 2021 року. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2122875286.1 від 14.05.2021 року.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 908,00 грн у відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 3, 22, 36, 38 КЗпП України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статтями 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 274-279,280, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільське», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільське» з 27 квітня 2021 року у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільське» на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільське», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільське»: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; код ЄДРПОУ 335646825.

Відповідач 2 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНКОПП НОМЕР_2 .

Відповідач 3 - ОСОБА_3 : АДРЕСА_3 ; РНКОПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 15.02.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький