Рішення

від 06.02.2024 по справі 910/14876/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2024Справа № 910/14876/23

За позовом ОСОБА_1 ;

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76";

про визнання недійсним рішення.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Глушко С. Ф.;

Від позивача: Грабовий О.А., адвокат, ордер серії АВ № 1094341 від 20.09.2023;

Від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" від 12.05.2023, оформленого протоколом № 5.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невідповідність вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" рішення членів правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76", оформленого протоколом № 5 від 12.05.2023, яким надано дозвіл щодо розміщення на даху будинку базової станції стільникового зв`язку стандарту GSM.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14876/23 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.10.2023.

До господарського суду 24.10.2023 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

Також 24.10.2023 ОСОБА_1 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останні просить залучити до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфсел" та витребувати від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" оригінал договору №К11091 від 17.05.2023.

У підготовчому засіданні 05.12.2023 судом розглядалося клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно безпосередньо позивачем.

А відтак, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у його задоволенні.

Також у підготовчому засіданні 05.12.2023 розглядалася судом заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви (постанови Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19).

Суд вказує, що у позовній заяві позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, а відтак, у даному випадку, збільшення розміру позовних вимог не можливе.

Крім того позивачем не заявляються у вказаній заяві якихось нових вимог.

Суд зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Суд вказує, що за змістом вказана заява є заявою про залучення до участі у справі співвідповідача та клопотанням про витребування доказів.

В частині вимог щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфсел" суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" від 12.05.2023, оформленого протоколом № 5.

З наведеного вбачається, що позивачем не заявлено позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфсел", а відтак у суду відсутні правові підстави для залучення у справі співвідповідача.

В частині вимог щодо витребування доказів суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем не у позовній заяві не було зазначено про необхідність витребування оригіналу договору №К11091 від 17.05.2023 для огляду, а клопотання про це заявлене ним з пропущенням строку, вказаним у ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а відтак таке клопотання судом залишається без задоволення.

Крім того, як уже зазначалося судом, відповідно до ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу та не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно безпосередньо позивачем.

А відтак, суд, розглянувши заяву позивача, яка названа останнім заявою про збільшення позовних вимог, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у її задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14876/23 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 06.02.2024 представник відповідача не з`явився.

Суд вказує, що ухвали суду направлялися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, а саме: вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 11, м. Київ, 03035, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" № 910/1 від 09.10.2023, в якому останній просить суд відкласти підготовче засідання та надати йому можливість підготувати та подати обґрунтований відзив на позовну заяву.

Тобто, з наведеного вбачається, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" повідомлене про наявність у суді справи з позовними вимогами до нього.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/14876/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 25.09.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

06.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) є власником квартири АДРЕСА_1 .

24.10.2016 було проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" (далі також - відповідач, ОСББ) в результаті перетворення Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гідроприлад - 76".

12.05.2023 правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 5, яким надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайфсел" на розміщення на даху будинку базової станції стільникового зв`язку стандарту GSM.

Позивач, звертаючись до суду вказує, що правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76", як виконавчий орган, не наділене повноваженнями вирішувати питання щодо використання спільного майна, а саме надання дозволу на розміщення на даху будинку базової станції стільникового зв`язку стандарту GSM, оскільки виключно загальні збори ОСББ уповноважені приймати рішення щодо використання спільного майна співвласників, яким є дах будинку.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

За змістом ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Як передбачено ст. 382 Цивільного кодексу України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За приписами ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Як визначено ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Як передбачено ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема, визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об`єднання, укладати договори, визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою, встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.05.2023 правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 5, яким надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайфсел" на розміщення на даху будинку базової станції стільникового зв`язку стандарту GSM.

17.05.2023 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайфсел" (замовник) укладено договір № К11091 про доступ до об`єкта для розміщення технічних засобів телекомунікацій, відповідно до п. 1.1. якого, управитель надає замовнику доступ до об`єкта доступу- частини даху житлового будинку, загальною площею 10 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 11, та елементів його інфраструктури (далі - об`єкт доступу), перелік яких визначений у Додатку Ає2 до Договору, з метою - користування, розміщення, модернізації, експлуатаційного та технічного обслуговування технічних засобів телекомунікацій (обладнання) замовника, перелік яких визначений у додатку №1 до договору, відповідно до законодавства та на підставі цього договору, згідно акту готовності до користування місцем розташування обладнання (додаток №5 до договору).

Як встановлено ч. 1-3 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об`єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень.

Також у вказаній статті Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами. До компетенції правління відноситься: підготовка кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; розпорядження коштами об`єднання відповідно до затвердженого загальними зборами об`єднання кошторису; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням; ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності про діяльність об`єднання; скликання та організація проведення загальних зборів об`єднання або зборів представників; призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення.

Тобто, наведеною статтею Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачений вичерпний перелік питань, що відноситься до компетенції правління ОСББ.

В свою чергу ч. 3 ст. 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об`єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.

Також відповідно до абз. 4 ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

З наведеного вбачається, що якщо місце розташування об`єкта належить до спільного майна багатоквартирного будинку, то рішення щодо надання згоди на користування таким майном фізичною чи юридичною особою приймаються виключно загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, питання про використання спільного майна, а в даному випадку частини даху житлового будинку, загальною площею 10 кв. м., не входить до компетенції правління ОСББ, а є виключною компетенцією загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а відтак, рішення від 12.05.2023, оформлене протоколом № 5, прийняте неповноважним органом - правлінням об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а тому це рішення є недійсним.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом порушення відповідачем вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", суд дійшов висновку про те, що вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" від 12.05.2023, яке оформлене протоколом № 5, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" від 12.05.2023, оформлене протоколом № 5.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гідроприлад-76" (03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 11, ідентифікаційний код 22906830) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.03.2024.

Суддя О.В. Мандриченко