Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/440/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/440/24

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

у справі № 910/440/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП "

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 255 996,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 255 996,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №53-124-01-23-19904 від 17.04.2023, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 255 996,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

29.01.2024 від позивача через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" прийнято до розгляду та відкрито провадження; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.01.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про заміну відповідача у справі № 910/440/24 його правонаступником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 замінено відповідача у справі - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке припинено, на утвореного в результаті його реорганізації (перетворення) на правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

08.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній, на підставі пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України, користуючись своїм правом на визнання позову про стягнення 255 996,00 грн основного боргу та визнає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 255 996,00 грн основного боргу за Договором від 17.04.2023 №53-124-01-23-19904 за поставлений товар згідно з видатковою накладною від 12.05.2023 №450. Про наслідки визнання позову, що передбачені статтею 191 та іншими ГПК України, відповідач ознайомлений та погоджуються із ними. Водночас, відповідач підтверджує, що зазначеним вище визнанням відповідачем позовної вимоги про стягнення 255 996,00 грн основного боргу за Договором не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, відповідача та/або будь-яких третіх осіб, в тому числі держави.

Також, відповідач вважає, що 50% судового збору у розмірі 1535,98 грн (що визначається з формулою 3 071,95/100 х 50) зі сплаченого позивачем до бюджету судового збору 3071,95 грн за подання позовної заяви у цій справі, не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а підлягає поверненню з Державного бюджету України для позивача відповідно до приписів частини 1 статті 130, частини 1 статті 129, пункту 5 частини 1 статті 237 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, відповідач просить зменшити витрати на правничу допомогу та відстрочити виконання рішення на три місяця, починаючи з дати його ухвалення. При цьому, відповідач зазначає, що втратив значну частини своїх виробничих потужностей, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок чого було розбалансовано фінансовий стан відповідача. Крім того, постійні ракетні атаки російської федерації на енергетичну інфраструктуру України також безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України.

Аналогічний за змістом відзив надійшов на адресу суду також засобами поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов та додані до них докази.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

17.04.2023 між ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» (за договором - покупець) та ТОВ «РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП» (за договором - постачальник) було укладено Договір поставки №53-124-01-3-19904, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю Товар, а Покупець - прийняти і оплатити Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, кодом УКТ ЗЕД, ціною, які зазначені у специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

Умовами п. 3.1. Договору визначено, що строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами цього договору.

Відповідно до Специфікації №1, що є Додатком № 1 до Договору поставки, ТОВ «РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП» зобов`язався поставити на ім`я ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») товари на загальну суму 467 799,60 грн. (з ПДВ).

12.05.2023 позивач на підставі видаткової накладної №450 від 12.05.2023 передав відповідачу товар на загальну суму 467 799,60 грн, а отже у повному обсязі виконало взяті на себе зобов`язання за Договором поставки №53-124-01-23-19904 від 17.04.2023.

Відповідно до п. 5.1 Договору, оплату за поставлений товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Позивачем до позовної заяви надано лист Заступника генерального директора із забезпечення виробництва від 07.06.2023 за №61-5606/9550 «Про надсилання ярлика на придатну продукцію згідно договору поставки від 17.04.2023 №53-124-01-23-19904», відповідно до якого продукція поставлена ТОВ «РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП» за договором успішно пройшла вхідний контроль та на неї було оформлено ярлик на придатну продукцію №Я-5-061-24 від 25.05.2023.

Таким чином, враховуючи умови п.5.1. Договору, у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений позивачем товар у строк до 25.07.2023.

Однак, усупереч взятих на себе зобов`язань відповідач лише частково сплатив кошти за отриманий товар, перерахувавши на поточний рахунок ТОВ «РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП» 211 803,60 грн згідно платіжної інструкції від 08 серпня 2023 р.

Отже, сума заборгованості відповідача за поставлений товар становить 255 996,00 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №53-124-01-23-19904 від 17.04.2023 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 255 996,00 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому суму заборгованості визнав повністю, зазначивши, що затримка у розрахунках з позивачем виникла внаслідок погіршення фінансового становища відповідача, яке виникло внаслідок настання обставин непереборної сили - вчинення російською федерацією військової агресії проти України та окупацією значної частини виробничих потужностей відповідача, а саме Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області.

Статтею 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Так, у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19 зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару, який був прийнятий за видатковою накладною №450 від 12.05.2023 уповноваженою особою відповідача без заперечень та зауважень, на загальну суму 467 799,60 грн.

Також, відповідачем згідно з умовами договору надано ярлик на придатну продукцію №Я-5-061-24 від 25.05.2023, яким підтверджено факт поставки товару за договором належної якості та в обумовленій кількості.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату товару в сумі 211 803,60 грн.

У зв`язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого за видатковими накладними товару у розмірі 255 996,00 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідно до п. 5.1. договору строк оплати вартості поставленого товару настав, а доказів повної оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Поряд з цим, як було зазначено вище, відповідачем визнано позов у частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Так, судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, з огляду на викладене, суд приймає визнання відповідачем позову та приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 255 996,00 грн основного боргу.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 3 місяці з дати його ухвалення.

Позивач будь-яких пояснень або заперечень щодо відстрочення виконання рішення суду не надав.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Разом з тим, відповідачем жодним доказом не доведено наявності виняткових обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.

Судом також враховано, що предметом спору у даній справі є виключно сума основної заборгованості за поставлений відповідачу товар.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні норми містяться, також, у частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, оскільки, відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1535,97 грн ((255 996,00 грн х 0,8% (понижений розмір ставки судового збору, у зв`язку з поданням позову в електронній формі) х 50%)). Інша частина судового збору в розмірі 1535,98 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Однак, судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір тільки у розмірі 3028,00 грн, тобто недоплата судового збору становила 43,95 грн. Відтак, сума судового збору, яка підлягає поверненню позивачу, зменшується на вказану суму та становить 1492,03 грн.

Стосовно розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлено у позовній заяві про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано копії: Договору про надання правової допомоги від 25.12.2023; Додаткової угоди № 2 від 25.12.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.12.2023, в якій сторони узгодили розмір гонорару за ведення справи в судій першої інстанції щодо стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованості за договором №53-124-01-23-19904 від 17.04.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ № 002231 від 04.09.2019 на ім`я Макарової Олесі Володимирівни та ордера серії АХ № 1144243 на надання правничої (правової допомоги).

У Додаткової угоди № 2 від 25.12.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.12.2023 сторони визначили, що розмір гонорару адвоката за ведення даної справи становить 9000,00 грн, що включає 6500,00 грн. за аналіз документів, підготовку та подання позовної заяви до суду; 1500,00 грн. за аналіз відзиву відповідача та підготовку відповіді на відзив на 3х аркушах; 1000,00 грн. за отримання виконавчого листа для передання його до виконання.

Суд зазначає, що одним із принципів господарського судочинства, який передбачений положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Разом з тим, стосовно реальності адвокатських витрат, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня відповідь на відзив, дії по отриманню виконавчого листа для передання його до виконання не є обов`язковими для захисту інтересів позивача у даній справі, у зв`язку з чим витрати на правничу допомогу у цій частині (2500,00 грн) не підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд визнає обґрунтованими витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн за аналіз документів, підготовку та подання позовної заяви до суду.

Водночас, враховуючи що, дана категорія справ не є складною та те, що справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, окрім того, приймаючи до уваги ціну позову та наявність заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вимога позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 191, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" (вул. Олександра Шпейєра, 66, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 40172470) заборгованість у сумі 255 996,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1535 грн 97 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "РУФ ПРОФІЛЬ ГРУПП" (вул. Олександра Шпейєра, 66, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 40172470) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1492 грн 03 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 20 від 11.01.2024.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.03.2024.

Суддя А.І. Привалов