Постанова

від 08.10.2010 по справі 12102/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 12102/09/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 року                                                                                                     м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                   Колесниченко О.В.,

при секретарі                                            Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну  справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-5»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2009р. №0000232350/0 та від 26.05.2009р. №0000232350/1, першої податкової вимоги від 06.07.2009р. за №1/2524 та другу податкову вимогу від 10.08.2009р. №2/2864,                                                       

                                                       ВСТАНОВИВ:

     Товариство з обмеженою відповідальністю «Гріфон-5»(далі по тексту ТОВ «Гріфон») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2009р. №0000232350/0 та від 26.05.2009р. №0000232350/1, першої податкової вимоги від 06.07.2009р. за №1/2524 та другу податкову вимогу від 10.08.2009р. №2/2864.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення від 24.04.2009р. №0000232350/0 та від 26.05.2009р. №0000232350/1 прийняті в порушення норм Закону, а саме: згідно з абз. 2 пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. TOB «Гріфон»підтвердило суми податку на додану вартість, включені до податкового кредиту, відповідними податковими накладними. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем або визнання недійсними його установчих документів та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

           В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені по тексту позову.

Представником відповідача у судовому засіданні були надані заперечення, у відповідності до яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на  те, що податкові повідомлення-рішення від 24.04.2009р. №0000232350/0 та від 26.05.2009р. №0000232350/1, перша податкова вимога від 06.07.2009р. за №1/2524 та друга податкова вимога від 10.08.2009р. №2/2864 прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивачем в порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) безпідставно завищено суму податкового кредиту: у квітні 2008 р. на сулу ПДВ 2897 грн., у травні 2008 р - на суму ПДВ 14190 грн., у червні 2008 р. - на суму ПДВ 23095,02 грн., чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 40182 грн.

 Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

           За результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Гріфон-5»з питань достовірності нарахувань суми податку на додану вартість за період з 01.03.2008 р. по 30.06.2008 р. згідно наданих керівником підприємства копій документів, електронно-інформаційних баз ДПІ в Приморському районі м. Одеси, рішення Голосіївського районного суду від 28.10.2008 р. по справі № 2-5336/08, листа ДПА в Одеській області від 07.02.2009 р. за № 4194/7/23-2028 «про визнання угод нікчемними та руйнування схем за участю «податкових ям»складено акт № 6177/23-513/33387487 від 16.04.2009 р., яким були встановлені наступні порушення: пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7, п. 6 сі. 9, п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР); п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. під № 233/2037; п. 4 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. під № 208/4429 (далі - Положення № 79), в результаті чого донараховано податку на додану вартість на суму 40182 грн., в тому числі: у квітні 2008 року суму ПДВ 2897 грн., у травні 2008 року суму ПДВ 14 190 грн., у червні 2008 року суму ПДВ 23 095 грн.

           За результатами акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0000232350/0 від 24.04.2009 р., яким суб'єкту господарювання донараховано податок на додану вартість на суму 60273 грн., з яких 40182 грн. за основним платежем та 20091 грн. за штрафними санкціями; № 0000232350/1 від 26.05.2009 р., яким суб'єкту господарювання донараховано податок на додану вартість на суму 59650 грн., з яких 39767 грн. за основним платежем та 19883,50 грн. за штрафними санкціями.

Оскільки застосовані санкції вчасно не були сплачені суб'єктом господарювання, були винесені податкові вимоги: перша податкова вимога № 1/2524 від 06.07.2009 о., якою визначена сума податкового боргу в розмірі 57000,62 грн., з яких 37117,01 грн. за основним платежем, 19883, 50 грн. за штрафними санкціями, 0,11 грн. пені; друга податкова вимога № 2/2864 від 10.08.2009 р., якою визначена сума податкового боргу в розмірі 57525,62 грн., з яких 37642,01 грн. за основним платежем, 19883, 50 грн. за штрафними санкціями, 0,11 грн. пені.

Сума розбіжності за квітень 2008 р. згідно журналу звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) складає 2897 грн. Станом на момент складання акту перевірки розбіжність не усунуто.

Сума розбіжності за травень 2008 р. згідно журналу звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) складає 14190 грн. Станом на момент складання акту перевірки розбіжність не усунуто.

Сума розбіжності за червень 2008 р. згідно журналу звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) складає 23095 грн. Станом на момент складання акту перевірки розбіжність не усунуто.

Ці суми підприємство TOB «Гріфон-5»віднесло до складу податкового кредиту від постачальника TOB «Ессентрік»код ЄДРПОУ 34492699: у квітні 2008 р. суму ПДВ - 2897 грн.; у травні 2008 р. суму ПДВ - 14190 грн.; у червні 2008 р суму ПДВ - 23095 грн.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду від 28.10.2008 р. в справі № 2-5336/08 визнано недійсним статут ТОВ «Ессентрік»код ЄДРПОУ 34492699, зареєстрований Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 31.07.2006р., недійсним з моменту реєстрації, та визнано недійсною реєстрацію TOB «Ессентрік»код ЄДРПОУ 34492699 в якості платника податку на додану вартість з моменту видачі свідоцтва платника податку на додану вартість.

Правова позиція відповідача ґрунтується на тому, що згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, тобто у даному випадку з моменту реєстрації підприємства свідоцтво платника ПДВ є вже недійсним.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону № 168/97-ВР правила податкового обліку встановлюється центральним податковим органом України. Відповідно до п.2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку; на додану вартість.

Відповідно до п.5 Порядку № 165 податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Згідно Положення № 79 використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов’язані з розрахунками при придбанні товарів обліком, звітності про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.2.6. п. 7.2 ст. 7  Закону № 168/97-ВР  податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Гріфон-5»уклало угоду (контракт) з TOB «Ессентрік»№ 10/-5/08 від 30.04.2008 р. про поставку товару. З умов угоди Продавець (TOB «Ессентрік») зобов'язується продати та відвантажити на адресу Покупця (TOB «Гріфон-5») товар необумовленої номенклатури на підставах товарного кредиту з відстрочкою в 21 банківський день. Розрахунки - безготівкова форма, транспортування не обумовлено. Термін дії угоди - до 31.12.2009 р.

На виконання умов угоди Постачальником поставлено товари, на що виписано видаткові накладні та податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації З ПДВ за квітень, травень, червень 2008 року.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у II кварталі 2008 року були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

           За переконанням суду, помилковим є висновок ДПІ про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих та реєстраційних документів контрагенту Товариства - TOB „Ессентрік" вже після здійснення господарських операцій, за якими ним були видані податкові накладні.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

           Слід зазначити, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення Товариством до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала державна податкова інспекція, продавець був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

          Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем або визнання недійсними його установчих документів та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, згідно із пп. 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

          Проте, відповідач не направив своєчасно Товариству рішення, прийняте за результатом розгляду цієї скарги, а виніс податкове повідомлення-рішення №0000232350/1 від 26.05.2009 року та першу податкову вимогу від 06.07.2009 року за №1/2524 і другу податкову вимогу від 10.08.2009 року за №2/2864.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 24.04.2009р. №0000232350/0 та від 26.05.2009р. №0000232350/1, першої податкової вимоги від 06.07.2009р. за №1/2524 та другої податкової вимоги від 10.08.2009р. №2/2864.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

           Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164,  167, 254 КАС України, суд, -

                                                              П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-5» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2009р. №0000232350/0 та від 26.05.2009р. №0000232350/1, першої податкової вимоги від 06.07.2009р. за №1/2524 та другу податкову вимогу від 10.08.2009р. №2/2864 -  задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2009р. №0000232350/0 та від 26.05.2009р. №0000232350/1, першу податкову вимогу від 06.07.2009р. за №1/2524 та другу податкову вимогу від 10.08.2009р. №2/2864.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 08.10.2010 року.

Суддя                                                                                                       О.В. Колесниченко

08 жовтня 2010 року