Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/18029/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/18029/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомЧеркаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 8 816 грн 13 коп.Представники:не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 8 816 грн 13 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виплачена гр. і допомога в розмірі 8 816 грн 13 коп. по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

14.12.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 відкрито провадження у справі № 910/18029/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами

03.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до умов якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що належним відповідачем у справі є ОСОБА_1 , а не Акціонерне товариство "Українська залізниця", оскільки саме ОСОБА_1 своєчасно не повідомила позивача про своє поновлення на роботі, а також зазначає, що позивачем не надано доказів виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в заявленому розмірі.

15.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про вступ представника у справу.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов`язані з працевлаштуванням, профілактичні заходи відповідно до статті 71 цього Закону (стаття 6 Закону в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення є допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, видами соціальних послуг є професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтації.

Відповідно до норм статей 1, 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Судом встановлено за матеріалами справи, що наказом (розпорядженням) начальника виробничого підрозділу "Вокзал станції імені Тараса Шевченка" філія "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" № 24/ос від 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з 13 серпня 2020 року на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я.

У відповідності до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

22.04.2020 ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Смілянського міськрайонного центру зайнятості, де і була зареєстрована з відкриттям персональної картки за № 230220042200021.

Відповідно до наказу Смілянського міськрайонного центру зайнятості № НТ200422 від 22.04.2020 ОСОБА_1 , на підставі заяви про надання/поновлення статусу безробітного від 22.04.2020, надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Наказом Смілянського міськрайонного центру зайнятості № НТ210118 від 18.01.2021 було припинено виплату допомоги по безробіттю та реєстрацію як безробітної ОСОБА_1 , у зв`язку з поданням безробітною заяви про зняття її з реєстрації як безробітної.

В свою чергу, рішенням Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі від 02.10.2020 у справі № 703/3517/19, визнано незаконним та скасувати наказ начальника виробничого підрозділу "Вокзал станції імені Тараса Шевченка" філія "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" від 13 серпня 2019 року №24/ос про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 13 серпня 2019 року за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я; поновлено ОСОБА_1 на посаді касира квиткового 1-ї категорії виробничого підрозділу Вокзал станції імені Тараса Шевченка" філія "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця"; з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 стягнуто 127 489 грн 05 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, вищезазначені обставини щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 з посади посаді касира квиткового 1-ї категорії виробничого підрозділу Вокзал станції імені Тараса Шевченка" філія "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" з 13 серпня 2019 року на підставі пункту 2 статті 41 Кодексу законів про працю України у зв`язку з втратою довір`я, наказом від 13 серпня 2019 року №24/ос, встановлені рішенням Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі від 02.10.2020 у справі № 703/3517/19, мають преюдиціальне значення для даної справи в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.

Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

При цьому за приписами статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов`язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов`язаний з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.

Судом також враховано роз`яснення, викладені у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до яких належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу (розпорядження), що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Отже, законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця виникає обов`язок видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

На виконання вказаного рішення суду відповідно до наказу начальник виробничого підрозділу Вокзал станції імені Тараса Шевченка" філія "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" № 48/Ос від 22.01.2021 поновлено ОСОБА_1 на посаді касира квиткового 1 категорії з 13.08.2019.

Також абзацом 10 підпункту 1 пунктом 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 передбачено, що реєстрація безробітного припиняється з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Пунктами 2 та 12 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю, серед іншого, припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду або у разі закінчення строку їх виплати.

Судом встановлено за матеріалами справи, що згідно з наказом Смілянський міськрайонний суд Черкаської області № НТ210118 від 18.01.2021 у зв`язку з поданням зареєстрованим безробітним заяви про припинення реєстрації відповідно до абзацу 16 підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, та припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 18.01.2021.

Згідно виданої Черкаським обласним центром зайнятості розрахункової довідки надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття від 19.10.2023 № 08-16/2714 вбачається, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю за період перебування на обліку з 22.04.2020 по 18.01.2021 у розмірі 8 816 грн 13 коп.

Згідно із частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз зазначених вище положень дає підстави для висновку, що набуття Фондом права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов`язку відшкодувати зазначені витрати Фонду Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" пов`язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, відтак моментом виникнення цих права/обов`язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г/16.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Наразі, як зазначалось судом вище, факт незаконності звільнення з посади ОСОБА_1 відповідачем встановлено судовим рішенням Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі від 02.10.2020 у справі № 703/3517/19, яке набрало законної сили та є прєюдиційним для даного спору.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідно до приписів статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на роботі наказом начальника виробничого підрозділу Вокзал станції імені Тараса Шевченка" філія "Пасажирська компанія" акціонерного товариства "Українська залізниця" № 48/Ос від 22.01.2021, виданим на виконання рішення Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі від 02.10.2020 у справі № 703/3517/19, у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачу Київського міського центру зайнятості суму виплаченого забезпечення та вартості соціальних послуг, наданих ОСОБА_1 як безробітній.

При цьому як визначено частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме Акціонерне товариство "Укрзалізниця" по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем, а тому саме на Акціонерне товариство "Укрзалізниця" покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" з претензією № 18.04-04/173 від 23.05.2023 про необхідність сплати коштів на суму 8 816 грн 13 коп., відповідно до якої пропонував останньому в добровільному порядку протягом 15 календарних днів відшкодувати кошти, витрачені на виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення

Таким чином, з огляду на норми частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", внаслідок невиконання відповідачем обов`язку з повернення суми виплаченого безробітному забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в сумі 8 816 грн 13 коп. в добровільному порядку у зв`язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі, з позовом про стягнення якої позивач звернувся в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Черкаському обласному центру зайнятості в розмірі 8 816 грн 13 коп..

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують доведені судом обставини.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Черкаського обласного центру зайнятості (18008, місто Черкаси, вулиця Володимира Ложешнікова, будинок 56, ідентифікаційний код 02771598) кошти у розмірі 8 816 (вісім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 13 коп. та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н. Плотницька