Ухвала

від 04.03.2024 по справі 160/29614/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29614/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року

у справі №160/29614/23

за позовом ОСОБА_1

до Губинської селищної ради

про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити,-

ВСТАНОВИВ:

"10" листопада 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Губинської селищної ради в якому просив

- визнати протиправним та скасувати пункт рішення 59 сесія 27 скликання VIII Губиниської селищної ради від 24.10.2023 року №59-27/VІІІ «Про розгляд заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на обробіток земельних ділянок», яким було відмовлено ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 в надані дозволу на обробіток земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286000:02:152:0001 площею 7,5 га та 1223286000:02:153:0001 площею 22,5 га, які розташовані на території Попасненської селищної ради, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Губиниську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 про надання дозволу на обробіток земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286000:02:152:0001 площею 7.5 га та 1223286000:02:153:0001 площею 22,5 га. які розташовані на території Попасненської селищної ради, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Губиниську селищну раду надати дозвіл на обробіток земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286000:02:152:0001 площею 7,5 га та 1223286000:02:153:0001 площею 22,5 га, які розташовані на території Попасненської селищної ради, Губинської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Губиниську селищну раду поновити договір оренди земельної ділянки від 13.01.2004 року зареєстровано в реєстрі за №35 було зареєстровано Новомосковським райвідділом ДРФДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації оренди землі вчинено запис від 20.03.2008 року за №04:08; 126:001706.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 р. у справі № 160/29614/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Губинської селищної ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі №160/29614/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Разом з апеляційною скаргою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом

- заборонити Губиниській селищній радій (код ЄДРПОУ 04338457) надавати дозвіл на обробіток земельних ділянок з кадастровими номерами 1223286000:02:152:0001 площею 7,5 га та 1223286000:02:153:0001 площею 22,5 га, які розташовані на території Попасненської селищної ради, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області іншій особі до набрання законної чинності рішенням суду;

- накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 1223286000:02:152:0001 площею 7,5 га та 1223286000:02:153:0001 площею 22,5 га, які розташовані на території Попасненської селищної ради, Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області іншій особі до набрання законної чинності рішенням суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що право оренди на спірні земельні ділянки виставлено на аукціон, і невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконати рішення суду в разі продажу права оренди на ділянки, у випадку задоволення вимог апеляційної скарги.

Перевіривши подану заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року№ 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Так, в якості підстави що обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що право оренди на земельні ділянки, які ОСОБА_1 орендував з 2004 по 2018 рік, виставлено на аукціон. Та просить накласти арешт на вказані земельні ділянки.

Разом з тим, приписами ч. 6 ст. 151 КАС України чітко визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, задоволення заяви про забезпечення позову у даному випадку буде виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України.

Щодо вимоги заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії з земельними ділянками колегія суддів зазначає що така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена у касаційному порядку в порядку передбаченому ст.329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко