Постанова

від 15.10.2010 по справі 7894/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 2а-7894/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року                                                                                           м.Одеса

                                 Одеський окружний адміністративний суд у складі:

    головуючого –судді Завальнюка І.В.,

    при секретарі –Катеренчук І.С.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в м. Одесі справу за  адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати нечинним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року №0002452301/0 про донарахування ТОВ «Гласс-Ін»податку на додану вартість в сумі 574562,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 287281,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що платник податку –покупець товару має право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ, проте таке право виникає не раніше податкового періоду, в якому покупець фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право покупця виключає. ТОВ «Гласс-Ін»мало право на податковий кредит тільки у тому податковому періоді, в якому сплатило кошти на користь постачальника за поставлений раніше товар. У зв’язку із цим, висновки за актом перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, щодо порушення підприємством норм Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими. Крім того, куплене підприємством в лютому-березні 2007 року обладнання призначене для подальшого використання у господарській діяльності товариства, у зв’язку із чим визначення податкового зобов’язання з ПДВ за договором оренди майданчика, на якому вказане обладнання зберігається, є необґрунтованим.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.03.2010 року № 402, від 14.06.2010 року № 549, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, згідно з п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання співробітниками ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складений акт від 26.04.2010 року № 178/23-213/30692809.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення підприємством вимог п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, в результаті чого занижено суми податку на додатку вартість всього на 574562,00 гривень.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року № 0002452301/0, яким підприємству визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 574562,00 гривень та штрафні санкції в сумі 287281,00 гривень, а всього 861843,00 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 550903,00 та штрафних санкцій в сумі 275451,50 гривень, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що у період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року ТОВ «Гласс-Ін»задекларовані податкові зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 2208533,00 гривень.

Згідно з актом перевірки проведеною перевіркою відображеного показника за липень-грудень 2008 року та за січень-грудень 2009 року в сумі 2208533,00 гривень на підставі документів: відомості по взаєморозрахункам з покупцями по рахункам №№ 361, 377, видаткових накладних, відомостей по рахунках №№ 301, 311, реєстрів виданих податкових накладних, виданих податкових накладних, встановлено заниження задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів»в грудні 2008 року у сумі 2000,00.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За даними Декларації та відповідно реєстру виданих податкових накладних сума ПДВ складає 77933,00 гривень, відповідно даних реалізації (рах.361) грудня 2008 року сума ПДВ складає 79933,00 гривень. Так, відповідно видаткової накладної №100 від 25.12.2008 року сума ПДВ по реалізації товару на адресу ТОВ «Смарт-Терен»(код ЄДРПОУ 34425345) складає 18857,47; у складі податкових зобов’язань грудня 2008 року була відображена податкова накладна № 149 від 25.12.2008 року в сумі ПДВ 16857,47 гривень. Представниками позивача зазначене порушення не спростовано та фактично не заперечувалось.

Таким чином, суд погоджується з висновком за актом перевірки та дійшов аналогічного висновку, що внаслідок вищезазначеного порушення позивачем занижено податкові зобов’язання грудня 2008 року на суму 2000,00 гривень, чим порушені вимоги п.п.7.3.1 п.7.3 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 2000,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 1000,00 гривень, а всього 3000,00 гривень, - прийнято обґрунтовано.

Крім того, судом встановлено, що за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року ТОВ «Гласс-Ін»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 2207287,00 гривень. Перевіркою повноти визначення встановлено його завищення всього на 572979,00 гривень. В цей період позивач займався оптовою торгівлею листовим склом. Для здійснення своєї діяльності товариство уклало з постачальником товару ТОВ «Углеком»договір купівлі-продажу № б/н від 03.03.2008 року з постачання листового скла виробництва ВАТ «Саратовстройстекло», Росія, на умовах DDU поставки (у редакції ІНКОТЕРМС 2000).

Так, шляхом порівняння даних бухгалтерського обліку Д644 К311 з первинними документами (податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, виписками банку) та з даними податкових декларацій перевіряючими виявлено порушення товариством п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема підприємством до складу податкового кредиту у рядку 10.1 та відповідно у рядку 17 податкової Декларації з ПДВ за періоди, що перевірялися, віднесено суми ПДВ, по податковим накладним попередніх звітних періодів (періодів, що перевірені попередньою плановою документальною перевіркою) за вирахуванням сум ПДВ, сплаченого у звітному періоді постачальнику товарів, придбаних по договору комісії, на суму 550903,00 гривень.

На підставі зазначеного, перевіряючі дійшли висновку, що податковий кредит по податковим накладним минулих податкових періодів, не пов’язані з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку у звітних періодах перевіряємого періоду, тому податковий кредит, зазначений у вказаних податкових накладних, не відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не погоджується з вищезазначеними висновками перевіряючих, оскільки суми податку на додану вартість за цими накладними включені до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі – Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу вищенаведених норм виплаває, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів. Крім того, платник податку має право включити до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) в ціні товару ПДВ не раніше податкового періоду, в якому платник податку фактично отримує податкову накладну на придбаний товар, оскільки відсутність податкової накладної таке право платника податку виключає.

Законом встановлені дві підстави для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість, зокрема, відсутність податкової накладної та невикористання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентами вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.

Поряд із тим, суд критично оцінює висновки за актом перевірки щодо того, що податковий кредит по податковим накладним минулих податкових періодів, не пов’язані з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку у звітних періодах перевіряємого періоду, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та є результатом його хибного тлумачення. Так, абз.3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, посилання представника відповідача на порушення ТОВ «Гласс-Ін»п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»є беззмістовним та необґрунтованим, оскільки встановлені цією нормою підстави для проведення коригувань сум податкових зобов’язань та податкового кредиту –відсутні.

Згідно з абз.3 п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням. Отже позивач мав право на податковий кредит тільки у тому податковому періоді, в якому він сплатив кошти на користь постачальника за поставлений раніше товар, що й було здійснено ТОВ «Гласс-Ін».

З урахуванням вищевикладеного, висновки перевіряючих щодо порушення позивачем п.4.7 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм Закону, який є спеціальним в спірних правовідносинах. У зв’язку із цим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині визначення ТОВ «Гласс-Ін»податкового зобов’язання в сумі 550903,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 275451,50 гривень. При цьому суд враховує, що попередніми перевірками співробітниками податкової служби факт віднесення позивачем вищевказаної суми ПДВ до податкового кредиту не встановлений, що не заперечувалось представником відповідача.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Гласс-Ін»віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по послугам на розміщення обладнання, яке не використовується у власній господарській діяльності, всього в розмірі 22076,00 гривень, що не заперечувалось представниками позивача під час судового розгляду справи, рівно як і уповноваженою особою підприємства –під час проведення перевірки. Так, придбане підприємством обладнання розміщено на орендованому майданчику на підставі укладеного між ТОВ «Гласс-Ін»та ФОП ОСОБА_1 договору № б/н від 04.06.2007 року.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з абз.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «Гласс-Ін»фактично здійснювало наступні види діяльності: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 51.19.0); оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань (КВЕД 51.47.9); оптова торгівля будівельними матеріалами (КВЕД 51.53.2).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати підприємства, пов’язані із зберіганням обладнання на орендованому майданчику, не відповідають предмету діяльності ТОВ «Гласс-Ін»та, з урахуванням видів діяльності підприємства, не можуть бути використані для потреб підприємства. Невідповідними вбачаються витрати на орендну плату, за умови, що таке обладнання не використовується, цілям ділового обороту підприємства. При цьому, представники позивача в судовому засіданні не змогли пояснити можливий практичний результат використання вказаного обладнання підприємством та очікуваний економічний ефект від такого використання.

У зв’язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення ТОВ «Гласс-Ін» податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 22076,00 гривень та штрафних санкцій 11038,00 гривень, а всього 33114,00 гривень, є обґрунтованим, у зв’язку із чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року № 0002452301/0 підлягає частковому скасуванню в частині визначення ТОВ «Гласс-Ін» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 550903,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 275451,50 гривень; в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін»задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2010 року №0002452301/0 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гласс-Ін» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 550903,00 гривень та штрафних санкцій в сумі 275451,50 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з складання постанови у повному обсязі.

Повний текст постанови складено «15»жовтня 2010 року.

Суддя                           

---

                            І.В. Завальнюк

15 жовтня 2010 року