Ухвала

від 04.03.2024 по справі 380/8509/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

04 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8509/23 пров. № А/857/2661/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Бруновської Н. В.суддів -Хобор Р. Б. Шавеля Р. М.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі № 380/8509/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС СЕРВІС УКРАЇНА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 19 лютого 2024 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд"

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, Головним управлінням ДПС у Львівській області повторно скеровано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із аналогічними підставами зазначеними у первинному клопотанні про поновлення строку подання апеляційної скарги.

В обґрунтування заяви апелянтом зазначено, що строк на апеляційне оскарження рішення пропущено з поважної причини, і з обставин, які не залежали від волі скаржника, крім того, несплата судового збору під час подання первинної апеляційної скарги не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою, оскільки таким чином порушується основна засада судочинства та право особи на перегляд рішення суду першої інстанції.

Надаючи оцінку викладеним у заявах доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р. задоволено повністю адміністративний позов в даній справі.

З матеріалів справи слідує, що оскаржуване рішення постановлено судом 24.07.2023р., в порядку спрощеного позовного провадження. Копію рішення суду скеровано учасникам справи та доставлено до Електронного кабінету користувача 24.07.2023р.

Апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р подано до апеляційного суду через систему "Електронний суд" вперше 22.08.2023 р.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р у справі № 380/8509/23 суд залишив без руху у зв`язку із відсутністю сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2023р. апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р. у справі № 380/8509/23 повернуто скаржнику.

Апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2023р апелянтом повторно подано до апеляційного суду через систему "Електронний суд" лише 31.01.2024р.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Львівського окружного адміністративного суду прийнято 24.07.2023р, а апеляційну скаргу апелянтом було подано до суду лише 31.01.2024р, тобто поза межами строку встановленого ст. 295КАС України.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №820/4420/18.

У постанові від 21.11.2019 у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 у справі № 815/6482/15.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.06.2021 у справі №320/2061/20

ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 31.01.2024р, тобто більш ніж через 8 місяців з моменту прийняття оскаржуваного рішення 24.07.2023р.та більше ніж через два місяці з моменту постановлення ухвали від 15.11.2023р про повернення вперше поданої апеляційної скарги. При цьому належних і допустимих доказів, що підтверджують вчинення апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору протягом цього періоду, матеріали справи не містять.

У свою чергу, як вже зазначалося вище, сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 у справі №826/25121/15, від 13.02.2020 у справі № 760/1904/17, від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19, від 10.06.2021 у справі №320/2061/20.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Твердження Головного управління ДПС у Львівській області про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду від 24.07.2023р. Інших доводів поважності причин пропуску строку апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021р. у справі № 620/4510/20.

п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Таким чином, Головним управління ДПС у Львівській області не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 298, 299, 325 КАС України,суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення - відмовити.

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Львівській області від 28 лютого 2024 року

Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Львівській області від 28 лютого 2024 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі № 380/8509/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС СЕРВІС УКРАЇНА» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель