Рішення

від 27.02.2024 по справі 914/3480/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 Справа № 914/3480/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон», м. Львів,

про: стягнення 2 221 894,44 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Шаповал О.В.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон» про стягнення 2 221 894,44 грн.

Ухвалою від 29.11.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16.01.2024

Ухвалою від 16.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 27.02.2024

В судове засідання 27.02.2024 з`явився представник позивача, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити.

Відповідач в жодне судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про, дату час та місце розгляду справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 27.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує взяті на себе за Договором оренди землі від 27.06.2018 за № Ш-4098 зобов`язання із сплати орендної плати. На підставі ст. 625 ЦК України та Договору оренди землі, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, яка виникла за період користування земельною ділянкою з 01.07.2022 31.08.2023, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення виконання грошового зобов`язання та трьох процентів річних, а також пеню та штраф.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

17 травня 2018 року Львівською міською радою прийнято ухвалу № 3642 «Про затвердження ТзОВ «Каньйон» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 307 а»

Відповідно до вищевказаної ухвали Львівської міської ради, 27 червня 2018 року між Львівською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каньйон» (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Львівській міській раді 27.06.2018 за № Ш-4098, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-4 вчинено запис.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:11:005:0001, яка розташована у м. Львові на вул. Т. Шевченка, 307 а, площею 1, 5187 га у тому числі площею 0, 0173 га в межах червових ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень.

Відповідно до п.1 та п.2 Договору оренди землі №Ш-4098, орендодавець - Львівська міська рада надає, а орендар - ТзОВ «Каньйон» приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:11:005:0001, яка розташована у м. Львові на вул. Т. Шевченка, 307 а, площею 1, 5187 га у тому числі площею 0, 0173 га в межах червових ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень.

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі, Договір укладено на 10 (десять) років терміном до 17 травня 2028 року.

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 809 309, 16 грн в рік, що становить 8 (вісім) відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Оренда плата вноситься у такі строки: за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 11 Договору оренди землі).

Пунктом 28 Договору оренди землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 41 Договору оренди землі).

За період користування земельними ділянками з 01.07.2022 року 31.08.2023 року відповідач не виконує умови Договору оренди землі, які стосуються оплати внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, чим порушено норми чинного законодавства України та права орендодавця земельної ділянки - Львівської міської ради .

За несвоєчасне виконання договірних зобов`язань щодо оплати орендних платежів позивач нарахував відповідачу 1 127 637, 43 грн заборгованості зі сплати орендної плати за землю, 20 758 , 82 грн інфляційних втрат, 17 783, 15 грн 3% річних, 1 023 776, 04 грн штрафу та 31 939, 00 грн пені.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав.

Оцінка суду.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»). Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 24 Закону України «Про оренду землі» визначає права та обов`язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 5 Договору оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10 116 364, 44 гривень.

Договір укладено на 10 (десять) років терміном до 17 травня 2028 року (п. 8 Договору оренди землі).

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 809 309, 16 грн в рік, що становить 8 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок для юридичних осіб до 30 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 10 Договору оренди землі сторони визначили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюються з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або змін договору оренди чи продовження його дії.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

З огляду на викладене, розмір річної орендної плати за землю відповідно до Договору оренди землі становить 890 240, 07 грн

Оренда плата вноситься у такі строки: за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. (п. 11 Договору).

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку. У разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (ст.ст. 35-36 Закону України «Про оренду землі»).

У відповідності до п. «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконував умови Договору оренди землі № Ш-4098, які стосуються оплати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 1 127 637, 43 грн.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за землю за період 01.07.2022 31.08.2023 роки становить 1 127 637, 43 грн., та станом момент подання позовної заяви не погашена.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в розмірі 1 127 637, 43 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо стягнення 31 939, 00 грн пені, нарахованої помісячно за період 02.05.2023 по 02.10.2023 суд зазначає наступне.

Пунктом 14 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі розрахованому відповідно до Податкового кодексу України

Відповідно до п. 129.4 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1. цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач здійснив розрахунок пені у розмірі 120% облікової ставки НБУ, у відповідності до умов Договору від 27.06.2018, в якому сторони встановили менший розмір пені, аніж встановлений у статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Отже, застосовується розмір, встановлений у договорі.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що такий є правильним, тому до стягнення підлягає пеня в розмірі 31 939, 00 грн.

Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі 20 758, 82 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що у розрахунку інфляційних втрат за вказані періоди позивачем не враховано дефляцію, відтак до стягнення інфляційні втрати підлягають частково в розмірі 7 766,20 грн

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних, суд зазначає що такий є арифметично вірним, відтак до стягнення підлягає у повному обсязі в розмірі 17 783,15 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 023 776, 04 грн штрафу суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Пунктом 14 договору оренди землі передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строків визначені цим договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором.

Річна орендна плата становить 1 023 776, 04 грн, відповідно до договору Ш-4098 від 27.06.2018 (із внесеними змінами).

У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.

Оскільки, п. 14 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 023 776, 04 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задоволити частково в розмірі 2 208 901, 82 грн з яких: 1 127 637,43 грн - заборгованості зі сплати орендної плати за землю, 7 766, 20 грн інфляційні втрати, 17 783, 15 грн 3% річних, 1 023 776, 04 грн штрафу, 31 939, 00 грн пені. В задоволені решти вимог- відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на зазначене, на відповідача покладається 33 133, 53 грн витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каньйон» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 346, кв. 94, код ЄДРПОУ 20853118) на користь Львівської міської ради (79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1, код ЄДРПОУ 04055896) 2 208 901, 82 грн та 33 133, 53 грн судового збору.

3. В задоволені решти вимог- відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2024

Суддя Запотічняк О.Д.