Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/15304/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/15304/23

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Берлайн» (02098, м. Київ, просп. Павла Тичини, 18-В)

про стягнення 76656, 00 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берлайн» про стягнення 76 656, 00 грн заборгованості за договором № 05-С/178 про встановлення сервітуту від 03.05.2012. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати, що складаються із судового збору.

09.10.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 09.10.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

12.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 09.10.2023.

02.11.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Суд вирішив розгляд справи 910/15304/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

03.05.2012 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берлайн» (далі - відповідач, Сервітуарій) укладено Договір № ТМ-05-С/178 про встановлення сервітуту (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом Договору є обмежене право користування Сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до даного Договору (надалі - Об`єкт розміщення).

В подальшому, сторони вносили зміни до Договору Додатковими угодами №1 від 03.05.2012, № 2 від 31.12.2014, № 3 від 03.08.2015 в частині плати за користування об`єктами розміщення та строку дії договору.

Згідно пункту 9.1. та 9.2. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2014 - даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015. У разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається пролонгованими на 1 (один) календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до пункту 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 03.08.2015 - щомісячний розмір Плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів Сервітуарія вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна Плата становить 4 791, 00 грн в тому числі ПДВ 798, 50 грн. Загальний розмір Плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних Плат.

Пунктом 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2014 - плата за рахунки, надані позивачем, повинні сплачуватися протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку відповідачем.

Позивач стверджує, що згідно з пунктом 3.3. Договору він направив відповідачу 29 рахунків на оплату на загальну суму 138 939, 00 грн за Договором за період заборгованості (№ 419 від 01.02.2021, №813 від 01.03.2021, № 1167 від 01.04.2021, № 1526 від 01.05.2021, № 1885 від 01.06.2021, № 2230 від 01.07.2021, № 2585 від 01.08.2021, № 2931 від 01.09.2021, № 3263 від 01.10.2021, № 3573 від 01.11.2021, № 3922 від 01.12.2021, № 48 від 01.01.2022, № 378 від 01.02.2022, № 739 від 01.03.2022, № 1146 від 01.04.2022, № 1458 від 01.05.2022, № 1785 від 01.06.2022, № 2113 від 01.07.2022, № 2441 від 01.08.2022, № 2870 від 01.09.2022, № 3011 від 01.10.2022, № 3337 від 01.11.2022, № 3675 від 01.12.2022, № 44 від 01.01.2023, № 362 від 01.02.2023, № 696 від 01.03.2023, № 1013 від 01.04.2023, № 1335 від 01.05.2023, № 1657 від 01.06.2023). Натомість, відповідач здійснив часткову оплату по 13 рахункам на загальну суму 62 283, 00 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача суми заборгованості у загальному розмірі 76 656, 00 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача щодо стягнення заборгованості у розмірі 76 656, 00 грн за період користування сервітуарієм (відповідачем) будівлями комунальної власності з лютого 2021 по червень 2023 за неналежне виконання грошового зобов`язання.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором щодо здійснення своєчасної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.08.2023 за період з 01.02.2021 до 30.06.2023 включно складає 76 656, 00 грн.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.11.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 02098, м. Київ, просп. Павла Тичини, 18-В. (оскільки, згідно відповіді №213873 про наявність зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС від 25.10.2023, у відповідача відсутній електронний кабінет).

При цьому, в ухвалі від 02.11.2023 суд на виконання приписів. 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України повідомляв відповідача про визначений статтею 6 Господарського процесуального кодексу України обов`язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 09.11.2023.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, останнім днем для подання відзиву є 24.11.2023. Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/15304/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов договору та на яку суму?

- чи наявне/відсутнє порушення відповідачем виконання договірних зобов`язань, а відтак, чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладено Договір № TM-05-С/178 від 03.05.2012 (з урахуванням внесених до нього у подальшому змін), предметом якого є обмежене право користування відповідачем будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами, зазначеними в Додатку № 1 до Додаткової угоди № 3.

За змістом частини 1 статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут).

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що у Договорі сторонами погоджено, у тому числі, його предмет, строк, права й обов`язки сторін, їх відповідальність, а також інші умови, які передбачені для даного виду договорів.

Суд зазначає, що на виконання умов Договору № ТМ-05-С/178 від 03.05.2012 та Згідно Додаткових угод № 1 від 03.05.2012, № 2 від 31.12.2014, № 3 від 03.08.2015, що є підписаними уповноваженими сторонами без зауважень з боку відповідача, позивач виконав свої зобов`язання шляхом надання завчасно відповідачу рахунків на оплату.

Як підтверджено матеріалами справи, сума яку відповідач повинен оплатити позивачу в період заборгованості становить 138 939, 00 грн, про що свідчить направлені відповідачу рахунки на оплату за Договором (№ 419 від 01.02.2021; № 813 від 01.03.2021; № 1167 від 01.04.2021; від 1526 від 01.05.2021; № 1885 від 01.06.2021; № 2230 від 01.07.2021; від 01.07.2021; № 2585 від 01.08.2021; № 2931 від 01.09.2021; № 3263 від 01.10.2021; №3473 від 01.11.2021; № 3922 від 01.12.2021; № 48 від 01.01.2022 № 378 від 01.02.2022; № 739 від 01.03.2022; № 1146 від 01.04.2022; № 1458 від 01.05.2022; № 1785 від 01.06.2022; № 2113 від 01.07.2022; № 2441 від 01.08.2022; № 2870 від 01.09.2022; № 3011 від 01.10.2022; №3337 від 01.11.2022; № 3675 від 01.12.2022; № 44 від 01.01.2023; № 362 від 01.02.2023; № 696 від 01.03.2023; № 1013 від 01.04.2023; № 1335 від 01.05.2023; № 1657 від 01.06.2023).

Пунктом 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 31.12.2014 - плата за рахунки, надані позивачем, повинні сплачуватися протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач частково здійснив оплату за Договором у період з лютого 2021 по червень 2023 згідно наявних в матеріалах справи рахунків на оплату (№ 813 від 01.03.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 3573 від 01.11.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 3922 від 01.12.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 3263 від 01.10.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 1526 від 01.05.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 2931 від 01.09.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 1167 від 01.04.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 1885 від 01.06.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 2230 від 01.07.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 48 від 01.01.2021 на суму 4 791, 00 грн; № 1458 від 01.05.2022 на суму 4 791, 00 грн; № 1785 від 01.06.2022 на суму 4 791, 00 грн; № 1146 від 01.04.2022 на суму 4 791, 00 грн; № 44 від 01.01.2023 на суму 4 791, 00 грн), що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача на загальну суму 67 074, 00 грн.

Позивач в позові зазначив, що відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 62 283, 00 грн, так як оплату в сумі 4 791, 00 згідно платіжної інструкції від 30.06.2022 №2271 останній зарахував за січень 2021 року.

Однак, суд встановив, що позивач в позовній заяві вказує період нарахування заборгованості, серед якого січень 2021 року відсутній (оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості, що долучений до позову, оплата заборгованості за січень 2021 була здійснена відповідачем та зарахована позивачем згідно платіжної інструкції від 18.01.2022, що також підтверджується даними виписки по особовому рахунку позивача). Зокрема, спірними періодами є лютий 2021, серпень 2021, лютий-квітень 2022, липень-грудень 2022, лютий 2021-червень 2023.

Натомість, згідно здійсненого відповідачем платежу на суму 4 791, 00 грн за 30.06.2022, в призначенні якого міститься посилання на рахунок від 01.04.2022 № 1146, що долучений позивачем до позову та стосується оплати права користування будівлями за квітень 2022 року. Отже, суд прийшов до висновку, що заборгованість за квітень 2022 була відповідачем оплачена згідно платіжної інструкції від 30.06.2022 №2271, а відтак позовні вимоги в частині стягнення заборгованості відповідача за квітень 2022 є безпідставними.

В іншій частині матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем наявної заборгованості, а відтак позовні вимоги є доведеними, та такими що підлягають задоволенню у розмірі 71 865, 00 грн.

6. Розподіл судових витрат.

В позовні заяві позивач зазначив, що ним понесено судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України внормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, з огляду на те, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, суд згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України покладає на відповідача 2 684, 00 грн судового збору.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берлайн» про стягнення 76 656, 00 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берлайн» (02098, м. Київ, просп. Павла Тичини, 18-В) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А) 71 865 (сімдесят одну тисячу вісімсот шістдесят п`ять) грн 00 коп. - основного боргу, 2 684 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 4 791, 00 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких