Ухвала

від 28.02.2024 по справі 760/22068/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1705/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 760/22068/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕГЛЕД» - директора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року, -

за участю:

представників- ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.10.2023 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно повний перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «БЕГЛЕД» - директор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.10.2023 року скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження директор ОСОБА_6 зазначає, що з копію оскаржуваної ухвали був ознайомлений 17.01.2024 року, а подана апеляційна скарга 22.01.2024 року.

Автор апеляційної скарги зазначає, що позбавлення добросовісного власника майна можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження порушує гарантоване право власності.

Накладення арешту на товарно-матеріальні цінності фактично зупинило діяльність товариства та позбавило можливість понад 200 працівників працювати та отримувати заробітну плату.

Клопотання про арешт майна не містить відомостей, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном призведе до його приховування, втрати, передачі тощо.

В судове засідання прокурор не з`явився, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі та просив її відхилити. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Київською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 72023110300000009 від 15.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що на території Київської області, свою діяльність здійснюють підприємства, які мають засновників, кінцевих бенефіціарних власників, громадян російської федерації (уродженців Чеченської Республіки) та Ісламської Республіки Іран, зокрема ТОВ «БЕГЛЕНД» (код ЄДРПОУ 40411832), ТОВ СП «БЕГЛЕНД» (код ЄДРПОУ 32123827), ТОВ «САУП «КОМПАНІЯ НІКА» (код ЄДРПОУ 32926183), основний вид господарської діяльності яких - виробництво тари з пластмаси.

В подальшому зазначено, що службові особи ТОВ «БЕГЛЕНД» (код ЄДРПОУ 40411832), в період з 01.01.2021 року по 31.05.2023 року, здійснили документальне оформлення безтоварних операцій з придбання мішків у ТОВ СП «БЕГЛЕНД» (код ЄДРПОУ 32123827).

Директором та головним бухгалтером ТОВ СП «БЕГЛЕНД» 11.10.2021 року, в якості підставної особи, було призначено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, який у 2008 році притягався до кримінальної відповідальності працівниками Ворошилівського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області за зберігання наркотичних засобів (Кримінальна справа № 398111 від 23.03.2008, ч. 1 ст. 309 КК України). Згідно бази даних перетину державного кордону України зазначено, що ОСОБА_9 15.10.2021 року перетнув державний кордон України через КПВВ «Каланчак» у напрямку тимчасово окупованої території АР Крим.

Після цього від імені ОСОБА_9 протягом 2021-2023 рр. на постійній основі здійснюється подання податкової звітності ТОВ СП «БЕГЛЕНД» та підписуються офіційні документи при цьому вносяться завідомо неправдиві відомості.

Відповідно до інформації наявної в ІКС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних, в період відсутності ОСОБА_9 на підконтрольній території України, ТОВ СП «БЕГЛЕНД» на адресу TOB «БЕГЛЕНД» в період часу з грудня 2021 року по жовтень 2022 року видавались та реєструвались податкові накладні з номенклатурою мішок п/п (код УКТЗЕД 63053390000) на загальну суму 29 575 838,70 грн., але ТОВ «БЕГЛЕНД» здійснило перерахування грошових коштів на адресу ТОВ СП «БЕГЛЕНД» лише на суму 1 854 800 грн. за мішки. При цьому у ТОВ «СП «БЕГЛЕНД» за період 2022 року відсутнє придбання мішків та необхідна кількість сировини з яких вони виготовляються.

Згідно з інформацією про наявність трудових відносин у ТОВ СП «БЕГЛЕНД» за період з I-IV квартали працювала - 1 особа. Відповідно до 5 Додатку до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску встановлено, з IV кварталу 2021 року по IV квартал 2022 року в ТОВ СП «БЕГЛЕНД» найманим працівником була лише одна особа - ОСОБА_9 , який відповідно є директором та головним бухгалтером з 11.10.2021 року.

Таким чином, службові особи ТОВ «БЕГЛЕНД» порушили вимоги п.134.1.1 ст. 134, п. 191.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 № 318, що призвело до нанесення збитків державі у вигляді не сплати до бюджету за період з 01.01.2021 року по 31.05.2023 року податків у сумі 9 365 682,45 грн., що підтверджується висновками аналітичного дослідження ГУ ДПС у Київській області № 18/10-36-08-02-25/40411832 від 19.07.2023.

Разом з тим, зазначено, що до протиправної діяльності причетні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

21.09.2023 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся з клопотанням до Солом`янського районного суду м. Києва про арешт майна, яке було вилучене 20.09.2023 року, в ході проведення обшуку, повний перелік якого зазначений в клопотанні.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12.10.2023 року задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, повний перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали.

Проте, колегія суддів з таким висновком слідчогосудді погодитись не може, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.

За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданого до суду апеляційної інстанції, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023110300000009 від 15.08.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Однак дане майно, на яке прокурор просить накласти арешт не може відповідати критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, яке саме доказове значення може мати вказане майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об`єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.

Враховуючи в сукупності надані сторонами провадження докази на підтвердження власних позицій, колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування стороною обвинувачення не доведено необхідність у накладенні арешту на вказане майно

Крім того, колегія суддів звертає увагу на кваліфікацію кримінального правопорушення, щодо якого триває досудове розслідування, враховує зміст об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вищевказане майно не може бути речовим доказом під час здійснення досудового розслідування за ч. 3 ст. 212 КК України. В розумінні вимог ст. 98 КПК України вищевказане майно у даному випадку не є об`єктом злочинних посягань, не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а відтак не зберегло на собі сліди чи інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись з висновком слідчого судді про доцільність накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки вказане майно у даному випадку взагалі не відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до остаточного висновку про те, що на вказане прокурором майно не може бути накладено арешт у вказаному кримінальному провадженні за наведених підстав. Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження і оскаржувана ухвала слідчого судді. Прокурором не було доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе його використання.

Прокурор та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

За положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вищевказане майно не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, а апеляційна скарга представника ТОВ «БЕГЛЕД» - адвоката ОСОБА_6 - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕГЛЕД» - директора ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, повний перелік якого зазначений в резолютивній частині ухвали, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, повний перелік якого зазначений в клопотанні, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4