Ухвала

від 19.02.2024 по справі 175/17/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/237/24 Справа № 175/17/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Судді - доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Інноваційні Екотехнології України» на ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2024 року про арешт майна у кримінальному проваджені № 12023041440000903 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 365-2 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвокат ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И Л А:

За ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2024 року клопотання старшого слідчого задоволено та накладений арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження і користування зазначеним майном до скасування арешту у встановленому законом порядку на майно, яке було вилучено в ході огляду місця події, який проведено слідчим СВ ВП № 8 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , 28.12.2023 року в період часу з 15.00 год. до 15.48 год. за адресою: Дніпропетровська область Дніпровський район м. Підгородне, вул. Смоленська, 72, на території ТОВ «Інноваційні Екотехнології України», а саме:

- транспортний засіб схожий на трактор погружчик з кабіною синього кольору (мається ковш) ознаки для ідентифікації в ході огляду не вдалося виявити.

- транспортний засіб схожий на бульдозер жовтого кольору (мається ковш), ідентифікується за допомогою металевої таблички на кузові з № НОМЕР_1 та двигуні мається табличка з номером НОМЕР_2 .

- транспортний засіб схожий на екскаватор, червоного кольору на двигуні мається табличка "насос топливний (нерозбірливий напис) № НОМЕР_3 (який неможливо чітко розглянути у зв`язку з деформацією таблички однак комбінація букв та цифр схожа на "№ НОМЕР_3")", окрім того в середині кузову розташований державний номерний знак " НОМЕР_4 ", який лежить на сидінні транспортного засобу.

- транспортний засіб схожий на бульдозер жовтого кольору (мається ковш) на двигуні мається табличка з цифровими позначками " НОМЕР_5 " також на кузові мається цифрова позначка " НОМЕР_6 ".

Слідчий суддя дійшов висновку, що підставою для накладання арешту на майно є обґрунтована підозра вважати, що воно є доказом даного кримінального правопорушення, незастосування цього заходу зумовить труднощі при проведенні експертиз, а також при проведенні інших слідчих дій, необхідність в яких може виникнути в ході проведення досудового розслідування, що перешкоджатиме встановленню усіх обставин, що підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні, внаслідок того, що вилучене майно може бути пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, відчужене. Метою накладання арешту на майно встановив збереження речових доказів.

В апеляції:

- адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна відмовити.

В обґрунтування свої вимог посилається на те, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вказує, що накладаючи арешт на майно з підстав, передбачених п. 1 ч.2, ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя не переконався, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Проте, жодних доказів того, що вилучена техніка є предметом та доказом кримінальних правопорушень, що розслідуються, в матеріалах судового провадження не містяться.

Звертає увагу на те, що кримінальне провадження № 12023041440000903 здійснюється за фактом незаконних дій приватного виконавця, який діяв на підставі виконавчих написів. Щодо підприємства кримінальне провадження не здійснюється, на що не звернув увагу слідчий суддя. Техніка, яка перебуває на території підприємства, використовується ним з 2015 року, за свої кошти постійно здійснює поточний її ремонт, а документи, що стали підставою для відкриття виконавчих написів та на підставі яких приватний виконавець намагався її вилучити є фіктивними.

Зазначає, що рішення слідчого судді про арешт техніки не тільки шляхом заборони відчуження та розпорядження, а й шляхом заборони користування нею з огляду на положення ст. 173 КПК України щодо розумності та співмірності обмеження права власності є помилковим. Крім того, заборона користування цією технікою повністю зупинить діяльність підприємства.

Вислухавши представника власника майна, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її вимоги, обговоривши доводи апеляційної скарги, співставивши їх з вимогами кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Статтею 171 КПК України передбачений перелік обставин, які прокурор, слідчий повинні зазначати в клопотанні про арешт майна. Зокрема, в такому клопотанні мають бути зазначені підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Так, зі змісту клопотання і доданих до нього витягу із ЄРДР слідує, що старшим слідчим СВ ВП № 8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені 28.12.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження за № 12023041440000903 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, за заявою ОСОБА_5 (представника ТОВ «Інноваційні Екотехнології України») щодо дій приватного виконавця ОСОБА_9 ..

З поданого слідчим клопотання про арешт майна вбачається, що останній просить накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, обґрунтування клопотання у цій частині зводиться до викладення положень законодавства щодо підстав, обсягу та процедури арешту майна, без зазначення мети цього арешту стосовно конкретних речей, вилучених в ході проведеного 12.08.2023 року огляду, зокрема не вбачається за можливе встановити, об`єктом яких саме кримінальний протиправних дій та у який спосіб було це майно; знаряддям при вчиненні яких саме дій та у який спосіб воно було; які саме сліди та відомості вони на собі зберегли та щодо яких обставин, які мають значення для справи, вони містять; як незастосування арешту щодо конкретних речей унеможливить використання їх як доказів у кримінальному провадженні.

Відсутність належного обґрунтування унеможливлює з`ясувати чи відповідає майно, на яке в клопотанні старший слідчий просить накласти арешт, критеріям речового доказу. Відсутнє також належне обґрунтування необхідності такого арешту та наявність ризиків.

Крім цього, кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється досудове розслідування, має попередню кваліфікацію за ч. 1 ст. 365-2КК України, тобто зловживання своїми повноваженнями, в тому числі, приватного виконавця з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, однак слідчий в клопотанні не посилається яким чином в рамках вказаного провадження наявні підстави для накладення арешту на визначене ним у клопотанні майно.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Зазначені обставини слідчим суддею не з`ясовані, у зв`язку з чим, висновок про необхідність накладення арешту на майно не відповідає фактичним обставинам справи, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Таким чином, оскільки слідчим не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, а також можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, у задоволенні такого клопотання слід відмовити, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Інноваційні Екотехнології України», задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 січня 2024 року про арешт майна у кримінальному проваджені № 12023041440000903 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 365-2 КК України, - скасувати.

Постановити нову, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 8 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023041440000903 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 365-2 КК України, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4