Постанова

від 27.02.2024 по справі 922/2258/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2258/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Погребняк Н. С. (самопредставництво),

відповідача - Межерицький А. А. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" в особі виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1,

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" в особі виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр променевої діагностики"

про стягнення 1 794 304,17 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоровґя" в особі Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоров`я" (далі - Залізниця, позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр променевої діагностики" (далі - ТОВ "Центр променевої діагностики", Товариство, відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 24.01.2020 № ЦОЗ/Д-166 та за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна від 24.01.2020 № ЦОЗ/Д-168, зокрема:

- заборгованості з орендної плати у розмірі 1 108 386,00 грн, пені у розмірі 329 653,55 грн, штрафу в розмірі 49 009,84грн, 3 % річних у розмірі 31 050,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 155 837,09грн;

- заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 90 916,29грн, пені в розмірі 26 607,24 грн та 3 % річних у розмірі 2 843,37 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Центр променевої діагностики" у період з 24.01.2020 року до березня 2023 року неналежним чином виконало свої договірні зобов`язання. Зокрема, відповідач несвоєчасно сплатив орендну плату та несвоєчасно здійснив відшкодування витрат, повґязаних з утриманням орендованого майна у січні 2022 року, лютому 2022 року, листопаді 2022 року та у січні - березні 2023 року. Також відповідач не провів оплати перерахунку орендної плати за період 2020- 2022 років у розмірі 11034,38 грн. Крім того, в порушення умов, укладених між сторонами договорів, відповідач повністю не здійснив оплати орендної плати та витрат, пов`язаних з утриманням майна у період з 01.03.2022 до 31.10.2022 року.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 (суддя Буракова А. М.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з Товариства на користь Залізниці 1 108 386,00 грн - заборгованості з орендної плати, 329 653,55 грн - пені, 49 009,84 грн - штрафу, 31 050,79 грн - 3 % річних та 155 837,09 грн - інфляційних втрат; 90 916,29 грн - заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна і 26 607,24 грн - пені та 2 843,37 грн - 3 % річних; 26 914,56 грн - судового збору.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач належним чином виконав зобов`язання щодо надання відповідачеві майна в строкове платне користування та забезпечення утримання і обслуговування об`єкта нерухомого майна, а відповідач, зі свого боку зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, у звґязку із чим за останнім виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 1 108 386,00 грн та заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 90 916,29 грн;

- обставина введення в Україні воєнного стану у спірний період (з 01.03.2022 по 31.10.2022 року) не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів, оскільки відповідач не довів, яким чином саме ця обставина вплинула на неможливість виконання договірних зобов`язань;

- відповідач не надав суду належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем. Зокрема, у період з 01.03.2022 до 31.10.2022 року відповідач використовував орендоване майно, однак лише у вересні 2022 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, а сертифікат ТПП відповідач отримав лише у листопаді 2022 року. Вказане у сукупності свідчить про недотримання Товариством умов пункту 10.2 договору оренди щодо сповіщення позивача про настання форс-мажорних обставин у пґятиденний термін (строк), у звґязку з чим відповідач не може посилатися на такі обставини;

- відповідач не скористався своїм правом на розірвання Договору оренди, передбаченим пунктом 10.3 Договору (якщо період дії обставини непереборної сили перевищить 2 місяці, кожна зі сторін має право розірвати договір).

- натомість наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем електричної енергії, тобто підтверджується факт ведення відповідачем господарської діяльності у спірний період та, відповідно, намір останнього проводити підприємницьку діяльність.

2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 05.12.2023 (колегія суддів: Гребенюк Н. В., Слободін М. М., Шутенко І. А.) скасував рішення Господарського суду Харківської області від 04.09.2023 у справі № 922/2258/23 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнув із Залізниці на користь Товариства 40 371,84 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення частини шостої статті 762 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від зобов`язання сплатити орендну плату.

2.5. Суд апеляційної інстанції врахував, що:

- 24.02.2022 у звґязку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України Указом № 64/2022 увів воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та який триває досі;

- Торгово-промислова палата України на своєму сайті в мережі "Інтернет" розмістила лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресований "Всім кого це стосується", згідно з яким засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не потребують доказування та мають бути відомі обом сторонам спору;

- обставинами справи встановлено, що у період з 01.03.2022 до 31.10.2022 діяльність ТОВ "Центр променевої діагностики" було призупинено відповідно до наказу від 28.02.2022 №7-К у зв`язку із введенням на території України воєнного стану;

- наявними у матеріалах справи доказами у сукупності доведено факт нездійснення відповідачем у спірний період господарської діяльності, зумовленого відсутністю за наслідком повномасштабного вторгнення трудового потенціалу підприємства, прийняттям рішення про призупинення господарської діяльності, виходу з ладу виробничого обладнання у звґязку із зниженням подачі електроенергії, пошкодження майна як об`єкта оренди і неможливості його використання за цільовим призначення, тобто підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю використання об`єкта оренди;

- відповідач 28.02.2022 подав уповноваженому представнику позивача письмове повідомлення про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується відповідним комісійним актом, складеним представниками Товариства у приміщенні виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1, за адресою: м. Харків, вул. Балакірєва, 5. Крім того, відповідач 28.02.2022 направив телефонограму про настання форс-мажорних обставин;

-позивач не довів належними та допустимими доказами фактичного користування відповідачем орендованого майна у період з 01.03.2022 до 31.10.2022;

- з огляду на встановлені вище обставини, які унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення і за які він не відповідав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство підлягає звільненню від орендної плати на підставі частини шостої статті 762 ЦК України, а також нарахованих на спірну суму заборгованості пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат;

- у частині вимог про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 909 16,29 грн, пені у розмірі 26 607,24 грн, 3 % річних у розмірі 2 843,37 грн суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять визначених умовами договору доказів на підтвердження наявності підстав для здійснення відповідачем розрахунку за послуги з утримання орендованого нерухомого майна, зокрема, виставлення рахунків обслуговуючих підприємств, а також декларацій про необхідну сплату податків;

- суд взяв до уваги факт погашення відповідачем заборгованості, яка виникла до настання форс-мажорних обставин, а також відсутність належних та допустимих доказів надання позивачем відповідачеві послуг з утримання орендованого майна у період березень - жовтень 2022 року, а також установлений судом факт неможливості користування відповідачем орендованим спірним майном та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на утримання орендованого нерухомого майна та нарахованих відсотків річних та пені.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Залізниця (скаржник), не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3.2. Залізниця 06.02.2024 подала до касаційного суду заяву про поворот виконання постанови апеляційного суду. У вказаній заяві позивач зазначає, що він у добровільному порядку виконав постанову апеляційного суд та сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги. Отже, позивач просить Суд у випадку задоволення касаційної скарги здійснити поворот виконання постанови апеляційного суду та стягнути з відповідача на користь позивача 40 371,84 грн судового збору за перегляд справи апеляційним судом, а також на підставі положень пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови Суду зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1.1. На думку скаржника, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 та у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20, від 07.02.2018 № 910/304/16 (щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України);

- у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі № 912/750/222, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 та від 24.10.2023 у справі № 910/7352/22 (щодо застосування положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні");

- у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17 (щодо своєчасного повідомлення стороною про обставини непереборної сили відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а також щодо оцінки судом доказів у разі посилання сторони на настання форс-мажорних обставин);

- у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 908/887/18, від 21.10.2020 у справі № 925/594/18 та від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, в яких висловлено позицію щодо обов`язку суду надання належної оцінки всім обставинам справи та дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності судового рішення.

4.1.2. Зокрема, за твердженням скаржника, наявні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції прийняв її з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

4.1.3. Позивач наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору не врахував сталої та послідовної позиції Верховного Суду щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України, зокрема що у встановленні факту неможливості користуванням майном першочергово презюмується незмінність умов користування майном чи стану об`єкта оренди (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо).

4.1.4. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не узгоджується з висновками Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобовґязання, повинна довести їх наявність не тільки самих собою, але і те що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Наявність сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами.

4.1.5. Позивач наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не з`ясував наявності зв`язку між унеможливленням використання об`єкта оренди і умовами воєнного стану та, відповідно, звільнення орендаря від зобов`язання сплатити орендну плату, зокрема й від зобов`язання відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна.

4.1.6. Суд апеляційної інстанції порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом під час оцінки доказів, наданих сторонами. Скаржник наголошує на тому, що оцінка доказів у справі здійснювалась судом апеляційної інстанції виключно в площині вимог та заперечень відповідача. Процесуальні порушення суду апеляційної інстанції щодо неспівставлення судом доказів позивача і відповідача робить оцінку доказів неалгоритмізованою та необґрунтованою.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу (документ сформований в системі "Електронний суд") з посиланням на безпідставність доводів касаційної скарги просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Між Залізницею (Орендодавець) та Товариством (Орендар) 24.01.2020 було укладено договір оренди нерухомого майна №ЦОЗ/Д-166 (далі - Договір оренди), за умовами якого обґєктом оренди є нерухоме майно загальною площею 424,8 кв. м, розташоване на першому поверсі одноповерхового будинку - віварію (літера Ж-1), що перебуває на балансі виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 філії "Центр охорони здоровґя" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за адресою: пров. Балакірєва, 5, м. Харків, 61103 (Балансоутримувач).

5.2. Згідно з умовами Договору оренди сторони погодили, що:

- на умовах та в порядку, визначених цим договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 424,8 кв. м, а саме: нежитлове приміщення площею 334,4 кв. м з частиною прилеглого бетонного майданчика площею 44,6 кв. м та частиною під`їзної дороги площею 45,8 кв. м, розташованих в м. Харків, які знаходяться за адресою: провулок Балакірєва, 5 на першому поверсі одноповерхового будинку - віварію (літера Ж-1), загальною площею 354,6 кв. м, бетонного майданчика загальною площею 45,6 кв. м, під`їзної дороги загальною площею 6574,1 кв. м Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 філії «Центр охорони здоровґя» АТ "Українська залізниця" (Майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 6,09 % згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з поповерхового плану, відповідно до акта приймання-передачі майна, що складає невідґємну частину цього договору (пункт 1.1 Договору);

- Орендодавець має всі правові підстави для розпорядження Майном. Майно надається Орендарю для його використання за цільовим призначенням - для розміщення приватного закладу охорони здоровґя, що здійснює високотехнологічну медичну променеву діагностику - томографію та ультразвукові дослідження (пункти 1.2, 1.3 Договору);

- розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону). Загальний розмір за перший базовий місяць - грудень 2019 року становить разом з ПДВ 101 903,40 грн. Розмір орендної плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункти 3.1, 3.2 Договору);

- орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі майна за актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором (пункт 3.3 Договору);

- орендар зобовґязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором (пункт 6.2.3 Договору оренди);

- орендар зобов`язаний відшкодовувати Орендодавцю на підставі цього договору витрати на утримання прибудинкової території, витрати за користування земельною ділянкою, комунальні платежі тощо (пункт 6.2.11 Договору);

- жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання таких обставин: надзвичайні та невідворотні обставини, що обґєктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами, дії або бездіяльність державних органів та її представників, обовґязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, хакерські атаки, акти тероризму, диверсії, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, епідемія, циклон, ураган, буревій, повінь, пожежа, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха та інші випадки, передбачені чинним законодавством України (пункт 10.1 Договору);

- сторони у пґятиденний термін (строк) повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим компетентним органом. Строк дії обставин непереборної сили підтверджується документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє сторону права посилання на них (пункт 10.2 Договору);

- якщо період дії обставин непереборної сили перевищить 2 (два) місяці, кожна зі сторін має право розірвати договір, повністю або частково, шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні. Договір вважається розірваним з дати отримання такого повідомлення (пункт 10.3 Договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 19.01.2023 та у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовґязань (пункт 11.1 Договору);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, про що сторони укладають додаткову угоду до договору (пункт 11.10 Договору).

5.3. Також 24.01.2020 на виконання умов Договору оренди 24.01.2020 між сторонами було укладено договір №ЦОЗ/Д-168 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого балансоутримувач (Залізниця) забезпечує утримання та обслуговування обґєкта нерухомого майна, а саме будівлі віварію (літера Ж-1) (далі - Будівля), а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах щодо обслуговування та утримання будівлі шляхом їх відшкодування балансоутримувачу пропорційно до займаної площі.

5.4. Згідно з умовами Договору про відшкодування витрат:

- орендар, на підставі договору оренди користується нежитловим приміщенням, що знаходиться в будівлі, загальною площею 334,4 кв. м, розміщеного на першому поверсі відповідно до плану розміщення приміщення, частиною прилеглого бетонного майданчика площею 44,6 кв. м та частиною підґїздної дороги площею 45,8 кв. м, що додається до договору оренди (далі - Приміщення), для розміщення приватного закладу охорони здоровґя, що здійснює високотехнологічну медичну променеву діагностику, томографію та ультразвукові дослідження (пункт 1.2 Договору);

- перелік та розрахунок розміру витрат з оплати комунальних послуг та інших витрат Балансоутримувача, які підлягають відшкодуванню орендарем, встановлюється додатком до договору (пункт 1.3 Договору);

- розмір сум, що підлягають оплаті орендарем за договором відшкодування витрат, визначаються з урахуванням з сум платежів, виставлених згідно з рахунками обслуговуючих підприємств, декларацій про сплату податку тощо та зазначаються балансоутримувачем у відповідних рахунках. Оплату рахунків орендар проводить у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків (пункти 4.2, 4.3 Договору);

- відшкодування орендарем витрат балансоутримувача з утримання Будівлі / Приміщення проводиться орендарем до дня фактичного звільнення приміщення за актом приймання-передачі за договором оренди (пункт 5.4 Договору).

5.5. На виконання умов Договору оренди 24.01.2020 між сторонами спору складений акт приймання-передачі майна, що становить предмет Договору оренди.

5.6. Суди встановили, що також не заперечують сторони спору, Договір оренди є продовженим. Отже, у звґязку із продовженням строку дії Договору оренди, відповідно було продовжено також дію Договору відшкодування витрат.

5.7. У період дії Договору оренди орендодавець виконав обовґязок щодо надання орендареві майна в строкове платне користування та забезпечення утримання і обслуговування обґєкта нерухомого майна, а саме: будівлі віварію (літера Ж-1), а також утримання прибудинкової території. Також на виконання Договору та у відповідності до його умов позивач виставив відповідачу рахунки-фактури, розрахунки зі сплати орендної плати та відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

5.8. Звертаючись до суду з позовом, Залізниця вказувала про те, що Товариство у період з 24.01.2020 до березня 2023 року не належно виконувало свої договірні зобовґязання.

5.9. За твердженням позивача:

- відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, а також несвоєчасно здійснював відшкодування витрат, повґязаних з утриманням орендованого майна, у січні-лютому 2022 року, листопаді 2022 року та у січні - березні 2023 року;

- не провів оплати перерахунку орендної плати за період 2020-2022 років у розмірі 11 034,38 грн;

- також, порушуючи умови Договору оренди та Договору про відшкодування витрат, у період з 01.03.2022 до 31.10.2022 взагалі не здійснив орендної плати у розмірі 1 108 386,00 грн та витрат, повґязаних з утриманням майна у розмірі 90 916,29 грн.

5.10. Позивач зазначає, що адміністрація Балансоутримувача неодноразово направляла відповідачу засобами електронного зв`язку та нарочно вручала під підпис відповідальній особі Орендаря - директору Товариства - Рибак Т. О. скановані копії та оригінали актів про надані послуги, рахунки-фактури та розрахунки з орендної плати, а також скановані копії та оригінали актів про надані послуги, рахунки та розрахунки з відшкодування витрат, перерахунок орендної плати за 2020-2022 роки та перерахунок теплової енергії за жовтень - грудень 2021 року (супровідні листи від 07.03.2023 № 307, від 07.03.2023 № 308, від 15.03.2023 № 337, від 30.03.2023 № 393, від 14.04.2023 № 44). На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду докази отримання відповідачем Актів про надані послуги, рахунків-фактур та розрахунків за кожен місяць з моменту виникнення заборгованості.

5.11. Відповідно до положень пункту 9.1 Договору оренди та пункту 5.2 Договору про відшкодування витрат, позивач здійснив заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу відповідача претензії від 16.03.2023 № 342 щодо порушення строків виконання договірних зобовґязань зі сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням та з відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, з урахування штрафних санкцій на загальну суму 1 749 689,49 грн.

5.12. У відповіді на претензію від 30.03.2023 № 30/1 відповідач просив позивача звільнити його від виконання зобов`язання щодо сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання майна у період з 01.03.2022 до 31.10.2022 та списати заборгованість і нараховані на таку заборгованість штрафні санкції внаслідок настання форс-мажорних обставин.

5.13. Суди встановили, що заборгованість, яка виникла у період з 01.11.2022 до дати виставлення претензії відповідач сплатив у повному обсязі, однак із простроченням строків оплати у січні-березні 2023 року.

5.14. Фактично спір між Орендодавцем і Орендарем виник у зв`язку з тим, що Орендар не сплатив орендної плати та відшкодування витрат на утримання майна у період з 01.03.2022 по 31.10.2022 року.

5.15. Відповідач свої заперечення проти задоволення позовних вимог обґрунтовує тим, що збройна агресія російської федерації проти України є обставиною, яка відповідно до положень частини шостої статті 762 ЦК України є підставою для звільнення його від сплати орендної плати за час, протягом якого він не міг використовувати орендоване майно.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та обґєктним критеріями. При тому, з-поміж критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обовґязків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

7.4. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.5. Так, спір у справі стосується вимог Залізниці про стягнення орендної плати і відшкодування витрат на утримання майна. Водночас із урахуванням доводів відповідача проти задоволення позовних вимог встановленню та дослідженню у цьому спорі підлягають обставини щодо наявності / відсутності підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини шостої статті 762 ЦК України.

7.6. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовґязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

7.7. Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

7.8. Відповідно до положень частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

7.9. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що із обставин справ № 910/7495/16, № 910/14244/20 та № 910/304/16 (на які посилається скаржник) вбачається, що спірні правовідносини з цією справою (№922/2258/23) є подібними в частині правового регулювання, зокрема, щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України.

7.10. Питання застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України було предметом касаційного розгляду в інших господарських справах.

7.11. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (на яку посилається скаржник) викладено правові висновки щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України.

7.12. Зокрема, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що: "… норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобовґязання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх обґєктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством".

7.13. За висновками Великої Палати Верховного Суду у встановленні факту неможливості користуванням майном першочергово презюмується незмінність умов користування майном чи стану об`єкта оренди (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо).

7.14. Верховний Суд звертає увагу на те, що правова позиція стосовно застосування приписів частини шостої статті 762 ЦК України є сталою і послідовною та викладена також у низці постанов Верховного Суду, зокрема у справах: №9 14/1248/18, № 914/2264/17, № 910/8040/20, № 616/41/20, № 910/14244/20 (на яку посилається скаржник), № 911/1064/21 і з огляду на фактичні встановлені судами обставини справи у межах доводів та аргументів сторін спор, а також мотивів / доводів та вимог касаційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків.

7.15. Так, у справі, що розглядається, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі та мотивував своє рішення тим, що позивач належним чином виконав зобовґязання щодо надання відповідачеві майна в строкове платне користування та забезпечення утримання і обслуговування обґєкта нерухомого майна, а відповідач зі свого боку зобовґязання щодо оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, у звґязку із чим за останнім виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 1 108 386,00 грн та заборгованість з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 90 916,29 грн.

7.16. Відхиляючи доводи відповідача щодо наявності підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини шостої статті 762 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що обставина введення в Україні воєнного стану у спірний період (з 01.03.2022 до 31.10.2022) не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів, оскільки відповідач не довів, як саме ця обставина вплинула на неможливість виконання ним договірних зобов`язань за Договором оренди. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем.

7.17. Рішення суду в цій частині мотивовано, зокрема, тим що Товариство не дотрималося умов пункту 10.2 договору оренди щодо сповіщення позивача про настання форс-мажорних обставин (у п`ятиденний термін / строк з настання таких обставин), у звґязку з чим відповідач не може посилатися на такі обставини.

7.18. Також суд встановив, що у період з 01.03.2022 до 31.10.2022 відповідач використовував орендоване майно, однак лише у вересні 2022 року повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, а сертифікат ТПП відповідач отримав лише у листопаді 2022 року.

7.19. Також за висновком суду, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт споживання відповідачем електричної енергії, тобто підтверджується факт ведення відповідачем господарської діяльності у спірний період та, відповідно, намір останнього проводити підприємницьку діяльність.

7.20. Зокрема, суд першої інстанції встановив, що основний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії позивач зафіксував у березні 2022 року (9885 кВт/год) та у квітні 2022 року (4800 кВт/год), саме в період, у якому, за твердженням відповідача, його основне медичне обладнання (МРТ ExcelartVantageAtlas) вийшло із ладу. Вказане, на переконання суду, свідчить про використання відповідачем іншого медичного обладнання і підтверджує факт забезпечення орендарем такого медичного обладнання необхідними ресурсами (електричною енергією), та, відповідно, підтверджує факт ведення господарської діяльності в орендованому приміщенні.

7.21. Суд першої інстанції також зазначив, що в силу положень пункту 10.3 Договору оренди у разі, якщо період дії обставини непереборної сили перевищить 2 місяці, відповідач наділений правом розірвання Договору.

7.22. За висновком суду відсутність у матеріалах справи повідомлення відповідача про розірвання Договору та встановлені судом обставини щодо здійснення відповідачем господарської діяльності у спірний період сукупно свідчать, підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини шостої статті 762 ЦК України немає.

7.23. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив таке:

- 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України Указом № 64/2022 увів воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та який триває досі;

- у звґязку з введенням на території України воєнного стану в період з 01.03.2022 по 31.10.2022 року діяльність ТОВ "Центр променевої діагностики" було призупинено, що підтверджується наказом Товариства від 28.02.2022 №7-К;

- у відповідності до умов Договору оренди відповідач 28.02.2022 повідомив Орендодавця (позивача) про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується комісійним актом, складеним представниками Товариства у приміщенні виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 за адресою: м. Харків, вул. Балакірєва, 5. Крім того, відповідачем 28.02.2022 направив телефонограму про настання форс-мажорних обставин;

- у подальшому відповідач (орендар) отримав сертифікат Харківської Торгово-промислової палати від 23.11.2022 № 6300-22-1518 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання форс-мажорних обставин відносно ТОВ "Центр променевої діагностики" щодо зобовґязання використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням в період з 01.03.2022 до 31.10.2022.

7.24. За висновком суду апеляційної інстанції відповідач упродовж розумного строку з моменту виникнення форс-мажору здійснив добросовісні дії з метою повідомлення позивача про неможливість виконання зобов`язань за укладеним Договором оренди.

7.25. Крім того, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що наявними у матеріалах справи доказами у сукупності відповідач довів факт нездійснення у спірний період господарської діяльності (неможливість використання об`єкта оренди) і такі обставини зумовлені саме наслідками повномасштабного вторгнення. Зокрема, позивач підтвердив ці обставини: відсутністю у відповідача трудового потенціалу, прийняттям рішення про призупинення господарської діяльності, виходу з ладу виробничого обладнання у зв`язку із зниженням подачі електроенергії, пошкодження майна як обґєкта оренди і неможливості його використання за цільовим призначення.

7.26. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач дотримався порядку підтвердження факту виникнення обставин непереборної сили, шляхом отримання сертифіката Торгово-промислової палати України та у сукупності з іншими наявними доказами належним чином довів (підтвердив) наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю використання обґєкта оренди.

7.27. Саме з урахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції і дійшов висновку про наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини шостої статті 762 ЦК України.

7.28. Верховний Суд оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу у контексті застосування частини шостої статті 762 ЦК України у сукупності з висновками щодо її застосування зазначає про його необґрунтованість з огляду на таке.

7.29. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції Верховний Суд наголошує на тому, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить, що положення цієї норми повністю не охоплюються та у будь-якому випадку не обмежуються лише поняттям форс-мажорних обставин.

7.30. При оцінці Судом таких обставин у першу чергу презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а обов`язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилається як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.

7.31. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про врахування неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 01.03.2022 до 31.10.2022 обставини наявності форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні, сертифікат Харківської Торгово-промислової палати від 23.11.2022 № 6300-22-1518 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), Суд зазначає таке.

7.32. Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, пунктом 10.1 Договору передбачено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов Договору у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

7.33. Відповідно до пункту 10.2. Договору оренди сторони повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили впродовж п`ятиденного терміну (строку), що в подальшому має бути підтверджено документом, виданим Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом. Неповідомлення, а також несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє Сторону права посилання на них.

7.34. У контексті доводів Товариства (орендаря) та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів також звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17 (на які посилається скаржник).

7.35. Так, у наведених вище постановах Верховний Суд зазначав, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і у разі їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих собою, але і те що вони були форс-мажорними саме для конкретно цього випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

7.36. При цьому у наведених постановах Верховний Суд зробив такі висновки з урахуванням тих обставин, що сторона спору обґрунтовувала їх наявність відповідним сертифікатом ТПП України. Зокрема, Верховний Суд зазначив: "… у разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України. Водночас настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобовґязання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку".

7.37. Отже, з урахуванням того що відповідно до загального правила настання обставин непереборної сили звільняє від відповідальності, а не від виконання обов`язків за договором та з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу (форс-мажорні обставини у розумінні відповідача також не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки саме собою не свідчить про принципову неможливість використання орендованого майна.

7.38. Верховний Суд неодноразово зазначав, що у разі посилання сторони на такі обставини як на підставу неможливості належного виконання сторона має обов`язок довести їх наявність не тільки самих собою, але і те що вони були саме тими обставинами, які зумовили неможливість використання майна саме для конкретно цього випадку на загальних підставах.

7.39. Статтею 74 ГПК України, яка кореспондується з частиною третьою статті 13 цього Кодексу, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.40. У цьому контексті Суд зазначає про те, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

7.41. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обовґязку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню саме так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, зокрема й тих, якими обґрунтована касаційна скарга.

7.42. Колегія суддів зазначає про те, що позивач як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції послідовно наводив аргументи про те, що наявні у справі докази свідчать, що відповідач (Орендар) продовжував користуватись орендованими приміщеннями у спірний період, мав можливість бути допущеним до приміщень, знаходитись у них, речі відповідача знаходились в орендованих приміщеннях. Крім того, позивач зазначав, що відповідач у період з лютого 2022 року до вересня 2022 року не вчинив будь-яких, передбачених Договором оренди дій щодо повідомлення Орендодавця про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та можливості Орендарем скористатись своїм правом на звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання його умов та/або розірвання Договору у зв`язку з неможливістю його виконання.

7.43. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.44. Утім, абсолютність внутрішнього переконання судді в поєднанні з недостатньо обґрунтованою мотивувальною частиною судового рішення зумовлює появу сумнівів у правильності надання судом оцінки доказів.

7.45. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

7.46. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, порушуючи зазначені вище процесуальні норми, не містить як мотивів відхилення відповідних аргументів позивача, так і вирішення питання - мали місце, чи ні обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги положень статей 86, 210, 269 ГПК України щодо дослідження та оцінки доказів у сукупності та їх взаємозв`язку.

7.47. Суд першої інстанції встановив обставини недотримання Орендарем вимог пункту 10.2 Договору, тоді як зобовґязання за Договором відповідач припинив виконувати з березня 2022 року. Зокрема, відповідач лише в листі від 27.09.2022 № 27/09 звернувся до позивача з клопотанням про звільнення його від виконання зобов`язань за Договором оренди внаслідок настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022.

7.48. Як свідчить зміст судового рішення суду першої інстанції, суд встановив, що в матеріалах справи відсутні повідомлення відповідача про розірвання Договору оренди унаслідок настання форс-мажорних обставин, які призвели до неможливості використання орендованого майна та/або неможливості вести господарську діяльність.

7.49. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що оцінка доказів в цій частині судом апеляційної інстанції здійснювалась виключно в площині вимог та заперечень відповідача, що є порушенням принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтуються лише на інформації зазначеній в комісійних актах від 28.02.2022, виписці із журналу обліку вихідних телеграм і телефонограм та акті передачі телефонограми, складених безпосередньо представниками відповідача в односторонньому порядку, за умов того що позивач оспорював допустимість таких доказів.

7.50. У контексті доводів касаційної скарги та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає, що у застосуванні положень частини шостої статті 762 ЦК України об`єктивна неможливість використання переданого в оренду майна є оціночним поняттям, що вирішується судом залежно від конкретних обставин справи, шляхом надання оцінки поданим сторонами доказам, які мають бути досліджені та оцінені судом з погляду їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

7.51. При цьому суд апеляційної інстанції ніяк не аргументував своїх висновків на спростування обставин, які встановив суд першої інстанції, зокрема щодо використання відповідачем орендованого приміщення за Договором у спірний період з 01.03.2022 до 31.10.2022.

7.52. Зокрема, суд апеляційної інстанції не дослідив та не здійcнив належної оцінки доводам сторін та доказам, поданим сторонами на їх підтвердження. Тобто не з`ясував наявності зв`язку між неможливістю використання відповідачем об`єкта оренди у зв`язку з умовами введення воєнного стану в Україні (настання форс-мажорних обставин у розумінні відповідача).

7.53. Отже, помилково ототожнивши неможливість використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу, з неможливістю здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні у спірний період, апеляційний суд в порушення вимог чинного процесуального законодавства не дослідив обставин справи щодо повного припинення відповідачем використання вказаного майна у спірний період, а також обставин щодо забезпечення чи незабезпечення орендодавцем доступу орендаря до орендованого майна у цей період.

7.54. Висновки суду апеляційної інстанції не містять аргументів, які б спростовували обставини, встановлені судом першої інстанції, щодо відсутності у відповідача об`єктивних обставин неможливості використовувати орендоване приміщення та здійснювати господарську діяльність, а також факт знаходження майна відповідача в орендованому приміщенні та факт споживання відповідачем електричної енергії у спірний період.

7.55. Водночас неможливість ведення господарської діяльності у зв`язку з відсутністю трудового потенціалу і прийняттям рішення про призупинення господарської діяльності та/або виходу з ладу виробничого обладнання у зв`язку із зниженням подачі електроенергії не може бути ототожнена з неможливістю використанням орендованого майна з незалежних від орендаря причин.

7.56. У цьому контексті Суд зазначає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що відповідач в силу положень пункту 10.3 Договору у разі, якщо період дії обставини непереборної сили перевищить 2 місяці, мав можливість розірвати повністю або частково Договір, засновані на частині шостій статті 762 ЦК України.

7.57. Отже, з огляду на відсутність у матеріалах справи повідомлення відповідача про розірвання Договору, а також ураховуючи встановлені судом першої інстанції та неспростовані судом апеляційної інстанції обставини щодо здійснення відповідачем господарської діяльності у спірний період, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень частини шостої статті 762 ЦК України.

7.58. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на відміну від суду апеляційної інстанції надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам та дійшов правильного висновку про те, що відповідач не довів належними та допустими (у розумінні статей 76, 77, 79 ГК України) доказами існування таких обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надав доказів в обґрунтування причинно-наслідкових звґязків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобовґязань за Договором.

7.59. Суд першої інстанції з посиланням на правові висновки, викладені у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 (на яку посилається скаржник) достовірно встановив, що відповідач не довів обставин, які абсолютно унеможливлюють виконання договірних зобов`язань в цілому, тобто обставин, що відповідач (Орендар) після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введення в Україні воєнного стану був обмежений у доступі до орендованого майна та не надав суду доказів того, що орендоване майно зазнало пошкоджень чи руйнувань, які унеможливили його використання за цільовим призначенням. Натомість доводи, надані відповідачем свідчать лише про те, що такі дії були виключно його вольовим рішенням у контексті його бачення ризиків підприємницької діяльності (відсутність за наслідком повномасштабного вторгнення трудового потенціалу, прийняття рішення про призупинення господарської діяльності, вихід із ладу виробничого обладнання у зв`язку із зниженням подачі електроенергії).

7.60. Відсутність достеменного дослідження та встановлення всіх істотних обставин спору судом апеляційної інстанції призвела до неправильного застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України та безпідставного скасування обґрунтованого та законного рішення суду першої інстанції.

7.61. Ураховуючи зазначені вище міркування, суд апеляційної інстанції розглядаючи справу, припустився порушень норм матеріального (статей та процесуального (статті 86,210 ГПК України) права.

7.62. З огляду на наведене, Суд зазначає, що заявлена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, своє підтвердження в межах касаційного провадження знаходить.

7.63. Враховуючи міркування, означені в цій постанові, наявні підстави для скасування судового рішення попередньої інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

7.64. Доводи ж відзиву на касаційну скаргу суд касаційної інстанції визнає необґрунтованими.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

8.2. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

8.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для її скасування і залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яка відповідає закону.

9. Судові витрати

9.1. Витрати Залізниці зі сплати судового збору з касаційної скарги покладаються на відповідача, оскільки постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог - залишенню в силі.

9.2. Судові витрати ТОВ "Центр променевої діагностики" з апеляційної скарги покладаються на назване Товариство, оскільки рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог підлягає залишенню в силі.

9.3. Залізниця подала до суду касаційної інстанції заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, за якою з позивача стягнуто на користь ТОВ "Центр променевої діагностики" 40 371,84 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

9.4. Заяву обґрунтовано тим, що Залізниця виконала наказ господарського суду Харківської області від 26.12.2023, виданий на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, та сплатила кошти відповідачу. До заяви додано оригінал платіжної інструкції банківської установи від 04.01.2024 №1638 про списання коштів з призначенням платежу: "…відшкодування витрат за подання апеляційної скарги на користь ТОВ "Центр променевої діагностики".

9.5. Заява Залізниці про поворот виконання судового рішення у справі підлягає задоволенню, з огляду на таке.

9.6. Статтею 333 ГПК України врегульовано питання повороту виконання рішення, постанови.

9.7. Відповідно до положень частин п`ятої - шостої статті 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

9.8. З урахуванням того що за наслідками розгляду касаційної скарги скасовується постанова суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що наданими позивачем документами (наказ господарського суду Харківської області від 26.12.2023, виданий на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та платіжна інструкція банківської установи від 04.01.2024 №1638 про списання коштів з призначенням платежу: "…відшкодування витрат за подання апеляційної скарги на користь ТОВ "Центр променевої діагностики") підтверджується стягнення з позивача на користь відповідача 40 371,84 грн судового збору за подання апеляційної скарги, Верховний Суд здійснює поворот виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 шляхом стягнення з ТОВ "Центр променевої діагностики" на користь Залізниці 40 371,84 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315, 333 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" в особі виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №922/2258/23 скасувати.

3. Рішення господарського суду Харківської області від 04.09.2023 зі справи №922/2258/23 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр променевої діагностики" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" в особі виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 53 829,12 грн.

5. Заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр охорони здоров`я" в особі виробничого підрозділу Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 про поворот виконання наказу господарського суду Харківської області від 26.12.2023, виданого на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №922/2258/23, задовольнити.

6. Здійснити поворот виконання наказу господарського суду Харківської області від 26.12.2023, виданого на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №922/2258/23, шляхом: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр променевої діагностики" 40 371 (сорок тисяч триста сімдесят одну) грн 84 коп. судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.

7. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова