Ухвала

від 04.03.2024 по справі 910/2508/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/2508/24За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про забезпечення позову у справі

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

2) Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"

про стягнення 83343,71 грн та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про стягнення 83343,71 грн та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Отже, у відповідності до господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

В заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" просить вжити заходи забезпечення позову: - до вирішення справи по суті заборонити Акціонерному товариству «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (код ЄДРПОУ 35591059) здійснювати будь-які виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 35591059) за банківською гарантією №30833 від 17.01.2023 (забезпечення виконання договору), за якою надано гарантію на суму 890280,00 гривень.

В обґрунтування заяви товариство зазначає, що забезпечення його позову шляхом видання заборони Відповідачу2 здійснювати виплати на користь Відповідача1 за банківською гарантією №30833 від 17.01.2023 буде найбільш дієвим варіантом з усіх видів забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом. У наведених у позовній заяві обставинах та наданими на їх підтвердження доказах позивачем логічно доведено, що на час розгляду справи відсутні правові підстави для Відповідача1, щодо формування вимоги про сплату банківської гарантії №30833 від 17.01.2023, оскільки роботи на об`єкті було завершено у грудні 2023 року про що свідчать надані з позовом докази: останній Акт приймання виконаних робіт КБ-2в №1 від 01.01.2024р та Довідка КБ-3 від 01.01.2024р з повідомленням про оптимізацію витрат та відсутністю потреби в залишках робіт за кошторисною документацією. Отже, Позивачем були виконані роботи за договором у повному обсязі та прийняті Відповідачем1. З огляду на викладене, існує реальна загроза для Позивача понесення значних фінансових втрат у вигляді відшкодування Відповідачу2 повної суми банківської гарантії, оскільки 28.02.2024 Відповідач1 звернувся з письмовою вимогою до Відповідача2 на оплату банківської гарантії №30833 від 17.01.2023 виставлену у зв`язку із неналежним виконанням Позивачем зобов`язань за договором №4600007118. А Відповідач2 в свою чергу, звернувся з письмовою вимогою до Позивача вих. № 1-803 від 29.02.2024 р. на здійснення гарантійного платежу згідно п. 3.3. Договору про надання банківської гарантії №30833/ЮГ-23 від 17 «січня» 2023 року в розмірі 890 280,00 грн. на користь Відповідача2.

Як зазначає заявник, невжиття заходу забезпечення позову в даній справі зумовить виникнення інших судових спорів, що у свою чергу, не відповідає принципам господарського судочинства та ефективному захистові порушеного права (аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2022 року у справі № 910/3268/22).

Суд відзначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 83343,71 грн та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню. Позов мотивований тим, що основне зобов`язання за договором № 4600007118 від 20.01.2023 було виконано позивачем належним чином, в зв`язку з чим відсутні підстави для перерахування коштів за банківською гарантією №30833 від 17.01.2023.

З огляду на те, що позовні вимоги заявника, в тому числі є немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд констатує, що гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.

Банківською гарантією №30833 від 17.01.2023 року передбачено, що як гарант ми безумовно зобов`язується протягом 5 банківських днів після одержання нами паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином та/або електронного SWIFT повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором.

Суд зазначає, що відповідного до чинного законодавства, гарант не зобов`язаний виконувати вимогу по банківській гарантії, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).

З Банківської гарантії №30833 від 17.01.2023 року вбачається, що вона не може бути відкликана. Та має бути виконана банком без дослідження обставин порушення основного зобов`язання. Підставою для її невиконання є неналежне представлення, натомість докази в підтвердження порушення основного зобов`язання бенефіціаром не повинні подаватись, як і досліджуватись відповідні обставини банком не повинні. Суд відзначає, що заявник погодився з такими умовами банківської гарантії при укладенні договорів.

Суд звертає увагу, що обставини відсутності чи наявності порушення боржником основного зобов`язання підлягають дослідженню і встановленню під час розгляду справи по суті, суд не може забезпечувати позов у спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов`язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії. Тоді як, заборона судом здійснювати оплату на виконання банківської гарантії до моменту набрання законної сили рішенням у справі є підставою не виконувати зобов`язання щодо банківської гарантії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі №910/6924/22.

Отже, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" захід забезпечення позову фактично є вирішенням позовних вимог у даній справі по суті, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

До позовних матеріалів долучено акт приймання виконаних будівельних робіт, не підписаний замовником. Тобто між сторонами існує спір щодо виконання робіт за договором № 4600007118 від 20.01.2023, який має бути вирішений судом. Тобто добросовісність сторін та наявність чи відсутність порушень основного зобов`язання має вирішуватись в господарсько-правовому спорі за основним зобов`язанням, натомість заходи забезпечення позову у вигляді заборони перераховувати кошти за банківською гарантією не співмірні з таким спором.

Суд зазначає, що відповідного до чинного законодавства, гарант не зобов`язаний виконувати вимогу по банківській гарантії, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина 1 статті 565 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд наголошує на тому, що навіть у разі якщо Акціонерне товариство "Комерційний Банк "Глобус" виконає вимогу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" за Банківською гарантією №30833 від 17.01.2023 року та перерахує на користь відповідача суму коштів у розмірі 890280,00 грн., жодних невідворотних наслідків не настане, спірні питання виконання договору № 4600007118 від 20.01.2023 продовжать існувати між сторонами договору, та позивач не буде позбавлений можливості захистити свої права шляхом вирішення даного спору.

Отже, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та не надано жодних доказів на підтвердження обставин, зазначених у заяві. У зв`язку з чим, заява позивача про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню

Отже обраний заявником захід забезпечення позову є не співмірним із заявленими позовними вимогами, та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності. Суд не погоджується, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (код ЄДРПОУ 35591059) здійснювати будь-які виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 35591059) за банківською гарантією №30833 від 17.01.2023 (забезпечення виконання договору), за якою надано гарантію на суму 890280,00 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя І.В.Усатенко