Рішення

від 04.03.2024 по справі 520/20081/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2024 р. № 520/20081/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Владислава Єгупенка,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД V» (м.Харків, пр.Дзюби, б.2-а) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД V» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 р. №00112460705.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що на думку позивача, підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Харківський експериментальний завод V" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38632003.

Зареєстрованими видами діяльності ТОВ "Харківський експериментальний завод V" є: 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у (основний); 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин; 20.41 Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Харківській області та головним державним інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області на підставі п.п. 191.1.6. п.191 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 41.1 ст. 41, п.п. 61.1, 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 (далі - ПК України) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Харківський експериментальний завод V», код ЄДРПОУ 38632003 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2023 № 9027894447 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки працівниками ГУ ДПС у Харківській області складено Акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Харківський експериментальний завод V» від 11.04.2023 № 9182/20-40-07-05-03/38632003 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 17.02.2023 № 9027894447 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

ТОВ «Харківський експериментальний завод V» отримало податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 №00112460705, в якому зазначено, що на підставі Акту перевірки встановлено порушення п.п.44.1,44.6 ст.44, п.п.198.1, 198.2. 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями та п.5 р.V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21, і зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту в розмірі 8497.00 грн. (вісім тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 00 коп.).

ТОВ "Харківський експериментальний завод V" було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 10.05.2023 № 001124360705, яка рішенням Державної податкової служби від 10.07.2023 № 18524/6/99-00-06-01-04-06 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 № 001124360705 позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

Отже, законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в Акті перевірки підставами для його прийняття були висновки, що містяться в Акті перевірки: « 3.3.4.Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (показник рядка 21 Декларації.), встановлено її завищення за січень 2023 року на суму 8497,00 грн. внаслідок завищення показник рядку 19 (колонка Б) Декларації (детально описано у п.3.3.1. акту)»; « 3.3.1.Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) встановлено його завищення на суму 118 975.00 грн., внаслідок: завищения за січень 2023 року на суму 91797.12 гри. показника рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування при визначенні податку на додану вартість, сформованого документально не підтвердженими первинними документами в повному обсязі з придбання ТМЦ, робіт, послуг, а саме за рахунок включення до складу податкового періоду ТОВ «ІНТВАЙР» (податковий номер 34230377) у сумі 91797.12 грн .; завищення за січень 2023 року на суму 19178,00 грн. показника рядку 16.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування при визначенні податку на додану вартість, сформованого документально не підтвердженими первинними документами в повному обсязі з придбання ТМЦ, робіт, послуг, а саме за рахунок включення до складу податкового періоду ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» (податковий номер 41608101) у сумі 19178,00грн., ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» (податковий номер 41346199) у сумі 8000,00 грн.».

ГУ ДПС в акті перевірки вважає, що підставою для відмови включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених до податкових накладних, що були зареєстровані постачальником ТОВ «ХЕЗ V» - ТОВ «ІНТВАЙР», як вказано в акті, є обставина, що «за даними інформаційних систем ІТС «Податковий блок» ТОВ «ІНТВАЙР» було внесено до реєстру ризикових постачальників 19.08.22 та 20.09.22, а саме: рішення про відповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків від 19.08.22 п.8 Критерії ризиковості платника податків: встановлено операції з придбання товарів (послуг) у платників податків з ознаками ризиковості, а саме - ТОВ «КАРДА ТОРС»: рішення про відповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків від 20.09.22 п.8 Критерії ризиковості платника податків: підприємством надано повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку у неповному обсязі».

ГУ ДПС вважає, що підставою для відмови включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених до податкових накладних, що були зареєстровані постачальником ТОВ «ХЕЗ V» - ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» (податковий номер 41346199), як вказано в акті, є обставина, що «за даними інформаційних систем ITC «Податковий блок» ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» було внесено до реєстру ризикових постачальників з 05.01.22 (рішення про відповідність платника податків на додану вартість критеріям ризиковості платника податків від 05.01.22 №282 п.8 Критерії ризиковості платника податків), на підставі того, що нібито «суб`єкт господарювання приймає участь у ймовірних схемах формування, використання та розповсюдження ризикового податкового кредиту. Наявна податкова інформація щодо ризикових операцій за ланцюгами руху ПДВ контрагентів у тому числі, але не виключно, першої ланки постачання: ТОВ «ТД НІГУЛОН» (43085936, включено до переліку ризикових територіальним органом податкової служби за місцем реєстрації СГД)».

Крім того, ГУ ДПС в акті перевірки зазначає, що у ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» відсутні основні засоби для здійснення господарської діяльності та наймані працівники».

ГУ ДПС в акті перевірки вважає, що підставою для відмови включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених до податкових накладних, що були зареєстровані постачальником ТОВ «ХЕЗ V» - ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» (податковий номер 41608101) є те, що «Податкова адреса підприємства ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» 01024. м. Київ. Печерський район, вул. Банкова, буд.12. Відомості про об`єкт оподаткування за формою 20-ОПП відсутні. Місце складання видаткової накладної №24 від 24.05.2022 р. м.Кропивницький (не зареєстроване за підприємством ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» як складські або виробничі приміщення). Також за даними ЄДРПН відсутні податкові накладні щодо отримання послуг з оренди будь-якого приміщення».

Згідно надано відповідачем розрахунку сум бюджетного відшкодування ПДВ у розрізі контрагентів, вбачається, що до спірного податкового повідомлення - рішення включено податкова накладна № 301 від 26.05.2022, яка зареєстрована 04.07.2022 на суму ПДВ 91 302,04 грн по операціям позивача з ТОВ «ІНТВАЙР» та податкові накладні № 1 від 06.06.2022 на суму ПДВ 9658,33 грн та № 3 від 24.05.2022 на суму ПДВ 10000,00 грн по операціям з ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017».

Так, з матеріалів справи встановлено, що 18.11.2020 між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» (Покупець) та ТОВ «ІНТВАЙР» (Продавець) укладено договір поставки № 18112020 від 18.11.2020.

Відповідно до пункту 1.1. договору в строки і на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у Специфікації(-ях) до цього Договору. Товар повинен бути поставлений з його комплектуючими, включаючи технічну документацію, інструкції з користування Товаром українською та/або російською мовами. Товар повинен поставлятися в комплекті у відповідності до цього Договору, що забезпечує його експлуатацію (використання) за призначенням.

Відповідно до пункту 1.2. договору передача товару покупцю здійснюється партіями відповідно до Специфікації, яка є невід`ємною складовою Договору. Сторонами були укладені специфікації № № 1-6 до договору.

Відповідно до пункту 1.3. Договору право власності на Товар, а також ризик випадкового ушкодження чи загибелі Товару, переходять від Продавця до Покупця з моменту передачі Товару.

Відповідно до пункту 6.4. Договору факт передачі й приймання Товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі Товару).

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними : № 538 від 27.05.2022, № 648 від 08.07.2022; рахунками на оплату № 320 від 24.05.2022,№ 382 від 07.07.2022; специфікацією № 7 від 24.05.2022 до договору.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.05.2022, від 08.07.2022, які містяться в матеріалах справи. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку картка рахунку 631 за період травень 2022 - січень 2023, картка рахунку 3711 за період травень 2022 - січень 2023, звіт по по рахунку 201 за період травень 2022 - січень 2023. Реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Відповідно до умов договору поставки №18112020 від 18.11.2020, укладеного ТОВ «ХЕЗ V» з ТОВ «ІНТВАЙР», передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару, а факт передачі і приймання товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі товару) (п.п.1.3 .. 6.4. Договору поставки №18112020 від 18.11.20 між ТОВ «ХЕЗ V» та ТОВ «ІНТВАЙР»). Реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ХЕЗ V» та ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» підтверджується наступними обставинами та доказами, наданими платником податків під час перевірки: 19.02.2021 р. між ТОВ «ХЕЗ V» та ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» укладено договір поставки №19-02/2021 від 19.02.2021.

На момент вчинення господарських операцій між ТОВ «ХЕЗ V» та ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» обидва як юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ.

За договором поставки №19-02/2021 від 19.02.2021 р. ТМЦ були передані продавцем і отримані та оплачені покупцем відповідно до наступних документів: видаткова накладна №PH-0000245 від 10.12.2021, рахунок-фактура на оплату №СФ-0000250 від 07.12.2021; дані бухгалтерського обліку: картка рахунку 631 за період грудень 2021 - січень 2023, картка рахунку 3711 за період грудень 2021 - січень 2023, звіт по проводках за період грудень 2021 - січень 2023 по рахунку 201.

Відповідно до умов п.1.2. договору поставки №19-02/2021 від 19.02.2021 р., укладеного ТОВ «ХЕЗ V» з ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА», поставка товару здійснюється окремими партіями згідно видаткових (товарно-транспортних) накладних.

Згідно п.1.3. договору поставки №19-02/2021 від 19.02.2021 р. сума договору складається з вартості товару поставленого постачальником протягом строку дії цього договору на підставі оформлених між сторонами видаткових накладних.

Відповідно до умов договору поставки №19-02/2021 від 19.02.2021 р., укладеного ТОВ «ХЕЗ V» з ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА», передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару. (п.п.2.10. Договору поставки №19-02/2021 від 19.02.2021 р. між ТОВ «ХЕЗ V» та ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА»).

На момент вчинення господарських операцій між ТОВ «ХЕЗ V» та ТОВ «ЕКО- ЕНЕРДЖІ 2017» обидва як юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ.

За договорами поставки між ТОВ «ХЕЗ V» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017» від 24.05.2022 та 07.06.2022. укладеними сторонами на підставі положень ч.1 ст.181 Господарський кодекс України у спрощений спосіб, ТМЦ були передані продавцем і отримані та оплачені покупцем відповідно до наступних документів: видаткова накладна №24 від 24.05.2022, рахунок-фактура на оплату №СФ-0000001 від 24.05.2022; видаткова накладна №7 від 07.06.2022. рахунок-фактура на оплату №СФ-0000006 від 06.06.2022, ТТH №7 від 06.06.2022; дані бухгалтерського обліку: картка рахунку 631 за період травень 2022 - січень 2023, картка рахунку 3711 за період травень 2022 - січень 2023, звіт по проводках за період травень 2022 - січень 2023 по рахунку 201.

Разом з тим, відповідачем у Акті перевірки не зазначено, які саме факти та відомості про господарські операції є не підтвердженими платником ненаданням вказаних товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості на придбані ТМЦ, документів на відрядження по отриманню ТМЦ поза межами Харківської області (накази, авансові звіти тощо) та яким чином відсутність таких документів ставить під сумнів реальність господарських операцій з контрагентами платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України від 16 січня 2003 року № 435-IV обов`язок продавця передати товар покупцеві вважаться виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином надання платником податків контролюючому органу відповідних договорів постачання (купівлі-продажу) та/або видаткових накладних є достатнім та належним доказом реальності господарських операцій з зазначеними контрагентами ТОВ «ІНТВАЙР». ТОВ «БЕЛТРАНСНАФТА» та ТОВ «ЕКО-ЕНЕРДЖІ 2017», що також підтверджується і відповідними належними даними бухгалтерського обліку платника податків - позивача.

Разом з тим, товарно-транспортна накладна не є документом, який містить інформацію для визначення об`єкта оподаткування ПДВ.

Єдиною підставою для визначення об`єкта оподаткування ПДВ є здійснена платником ПДВ господарська операція з постачання товарів/послуг, факт здійснення якої мас бути підтверджений первинними документами, що складаються згідно з правилами бухгалтерського обліку. За результатами здійснення такої операції платник ПДВ- постачальник товарів/послуг зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПК України терміни. Товарно-транспортна накладна не є документом, що містить інформацію для визначення об`єкта оподаткування ПДВ.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 року у справі №804/644/16 зробив висновок, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Крім того, ТТН с доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Зазначення в акту про надання документів не в повному обсязі від 10.04.2023, зокрема - довіреності на отримання ТМЦ, сертифікати якості на придбання ТМЦ, документи на відрядження по отриманню ТМЦ поза межами Харківської області (накази, авансові звіти тощо), самі по собі не є первинними документом.

