Ухвала

від 04.03.2024 по справі 640/13882/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2024 року

Київ

справа № 640/13882/22

адміністративне провадження № К/990/7073/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №640/13882/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «ПРОМКОМПЛЕКТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 21.02.2024.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 11.09.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення. Суди дійшли висновку про допущення контролюючим органом істотних порушень норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) під час призначення перевірки, які зумовлюють недопустимість як доказу Акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства. Так, суди зазначили про протиправність призначеної відносно позивача документальної планової виїзної перевірки, оскільки наказ про її проведення видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова КМУ №89), в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким введено мораторій на проведення відповідної документальної перевірки.

Обґрунтовуючи свої судові рішення, суди попередніх інстанцій послалися на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 17.05.2022 у справі №520/592/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 06.07.2022 у справі №360/1182/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 19.10.2022 у справі №640/18646/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 21.12.2022 у справі №160/14976/21, від 24.05.2023 року у справі №140/607/22. Суди врахували, що відсутність законних підстав для проведення документальної планової перевірки має правовим наслідком визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки без переходу до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

У касаційній скарзі ГУ ДПС із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає, що суди попередніх інстанцій в межах своїх висновків про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки неправильно застосували норми права і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати від 08.09.2021 у справі №816/228/17, згідно з якою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, а лише ті, які об`єктивно вплинули на висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки. ГУ ДПС звертає увагу, що висновки Великої Палати Верховного Суду враховані у низці постанов Верховного Суду, а саме: від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14. Також зазначає, що у постанові від 19.04.2022 у справі №816/687/16 Верховний Суд звертав увагу, що за конституційними нормами платник податків є зобов`язаною особою щодо сплати податків і зборів, тоді як законодавчий орган уповноважений визначати обов`язок щодо сплати податків і зборів. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при тлумаченні визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв застосовує індивідуальний підхід при вирішенні кожного конкретного спору стосовно правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень (постанови від 07.07.2020 у справі № 826/6916/15; від 21.07.2020 у справі №826/15346/16; від 13.08.2020 у справі №826/7493/15). Верховний Суд у постановах від 24.01.2020 у справі №127/26251/15-а та від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а уточнив, що не можливим є втручання в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями. Також ГУ ДПС, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не здійснили розгляд справи по суті та не проаналізували суть податкових правовідносин, тим самим створили умови, за яких бюджет втрачає кошти, а платник податків звільняється від відповідальності за допущені порушення.

Перевіряючи такі доводи, колегія суддів встановила, що Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 17.05.2022 у справі № 520/592/21, від 06.07.2022 у справі № 360/1182/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо, виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Отже, проведення перевірки на підставі Постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, висновки судів у справі, у якій подано касаційну скаргу, в частині застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Постанови КМУ № 89 відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що питання застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Верховний Суд вже вирішував у постанові від 28.12.2022 у справі №420/22374/21. Зокрема суд зазначив, що у процитованому висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Слід зазначити, що аналогічним доводам, які приведені ГУ ДПС у касаційній скарзі, Верховний Суд надавав правову оцінку у постанові від 28.12.2022 у справі №420/22374/21.

Крім того, у постановах від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21 Верховний Суд також зазначав про застосовність у таких правовідносинах висновку Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до якого контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Таким чином, встановивши, що вид призначеної відносно позивача перевірки підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що допущене контролюючим органом порушення процедури призначення перевірки тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Такі висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20, від 01.12.2021 у справі №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, у яких Верховний Суд, оцінивши допущені контролюючим органом процедурні порушення, про які заявляли позивачі, дійшов висновку про визнання їх такими, що не тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, доводи ГУ ДПС про те, що суди зобов`язані були здійснити у цій справі розгляд справи по суті виявлених порушень не узгоджуються із висновками Верховного Суду, ухваленими у подібних правовідносинах. Практика Верховного Суду щодо спірного у цій справі питання є сформованою і набула характер усталеної.

Посилання ж ГУ ДПС на постанови від 19.04.2022 у справі №816/687/16, від 24.01.2020 у справі №127/26251/15-а та від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а є незмістовними, оскільки відсутні підстави вважати, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі їм суперечать.

Більш того, постанову Верховного Суду від 19.04.2022 у справі №816/687/16 ухвалено у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, у якій подано касаційну скаргу. У цій постанові Верховного Суду не вирішувалося питання застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Постанови КМУ № 89, як і не вирішувалося питання наявності/відсутності повноважень у Кабінету Міністрів України на зміну терміну дії мораторію на проведення податкових перевірок.

Також у постанові від 28.12.2022 у справі №160/14248/21 Верховний Суд дійшов висновку, що надання Кабінету Міністрів України повноважень на прийняття актів не може свідчити про те, що такий акт автоматично набуває вищої юридичної сили аніж закон, якщо прийнятий акт КМУ такому суперечить. Крім того, правомірність дій КМУ щодо прийняття Постанови №89 не є предметом спору у цій справі, а тому доводи в цій частині виходять за межі предмета судового розгляду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 підтримала усталену позицію Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10.02.2016 у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Отже, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №640/13882/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ «ПРОМКОМПЛЕКТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.В. Хохуляк