Ухвала

від 14.02.2024 по справі 910/20146/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

14.02.2024Справа № 910/20146/20За заявою Адвокатського об`єднання "Лоялті" про перегляд ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року та від 05.04.2021 року за нововиявленими обставинами

у справі №910/20146/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова,3-Б, ідентифікаційний номер 31983539)

до Приватного підприємства "Агрошанс-2014" (65014, м. Одеса, Деволанівський узвіз, 12, прим. 15Н, ідентифікаційний номер 39311000)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від заявника АО "Лоялті"- Кучеренко Д.О.(поза межами приміщення суду)

арбітражний керуючий- Бова Д.В.

вільний слухач - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/20146/20 про банкрутство Приватного підприємства "Агрошанс-2014".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 з поміж іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Агрошанс-2014". Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" до Приватного підприємства "Агрошанс-2014" в розмірі 7 270 530,97 грн.

Також, ухвалою попереднього засідання від 05.04.2021, з поміж іншого, визнано кредитором у справі № 910/20146/20 по відношенню до боржника:- Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" на суму 7 336 550,97 грн., з яких: 66 020,00 грн. - перша черга, 7 270 530,97 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

У грудні 2023 року до Господарського суду міста Києва звернулось Адвокатське об`єднання "Лоялті" з заявою про перегляд ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 та від 05.04.2021 за нововиявленими обставинами.

Також до суду надійшла заява заявника про поновлення пропущеного процесуального строку.

Так, відповідно до вказаних заяв, заявник просить господарський суд:

- поновити Адвокатському об`єднанню "Лоялті" строк на подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у справі №910/20146/20, визнавши причини пропуску цього строку поважними;

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року у справі №910/20146/20 в частині визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" до Приватного підприємства "Агрошанс-2014" в розмірі 7 270 530,97 грн. відхилити;

- ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 року у справі №910/20146/20 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" до Приватного підприємства "Агрошанс-2014" в розмірі 7 270 530,97 грн. скасувати, а вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" виключити з реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства "Агрошанс-2014".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою Адвокатського об`єднання "Лоялті" про перегляд ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року та від 05.04.2021 року за нововиявленими обставинами у справі №910/20146/20. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 14.02.2024. При цьому, вказаною ухвалою суду задоволено клопотання заявника про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 та від 05.04.2021 у справі №910/20146/20, поновлено вказаний процесуальний строк.

29.01.2024 до суду від ліквідатора надійшли заперечення на заяву про перегляд ухвал суду за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 14.02.2024 представник заявника підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Арбітражний керуючий надав заперечення на подану заяву, аналогічні викладеним у письмових поясненнях.

Розглянувши заяву про перегляд ухвал суду за нововиявленими обставинами, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 320 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності переглянути прийняті ними судові рішення, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили за нововиявленими обставинами.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх існування на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Відповідно до частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 325 ГПК України в разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов`язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Суди вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16, постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 908/1043/17, від 28.10.2021 у справі № 910/1645/19.

Як на нововиявлену обставину Адвокатське об`єднання "Лоялті" вказало на прийняття Господарським судом міста Києва рішення №910/20146/20 (910/9531/22) від 19.04.2023, залишеного без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2023, на підставі яких встановлено недійсність договору поруки від 21.01.2019 року, укладеного між ТОВ "Підволочиськ Зерно" та ПП "Агрошанс-2014".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі №910/20146/20 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова,3-Б, ідентифікаційний номер 31983539) до Приватного підприємства "Агрошанс-2014" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова,20, офіс 127, ідентифікаційний номер 39311000) в розмірі 7 270 530,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 визнано кредитором у справі № 910/20146/20 по відношенню до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Олійно-жирова компанія» на суму 7 336 550,97 грн., з яких: 66 020,00 грн. - перша черга, 7 270 530,97 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

Як установлено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.02.2021, у ТОВ «ТД «Олійно-жирова компанія» наявні вимоги до ПП «Агрошанс-2014» у розмірі 7 270 530, 97 грн., які виникли на підставі договору поруки від 21.01.2019, що були передані ТОВ ТД «Олійно-жирова компанія» за договором відступлення права вимоги № 20/05-20 від 20.05.2020.

20.05.2020 року між ТОВ «Підволочиськ зерно» та ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» укладено договір про відступлення права вимоги № 20/05-20, згідно якого первісний кредитор ТОВ «Підволочиськ зерно» відступає, а новий кредитор ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» набуває права вимоги, належні Первісному кредитору відповідно до (і) Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № ПЗ-18/04/17-ф від 18.04.2017 року та (іі) Договору № 03/04-17-01 від 03.04.2017 року про відступлення права вимоги за договором фінансової допомоги № ПЗ - 14/12/16-ф від 14.12.2016 року (п. 1.1. Договору відступлення права вимоги).

Окрім того, у відповідності до Додаткової угоди № 1 до договору відступлення права вимоги № 20/05-20, Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредитору відповідно до договору поруки від 21.01.2019 року.

За умовами договору поруки від 21.01.2019, ПП «Агрошанс-2014» (поручитель) поручається перед ТОВ «Підволочиськ зерно» за повне виконання зобов`язань ТОВ «Об`єднана торгівельна мережа» за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № ПЗ-18/04/17-Ф від 18.04.2017 року та за Договором №03/04-17-01 від 03.04.2017 року про відступлення права вимоги за Договором поворотної фінансової допомоги № ПЗ-14/12/15-ф від 14.12.2016 року, які полягають у сплаті ТОВ «Об`єднана торгівельна мережа» заборгованості перед ТОВ «Підволочиськ зерно» у загальному розмірі 55 550 530,97 грн., у тому числі, за договором ПЗ -18/04/17-ф від 18.04.2017 року в розмірі 7 280 530,97 грн.

Згідно п. 1.4 Договору поруки від 21.01.2019, сторони підтверджують, що згідно Додаткової угоди № 21/01/19-3 від 21.01.2019 року до основних договорів ТОВ «Об`єднана торгівельна мережа» зобов`язується повернути надану поворотну фінансову допомогу за основними договорами не пізніше 31.12.2019 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 та постановою Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 910/20146/20 (910/9531/22) позовну заяву АО «Лоялті» задоволено та визнано недійсним з моменту укладання договір поруки від 21.01.2019, укладений між ТОВ «Підволочиськ Зерно» та ПП «Агрошанс-2014».

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

Отже, встановлений судом факт недійсності договору поруки від 21.01.2019, про що стало відомо після набрання законної сили в межах справи № 910/20146/20 (910/9531/22), є істотною для справи обставиною в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/13318/16.

Разом із цим, згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21, той факт, що первісний кредитор передає новому кредитору вимогу, яка припинилася, є підставою для відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, а не підставою недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога.

Відтак, визнання недійсним договору поруки від 21.01.2019 не є підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 20/05-20 від 20.05.2020, оскільки за таким договором ТОВ «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» у силу закону не набуло права вимоги, належні ТОВ «Підволочиськ зерно» відповідно до договору поруки від 21.01.2019 року.

Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

З огляду на наведене, грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» на суму 7 270 530,97 грн. ґрунтувалися на договорі поруки від 21.01.2019, який у судовому порядку визнаний недійсним, тобто права вимоги за таким договором не перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» на підставі укладеного ним договору відступлення права вимоги № 20/05-20 від 20.05.2020.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність скасування пункту 2 ухвали суду від 08.02.2021 у справі №910/20146/20 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» до боржника на суму 7 270 530,97 грн.

Також у зв`язку з наведеними вище нововиявленими обставинами підлягає скасуванню пункт 1 ухвали суду від 05.04.2021 у справі №910/20146/20 із прийняттям нового рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» у визнанні кредитором боржника на суму 7 270 530,97 грн.

В інших частинах ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 та від 05.04.2021 у справі №910/20146/20 підлягають залишенню без змін.

Судом прийняті до уваги заперечення ліквідатора про те, що АО «Лоялті» просить скасувати визнання всіх вимог ініціюючого кредитора, відтак підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Агрошанс-2014» були відсутні.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ПП "Агрошанс" здійснюється відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 2 названого Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів

Аналізуючи норми чинного законодавства, у суду відсутні підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки відсутність заборгованості перед ініціюючим кредитором, не передбачено нормами КУзПБ, а також позбавляє кредиторів, вимоги яких уже заявлено у даній справі, задовольнити їх у процедурі банкрутства.

Також поза увагою не слід залишати факт судового контролю за процесом задоволення вимог кредиторів, який гарантує дотримання прав як кредиторів, так і боржника.

Наразі в межах розгляду справи №910/20146/20 про банкрутство Приватного підприємства «Агрошанс-2014» перебувають заяви інших кредиторів боржника, зокрема, Адвокатського об`єднання «Лоялті» на суму 95 200,00 грн. та надійшла заява ОСОБА_2 на суму 55 550 530,97грн.

Тоді як за відсутності цього контролю з боку суду у межах справи про банкрутство з підстав, зокрема, закриття провадження у справі про банкрутство, кредитори (окремі кредитори) мають ризики незадоволення їх вимог повністю або частково: внаслідок збільшення та накопичення заборгованості боржника; внаслідок недобросовісної поведінки боржника - задоволення ним на власний розсуд (за власно визначеним пріоритетом) вимог окремих (окремого) кредитора, що не має місце за умови судового контролю, наприклад, під час одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство, чи у відповідності до черговості, визначеної ст. 64 КУзПБ.

Крім цього продовження провадження у цій справі про банкрутство Боржника задля надання йому можливості погасити вимоги кредиторів чи то у процедурі розпорядження майном, санації, ліквідації дає можливість досягти процесуальної економії та запобігти повторному (неодноразовому) порушенню провадження у справі про банкрутство Боржника.

Таким чином, відхилення вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» до боржника за наслідками перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами в частині визнання вимог такого кредитора, не є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Агрошанс-2014».

При цьому, суд також урахував постанову Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 916/1526/20 з розгляду касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.06.2022 про задоволення заяви про перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 16.06.2020 року за нововиявленими обставинами.

Щодо вимог АО «Лоялті» виключити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» з реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства «Агрошанс-2014», суд дійшов висновку про наступне.

Зі змісту статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що після розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів ведення такого реєстру та внесення до нього змін покладається на розпорядника майном (керуючого санацією, ліквідатора). Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленому цим Кодексом, такі кредитори є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; за результатами розгляду заяв кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор веде реєстр вимог кредиторів; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, відповідно до запровадженої процедури немає необхідності у прийнятті судового рішення саме про внесення змін до реєстру вимог кредиторів за наслідком розгляду поточних, заставних чи інших вимог (по заробітній платі), які визнані ухвалою суду про розгляд вимог цього кредитора. Розпорядник майна (ліквідатор) повинен виконати цю ухвалу та внести до реєстру вимог кредиторів такі вимоги, за винятком наявності спору щодо черговості чи розміру вимог окремого кредитора, який має розглядатися судом і тільки після завершення розгляду спірних вимог такі вимоги вносяться до реєстру ліквідатором.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/26972/14.

Реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів ліквідатор подає до господарського суду після завершення всіх розрахунків з кредиторами разом зі звітом та ліквідаційним балансом (ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до частини першої статті 3 КУзПБ, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.

Пунктом 1 Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5 встановлено що ці Вимоги визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Реєстр) та вимоги до форми Реєстру, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до Реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Пунктом 1 Розділу ІІІ "Ведення Реєстру" Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Відповідно до пункту 8 Розділу ІІІ "Ведення реєстру" Вимог, у разі погашення вимог кредитора іншим шляхом, ніж задоволення за рахунок реалізації майна, відомості щодо способу погашення та дати погашення такої вимоги вносяться в графу "Примітки".

З огляду на зазначене, саме на ліквідатора покладено обов`язок щодо внесення змін до реєстру вимог кредиторів, у той час як нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено внесення відповідних змін судом.

Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні заяви АО «Лоялті`у частині виключення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Олійно-жирова компанія» з реєстру вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі 5004/407/12.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 320-323, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Адвокатського об`єднання "Лоялті" про перегляд ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року та від 05.04.2021 року за нововиявленими обставинами у справі № 910/20146/20 задовольнити частково.

2. Скасувати пункт 2 ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/20146/20.

3. У скасованій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/20146/20 прийняти нове рішення, яким відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія" (08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова,3-Б, ідентифікаційний номер 31983539) до Приватного підприємства "Агрошанс-2014" (03035, м. Київ, вул. Кудряшова,20, офіс 127, ідентифікаційний номер 39311000) у розмірі 7 270 530,97 грн.

4. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 910/20146/20 залишити без змін.

5. Скасувати пункт 1 ухвали Господарського суду м. Києва від 05.04.2021 у справі № 910/20146/20.

6. У скасованій частині ухвали Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/20146/20 прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Олійно-жирова компанія» у визнанні кредитором боржника на суму 7 270 530,97 грн.

7. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/20146/20 залишити без змін.

8. В решті вимог заяви Адвокатського об`єднання "Лоялті" про перегляд ухвал Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 року та від 05.04.2021 року за нововиявленими обставинами у справі № 910/20146/20 відмовити.

9. Копію ухвали направити заявнику, боржнику, ліквідатору, Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Олійно-жирова компанія".

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки відповідно до положень статей 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 04.03.2024

Суддя Д.В. Мандичев