Рішення

від 28.02.2024 по справі 686/31991/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/31991/23

Провадження № 2/686/1518/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі

головуючої судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Сікори Ю.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про повернення коштів отриманих без достатньої правової підстави,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСББ № 6-В по вул. Інститутській у м. Хмельницькому «Оселя» про повернення коштів отриманих без достатньої правової підстави, в обґрунтування якого вказала, що позивачка є власником нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_2 та як наслідок засновником ОСББ АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 ,на рахунокОСББ «Оселя»було здійсненонаступні платежіна загальнусуму 1600грн., що підтверджується листом ОСББ №6-В по вул. Інститутській у м. Хмельницькому «Оселя» від 22.09.2023 року наданим у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_1 № 1-09/23 від 11.09.2023 року.

В подальшому позивачу від інших співвласників стало відомо що рішення загальних зборів про встановлення плати за паркомісця не приймалось і така оплата для позивача не була обов`язкова.

Враховуючи, що ОСББ №6-В по вулиці Інститутській у м. Хмельницькому «Оселя» (код ЄДРПОУ 37329743) отримало від позивача грошові кошти в сумі 1600,00 грн. за відсутності рішення загальних зборів співвласників, тобто без правової підстави, і відмовляє позивачу в добровільному поверненні цих коштів чи зарахуванні отриманих від позивача коштів в сумі 1600 грн. в оплату внеску на утримання будинку, позивачка просить стягнути з відповідача 1600 грн. безпідставно отриманих коштів та судові витрати.

27.12.2023 представник відповідача подала відзив на позов, де зазначила, що рішенням Загальних зборів від 28.09.2022 року було обрано новий склад правління. 13 жовтня 2022 року відбулись збори правління ОСББ «Оселя», на яких зі складу членів правління обранко голову та надано повноваження щодо державної реєстрації змін в органах державної реєстрації. Головою Правління обрано та зареєстровано ОСОБА_2 (виписка з ЄДР від 27.10.2022 року).

Головою ОСББ було надіслано вимогу до попереднього голови, ОСОБА_4 , про передачу документації, пов`язаної з діяльністю ОСББ.

У зв`язку з тим, що вказана вимога так і не була повністю виконана, неодноразово були звернення до поліції, а також повідомлення про вчинення кримінальних порушень в Хмельницьке районне управління поліції ГУНП в Хмельницькій області з приміткою до відома керівнику Хмельницької обласної прокуратури за фактами наявності в діях попереднього голови правління ОСОБА_4 ознак злочину, а саме, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб та здійснити заходи прокурорського реагування відповідно до статті 214 КПК України.

Інформація про використання коштів до 28.09.2022 року наявна частково, адже попередній бухгалтер здійснював облік у паперовому вигляді, в електронному вигляді вся інформація по розрахунках наявна лише з моменту укладення договору з бухгалтерською фірмою, тобто 27.10.2022 року.

04.02.2023 року Загальними зборами серед іншого розглядалося питання по затвердженню схем і сплати за паркомісце, в зв`язку з відсутністю (не передачею) протоколу за наслідками голосування рішення прийнято не було.

Зважаючи на вказане, правління, діючи в межах повноважень, передбачених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» довело до відома всіх співвласників та мешканців будинку про те, що платежі співвласників, що надходитимуть на рахунок «парковка», перераховуватимуться на утримання будинку (квартплату).

Тому, звинувачення в отриманні та утримуванні ОСББ «Оселя» коштів без достатньої правової підстави звучить дивно, адже кошторис з визначенням розміру оплати за квадратний метр був прийнятий та затверджений загальними зборами співвласників, серед яких є й позивачка.

Тобто, фактично, позивачка вимагає повернути кошти, які є обов`язковими до сплати всіма власниками будинку.

Крім того, сам факт доцільності сплати за паркомісця при головуванні ОСОБА_4 є сумнівним, адже немає жодного рішення Загальних зборів, яке б затверджувало вказаний платіж.

Варто також додати, що всі оплати ОСОБА_3 здійснювала добровільно з призначенням «оплата за парко місце» в період з 29.11.2021 р. по 21.07.2022 р., ймовірно не вимагаючи в ОСОБА_4 (попереднього голови) правових підстав на отримання коштів.

Тобто, вимога позивачки повернути їй кошти, зараховані на утримання будинку, є порушенням прав інших співвласників через недоотримання об`єднанням співвласників коштів, передбачених ч. 6 ст. 22 вищевказаного Закону, для фінансування самозабезпечення якого співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

З огляду на вищевикладене, вважає, що ОСОБА_3 не було доведено безпідставність отримання та утримання ОСББ «ОСЕЛЯ» коштів, сплачених нею, й відповідно, відсутні підстави для їх повернення, в задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 , на рахунок ОСББ «Оселя» НОМЕР_1 із призначенням платежу ОСОБА_3 . Оселя, ОСББ (оплата за паркомісце) АДРЕСА_3 . було здійснено наступні платежі:

-29 листопада 2021 року перераховано грошові кошти у розмірі 1000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.2359809648.1 від 29.11.2021 року.

-26 квітня 2022 року перераховано грошові кошти у розмірі 200 гривень платіжна інструкція 0.0.22527553070.1 від 26.04.2022 року.

-21 липня 2022 року перераховано грошові кошти у розмірі 400 гривень.

В серпні 2023 року позивач звернулась до відповідача з претензією, в якій просила зарахувати грошові кошти, які безпідставно отримані ОСББ «Оселя» на рахунок із зазначенням «оплата за паркомісце».

У відповіді на адвокатський запит листом № б/н від 22.09.2023 року ОСББ «Оселя» повідомлено (п.4 відповіді) що, загальними зборами від 04.02.2023 року рішення по питанню схем і сплати за паркомісце прийнято не було, саме тому подальші платежі співвласників, що надходили на рахунок «парковка», перераховувались на утримання будинку (квартплату), про що були повідомлені всі співвласники та мешканці будинку. Будь-які інші рішення з цього приводу відсутні.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача грошових коштів позивач посилається на те, що ці кошти є безпідставно набутими відповідачем, оскільки в зв`язку із відсутністю рішення загальних зборів про встановлення плати за паркомісце, у позивачки не було обов`язку сплачувати такі кошти.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У частині третій статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зазначено, що «кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17».

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18) та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 127/13491/21-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Позивачка зазначила, що є членом ОСББ «Оселя», сплачувала кошти на утримання майна об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (п.4.1. рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contrafactum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non conceditvenire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено своїх позовних вимог щодо безпідставності набуття відповідачем грошових коштів у розумінні статті 1212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.) слід покласти на позивача у зв`язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,133,137,141,246,258,259,263-265ЦПК України,ст.ст.11,177,202,1212ЦК України, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про повернення коштів отриманих без достатньої правової підстави - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач : ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Відповідач : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ 37329743, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 6-В, 29018.

Дата складення повного тексту рішення : 04.03.2024.

Суддя: