Постанова

від 04.03.2024 по справі 140/3149/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3149/23 пров. № А/857/15430/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження від 09 червня 2023 року, прийняте суддею Денисюк Р.С. у місті Луцьк, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Сторі» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сі Сторі» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (надалі відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 23.02.2023 №UA205140/2023/000063/2 про коригування митної вартості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 позов задоволено. Стягнуто з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147, 20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн..

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вважає, що позиція суду першої інстанції є хибною, оскільки під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з МД документів було встановлено розбіжності, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, то вважає такі необґрунтованими.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Сі Сторі» (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 29.12.2022 №20221229 з компанією Sirena A/S (продавець). Відповідно до пункту 1 даного договору, продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар: риба в асортименті.

Асортимент, одиниця виміру, кількість, фасовка та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість товару вказується в інвойсі.

Продавець відвантажує товар в термін 15 днів від дати отримання продавцем коштів на розрахунковий рахунок. Поставка товарів здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010» на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього контракту, а саме: CFR, CIF, CPT, DAP, DDP, EXW (п. 2.1. договору).

Загальна сума даного договору визначається в рахунках-фактурах (інвойсах); валюта контракту долар США; вартість контракту 8000 000,00 дол. США (п. 3.1. 3.3. договору).

Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього договору здійснюється у євро, доларах США, злотих на умовах 100% передоплати, або на умовах відстрочки платежу 90 днів. У випадку здійснення оплати за товару злотих, євро, розрахунок проводиться по курсу НБУ на день здійснення оплати вартості товару в інвойсах на кожне окреме відвантаження згідно даного договору купівлі-продажу (п. 4.1. договору).

Згідно з пунктом 5.1. договору товар, зазначений у пункті 1.1. даного договору, буде вважатись поставленим продавцем і прийнятим покупцем, якщо він доставлений на умовах, до місця та в строк, зазначені у пункті 2 цього договору, термін поставки товару не більше 90 днів від здійснення замовлення.

Товар відвантажується з маркуванням в його оригінальній упаковці, що забезпечує захист товару від пошкодження чи псування під час транспортування і перевантаження (п. 6.1. договору).

Товар, що поставляється, повинен мати етикетку і маркування відповідно до характеру товару та згідно вимог українського законодавства. Тара, упаковка та маркування входять у вартість товару (п. 6.2., 6.3. договору).

На виконання умов договору, компанія-експортер виставила позивачу інвойс від 16.02.2023 № 019268, згідно з яким вартість товару креветки заморожені, вагою 17500 кг по 4,10 дол. США/кг становить в загальній сумі 71750,00 дол США (а.с. 18 зворот, 89 переклад).

21.02.2023 для митного оформлення ввезеного на територію України товару «креветка в панцирі, з головою, варено-морожена (Pendalus Borealis)», 180/200 шт/кг, без вмісту харчових добавок, спецій, приправ, запакована в 3500 картонних коробках, вага нетто 17500 кг; дата виробництва 08.05.2022, 21.05.2022; термін придатності 05.2024 при температурі -18 С товариство подало МД №UA205140/2023/014031 (а.с. 16). У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 71750 дол. США. Митна вартість становить 2713797,05 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 36,5686 грн за 1 дол. США, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 90000,00 грн. Статистична вартість товару становить 2713,79705 (а. с. 16).

До митної декларації додано: сертифікат якості від 16.02.2023; рахунок-проформа від 12.01.2023; рахунок-фактура від 16.02.2023 № 019268; автотранспортна накладна від 16.02.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №DK-5628-3781688-2023 від 16.02.2023; сертифікат про походження товару від 15.02.2023 № 021729; банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.02.2023 № 228; документ, що підтверджує вартість перевезення від 16.02.2023; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 16.02.2023; зовнішньоекономічний договір від 29.12.2022 № 20221229; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 02.01.2023; договір (контракт) про перевезення № 34-1 від 13.02.2023; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» № 9583185 від 20.02.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23DK00470028C4A5C9 від 14.02.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронних повідомленнях з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні документи (договір, рахунки), тощо (а.с. 30 зворот, 71).

Судом встановлено, що на електронні повідомлення митного органу, ТОВ «Сі Сторі» 23.02.2023 № 23/02-2023-1 подало додаткові пояснення, у яких зазначило, що у експортній митній декларації зазначена конвертована інвойсова вартість у датський крон, з врахуванням курсу валют, що існував на день заповнення у експортної митної декларації, тобто станом на 14.02.2023. Будь-яка курсова різниця в експортній митній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням декларантом ціни товару. Задля спростування сумнівів позивач додав витяг з проведеною конвертацією вартості товару станом на 14.02.2023

23.02.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205140/2023/000063/2 (а.с. 55), а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000569 (а.с. 56).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено: митна вартість товару № 1, який ввозився на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в поданих до митного оформлення за митною декларацією №UA205140/2023/014031 документи місять розбіжності, а саме:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23DK00470028C4A5C9 від 14.02.2023 492,492 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 16.02.2022 №019268 71750 дол. США;

- прайс-лист від 16.02.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не подано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- згідно товаросупровідних документів, зокрема CMR від 16.02.2023, сертифікату якості від 16.02.2023, декларації країни відправлення №23DK00470028C4A5C9 від 14.02.2023 відправником є Sirena A/S (Данія), проте згідно документу, що підтверджує вартість перевезення від 16.02.2023 вказана вартість перевезення від м. Гженд (Польща) пп Ягодин 90000,00 грн. Інформацію щодо транспортування з м. Aarhus (Данія) до митного кордону України не подано до митного оформлення. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Декларанту відповідно до статей 53, 54 МК України було запропоновано в 10-денний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні документи (договір, рахунки), тощо.

Декларант на вимогу митниці надав: конвертацію валют станом на 14.02.2023, однак не надав числовий розрахунок, який би дав можливість пересвідчитись в достовірності наданої інформації; лист №23/02-2023-1 від 23.02.2023 ТОВ «Сі Сторі» щодо поданих документів; довідку про транспортні витрати від 22.02.2023, однак не надав рахунок і договір про надання транспортних послуг.

Додаткових документів, які б підтвердили митну вартість декларант не надав, про що повідомив листом №23/02-2023-1 від 23.02.2023.

У зв`язку з наведеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994, МК України, також вимогами частини 6 статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із не наданням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару. За умови надання згідно з статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

Митну вартість визначено відповідно до наказу Держмитслужби від 01.07.2021 № 476 «про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу про вартість ідентичних товарів для застосування методу визначення митної вартості згідно положень статті 59 МК України, на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні на товар № 15,03 дол. США/кг за МД №UA100239/2023/1271 від 19.01.2023 з врахуванням положень статті 64 МК України.

Митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

24.02.2023 декларант подав МД №23UA205140014755U1 за якою імпортований товар (креветка в панцирі, з головою, варено-морожена) випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х МК України (а.с. 73 зворот - 74).

Позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів не погодився та оскаржив таке в суд.

При вирішенні спору по суті суд керується наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною 2 статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Отже, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведена позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» № 2 від 13.03.2017.

Відносно розбіжностей, які спричинили сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару суд виходить з наступного.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, але не виключно, у постановах від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідач посилається на наявність розбіжностей: числове значення, зазначене в декларації країни відправлення №23DK00470028C4A5C9 від 14.02.2023 492,492 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі від 16.02.2022 №019268 71750 дол. США.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначенні числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та рахунку-фактурі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов`язкових.

Так, до митної декларації UA205140/2023/014031 від 21.02.2023, на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: сертифікат якості від 16.02.2023; рахунок-проформа від 12.01.2023; рахунок-фактура від 16.02.2023 № 019268; автотранспортна накладна від 16.02.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №DK-5628-3781688-2023 від 16.02.2023; сертифікат про походження товару від 15.02.2023 № 021729; банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.02.2023 № 228; документ, що підтверджує вартість перевезення від 16.02.2023; прейскурант (прас-лист) виробника товару від 16.02.2023; зовнішньоекономічний договір від 29.12.2022 № 20221229; договір про надання послуг митного брокера № 3 від 02.01.2023; договір (контракт) про перевезення № 34-1 від 13.02.2023; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» № 9583185 від 20.02.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23DK00470028C4A5C9 від 14.02.2023.

Позивач додатково на вимогу митного органу надав конвертацію валют станом на 14.02.2023; лист №23/02-2023-1 від 23.02.2023 ТОВ щодо поданих документів; довідку про транспортні витрати від 22.02.2023 та листом від 23.02.2023 № 23/02-2023-1 повідомив, що надавати додаткові документи не буде. Просив прийняти рішення, без врахування термінів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

Суд апеляційної інстанції виходячи з наведеного дійшов висновку, що у цьому випадку у відповідача були наявні всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його цін) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.

Щодо доводів, які стосуються прайс-листа.

Суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція).

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Відображена у прайс-листі від 16.02.2023 вартість товарів в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунку-фактурі від 16.02.2023 № 019268.

Митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого відправником товару, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, визначеній у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що з огляду на наведене, сам лише факт надання прайс-листа, виданого експортером товару, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

Страхування не проводилось, тому подавати будь-які документи з даного приводу безпідставно.

Щодо посилання митниці на наявність розбіжностей у зазначенні місця завантаження/відправлення товару Sirena A/S (Данія) у автотранспортній накладній CMR від 16.02.2023, сертифікаті якості від 16.02.2023, декларації країни відправлення №23DK00470028C4A5C9, а в довідці про транспортні витрати від 16.02.2023 - м. Гженд (Польща) пп Ягодин, то такі доводи відповідача спростовуються тим, що при оформленні довідки про транспортні витрати від 16.02.2023 перевізником ТОВ «Стандарт Карго» було допущено технічну помилку у зазначенні місця відправлення та в подальшому, 22.02.2023 останнім було виписано нову довідку із зазначенням маршруту: Lundsoe Kol oq Frys Oceanvej 8A oq 8B DK 8000 Aarhus пп Ягодин. Вказана довідка містить примітку про те, що попередню довідку від 16.02.2023 № б/н вважати недійсною у зв`язку з технічною помилкою в зазначенні міста відправлення товару (а.с. 64).

Про вказану обставину позивач повідомляв митний орган листом від 23.02.2023 №23/02-2023-1 та надав останньому довідку про транспортні витрати від 22.02.2023.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані ТОВ документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Апеляційний суд констатує, що у поданих до митного контролю документах були відсутні розбіжності, які б не давали змогу встановити митну вартість товару, а тому висновок суду першої інстанції про те, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях, є правильним.

Стосовно визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом, апеляційний суд зазначає наступне.

Апелянт вказує, що у рішенні про коригування митної вартості товару міститься достатня інформація щодо числового значення скоригованої митницею митної вартості товару, а саме на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби згідно МД , які вказані в цьому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою, четвертою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. Витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Слід зазначити, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Однак, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.02.2023 №UA205140/2023/000063/2 порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на інші МД, вказана в яких митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Суд наголошує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Чого, однак, зроблено не було.

Таким чином покликання апелянта на те, що декларантом заявлено митну вартість товару, як за основним методом визначення митної вартості товару, так і за резервним, є неспроможними в даному випадку, оскільки у митного органу наявний обов`язок навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 грудня 2020 в справі №804/4906/15.

Також, суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.

Аналогічно безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, оскільки доказів про понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу, враховуючи викладене, не було підстав для винесення оскаржуваного рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень, в особі Волинської митниці, діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Стосовно доводів апелянта про те, що стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн є необґрунтованими, апеляційний суд зазначає наступне.

Суд першої інстанції з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності, фактичних обставин справи задовольнив вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн, із заявлених 16000 грн.

Суд першої інстанції врахував критерії, визначені частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, враховав незначну складність справи, та дійшов висновку що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками в цій частині та вважає що такі зроблені з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат.

У статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року в справі № 140/3149/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар