Рішення

від 26.02.2024 по справі 697/860/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/860/23

Провадження № 2/697/45/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Дон В.О. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Каневі, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Черкащини» про стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Черкащини» (далі також ТОВ «Фармація Черкащини», відповідач, товариство) про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27 лютого 2022 року на ім`я керівника ТОВ «Фармація Черкащини» позивач написала заяву про прийняття на роботу на посаду адміністратора зала. 28.02.2022 вона була прийнята на роботу до товариства з посадовим окладом у розмірі 6 500 грн. З цієї ж дати вона приступила до виконання посадових обов`язків. Завідуючою аптеки Степаненко Ю. позивачу було роз`яснено, що входить в її посадові обов`язки, також було узгоджено, що вона буде виконувати і обов`язки комірника. Заробітна плата була узгоджена у розмірі 6500 грн.

Позивач повинна була пройти стажування протягом семи днів, проте через два дні, у телефонному режимі керівництво повідомило її, що у зв`язку з воєнним станом не потрібно виходити на роботу, коли можна приступити до виконання посадових обов`язків вона буде повідомлена.

За весь період роботи на підприємстві позивачу не була виплачена заробітна плата в узгодженому між сторонами розмірі, заборгованість складає 58900 грн.

Крім того, в порушення вимог трудового законодавства, до трудової книжки позивача не були внесені відповідні записи про трудові відносини з ТОВ «Фармація Черкащини».

Після звернення до Черкаського міського центру зайнятості, у жовтні 2022 року з`ясувалось, що відповідно до офіційної інформації із державних реєстрів, вона є працівником ТОВ «Фармація Черкащини», тому їй було відмовлено у взятті на облік як безробітної.

З метою врегулювання трудових відносин та вирішення питання по виплаті заробітної плати за весь період позивач зверталася до роботодавця, проте відповіді вона не отримала.

Вважає, що діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 10000 грн.

З огляду на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з ТОВ «Фармація Черкащини» на її користь суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 58900 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та витрати понесені нею на правову допомогу у розмірі 12000 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.35-36).

26.05.2023 позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши оригінал квитанції про сплату судового збору (а.с.40-44).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.05.2023 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі (а.с.46).

14.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Черкащини» надійшов відзив у якому товариство просило в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, витрати пов`язані з розглядом справи покласти на позивача, розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача (а.с.56-57).

У відзиві зазначили, що з позовними вимогами позивача не погоджуються, вважають їх надуманими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Так, дійсно позивач на підставі наказу № 22.02-1к від 22.02.2022 була прийнята на роботу з 23.02.2022 на посаду адміністратора залу аптеки, але 23.02.2022 позивач до роботи так і не притупила і до моменту звільнення (09.05.2022) на роботу жодного разу не виходила, хоча і перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копіями актів про відсутністю позивача на робочому місці з 23.02.2022 по 09.05.2022.

З 23.02.2022 відповідач, самостійно, без будь-яких попередження адміністрації відповідача так і не приступила до роботи, твердження позивача, що їй нібито телефонували і просили не виходити на роботу не відповідає дійсності.

09.05.2022 позивач усно попередила завідуючу аптеки, що вона не має наміру працювати та звільняється про що написала заяву на звільнення та залишила її завідуючій аптеки. Крім того, написала заяву на зберігання трудової книжки у відповідача, яка на даний момент зберігається у відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача щодо виплати заборгованості із заробітної плати є абсолютно неприпустимими, нічим не обґрунтованими, безпідставними та надуманими.

Крім того, відповідачем зазначено, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки відповідачем не було порушено жодної норми закону, що могла спричинити завдану моральну шкоду позивачу.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.09.2023 витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області інформацію щодо трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Фармація Черкащини» за період з 01.01.2022 (а.с.100-102).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Дон В.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши в судовому засіданні думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.02.2022 ОСОБА_1 подала заяву директору ТОВ «Фармація Черкащини» про прийняття її на роботу на посаду адміністратора зала з 28.02.2022 (а.с.15).

Згідно виписки з наказу № 22.02-1к від 22.02.2022 по ТОВ «Фармація Черкащини», ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 23.02.2022 на посаду адміністратора залу аптеки на підставі її заяви (а.с.58).

22.02.2022 відповідачем було повідомлено Державну податкову службу України про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу до ТОВ «Фармація Черкащини» відповідно до наказу №22.02-1К від 22.02.2022, дата початку роботи 23.02.2022 (а.с.59).

Позивачем ОСОБА_1 09.05.2022 було подано заяву до ТОВ «Фармація Черкащини» про звільнення її з займаної посади адміністратора зала (а.с.62).

Також, 09.05.2022 позивачем ОСОБА_1 було подано директору ТОВ «Фармація Черкащини» заяву про передачу її трудової книжки на відповідальне зберігання, у зв`язку із введенням на території України військового стану та не надійністю роботи ПАТ «УКРПОШТА» та ТОВ «НОВА ПОШТА» (а.с.63).

09.05.2022 позивача звільнено з ТОВ «Фармація Черкащини» за її заявою на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується випискою з Наказу № 09.05-1К від 09.05.2022 по ТОВ «Фармація Черкащини». В пункті 2 Наказу зазначено про період роботи ОСОБА_1 з 23.02.2022 по 09.05.2022, відпрацьованих календарних днів 0 (а.с.61).

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 23.02.2022 працювала в ТОВ «Фармація Черкащини» на посаді адміністратора залу наказ № 22.02-1К від 22.02.2022 та 09.05.2022 звільнена за власним бажанням (ч. 1 ст. 38 КЗпП України) наказ № 09.05-1К від 09.05.2022 (а.с.64).

Як вбачається зі змісту Актів про встановлення відсутності працівника на робочому місці від 23.02.2022, 24.02.2022, 25.02.2022, 26.02.2022, 27.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 15.03.2022, 01.04.2022, 15.04.2022, 02.05.2022, 09.05.2022, ними було встановлено, що 23.02.2022, 23.02.2022 по 24.02.2022, 23.02.2022 по 25.02.2022, 23.02.2022 по 26.02.2022, 23.02.2022 по 27.02.2022, 23.02.2022 по 28.02.2022, 23.02.2022 по 01.03.2022, 23.02.2022 по 15.03.2022, 23.02.2022 по 01.04.2022, 23.02.2022 по 15.04.2022, 23.02.2022 по 02.05.2022, 23.02.2022 по 09.05.2022, працівник аптеки № 12, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці в робочий час, ніяких відомостей, що підтверджують поважність причин відсутності на робочому місці немає, про свою відсутність не попереджала (а.с.65-76).

Відповідно до довідки про суму нарахованого та виплаченого доходу позивачу за період працевлаштування з 23.02.2022 по 09.05.2022, вбачається, що загальна сума її доходу склала 0 грн. (а.с.77).

В наданих позивачем відомостях форми ОК-5 Пенсійного фонду України, зазначено, що сума заробітку для нарахування пенсії, становить за звітній період 2017 року - 14999,91 грн., за звітній період 2020 року 1300,75 грн. (а.с.17).

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 22.09.2023 за № 2300-0704-7/63056, наданого на виконання ухвали суду від 12.09.2023, вбачається, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація щодо трудових відносин застрахованої особи ОСОБА_1 з ТОВ «Фармація Черкащини». В таблиці щодо трудових відносин зазначено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з 23.02.2022 (наказ № 22.02-1К від 22.02.2022) по 09.05.2022 (наказ 09.05-1К від. 09.05.2022), підстава для припинення трудових відносин ст. 38 КЗпП України (а.с.106-107).

Згідно повідомлення Головного управління ДПС у Харківській області від 27.09.2023 № 19047/5/20-40-75-03-11, наданого на виконання ухвали суду від 12.09.2023, вбачається, що 22.02.2022 підприємством подано повідомлення про прийняття на роботу, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято на роботу з 23.02.2022 (наказ від 22.02.2022 № 22.02-1К) та Додаток 5 «Відомості про трудові відносини осіб за період проходження військової служби» до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І квартал 2022 року (від 09.05.2022 реєстр. № 9051715814).

29.06.2023 подано Додаток 5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби» до уточнюючого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з ним податку за 2 квартал 2022 року (реєстр. № 9311893724), згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з роботи 09.05.2022 (наказ від 09.05-1К) (а.с.110-119).

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою звернення ОСОБА_1 до суду слугувало те, що на переконання позивача, відповідач порушив законодавство про працю, оскільки за період перебування позивача на роботі не виплатив заробітну плату.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) з урахуванням офіційного тлумачення в Рішенні Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15.10.2013 визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Вказане положення також закріплено у статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, за змістом ст. 94 КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; тобто оплаті підлягає виконана робота.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога, тощо).

У відповідності до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Так, судом в повному обсязі досліджено Акти відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці, наявна тривала і безперервна неявка працівника з 23.02.2022 по 09.05.2022 і невиконання нею, за зазначений період часу, посадових обов`язків у повному обсязі. При цьому доказів знаходження на робочому місці у спірний період, за який позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати, позивачем не надано.

За таких обставин, суд вважає, що нарахування та виплата заробітної плати адміністратору залу аптеки № 12, ОСОБА_1 було б безпідставним.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Акти відсутності працівника на робочому місці, які є належними та достовірними доказами згідно ст.ст. 77,79 ЦПК України, підтверджують у встановленому порядку відсутність позивача на робочому місці за період з 23.02.2022 по 09.05.2022, що позивачем у встановленому порядку не спростовано. При цьому судом враховуються положення ч. 1 ст. 94 КЗпП України, відповідно до якої заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за сам лише факт перебування у трудових відносинах.

Посилання позивача на довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України, яка підтверджує суму заробітку для нарахування пенсії, суд вважає безпідставним, оскільки така довідка стосується періоду роботи позивача у 2017 та 2020 роках.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Фармація Черкащини» на її користь заборгованості по заробітній платі в сумі 58900 грн. є такими, що не підлягають задоволенню, з підстав наведених у мотивувальній частині рішення.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Фармація Черкащини» на її користь морального відшкодування, то зазначену позовну вимогу слід вважати похідною від вимоги про зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату, оскільки судом не було встановлено протиправної поведінки відповідача по відношенню до позивача, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та те, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Черкащини» про стягнення заробітної плати відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 04.03.2024.

Головуючий Б . К . Скирда