Рішення

від 01.03.2024 по справі 910/521/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2024Справа № 910/521/24

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБІСБАУ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ КОМПАНІ»

про стягнення боргу в розмірі 35 681,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КУБІСБАУ» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-МЕТАЛ КОМПАНІ» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення боргу в розмірі 35 681,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від повернення вартості недопоставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2024 вищенаведену позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/521/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач в установлений строк не скерував до суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 19.01.2024 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 102 А. Згідно відомостей АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 0600245015175 вручене особисто 24.01.2024.

У встановлені судом строки Товариство не скористалось своїм правом на подання відзиву.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2021, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв`язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «КУБІСБАУ», як покупцем, та ТОВ «УКР-МЕТАЛ КОМПАНІ», як постачальником, був укладений договір поставки у спрощений спосіб згідно рахунку на оплату № 889 від 07.11.2023 щодо поставки арматури 10 А400/500С в кількості 2,5 т. за ціною 28 200,00 грн/т. на загальну суму 70 500,00 грн, арматури 12 А400/500С в кількості 2,25 т. за ціною 27 900,00 грн/т. на загальну суму 62 775,00 грн, арматури 6 А240С в кількості 0,3 т. за ціною 27 700,00 грн/т. на загальну суму 8 310,00 грн та вартості доставки в розмірі 1 200,00 грн.

На виконання вказаної угоди Підприємством 07.11.2023 здійснило перерахування предоплати за металопрокат згідно рахунку № 889 від 07.11.2023 в розмірі 142 785,00 грн.

Всупереч домовленостям Товариство лише частково виконало умови договору поставки, здійснивши лише поставку арматури 10 А400/500С в кількості 1,74 т., арматури 12 А400/500С в кількості 1,762 т., арматури 6 А240С в кількості 0,28 т. Таким чином, відповідачем було недопоставлена товару на загальну суму 35 681,00 грн. Про вказані обставини позивачем був складений акт № 1 від 09.11.2023 через відмову водія відповідача взяти участь у складанні акту.

З метою досудового врегулювання спору 24.11.2023 Підприємство зверталося до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 35 681,00 грн, яка згідно відомостей АТ «Укрпошта» була отримана відповідачем 09.12.2023.

Оскільки вказана вимога залишена без виконання, Підприємство звернулось із цим позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути з відповідача 35 681,00 грн вартості недопоставленого товару.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються з приписами статті 712 ЦК України.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 ЦК України).

Відповідно до статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина 1 статті 370 ЦК України).

З представлених суду документів вбачається, що Підприємство скористався своїм правом, передбаченим приписами статті 670 ЦК України, та скерував вимогу про повернення грошових коштів.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, рахунок на оплату № 889 від 07.11.2023, судом встановлено, що до вказаного рахунку також була включена вартість доставки 1 200,00 грн. З огляду на вказане, беручи до уваги, що часткова поставка була здійснена, суд вважає, що поверненню підлягає виключно вартість недоставленого товару, яка становить 34 481,00 грн, за виключенням вартості доставки.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги вказана, враховуючи, що відповідачем не надано доказів спростування доводів позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Підприємства та стягнення з відповідача 34 481,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБІСБАУ» про стягнення боргу в розмірі 35 681,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-МЕТАЛ КОМПАНІ" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 102 А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44931448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБІСБАУ" (02002, місто Київ, вулиця Луначарського, будинок 1/2, квартира 302; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38577299) 34 481,00 грн (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) вартості недопоставленого товару та 2 926,16 грн (дві тисячі дев`ятсот двадцять шість гривень 16 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. У частині стягнення 1 200,00 грн вартості доставки та 101,84 грн судового збору відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