Так, довіреність лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства уповноважити конкретну особу отримати для підприємства ТМЦ. Сам факт руху цих цінностей довіреність не фіксує. Визнання відсутності господарської операції тільки на тій підставі того, що немає довіреності не є обґрунтованим, оскільки відображення в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі первинних документів. (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік»). Крім того, критерій наявності господарської операції -це зміни в активах і зобов`язаннях, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік»).

Відсутність довіреності не може заперечувати факту здійснення господарської операції, що зазначено Верховним судом у постанові ВСУ 29.04.2015 у справі №3-77гс15.

Єдина підстава для визначення об`єкта оподаткування ПДВ - господарська операція з постачання товарів (послуг), факт здійснення якої підтверджують первинні документи, які складають за правилами бухгалтерського обліку. За результатами такої операції платник ПДВ - постачальник товарів (послуг) зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄСРЗ.

Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача в Акті перевірки про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування за січень 2023 року, що пов`язано з ненаданням до перевірки всіх документів, не може бути підставою у розумінні статті 200 ПК України для відмови бюджетного відшкодування суми, заявленої платником у податковій декларації, враховуючи відсутність порушень податкового законодавства з боку ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД V».

Суд вважає, що надані позивачем документи підтверджують встановлення реальності транспортування товару при постачанні товару між ТОВ «Харківський експериментальний завод V» та його контрагентами.

Зазначені операції підтверджуються даними бухгалтерського обліку, а реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також подальший продаж продукції покупцям за зовнішньоекономічними контрактами (договорами) підтверджується також типовими технологічними схемами, звітами з виробництва товарної продукції, накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, прибутковими ордерами, контрактами та додатками до них, розрахунковими документами та митними деклараціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на дані інформаційних систем ITC «Податковий блок», суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018 по справі №818/1249/17, суд зазначив: Суд визнає, що сумніви або припущення у будь-якому випадку не можуть бути доказами податкового правопорушення, прийнятним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що припущення відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також розсуд можливості виконання ними певних видів діяльності не є доказами в межах податкових правовідносин. Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати ними (контрагентами) податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування податкового зобов`язання поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що предметом дослідження контролюючим органом під час перевірки мають бути первинні документи.

Суд встановив, що контролюючим органом не проведена зустрічна перевірка контрагентів позивача.

Втім, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 у справі № 817/1339/17 (п. 19).

У свою чергу, оцінюючи надані позивачем первинні документи за правовідносинами з контрагентами, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до вимог п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов`язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов`язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов`язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Отже, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №804/12339/13-а.

Дослідивши надані позивачем первинні документи, які були надані контролюючому органу під час перевірки, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та висновки Верхового Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, суд дійшов висновку, що позивачем до матеріалів справи надано сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, звіти з виробництва продукції, прибуткові ордери, експортні митні декларації, з яких підтверджується подальша реалізація товару, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та його контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

На час укладання договорів, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно з чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

У свою чергу, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності та спростування вищенаведених доводів позивача.

Також, чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за невиконання чи не належне виконання його контрагентами свої податкових зобов`язань.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Нормами п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового Кодексу України в сукупності, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Також суд враховує, що податкові накладні за вказаними господарськими операціями були зареєстровані в ЄРПН, що не спростовується відповідачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення № 00112460705 від 10.05.2023 є протиправним та позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз даних інформаційних систем ITC «Податковий блок», яким встановлено відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, з огляду на те, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №2а/0470/4526/12, постанові Верховного Суду від 19.03.2021 по справі №460/143/19.

Підстав для відступу від згаданих вище правових позицій Верховного Суду відповідачем не наведено.

Також, суд зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, рішення ЄСПЛ "Булвес АД проти Болгарії", як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається:... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

У даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку ТОВ «Харківський експериментальний завод V» у взаємовідносинах з іншими контрагентами, у встановленому законом порядку.

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них роботи та послуги, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що відповідачем під час проведення перевірки додаткових документів та/або інформації від платника податків не запитувалося.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем формувався податковий кредит. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Так, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб`єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ №820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Також суд зазначає, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Так, відповідачем не надано до суду належних доказів щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.05.2023 №00112460705, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не спростовують.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази, правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД V» (м.Харків, пр.Дзюби, б.2-а) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.05.2023 №00112460705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД V» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Владислав ЄГУПЕНКО