Рішення

від 04.03.2024 по справі 240/34822/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/34822/23

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Нафтопродукт" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Нафтопродукт", із позовом, в якому просить визнати протиправною вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області від 12.06.2023 за №Ю-2331-0630-У та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем було порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця у разі існування недоїмки, а також тривалий час не приводились у відповідність дані інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС по обліку єдиного соціального внеску, що призвело до зростання заборгованості зі сплати цього внеску, а також в порушення процедури тривалий час не направлялась вимога про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ТОВ "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Нафтопродукт" в повному обсязі. Вказує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску є правомірною, а до матеріалів позову не долучено доказів, які б доводили протилежне.

У період із 01.01.2024 по 05.01.2024 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ТОВ "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Нафтопродукт" має статус юридичної особи (дата запису 15.03.2010 за № 1 067 102 0000 015145) та перебуває на обліку в органах ГУ ДПС в Житомирській області з 02.07.2022.

12 червня 2023 року Головне управлінням ДПС у Житомирській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2331-0630, відповідно до якої у ТОВ "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Нафтопродукт" існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 188714,83 грн, у тому числі, недоїмка 66131,83 грн, штрафи 9932,74 грн, пеня 112649,65 грн.

Вважаючи вимогу ГУ ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

За змістом п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно із абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Права та обов`язки платника єдиного внеску встановлено у ст.6 Закону № 2464-VI. Відповідно до п.1 ч.2 вказаної статті Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч.2, 3 ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок..

Відповідно до ч.7, 8 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок. Платники, зазначені в абз.3 та 4 п.1 частини першої ст.1 ст.4 цього Закону, які не мають рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або не використовують єдиний рахунок, сплачують внесок шляхом внесення готівки через банки, небанківських надавачів платіжних послуг чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.4, 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч.11, 12 ст.9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до положень ч.1-4 ст.25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному ст.42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 року № 469), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з п. 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

За приписами п.4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.06.2023 №Ю-2331-0630 сформована на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів (відповідно до вимог ст.25 Закону № 2464-VI).

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно несплачених сум (п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI).

Одночасно, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч.10 ст.25 Закону №2464-VI).

Згідно з ч.14 ст.25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції №449.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи податкового органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (п.п.2 п.2 розділу VII Інструкції № 449).

У рішенні вказується період виникнення недоїмки (проставляється з картки інтегрованої картки платника, формується після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, тобто дата від виникнення боргу до дати зарахування суми єдиного внеску, сплаченого на відповідні розрахункові рахунки, та погашення у повному обсязі недоїмки).

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що юридичні особи є платниками єдиного внеску та мають обов`язок сплачувати єдиний внесок в порядку та строки, передбачені Законом №2464-VI. У випадку несплати або несвоєчасної сплати єдиного внеску, до платника застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня за період з дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно, щодо яких строк давності не застосовується.

Стосовно розрахунку суми недоїмки судом встановлено наступне.

Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно не виключення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №025076006 від 19.12.2018 на загальну суму 171844,88 грн, з яких штраф 61033,03 грн та пеня 110811,85 грн з даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС та зазначає наступне.

13.05.2020 контролюючим органом було прийнято рішення № 0089045005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі Закону № 2464, а саме за несплату єдиного внеску у вигляді штрафу 10% за період з 21.12.2012 до 31.12.2014 у розмірі 11313,01 грн, штрафу 20% за період з 01.01.2015 по 20.07.2018 у розмірі 49720,02 грн та нараховано пеню 0,1 % суми недоїмки у розмірі 110811,85 грн, яке було предметом судового розгляду у справі №320/10482/20.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №320/10482/20 у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Нафтопродукт" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.

Суд, ухвалюючи вказане рішення встановив, що у грудні 2013 року органами ПФУ передано недоїмку позивача, яка станом на 01.01.2014 складала 81264,27 грн. Протягом 2014-2020 років платником щомісячно декларувалися зобов`язання до сплати, а погашалися лише поточні платежі, не враховуючи заборгованості, яка була станом на 01.01.2014, а саме:

- за 2014 рік підприємством самостійно задекларовано 31865,75 грн єдиного соціального внеску, а сплачено 16159,47 грн, заборгованості станом на 31.12.2014 склала 96991,10 грн;

- за 2015 рік підприємством самостійно здекларовано 30652,36 грн єдиного соціального внеску, а сплачено 198992,22 грн, заборгованість станом на 31.12.2015 склала 28651,24 грн;

