Рішення
від 20.02.2024 по справі 916/4009/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4009/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Місюрко Г.А.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Артимович Ю.Б.,

від третьої особи: Карасьова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача: Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ, про стягнення заборгованості, неустойки та зобов`язання вчинити дії, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ до відповідача: Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО про стягнення 296808,14 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якій просить:

стягнути з Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО до Державного бюджету України заборгованості на загальну суму 626913,78 грн, що складається із заборгованості по орендній платі у розмірі 180983,25 грн та неустойки у розмірі 445930,53 грн;

виселити Державну судноплавну компанію ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень № 323/16, 323/17, 323/18, що розташовані на третьому поверсі адміністративної будівлі літ. А, А1, А2, інвентарний номер № ДП103_3_010, реєстрований № 38727770.3.ГШРЕКЕ007, загальною площею 68,80 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (далі Прокурор) посилається на те, що Державною судноплавною компанією ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО (далі ДСК ЧМП, Відповідач) порушено умови укладеного 26.06.2019 р. із Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі Фонд, Позивач) договору оренди нерухомого майна, що належать до державної власності № 209840911889, балансоутримувачем якого є Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ, в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати у період з 12.05.2020 р. по 26.05.2022 р., у той же час після закінчення строку дії договору ДСК ЧМП не повернуто об`єкт оренди, що є підставою для стягнення неустойки та виселення із займаного орендованого державного нерухомого майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 12.09.2023 р. позовній заяві Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4009/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2023 р. прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4009/29, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.10.2023 р.

04.10.2023 р. Прокурор звернувся із заявою про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ.

13.10.2023 р. ДСК ЧМП реалізовано право на представлення відзиву на позовну заяву. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення у справі, посилається на приписи статей 764 ЦК України та 284 ГК України, відсутність заперечень Фонду або ДП АМПУ щодо користування переданими в оренду приміщенням, відтак відсутні підстави вважати договір припиненим. Окрім того, ДП АМПУ продовжує надсилати акти здачі-прийняття робіт за договором; чинність укладеного між сторонами у справі договору припинено на підставі наказу Фонду від 24.01.2023 р. № 63, у той же час у період з закінчення терміну договору до прийняття наказу Фондом не складався та не надсилався акт приймання-передавання про повернення майна або інше повідомлення про припинення договору, не дивлячись на те, що Фонд зобов`язаний скласти акт згідно умов договору. При цьому про наявність вказаного наказу стало відомо лише у квітні 2023 р. з листа ДП АМПУ.

ДСК ЧМП зазначає про визнання позовних вимог в частині стягнення 180983,25 грн заборгованості по орендній платі, в решті позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ (далі ДП АМПУ, Третя особа), та відкладено підготовче засідання на 09.11.2023 р.

23.10.2023 р. Прокурором представлено відповідь на відзив, в якій зазначає, що у зв`язку із порушенням Відповідачем взятих на себе укладеним договором зобов`язань 23.01.2023 р. Фонд звернувся із вимогою про сплату заборгованості, а пізніше ДП АМПУ надіслано лист про припинення чинності договору та зазначено про необхідність надсилання Позивачу примірнику трьохстороннього акту про повернення переданого в оренду майна; після укладання договору відбулись зміни у законодавстві про оренду державного майна, які передбачають інший правовий механізм продовження укладених договорів оренди, однак у зв`язку із недотриманням Відповідачем порядку договір припинено у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Після припинення строку дії договору у ДСК ЧМП виникло зобов`язання негайно повернути передане в оренду майно, яке залишилось не виконаним останнім, відтак наявні правові підстави для нарахування неустойки за користування майном та виселення із приміщення.

07.11.2023 р. від ДСК ЧМП надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає про надходження тільки 22.08.2023 р. повідомлення Фонду про припинення договору та необхідність повернення переданого в оренду майна, у той же час протягом трьох робочих днів з моменту закінчення дії договору, за посиланням Позивача 26.05.2022 р., останнім не надіслано відповідного акту про повернення майна, так само як і не представлено доказів, що Відповідач умисно ухилявся від обов`язку повернути майно та перешкоджав у доступі до об`єкту оренди, що будо б підставою для стягнення неустойки на підставі статті 785 ЦК України. Підтримує викладену у відзиві позицію про продовження строку дії договору у зв`язку із відсутністю заперечень з боку Фонду та ДП АМПУ.

Зазначає про передчасне звернення із вимогами про стягнення неустойки та виселення.

08.11.2023 р. ДП АМПУ, використовуючи систему Електронний суд звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі № 916/4009/23, про стягнення з ДСК ЧМП 296808,14 грн заборгованості, з яких 86964,54 грн основного боргу, 8025,12 грн пені, 32828,35 грн інфляційних нарахувань, 6395,89 грн 3% річних та 162594,24 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користуванню річчю за час прострочення.

Обґрунтовуючи звернення із позовною заявою третьої особи із самостійними вимогами ДП АМПУ посилається на те, що ДСК ЧМП порушено умови укладеного 26.06.2019 р. із Фондом договору оренди нерухомого майна, що належать до державної власності № 209840911889, та перебуває на балансі ДП АМПУ, в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати, 70% якої сплачується до Державного бюджету, а 30% Балансоутримувачу у період з вересня 2020 р. по травень 2022 р., у той же час після закінчення строку дії договору ДСК ЧМП не повернуто об`єкт оренди, що є підставою для нарахування неустойки.

09.11.2023 р. Фондом представлено письмові пояснення, в яких зазначає, що після укладання договору відбулись зміни у законодавстві про оренду державного майна, які передбачають інший правовий механізм продовження укладених договорів оренди, однак у зв`язку із недотримання Відповідачем порядку договір припинено у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Після припинення строку дії договору у ДСК ЧМП виникло зобов`язання негайно повернути передане в оренду майно, яке залишилось не виконаним останнім, відтак наявні правові підстави для нарахування неустойки за користування майном та виселення із приміщення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/4009/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30.11.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 р. прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі ДП АМПУ до відповідача: ДСК ЧМП про стягнення 296808,14 грн заборгованості до розгляду.

29.11.2023 р. ДСК ЧМП реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву ДП АМПУ. Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати для ухвалення рішення у справі, посилається на сплив строку позовної давності до частин заявлених Третьою особою вимог; на те, що право вимагати стягнення неустойки має лише орендар, а не балансоутримувач; на відсутність складеного та надісланого Фондом акту приймання-повернення майна з оренди після закінчення строку дії договору.

ДСК ЧМП зазначає про визнання позовних вимог ДП АМПУ в частині стягнення 115117,51 грн заборгованості, з яких 79901,62 грн основної заборгованості, 29430,01 грн інфляційних нарахувань, 5478,01 грн 3% річних та 37,14 грн пені. В решті позовних вимог ДП АМПУ просить відмовити.

30.11.2023 р. ДСК ЧМП представлено додаткові пояснення у справі, в яких викладає позицію стосовно письмових пояснень Фонду.

Однак у період з 30.11.2023 р. по 07.12.2023 р. у зв`язку із несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих) комунікаційних мереж та ресурсів суду призупинено роботу автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області, внаслідок чого до 15.12.2023 р. тривали відновлювальні роботи та судові засідання не проводилися.

08.12.2023 р. господарським судом отримано надіслану 04.12.2023 р. відповідь ДП АМПУ на відзив, в яких заперечує проти застосування спливу строку позовної давності, оскільки «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачають продовження строків, в т.ч. визначеного статтею 258, на період дії карантину; між учасниками справи укладено тристоронній договір оренди, сплата неустойки є санкцією за прострочення повернення переданого в оренду майна, відтак наявні правові підстави для стягнення неустойки на користь балансоутримувача. При цьому умовами договору передбачено пропорційне внесення орендної плати як Фонду орендарю, так і ДП АМПУ балансоутримувачу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 р. призначено підготовче засідання на 21.12.2023 р.

13.12.2023 р. від ДСК ЧМП надійшли заперечення на відповідь ДП АМПУ на відзив, в яких викладає позицію стосовно продовження строків нарахування штрафних санкцій на період введеного карантину; зазначає, що обов`язок орендаря повернути майно кореспондується із обов`язком орендодавця скласти та надіслати акт про повернення, у той же час Фонд повідомив про припинення договору оренди тільки 22.08.2023 р.; приписи статті 785 ЦК України передбачають право наймодавця нараховувати неустойку та звертає увагу, що ДП АМПУ є балансоутримувачем.

15.12.2023 р. від ДП АМПУ надійшли додаткові пояснення стосовно продовження строків нарахування штрафних санкцій на період введеного карантину.

20.12.2023 р. від ДСК ЧМП надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки за невиконання обов`язку із повернення нерухомого майна на 50%.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.01.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 13.02.2024 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.02.2024 р.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості учасникам реалізувати права на викладення позиції у справі, виступу зі вступними словами, важливість справи для сторін та з огляду на об`єктивні чинники, які позбавляли можливості проводити засідання суду, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

У призначене на 20.02.2024 р. судове засідання представник Фонду не з`явився, представник про оголошення перерви в судовому засіданні 13.02.2023 р. повідомлений під розписку.

Господарським судом Одеської області забезпечено право участі представника ДСК ЧМП в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду після звернення із відповідними клопотаннями.

20.02.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

26.06.2019 р. між Фондом (Орендодавець) та ДСК ЧМП (Орендар) укладено договір оренди № 209840911889 нерухомого майна, що належать до державної власності (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №323/16, 323/17, 323/18, що розташовані на третьому поверсі адміністративної будівлі літ. „А, А1, А2, інвентарний №ДП103_3_010, реєстровий № 38727770.3.ГШРЕКЕ007, загальною площею 68.80 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 1, що обліковується на балансі ДП АМПУ (Балансоутримувач).

Майно передається в оренду з метою: розміщення офісу (розміщення відділу захисту інформації ДСК „ЧМП) (пункт 1.2).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання- передавання Майна (пункт 2.1).

Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (пункту 2.4).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 (зі змінами) (методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2019 р.) 13807,71 (тринадцять тисяч вісімсот сім) грн 71 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - 201 р. визначається і шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці і цього пункту на індекси інфляції (пункт 3.1).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається Орендарем Орендодавцеві, 30% Балансоутримувачу (пункт 3.6).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7).

Орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу Об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) Об`єкту оренди з вини Орендаря (пункт 5.10).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 9.1).

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (пункт 10.1).

Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати до повного виконання зобов`язань (пункт 10.2).

У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін (пункт 10.4).

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення Майна покладається на Орендодавця (пункт 10.10).

Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна. Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення (пункт 10.11).

Договір підписано представниками Фонду, ДСК ЧМП та ДП АМПУ, а також скріплено печатками контрагентів.

26.06.2019 р. представниками учасників справи підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень.

25.02.2020 р. укладено Договір про внесення змін до Договору оренди, яким внесено зміни в пункт 1.1 та розділ 11 (в частині реквізитів сторін).

ДП АМПУ складено до ДСК ЧМП претензію № 3 стосовно порушення взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом вересня 2020 р. листопада 2021 р.

29.04.2021 р. Фондом складно до ДСК ЧМП повідомлення, в якому посилається на наявність в останнього заборгованості із внесення орендної плати більше трьох місяців, реалізує право на односторонню відмову від укладеного Договору оренди. Вимагає протягом трьох днів з дня отримання повідомлення повернути ДП АМПУ як Балансоутримувачу відповідне майно та підписати відповідний акт прийому-передачі (повернення). Додатком до листа визначено акт прийому-передачі (повернення) майна.

23.01.2023 р. Фондом складено до ДСК ЧМП претензію, в якій повідомляє про наявність заборгованості розміром 229151,30 грн та нарахованої пені розміром 20636,85 грн із зв`язку із простроченням внесення орендної плати, пропонує здійснити відповідну оплату.

31.01.2023 р. ДСК ЧМП складено відповідь на претензію Фонду, в якій посилається на складну ситуацію, що сталося внаслідок збройної агресії та введеного воєнного стану, відсутність фінансової можливості погашення наявної заборгованості.

03.02.2023 р. Фондом складено до ДСК ЧМП лист, в якому повідомляє, що у зв`язку із наявністю заборгованості з орендної плати протягом 2021-2022 рр., відсутністю страхування об`єкту оренди та інших необхідних документів для продовження дії Договору оренди фондом прийнято рішення про припинення чинності укладеного Договору оренди. Просить надіслати підписані примірники акту до Фонду.

23.03.2023 р. ДП АМПУ складено до ДСК ЧМП лист в якому повідомляє, що у зв`язку із наявністю заборгованості з орендної плати протягом 2021-2022 рр., відсутністю страхування об`єкту оренди та інших необхідних документів для продовження дії Договору оренди Фондом прийнято рішення про припинення чинності укладеного Договору оренди. Просить надіслати підписані примірники акту до Фонду. Додатками до листа визначено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності; копію листа Фонду від 03.02.2023 р.

07.04.2023 р. та 05.05.2023 р. Фонд звернувся до Одеської обласної прокуратури із листами, в яких повідомляє про укладений із ДСК ЧМП Договір оренди, порушення останнім взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасного внесення орендної плати до Державного бюджету, наказ Фонду від 21.04.2023 р. № 63 про припинення чинності Договору. Додаткового повідомляє про відсутність фінансування на судовий збір для подачі позову, у зв`язку із чим не має можливості звернутись за захистом порушених прав.

08.05.2023 р. Фонд звернувся до Одеської обласної прокуратури із листом, в якому повідомляє, що укладений між сторонами у справі Договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та законодавчу зміну підстав для продовження, які не було дотримано ДСК ЧМП. Відповідачем після припинення строку дії Договору не повернуто переданий в оренду об`єкт, у зв`язку із чим наявні підстави для нарахування неустойки.

19.05.2023 р. Прокурором складено до Фонду повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» просить надати інформацію про взаємовідносини учасників справи та відповідні документи, в контексті порушення ДСК ЧМП взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань.

22.05.2023 р. Фондом надано відповідь на повідомлення Прокурора.

24.05.2023 р. ДСК ЧМП складено до ДП АМПУ претензію стосовно того, що представниками останнього чиняться перешкоди в доступі до орендованого майна, в якому розміщено відділ захисту інформації та зберігається вся документація фінансово-господарської діяльності ДСК ЧМП. Підстави наявних перешкод зазначено наявність заборгованості з орендної плати. Просить надати доступ представникам ДСК ЧМП до орендованих нежитлових приміщень.

29.06.2023 р. ДП АМПУ складено відповідь на претензію ДСК ЧМП, в якій повідомляє, що у зв`язку із наявністю заборгованості з орендної плати протягом 2021-2022 рр., відсутністю страхування об`єкту оренди та інших необхідних документів для продовження дії Договору оренди Фондом прийнято рішення про припинення чинності укладеного Договору оренди. Посилається на відсутність підписаних з боку ДСК ЧМП актів приймання передачі, надісланих останньому раніше, та просить повернути підписаним відповідний акт приймання-передачі.

29.05.2023 р. Прокурором складено до Фонду повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратури» стосовно порушення ДСК ЧМП взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань. Повідомляє про підготовку позовної заяви для звернення до суду.

04.08.2023 р. ДСК ЧМП складено до Фонду та ДП АМПУ повідомлення, в якому повідомляє про отримання листа Фонду від 03.03.2023 р. про припинення чинності укладеного Договору оренди, просить не припиняти його чинність та розглянути можливість розстрочення виконання боргових зобов`язань, бере на себе зобов`язання частково сплачувати щомісячну орендну плату у розмірі не менше 5000,00 грн.

21.08.2023 р. Фондом складено лист у відповідь на повідомлення ДСК ЧМП, в якому повідомляє про припинення чинності укладеного Договору оренди з 26.05.2022 р. у зв`язку із наявністю заборгованості з орендної плати протягом 2021-2022 рр., відсутністю страхування об`єкту оренди та інших необхідних документів для продовження дії Договору оренди. Повідомляє, що умовами Договору не передбачено розстрочення боргових зобов`язань. Повідомляє про звернення із листами стосовно повернення підписаного акту приймання-передачі (повернення) майна, однак примірника акту не надіслано, у зв`язку із чим наявні підстави для нарахування неустойки.

Відповідно до представленого звіту про надходження коштів до Держаного бюджету протягом 12.05.2020 р. 26.05.2022 р. розмір заборгованості ДСК ЧМП із внесення орендної плати становить 180983,25 грн. При цьому розмір неустойки, нарахованої протягом 27.05.2022 р. 30.04.2023 р. становить 445930,53 грн.

Відповідно до представленого ДП АМПУ розрахунку заборгованості ДСК ЧМП за Договором, розмір основного боргу становить 86964,54 грн у зв`язку із порушенням взятих на себе зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом жовтня 2020 р. травня 2022 р., у той час як розмір інфляційних нарахувань становить 32828,35 грн, розмір пені 8025,12 грн, а розмір 3% річних 6395,89 грн, нарахованих у зв`язку із відсутністю своєчасної оплати.

При цьому розмір нарахованої ДП АМПУ неустойки становить 162594,24 грн за період червень 2022 р. вересень 2023 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Фонду до суду з метою захисту порушеного права, проте Фондом після отримання повідомлення Прокурора від 19.05.2023 р. на вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів Фонду в суді.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі № 908/288/20).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між учасниками справи виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди № 209840911889 нерухомого майна, що належать до державної власності від 26.06.2019 р.

Як зазначено, пунктом 3.6 укладеного Договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається Орендарем Орендодавцеві, 30 % Балансоутримувачу.

При цьому ДСК ЧМП як Орендарем в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договору обов`язку з перерахування орендної плати за період з 12.05.2020 р. по 26.05.2022 р. не виконано та не здійснено перерахування орендної плати у відповідному співвідношенні (70%/30%) як до Державного бюджету, так і ДП АМПУ як Балансоутримувачу, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 3.6 Договору оренди строк виконання щомісячних зобов`язань на суми 180983,25 грн та 86964,54 грн настав, іншого ДСК ЧМП суду не доведено, так само як і представлено доказів своєчасної та остаточної оплати.

Стосовно заявленого ДСК ЧМП спливу строку позовної давності в частині заявленої ДП АМПУ до стягненнях суму основного боргу (відповідно до розрахунку останнього обліковується на підставі рахунку від 30.09.2020 р. № 164) господарський суд зазначає наступне.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232,269,322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Поряд із цим, пункт 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, визначає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відтак, господарський суд доходить до висновку про відсутність спливу строку позовної давності для звернення ДП АМПУ із позовом до суду про стягнення відповідної суми.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що позовні вимоги Прокурора про стягнення з ДСК ЧМП до Державного бюджету України 180983,25 грн та позовні вимоги ДП АМПУ про стягнення з ДСК ЧМП 86964,54 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на нелажне виконання ДСК ЧМП зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати протягом 2020-2022 рр. ДП АМПУ, окрім заявлених до стягнення 86964,54 грн основного боргу, просить стягнути 8025,12 грн пені, 32828,35 грн інфляційних нарахувань та 6395,89 грн 3% річних.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

У відповідності до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У той же час статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, умовами пункту 3.7 укладеного Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ДСК ЧМП у відзиві на позовну заяву ДП АМПУ заявляє про сплив строку позовної давності для звернення із вимогами про стягнення пені, враховуючи те, що приписи статті 258 ЦК України передбачають спеціальний строк позовної давності в один рік для звернення із відповідною вимогою.

У той же час, господарський суд звертає увагу ДСК ЧМП на досліджені вище зміни у законодавстві, відображені у "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та "Прикінцеві положення" ГК України, відтак відсутні правові підстави для застосування спливу строку позовної давності до заявлених ДП АМПУ вимог про стягнення пені.

Перевіривши представлені ДП АМПУ розрахунки складових заявлених до стягнення 8025,12 грн пені, 32828,35 грн інфляційних нарахувань, 6395,89 грн 3% річних, господарський суд погоджується із ними, оскільки останні виконано у відповідності до вимог та методології законодавства України.

Відтак, стягненню з ДСК ЧМП на користь ДП АМПУ, окрім 86964,54 грн основного боргу, підлягає 8025,12 грн пені, 32828,35 грн інфляційних нарахувань та 6395,89 грн 3% річних.

Як зазначено, 26.06.2019 р. між Фондом та ДСК ЧМП укладено Договір оренди, у той же час пункт, 10.1 останнього передбачено, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р. № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 4 статті 10 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Приписи статті 17 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII передбачають, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін (частина 1). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина 2). Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін (частина 3).

В свою чергу, частина 2 статті 26 Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-XII встановлює, що однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ж із статтею 764 ЦК України (в редакції чинній на час укладення Договору оренди), якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому частиною 2 статті 17 Закону України № 2269-XII передбачена можливість автоматичної пролонгації укладеного договору оренди у зв`язку із відсутністю заяви однієї із сторін протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

При цьому частини 2 та 4 статті 284 ГК України встановлюють, що умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Поряд з цим, приписи частини 3 статті 5 ЦК України передбачають, що, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

03.10.2019 р. прийнято Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ, в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019 р., останній набрав чинності 27.12.2019 р. і введений в дію з 01.02.2020 р., отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Господарський суд наголошує на тому, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 р. та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020 р.), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 р. включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020 р.) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.

Схожий правовий висновок щодо необхідності чіткого розмежування порядку та підстав продовження договорів оренди державного та комунального майна, передбачених нормами Закону України № 2269-XII (чинного до 31.01.2020 р.) і Закону України № 157-ІХ (введеного в дію з 01.02.2020 р.), викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 р. у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 р. у справі № 908/2637/20, від 05.07.2022 р. у справі № 909/479/21, від 19.07.2022 р. у справі № 924/852/21, від 13.12.2022 р. у справі № 916/4073/21, від 27.12.2022 р. у справі № 910/21725/21).

Приписами статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частини 1). Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина 2). Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди (частина 3). Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування (частина 4).

В статті 15 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ наведено перелік орендарів, які мають право на продовження договору без проведення аукціону, до яких ДСК ЧМП не відноситься.

У той же час, матеріали справи не містять заяви ДСК ЧМП на продовження договору оренди, як то передбачено приписами статті 18 Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157-ІХ.

Приписами частини 1 статті 24 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-IX передбачено, що однією із підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно ж із частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Поряд з цим частина 1 статті 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-IX передбачає, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

При цьому, приписами пункту 5.10 укладеного між учасників справи Договору передбачено, що Орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу Об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) Об`єкту оренди з вини Орендаря.

У той же час, приписи пункту 10.10 передбачають, що Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання - передавання про повернення Майна покладається на Орендодавця.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку, що строк дії укладеного між Фондом та ДСК ЧМП Договору оренди закінчився 26.05.2022 р., відтак з 27.05.2022 р. в останнього відсутні правові підстави для використання переданого в оренду майна, а саме нежитлових приміщень № 323/16, 323/17, 323/18, що розташовані на третьому поверсі адміністративної будівлі літ. А, А1, А2, інвентарний номер № ДП103_3_010, реєстрований № 38727770.3.ГШРЕКЕ007, загальною площею 68,80 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, у зв`язку із чим у відповідності до частини 1 статті 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 157-IX був зобов`язаний повернути передане в оренду майно за актом приймання-передачі, однак до матеріалів справи відповідного акту приймання-передачі не представлено.

Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для виселення ДСК ЧМП з відповідних нежитлових приміщень.

В силу приписів частини 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною 2 статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, яку Позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Зазначений висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 р. у справі № 910/13695/18.

ДСК ЧМП зазначає про відсутність надісланого Фондом акту приймання-передачі (повернення) після закінчення строку дій Договору, у той же час, із змісту дослідженої в описові частині рішення претензії Відповідача від 24.05.2023 р. вбачається, що останній повідомляє ДП АМПУ про відсутність доступу до орендованого майна, яке продовжує використовуватись ДСК ЧМП після закінчення строку дії Договору. Тобто ДСК ЧМП визнає факт продовження використання приміщення, не дивлячись на те, що строк дії укладеного Договору закінчився, відповідно припинились правові підстави для продовження використання переданого в оренду майна.

У той же час, в контексті приписів статті 614 ЦК України ДСК ЧМП є Орендар мав можливість звільнити передані в оренду приміщення повідомивши Фонд як Орендодавця, так і ДП АМПУ як Балансоутримувача, однак відповідних повідомлень матеріали справи, так само як і доказів звільненні ДСК ЧМП переданих в оренду приміщень, не містять. При цьому акт приймання-передачі (повернення) лише засвідчує факт звільнення переданих в оренду приміщень.

Перевіривши представлений Фондом розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за Договором за період з 27 травня 2022 р. по 30 квітня 2023 р. господарський суд погоджується із ним, оскільки останній виконано у відповідності до методології чинного законодавства України, відтак стягненню з ДСК ЧМП на користь Державного бюджету України підлягає також 445930,53 грн неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

Правова конструкція статті 785 ЦК України передбачає право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення у випадку порушення обов`язку по поверненню речі, що в контексті цієї справи свідчить про наявність у Фонду права вимагати стягнення з ДСК ЧМП неустойки, у той же час ДП АМПУ є балансоутримувачем, тобто право вимоги стягнення неустойки не розповсюджується на нього.

Приписи пункту 3.6 Договору передбачають, перерахування орендної плати ДСК ЧМП у відповідному співвідношенні, які в силу присів статті 629 ЦК України є обов`язковими до виконання, у той же час, останні на відміну від приписів статті 785 ЦК України не надають право нараховувати неустойку особі яка не є наймодавцем (орендодавцем), відтак у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення вимог ДП АМПУ в частині стягнення з ДСК ЧМП 162594,24 грн неустойки.

Враховуючи те, що особливий статус неустойки, передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, в господарського суду відсутні правові підстави для зменшення розміру відповідної неустойки.

Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (частина 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України").

Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Регіональні відділення та представництва діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України (частини 1, 3 статті 6 Закону України "Про Фонд державного майна України").

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 р. № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori); "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali)" "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції).

Господарський суд критично оцінює позицію ДСК ЧМП стосовно того, що Договір припинено не у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а у зв`язку із прийняттям Фондом відповідного наказу у січні 2023 р., оскільки строк дії Договору припинив свою чинність у відповідності до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX (закінчення строку на який його укладено).

В матеріалах справи наявне складене 29.04.2021 р. Фондом повідомлення до ДСК ЧМП, в якому посилаючись на наявність в останнього заборгованості із внесення орендної плати більше трьох місяців, повідомляє про реалізацію права на односторонню відмову від укладеного Договору оренди.

Приписами частини 2 статті 782 ЦК України встановлено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2020 р. у справі № 910/4391/19).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідного повідомлення Фонду, в господарського суду відсутні правові підстави вважати Договір оренди розірваним на підставі повідомлення Фонду від 29.04.2021 р.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки приписами Закону України Про судовий збір встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим ніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України Про судовий збір з урахуванням приписів частини 3 статті 4.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача: Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ, про стягнення заборгованості, неустойки та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Стягнути з Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ 01125614) до Державного бюджету України (Одеська міська ТГ, отримувач ГУК в Од. обл./м. Одеса/22080200, код отримувача 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA718999980313040093000015744) заборгованості на загальну суму 626913/шістсот двадцять шість тисяч дев`ятсот тринадцять/грн 78 коп., що складається із заборгованості по орендній платі у розмірі 180983/сто вісімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят три/грн 25 коп. та неустойку у розмірі 445930/чотириста сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять/грн 53 коп.

Виселити Державну судноплавну компанію ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ 01125614) із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень № 323/16, 323/17, 323/18, що розташовані на третьому поверсі адміністративної будівлі літ. А, А1, А2, інвентарний номер № ДП103_3_010, реєстрований № 38727770.3.ГШРЕКЕ007, загальною площею 68,80 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1.

Стягнути з Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ 01125614) на користь Одеської обласної прокуратури (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, Код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) 12087/дванадцять тисяч вісімдесят сім/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Державне підприємство АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ до відповідача: Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО про стягнення 296808,14 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Державної судноплавної компанії ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, Код ЄДРПОУ 01125614) на користь Державного підприємства АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ (01135, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 14, Код ЄДРПОУ 38727770) 86964/вісімдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири/грн 54 коп. основного боргу, 8025/вісім тисяч двадцять п`ять/грн 12 коп. пені, 32828/тридцять дві тисячі вісімсот двадцять вісім/грн 35 коп. інфляційних нарахувань, 6395/шість тисяч триста дев`яносто п`ять/грн 89 коп. 3% річних та 2147/дві тисячі сто сорок сім/грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 01 березня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут

Дата ухвалення рішення20.02.2024
Оприлюднено06.03.2024
Номер документу117401534
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про державну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном

Судовий реєстр по справі —916/4009/23

Рішення від 20.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 08.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 21.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 11.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 13.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 09.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 16.10.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 18.09.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні