Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/18370/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/18370/23

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомАкціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 2/10)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інтернешнл Груп" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 1а)простягнення 176 814 грн 27 коп.Представники сторін: не викликались

Встановив:

30.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інтернешнл Груп" про стягнення 176 814 грн 27 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.09.2021 № 067-592|2021, договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 500/21ЕН та договору про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відповідне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди від 01.09.2021 № 067-592|2021 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання майна за період з листопада 2021 по лютий 2022 року, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 123 313 грн 93 коп. Крім того, за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховано17 316 грн 21 коп. пені та 36 184 грн 13 коп. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18370/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.01.2024 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0600237536930, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 1а) було направлено ухвалу від 05.12.2023, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 13.01.2024.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 вручена відповідачу 13.01.2024.

Станом на 04.03.2024 відповідачем вимог ухвали суду від 05.12.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інтернешнл Груп" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2021 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем", назву якої змінено на Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Інтернешнл Груп" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна № 067-592|2021 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно а саме: нежитлові приміщення корпусу № 2 на 3 поверсі зальною площею 149.8 кв.м. що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова (Іллєнка), 2/10 (далі - майно). Вартість майна визначена згідно і висновком про вартість майна станом на 06.08.2021, виконаним суб`єктом оціночної діяльності Товариством і обмеженою відповідальністю "Фінпрайс" та становить 1 692 000,00 грн без врахування ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном і дати підписання сторонами акта приймання-передавання майна і стає невід`ємною частиною договору. Речові права на майно у орендаря виникають з моменту підписання Акта приймання-передавання.

Пунктом 3.1 договору оренди сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно із рахунками, виставленими орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Якщо представник орендаря особисто не забирає рахунок у представника орендодавця, рахунок вважаються врученим належним чином у разі направлення цінним листом і описом вкладення на адресу орендаря, зазначену у розділі цього договору про реквізити сторін, або повідомлену орендарем відповідно до пункту 5.11 цього договору. Неотримання рахунка не звільняє орендаря від обов`язку оплати.

Орендар зобов`язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно ви наслідків власної господарської діяльності (пункт 3.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 3.3 договору оренди вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші втрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовується орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше.

У відповідності до пункту 3.4. договору оренди орендна плата за базовий місяць оренди (серпень 2021 року) становить з урахування ПДВ 21 571 грн 20 коп. Орендна плата за кожний наступний місяць визначаться шляхом автоматичного коригування орендної плати за попередній місяць на розрахований державними органами статистики індекс інфляції (індекс споживчих цін) до попереднього місяця. В разі, якщо індекс інфляції становить менше 100.0 % розмір орендної плати за користування майном коригуванню не підлягає.

Пунктом 5.2 договору оренди встановлений обов`язок орендаря своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плату за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо майна, інші витрат, в тому числі експлуатаційні, щодо утримання майна згідно з відповідним окремим договором. Самостійно оплачувати не передбачені зазначеним окремим договором витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна.

Згідно з пунктом 10.3 договору оренди сторони погодили, що цей договір діє до 01.08.2024 в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення до повного виконання.

Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі майна в оренду від 01.09.2021 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду у належному технічному стані нежитлові приміщення (третій поверх) корпусу № 2, загальною площею 149,8 кв.м., які знаходяться на балансі орендаря та розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10

Крім того, 01.09.2023 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем", назву якої змінено на Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (сторона-1 за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Інтернешнл Груп" (сторона-2 за договором, відповідач у справі) укладено договір № 067-593|2021 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди № 067-592|2021 від 01.09.2021 (далі - договір-2), відповідно до умов якого сторона-2 зобов`язана компенсувати стороні-1 плату за землю з ПДВ, в залежності від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, що переданий в оренду, та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений стороною-1 з ПДВ в залежності від ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, встановленої органами місцевого самоврядування згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною договору

Сторона-2 зобов`язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони-1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони-1 (пункт 2.2. договору-2).

Пунктом 7.1. договору-2 сторони визначили, що цей договір діє з дати укладення до припинення дії договору оренди.

Також, 01.11.20211 між Державною акціонерною холдинговою компанією "Артем", назву якої змінено на Акціонерне товариство "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Інтернешнл Груп" (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір № 200/21-ЕН про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір-3), який розроблений згідно з чинним законодавством України, укладається на основі договору оренди № 067-369/2018 та опитувального листа (додаток 1). Виконавець забезпечує споживача: електричною енергією, питною водою, водовідведенням, а також проводить (за необхідністю) монтажні, та інші роботи у орендованому приміщенні, а споживач зобов`язується отримати послуги та відшкодувати виконавцю витрати пов`язані з наданням послуг згідно умов викладених в цьому договорі.

У відповідності до пунктів 2.2.1-2.2.5 договору-3 виконавець зобов`язаний:

- забезпечувати споживача енергоносіями у вигляді: електроенергії, питної води, забезпечує водовідведення, та також проводити монтажні, налагоджувальні та інші роботи у орендованому приміщенні згідно з окремим кошторисом та актом виконаних робіт;

- розраховувати кількість спожитих споживачем послуг приладами обліку, встановленими у споживача, а при відсутності приладів обліку, обсяг послуг встановлюється розрахунковим шляхом. Періодична метрологічна повірка комерційних приладів обліку здійснюється споживачем у строки, встановлені Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність";

- формувати вартість відшкодування витрат по забезпеченню енергоносіями , виходячи з калькуляції, затвердженої виконавцем у встановленому порядку, та тарифів міських енергопостачальних організацій;

- складати акти забезпечення енергоносіями, а у разі надання додаткових робіт (монтажні, налагоджувальні та інші) складати акти виконаних робіт. На підставі актів виконавець виставляє платіжні вимоги (рахунки) за спожиті енергоносії чи виконані роботи.

- надавати споживачу акт спожитих енергоносіїв, виконаних робіт (при наявності) та платіжні вимоги (рахунки).

Згідно пункту 2.4.2 договору-3 в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, споживач зобов`язаний в день підписання договору, внести на розрахунковий рахунок виконавця суму грошових коштів, яка визначена у відповідності до пункту 3.4 договору.

Відповідно до пункту 2.4.3 договору-3 споживач зобов`язаний сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії або виконані роботи (при їх наявності), не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку виконавця.

Пунктом 3.4 договору-3 сторони визначили, що орієнтовна вартість відшкодування місячних витрат забезпечення енергоносіями згідно тарифів міських енергопостачальних організацій на 01.10.2021 та складає: електроенергія 521,53 грн (тариф - 3,476844 грн./кВт*год, в т.ч. ПДВ - 0,579474 грн); опалення 148,79 грн (тариф - 1 239,90316 грн./Гкал, в т.ч. ПДВ-206,6505 грн); вода та водовідведення 22,99 грн (тариф - 22,992 гри/м-3 в т.ч. ПДВ - 3,832 грн). Усього орієнтована вартість щомісячних витрат по Договору: -693,31 грн в т.ч. ПДВ-115,55 грн.

За кожен місяць виконавець розраховує обсяг та вартість відшкодування використаних енергоносії, а у разі надання додаткових робіт - надає акт виконаних послуг. Акти та платіжні вимоги (рахунки) споживач зобов`язаний отримати у виконавця до 15 числа, слідуючого за розрахунковим, місяця і впродовж трьох днів повинен належним чином оформити Акти (підписати уповноваженою особою, поставити печатку), та повернути один оформлений примірник акту виконавцю. У разі неотримання споживачем актів та платіжних вимог (рахунків) у визначений даним пунктом строк та або відсутності (впродовж 3 днів з дня отримання) мотивованих письмових заперечень по рахунку використаних енергоносіїв, і акту надання додаткових робіт, документи вважаються прийнятими споживачем, а енергоносії надані в повному обсязі та належним чином (пункт 3.5. договору-3).

Згідно пункту 3.6 договору-3 вартість відшкодування витрат на забезпечення енергоносіями може змінюватися у зв`язку зі зміною тарифів міських енергопостачальних організацій та чинного законодавства.

Пунктом 5.1. договору-3 сторони визначили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін дії договору оренди.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, компенсації податків на нерухоме майно та землю, а також відшкодування вартості комунальних послуг за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року включно у розмірі 123 313 грн 93 коп., що є порушенням з боку відповідача умов договору, що також не було спростовано відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати оплати орендних платежів, компенсації податків на нерухоме майно та землю, а також відшкодування вартості комунальних послуг за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року включно у розмірі 123 313 грн 93 коп., та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 123 313 грн 93 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 01.09.2021 № 067-592|2021, договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 500/21ЕН та договором про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відповідне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди від 01.09.2021 № 067-592|2021, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 316 грн 21 коп. пені, нарахованої за загальний період з 01.12.2021 по 31.08.2022, та 36 184 грн 13 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 01.12.2021 по 01.10.2023.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Так, відповідно до пункту 9.5 договору оренди за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором орендар зобов`язаний сплатити орендодавцеві неустойку - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за весь час прострочення.

Згідно з пунктом 4.3. договору-2 у разі порушення термінів оплати платежів, визначених в пункті 2.1., 2.2. договору, сторона-2 на вимогу сторони-1 зобов`язана сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.4.3 договору-3 в разі несплати, платежів відповідно до пункту 2.4.2 та пункту 2.4.3 договору, споживач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та нараховується за весь час існування боргу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договорів.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та інфляційних втрат судом встановлено, що розмір пені а інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 316 грн 21 коп. пені та 36 184 грн 13 коп. інфляційних втрат, визнаються судом обґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інтернешнл Груп" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 1а, ідентифікаційний код 43880288) на користь Акціонерного товариства "Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 2/10, ідентифікаційний код 14307699) 123 313 (сто двадцять три тисячі триста тринадцять) грн 93 коп. заборгованості, 17 316 (сімнадцять тисяч триста шістнадцять) грн 21 коп. пені та 36 184 (тридцять шість тисяч сто вісімдесят чотири) грн 13 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька