Постанова

від 28.02.2024 по справі 200/11338/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/271/24 Справа № 200/11338/17 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 19квітня 2023року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доДочірнього підприємстваЛогістична компанія«ЕКСІМ ЮНІВЕРС», ОСОБА_2 ,Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «ПЕРША»про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди(суддя першої інстанії ОСОБА_3 ),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дочірнього підприємства Логістична компанія «ЕКСІМ ЮНІВЕРС», ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з ПрАТ «СК «ПЕРША» матеріальну шкоду у розмірі 49500,00 грн., витрати на лікування у розмірі 5130,05 грн., моральну шкоду у розмірі 2732,05 грн.; стягнути солідарно з ДП Логістична компанія «ЕКСІМ ЮНІВЕРС» та ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 222950,76 грн., моральну шкоду у розмірі 39268,95 грн., судові витрати у розмірі 3195,81 грн.

Рішенням Бабушкніського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Логістична компанія «ЕКСІМ ЮНІВЕРС», ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 гривень 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 50 грн. 00 коп.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з`ясовано усі фактичні обставини справи.

Мотивує скаргу тим, що з урахуванням гарантованого розміру 49500,00 грн. страхового відшкодування завданих матеріальних збитків дорівнює, непокрита страховим відшкодуванням матеріальна шкода у розмірі 224593,35 грн. Вказує, що позивач здійснити передачу залишків транспортного засобу підприємству не має можливості, оскільки відповідач не виходить на зв`язок.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відшкодуванні неодержаних доходів, витрат на лікування та не в повному обсязі була стягнута моральна шкода.

ОСОБА_4 просив рішення Бабушкніського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Від Страхової компанії надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважають що вона безпідставна і необґрунтована, а рішення ухвалено з дотримання вимог чинного законодавства.

Представник страхової компанії просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Інші сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «SKODA» державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , автомобіль марки «МАN» державний номерний знак НОМЕР_3 належить ДП «ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ ЕКСІМ-ЮНІВЕРС».

Відповідно до копії постанови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01.03.2017 (справа №204/6136/16) провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП щодо ДТП, яке мало місце 08.09.2016 у м.Дніпрі між автомобілем марки «МАН» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. У вказані постанові зазначено, що суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, оскільки він як учасник дорожнього руху порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно з копією постанови Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2017 (справа №204/976/17) провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП щодо ДТП, яке мало місце 08.09.2016 у м.Дніпро між автомобілем марки «МАН» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем марки «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності

Відповідно до копії постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.06.2018 (справа №204/976/17), постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25.04.2017 залишено без змін. У вказані постанові зазначено, що оскільки обставин проїзду на червоний сигнал світлофора водія ОСОБА_2 була встановлена в межах іншого провадження, рішення суду в цій частині не було оскаржено та набрало законної сили, суд апеляційної інстанції не може визнати винним другого водія у вчиненні аналогічного правопорушення, з огляду на те, що це не є можливим з технічної точки зору в умовах обумовленої дорожньої обстановки.

Відповідно до копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ№8650306, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «МАN» державний номерний знак НОМЕР_3 застрахована у ПрАТ «СК «ПЕРША». Ліміт відповідальності за шкоду завдану здоров`ю/життю 100000,00 грн., за шкоду завдану майну 50000,00 грн. Строк дії полісу з 24.10.2015 по 23.10.2016.

Згідно з копією висновку судово-медичного експерта №4373 від 24.11.2016, тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_1 , які останній з його слів отримав у результаті ДТП, що мало місце 08.09.2016, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до копії висновку експертного дослідження автотоварознавця №180/16А від 22.11.2016, матеріальна шкода спричинена власнику автомобіля марки «SKODA» державний номерний знак НОМЕР_1 складає 224593,35 грн. У вказаному висновку також зазначено, що вартість транспортного засобу на дату ДТП без урахування пошкоджень отриманих при ДТП, становить 224593,35 грн.

Згідно з копією висновку автотехнічного дослідження №18/10.1-81 від 12.12.2016, з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля марки «SKODA» державний номерний знак НОМЕР_1 , не вбачається не відповідностей вимогам ПДР, які знаходились би в причинному зв`язку з ДТП яке мало місце 08.09.2016.

Відповідно до копії висновку експерта №11/10.1/723 від 02.08.2019 наданого за результатами експертизи проведеної на підставі ухвали суду, дії водія ОСОБА_2 та водія ОСОБА_1 знаходились в причинному зв`язку з настанням ДТП.

Позивачем напідтвердження витратна лікуваннянадано копіїчеків,копію листканепрацездатності такопію виписногоепікризу.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд дійшов висновку про їх недоведеність.

Апеляційний суд погодужється з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 979 ЦК України (у редакції Закону станом на вересень 2016 року) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 6 ЗУ «Про страхування» (у редакції Закону станом на вересень 2016 року) визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.16 ЗУ «Про страхування» (у редакції Закону станом на вересень 2016 року) визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування, на користь якої укладеного договір страхування (подати допомогу, виконати послуги тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно допункту 22.1статті 22ЗУ «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемнихтранспортних засобів»,(уредакції Законустаном навересень 2016року)у разінастання страховоговипадку страховику межахстрахових сум,зазначених устраховому полісі,відшкодовує увстановленому цимЗаконом порядкуоцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону станом на липень 2017 року), шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до положень ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону станом на вересень 2016 року), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 30.1 ст.30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції Закону станом на вересень 2016 року), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.30.2 ст.30 вищевказаного Закону № 1961-IV (у редакції Закону станом на вересень 2016 року), якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 1194 ЦК України (уредакції Законустаном навересень 2016року), передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином,у разіякщо власниктранспортного засобуне згоденіз визнаннямтранспортного засобуфізично знищеним,йому відшкодовуєтьсярізниця міжвартістю транспортногозасобу дота післяДТП,а такожвитрати зевакуації транспортногозасобу змісця цієїпригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Частиною 1 статті 57 ЦПК України (у редакції Закону станом на липень 2017 року) визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.58 ЦПК України (у редакції Закону станом на липень 2017 року) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У зв`язку з відсутністю відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідної для визначення розміру відшкодування у порядку статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», неможливо зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, на яку вказувала заявник, суд дійшов висновку про те, що відшкодування шкоди, заподіяної власником (володільцем) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, урегульованоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентованостаттею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Згода чи незгода потерпілого передати залишки транспортного засобу винній у його пошкодженні особі, з огляду на те, що ліміт відповідальності страховика не перевищує розміру заподіяної потерпілій особі шкоди, не має правового значення, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страховика на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Зазначений висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18.

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно достатті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеноюстаттею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зістаттею 8 ЦК України(аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.

Так, доводи скарги про неврахування судом висновків щодо застосування норм права, а саме - статей22,1167 ЦК України,статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у подібних правовідносинах, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у даному випадку слід враховувати доведеність заявлених позовних вимог належними доказами.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положеньЦК Україниу різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити залишкову вартість пошкодженого автомобіля шляхом проведення відповідної судової експертизи, оскільки така вимоги не була заявлена позивачем, тобто відсутні відомості про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідної для визначення розміру відшкодування у порядкустатті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дійшов обґрунтованого висновку про неможливість встановлення обґрунтованості чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди.

Таким чином, висновки суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц та у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15, на які вказувала заявник.

При цьому задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП, не можна визнати обґрунтованим.

Апеляційний суд не приймає доводи скарги стосовно того, що відповідач-1, тобто Логістична компанія «Ексім-Юніверс» не виходить на зв`язок за для передачі йому автомобіля, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.

Також позивачем належним чином не підтверджені вимоги про відшкодування неодержаних доходів, оскільки наведені в апеляційній скарзі розрахунки не підтверджуються належними доказами, що позбавляє апеляційний суд перевірити його правильність та дійсність.

Доводи скарги стосовно відшкодування витрат на лікування не спростовують висновки суду першої інстанції про їх недоведеність, оскільки як було правильно вказано судом, відсутня наявність взаємозв`язку між травмами та придбаними препаратами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації.

Наведені вапеляційній скарзідоводи булипредметом дослідженняв судіпершої інстанціїіз наданнямвідповідної правовоїоцінки всімфактичним обставинамсправи,яка ґрунтуєтьсяна вимогахчинного законодавства,і зякою погоджуєтьсясуд апеляційноїінстанції.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідност. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 374,375,382,383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровськавід 19квітня 2023рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська

Повний текст судового рішення складено 4 березня 2024 року.

Головуючий суддя О. В. Халаджи