- за 2016 року підприємством самостійно задекларовано 95069,80 грн єдиного соціального внеску, а сплачено 80899,93 грн, заборгованість станом на 31.12.2016 склала 42821,11 грн;

- за 2017 року підприємством самостійно задекларовано 96862,48 грн єдиного соціального внеску, а сплачено лише 40358,41 грн, заборгованість станом на 31.12.2017 склала 99325,19 грн;

- за 2018 року підприємством самостійно задекларовано 17707,31 грн єдиного соціального внеску, а сплачено лише 25013,59 грн, заборгованість станом на 31.12.2018 склала 92 018,91 грн;

- за 2019 року підприємством самостійно задекларовано 125494,08 грн єдиного соціального внеску, а сплачено лише 86063,60 грн, заборгованість станом на 31.12.2019 склала 274129,99 грн.

З огляду на наведене, податковим органом було застосовано штраф та пеню за несплату (неперерерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 171844,88 грн, з них 61033,03 штраф та 110811,85 грн пеня (рішення від 18.09.2018 № 0114455006), яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДФС України. Так, 13.12.2018 ДФС України прийняло рішення про результати розгляду скарги позивача, згідно якого рішення про застосування штрафних санкцій та пені від 18.09.2018 0114455006 скасовано та зобов`язано винести та направити нове рішення.

19.12.2018 було прийнято нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на суму 171844,88 грн, з них 61033,03 грн штраф та 110811,85 грн пеня, яке також було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

20.02.2019 ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, згідно якого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 19.12.2018 № 0250765006 скасовано, вирішено винести та направити нове рішення.

Також вказаним рішенням суду встановлено, що 23.01.2020 податковим органом було прийнято нове рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на суму 171844,88 грн, з них 61033,03 грн штрафні санкції та 110811,35 грн (рішення від 23.01.2020 0013975005, № 0013985005, № 0013995005), які також були оскаржені позивачем у адміністративному порядку.

Рішенням від 13.04.2020 ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги та вищевказані рішення також були скасовані та зобов`язано ГУ ДПС у Київській області прийняти нове.

Так, на виконання рішення ДФС України від 13.04.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення від 13.05.2020 № 0089045005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на суму 171844,88 грн, з них 61033,03 грн штрафні санкції та 110811,35 грн, яке також було оскаржено, однак 10.07.2020 було прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги, оскільки таке рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, Київський окружний адміністративний суд в ухваленому рішенні від 17.05.2022 у справі 320/10482/20 дійшов висновку, що податковий орган приймаючи рішення від 13.05.2020 № 0089045005 діяв на виконання рішення ДФС України від 13.04.2020, штраф та пеня була нарахована правомірно у межах чинного законодавства з урахуванням рішення ДФС України та на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Також зазначено, що періоди за які нараховано суми штрафу та пені рішенням від 13.05.2020 № 0089045005 є правомірними, оскільки зазначенні суми позивачем не погашені та рахуються у якості заборгованості, а тому і включені контролюючим органом у спірне рішення, як похідні від первинного рішення за номером № 0114455006 від 18.09.2018.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст.9 Закону №2464.

Частиною 6 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Оскільки за позивачем обліковувалась недоїмка, штрафні санкції та пеня на час перерахування позивачем сум поточних платежів, податковий орган відповідно до ч.6 ст.25 Закону №2464-VI погашав суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, що мало наслідком порушення строків сплати єдиного внеску.

Суд зазначає, що правовим наслідком несвоєчасної сплати сум єдиного внеску для платника податків є застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Суд звертає увагу, що у постановах Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №813/753/18 та від 05.05.2020 у справі №813/933/17 висловлено позицію, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника єдиного соціального внеску.

З матеріалів справи вбачається, що сума недоїмки з єдиного внеску, визначена оскаржуваною вимогою, відповідає даним інтегрованої картки платника.

Жодних посилань на невірний розрахунок відповідачем суми недоїмки, зазначений у оскаржуваній вимозі, позовна заява не містить, жодного контррозрахунку позивачем суду не надано та не наведено. Жодних доказів сплати недоїмки позивачем суду також не надано.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не виконав обов`язок зі сплати єдиного податку, відтак, Головне управління ДПС у Житомирській області правомірно сформувало та надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 12.06.2023 №Ю-2331-0630, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 та 2 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-збутове підприємство "Нафтогаз-Нафтопродукт" (вул.Бориса Тена,4, с. Зарічани, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12440, ЄДРПОУ: 37036163) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправною та скасування вимоги, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва