Рішення

від 28.02.2024 по справі 925/1803/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Справа № 925/1803/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача - Лоза В.М. - адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи - підприємця Беккера Костянтина Феліксовича,

м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС

ЕНЕРДЖИ", м. Черкаси

про стягнення 109 705 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа - підприємець Беккер Костянтин Феліксович до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС ЕНЕРДЖИ" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 109 705 грн. 80 коп., у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №ГЛ 10082023 від 10 червня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року суд вирішив розглядати справу №925/1803/23 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 15 лютого 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 15 лютого 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 28 лютого 2024 року.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу суду від 15 лютого 2024 року було доставлено відповідачу до його електронного кабінету 15 лютого 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

08 січня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказував, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують надання позивачем послуг.

Відповідач зазначає, що не отримував від позивача акти здачі - приймання виконаних робіт, рахунки фактури.

Позивач не надсилав відповідачу вказані документи.

Сторони у пункті 4.2 договору узгодили, що обов`язок зі сплати послуг настає лише після отримання рахунків та актів виконаних робіт, узгодження їх і підписання сторонами.

Заявка на перевезення №1 від 10 червня 2023 року та заявка №1 від 15 червня 2023 року, яка була надіслана позивачем електронною поштою, з урахуванням положень ст. 91 ГПК України, не може братися судом до уваги.

У зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

14 лютого 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що з урахуванням умов заявок на перевезення строк оплати настав в день вивантаження вантажу.

Умови визначені заявками є пріоритетними відносно інших умов визначених в основному договорі.

Позивач направив документи передбачені договором на адресу відповідача після вивантаження. Обставина направлення документів на оплату підтверджується Експрес-накладною ТОВ "НОВА ПОШТА" №59001032391293, виданою за результатами відправлення відповідачу оригіналів документів та викопіюванням з сервісу відстеження цього поштового оператора.

Документи були вручені ТОВ "ЄВРОТРАНС ЕНЕРДЖИ" 06 жовтня 2023 року.

З моменту отримання вказаного листа адресатом, будь-яких зауважень щодо обсягу чи змісту отриманих документів від відповідача не надходило.

У примітці до заявок на перевезення, сторони погодили вважати дані заявки, отримані за допомогою факсимільного зв`язку такими, що мають юридичну силу і можуть бути використані сторонами при розгляді спорів.

Також 13 лютого 2024 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких останній просив суд поновити строк для подання доказів.

Судом враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 166 ГПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Отже, позивач має право надати суду додаткові докази разом із відповіддю на відзив.

Оскільки строк для подання відповіді на відзив судом поновлено, то строк для подання додаткових доказів позивачем не пропущено.

Станом на 28 лютого 2024 року заперечень на відповідь на відзив до суду від відповідача не надходило.

З відповіддю на відзив відповідач мав можливість завчасно ознайомитися (починаючи з 14 лютого 2024 року) через електронний кабінет.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 лютого 2024 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1803/23.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 10 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС ЕНЕРДЖИ" (замовник) та фізичною особою - підприємцем Беккером Костянтином Феліксовичем (перевізник) було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №ГЛ 10082023.

Відповідно до п. 2.1. вищезазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій особі на одержання вантажу особі (одержувач вантажу), а замовник (відправник) - сплачувати за перевезення вантажу плату.

Згідно п. 2.2. договору найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами у замовленні або додатках (додаткових угодах) до цього договору, що є невід`ємною частиною договору.

Тобто умови договору передбачали надання послуг з перевезення вантажу.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Зі змісту вищевказаних приписів законодавства, зокрема, статті 307 ГК України та статті 909 ЦК України вбачається, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документа.

Залежно від виду документа розрізняють:

а) систему накладної, яка застосується майже на всіх видах транспорту;

б) систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті;

в) систему чартеру, яка застосовується на морському, річковому і повітряному транспорті.

У деяких випадках вказані системи можуть бути комбіновані. До інших перевізних документів також відносять дорожню відомість, вагонний лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення.

Договір перевезення залізничним, автомобільним та річковим транспортом оформляється накладною, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем. Накладна складається відправником, який відповідає за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомостей.

Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною. Перевізник робить на накладній відповідну відмітку, а в підтвердження прийому вантажу до перевезення видає відправнику вантажу квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту України.

Юридичне значення накладної полягає в тому, що: а) вона є обов`язковою письмовою формою договору; б) доводить факт укладення договору і містить його зміст; в) легітимує особу на пред`явлення претензій та позовів.

Таким чином, договір перевезення вантажів укладений в момент отримання перевізником вантажу для перевезення і закінчується видачею вантажу одержувачу, а вивантаження вантажу з транспортного засобу, зберігання його після вивантаження до видачі та видача його одержувачеві є додатковими послугами договору перевезення вантажу.

Глава 64 Цивільного кодексу України, що регулює перевезення є спеціальною по відношенню до загальних положень про послуги, що врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 10 червня 2023 року (а.с.7) позивач виконав перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Україна -Польща, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №14082023-29 від 14 серпня 2023 року (а.с. 8).

Відповідно до заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 15 червня 2023 року (а.с.9) позивач виконав перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Україна - Польща, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №116715 від 17 серпня 2023 року (а.с. 10).

Оригінали товарно-транспортних накладних судом було досліджено в судовому засіданні 28 лютого 2024 року.

У вказаних заявках було встановлено, що вартість кожного перевезення - 1100,00 доларів США та 400 доларів США на картку. За змістом цього ж пункту заявки, кошти сплачуються у гривнях за курсом НБУ, встановленим на момент вивантаження.

День вивантаження, відображений в графах 24 товарно-транспортних накладних (CMR) - 08 вересня 2023 року.

Курс НБУ на вказану дату становив 36,5686 грн. за 1 долар США.

Отже, всього загальна вартість перевезення становить 109 705 грн. 80 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, у заявках на перевезення було встановлено, що оплата послуги здійснюється в день вивантаження авто (без будь-яких додаткових умов).

В договорі передбачені інші умови оплати, які вступають у суперечність з умовами оплати, передбаченими заявками.

Відповідно до п. 4.2. договору у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці.

Отже, день оплати наданих послуг з перевезення вантажу настав 08 вересня 2023 року.

Посилання позивача на те, що обов`язок по оплаті послуг настає у відповідача лише після отримання рахунків та актів виконаних робіт, узгодження їх, і підписання сторонами, суд не приймає до уваги, оскільки сторони самостійно встановили пріоритетність заявки над договором.

Доводи відповідача стосовно того, що з урахуванням положень ст. 91 ГПК України не можуть братися до уваги умови заявок, оскільки вони були надіслані електронною поштою суд відхиляє за наступних підстав.

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Суд зазначає, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази на підтвердження того факту, що позивачем було належним чином виконано своє зобов`язання з перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Україна-Польща, безпосередньо підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) №14082023-29 від 14 серпня 2023 року, та №116715 від 17 серпня 2023 року.

Саме за умовами, які наведені в заявках відповідача на перевезення (дата перевезення, адреса завантаження, найменування вантажу, адреса розмитнення, розвантаження тощо) позивач, як перевізник виконував укладений між сторонами договір.

Отже, докази, що надані позивачем на підтвердження того факту, що сторони в тому числі і в заявках на перевезення узгодили всі необхідні істотні умови є більш вірогідними ніж докази, що надані відповідачем на спростування даних обставин.

Крім того, як уже зазначалося вище з урахуванням положень ст. 307 ГК України договір перевезення вантажів укладається в момент отримання перевізником вантажу для перевезення і закінчується видачею вантажу одержувачу.

Отже, строк оплати перевезення на момент звернення позивача до суду настав.

Не підписання сторонами актів здачі-приймання робіт (послуг) не звільняє замовника від обов`язку виконати своє грошове зобов`язання за договором перевезення.

Всі необхідні банківські реквізити для перерахування грошових коштів безпосередньо відображено в договорі (а.с. 6), а тому відсутність рахунку - фактури також не впливає на добросовісне виконання замовником договору та не є підставою для звільнення від відповідальності.

Крім того, умовами договору та заявок на перевезення не визначено якою саме службою поштового відправлення має бути здійснено направлення документів.

Сторони погодили вважати договір-заявку отриману за допомогою факсимільного зв`язку, що має належну юридичну силу і може бути використана сторонами при розгляді спорів.

Відповідач не спростував доводи позивача, що останній направив на адресу відповідача документи передбачені договором, що підтверджується копією Експрес-накладної ТОВ "НОВА ПОШТА" №59001032391293, виданою за результатами відправлення відповідачу. Поштове відправлення було вручено ТОВ "ЄВРОТРАНС ЕНЕРДЖИ" 06 жовтня 2023 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 109 705 грн. 80 коп. боргу.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 200 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою (з урахуванням гонорару успіху).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 2.1. договору про правову допомогу від 06 грудня 2023 року укладеного між позивачем та адвокатським бюро "Лози" визначено, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 11 200 грн. 00 коп.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 08 грудня 2023 року адвокатським бюро надано юридичні послуги на суму 11 200 грн. 00 коп., а саме:

- огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням - 5 год.;

- здійснення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 20 хв.;

- аналіз судової практики - 35 хв.;

- проведення арифметичних розрахунків - 45 хв.;

- підготовка документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 12 год. 20 хв.;

- вчинення інших дій необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді та на етапі примусового виконання судового рішення 5 год.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено адвокатському бюро 11 200 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №02-12 від 08 грудня 2023 року.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,

засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;

надання правничої допомоги свідку в кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;

представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Надані адвокатським об`єднанням послуги відносяться безпосередньо до послуг про надання правничої допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно -виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України"(заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для позивача, ціни позову, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Від відповідача не надходило до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а також не надходило заперечень щодо їх розподілу, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч. 4 ст.129 ГПК України.

Водночас, згідно п. 2.3. договору про правову допомогу при задоволенні позову повірений отримує премію (гонорар успіху) у сумі 4 000 грн. 00 коп.

Тобто передбачена п. 2.3. договору премія є додатковою винагородою адвоката, платою за досягнутий адвокатом результат, та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 15 200 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС ЕНЕРДЖИ", вул. Дашковича, 3, кв. 85, м. Черкаси, ідентифікаційний код 44738539 на користь фізичної особи - підприємця Беккера Костянтина Феліксовича, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - 109 705 грн. 80 коп. - боргу, 2 684 грн. 00 коп. судового збору та 15 200 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 04 березня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович