ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 991/1568/23
провадження № 51-3476 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 травня 2023 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 52016000000000380 стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 квітня 2023 року відмовлено захиснику ОСОБА_5 у задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 21 жовтня 2022 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України (далі - КК), у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року.
Захисник ОСОБА_5 , не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу.
03 травня 2023 року суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України (далі - КПК),оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді, яка у відповідності до статті 309 цього Кодексу не підлягає оскарженню в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухвалою судді суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує, зокрема, тим, що суддя-доповідач суду апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, не врахувавши того, що кримінальне провадження № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року є об`єднаним, у якому частина відомостей про кримінальні правопорушення внесена до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) до, а частина - після16 березня 2018 року, що, на його думку, змінює правовий режим оскарження під час досудового розслідування в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.
На касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 прокурор подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни. Крім того, висловив прохання про розгляд касаційної скарги без його участі.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положенням ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи касаційної скарги захисник ОСОБА_5 про те, що суддя суду апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, колегія суддів касаційного суду вважає слушними з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.
За вимогами ст. 24 КПКвизначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Особливостями права на апеляційний перегляд судового рішення є те, що це право не є абсолютним, оскільки може бути обмежене відповідно до законодавства шляхом визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію, або чіткого визначення випадків, за яких таке право виникає.
Законність та обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому передбачене главою 26 КПК право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Як убачається з матеріалів провадження, 28 квітня 2023 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив захиснику ОСОБА_5 у задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 21 жовтня 2022 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК, у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20 жовтня 2016 року.
Захисник ОСОБА_5 , не погоджуючись із цією ухвалою слідчого судді, оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 03 травня 2023 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки, на думку цього суду, апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді, яка у відповідності до статті 309 цього Кодексу не підлягає оскарженню в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування.
Свої висновки суддя суду апеляційної інстанції обґрунтував тим, що внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 52016000000000380 відбулося 20 жовтня 2016 року, тобто до 16 березня 2018 року, положення ч. 2 ст. 309 КПК в частині можливості оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на повідомлення про підозру застосуванню не підлягають.
Проте колегія суддів уважає, що рішення судді суду апеляційної інстанції є передчасним з огляду на таке.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, реалізація якого є неможливою без ефективного судового захисту прав, свобод та інтересів особи.
Складовими верховенства права є, зокрема, юридична визначеність, доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами.
Правило юридичної визначеності означає, що держава зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю.
Це вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними, спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними.
Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 квітня 2013 року у справі «Веренцов проти України»).
У разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід у практиці (рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Зміни до ч. 2 ст. 309 КПК у частині скасування повідомлення про підозру чи відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІI від 03 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIІI), введені в дію з 16 березня 2018 року.
Цим Законом було суттєво розширено межі судового контролю під час досудового розслідування та запроваджено додаткові гарантії захисту прав осіб - учасників кримінального провадження.
Згідно з п. 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Розділу 4 Закону № 2147-VIІI зазначені вище зміни не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.
Водночас законодавець взагалі не передбачив вирішення ситуації, коли об`єднуються в одне провадження матеріали досудового розслідування, зареєстровані в ЄРДР до 16 березня 2018 року та після 16 березня 2018 року.
Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19, провадження № 51-206 кмо 22), положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» указаного Закону щодо здійснення судового контролю під час досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що найбільш сприятливим для заявника буде тлумачення закону, відповідно до якого в об`єднаних кримінальних провадженнях, які складаються з проваджень, зареєстрованих в ЄРДР до 16 березня 2018 року, та проваджень, зареєстрованих в ЄРДР після 16 березня 2018 року, мають застосовуватись гарантії, запроваджені Законом № 2147-VIІI.
Відтак під час досудового розслідування ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри в об`єднаному кримінальному провадженні, у якому частина відомостей про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР до, а частина - після 16 березня 2018 року, підлягає апеляційному оскарженню.
З огляду на вищезазначене колегія суддів суду касаційної інстанції в цьому провадженні констатує допущення суддею суду апеляційної інстанції істотного порушення норм кримінального процесуального закону, тому касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати викладене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 травня 2023 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 52016000000000380 стосовно ОСОБА_6 , скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.02.2024 |
Оприлюднено | 05.03.2024 |
Номер документу | 117402570 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг Зловживання владою або службовим становищем |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Марчук Наталія Олегівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні