Ухвала

від 04.03.2024 по справі 916/785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"04" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/785/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Петрова В.С., розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства Солді І Ко про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кариф-Віннерс заборгованості в загальній сумі 10431,68 грн. у порядку ст.ст. 147-156 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства Солді І Ко (заявник) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кариф-Віннерс (боржник) заборгованості в загальній сумі 10431,68 грн., в т.ч. 5596,20 грн. основного боргу, 3853,52 грн. інфляційних втрат, 981,96 грн. 3% річних. Заява обґрунтовано невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Кариф-Віннерс зобов`язань щодо оплати поставленого заявником боржнику товару згідно видаткових накладних № 1955 від 18.04.2018 р. на суму 1296,00 грн та № 1961 від 18.04.2018 р. на суму 4300,20 грн.

При цьому заявник вказує, що факт отримання товару підтверджується підписами боржника на видаткових накладних № 1955 від 18.04.2018 р. на суму 1296,00 грн та № 1961 від 18.04.2018 р. на суму 4300,20 грн., а відтак товар був отриманий боржником 18.04.2018 р. Враховуючи положення ст.ст. 530, 692 ЦК України, заявник стверджує, що оплата за товар від боржника мала надійти негайно в той же день 18.04.2018 р. Відтак заявник зазначає, що оскільки оплата за поставлений товар мала надійти 18.04.2018 року, то днем початку порушення виконання боржником зобов`язання та днем початку нарахування 3% річних та інфляційних витрат за видатковими накладними № 1955 від 18.04.2018 р. та № 1961 від 18.04.2018 р. - є 19.04.2018 року. З огляду на викладене ПрАТ Солді І Ко вважає, що за порушення договірних зобов`язань боржник повинен сплатити суму основного боргу, інфляційні витрати та 3% річних від суми боргу. Наразі заявник зауважує, що строк позовної давності по вказаним видатковим накладним мав закінчитися 18.04.2021 року, проте його було продовжено на строк дії карантину та строк дії воєнного стану.

Поряд з цим заявник зазначає, що на момент початку господарських правовідносин між ПрАТ Солді І Ко та ТОВ Кариф-Віннерс діяла редакція Господарського кодексу України від 07.03.2018 року, яка передбачала, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Розглянувши подану заяву ПрАТ Солді І Ко разом з доданими до неї документами, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні визначені Господарським процесуальним кодексом (надалі - ГПК України).

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.

Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

В ч. 1, 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження в господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ПрАТ Солді І Ко зазначає, що ним поставлено боржнику товар на загальну суму 5596,20 грн. згідно видаткових накладних № 1955 від 18.04.2018 р. на суму 1296,00 грн. та № 1961 від 18.04.2018 р. на суму 4300,20 грн. Факт отримання товару підтверджується підписами боржника на вказаних видаткових накладних, у зв`язку з отриманням боржником товару 18.04.2018 р. заявник з посиланням на положення ст.ст. 530, 692 ЦК України вказує, що оплата за товар від боржника мала надійти негайно в той же день 18.04.2018 р. Відтак, з огляду на нездійснення сплати боржником отриманого товару у останнього існує борг в розмірі 5596,20 грн. за видатковими накладними № 1955 від 18.04.2018 р. на суму 1296,00 грн. та № 1961 від 18.04.2018 р. на суму 4300,20 грн.

Як з`ясовано судом, письмовий договір у формі єдиного документу сторонами не укладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 184 Господарського кодексу України (надалі ГК України) унормовано, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися в спрощений спосіб або в формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, установленого статтею 181 цього Кодексу.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 ГК України).

За приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Системний аналіз Розділу ІІ «Наказне провадження» ГПК України дає підстави для висновку, що судовий наказ може бути виданий за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, виключно у формі єдиного документа.

Приписи статей 148, 150 ГПК України не передбачають застосування інших ніж договір документів, зокрема, листів, телеграм тощо, на підставі яких укладення договору відбулось у спрощений спосіб.

Надані заявником видаткові накладні відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є лише первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції на виконання певного правочину, у тому числі, усного, і не може вважатись договором у розумінні статей 148, 150 ГПК України.

В той же час, в заяві заявником взагалі не зазначено, на підставі якого саме договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, ним пред`явлено вимоги до боржника про стягнення грошової заборгованості. При цьому суд зазначає, що додання до заяви ПрАТ Солді І Ко копій видаткових накладних № 1955 від 18.04.2018 р. та № 1961 від 18.04.2018 р. свідчить, що вимоги за заявою про видачу судового наказу заявлені саме на підставі цих накладних, а не на підставі договору, укладеного у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Водночас, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним саме у письмовій (в тому числі електронній) формі, як це передбачено у ст. 148 ГПК України, а не у спрощений спосіб, як вказує заявник, тому вимоги Приватного акціонерного товариства Солді І Ко про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кариф-Віннерс заборгованості в загальній сумі 10431,68 грн. не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження.

Таким чином, вказані обставини є підставою для відмови заявнику згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України у видачі судового наказу.

Відповідно до п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст.ст. 147-148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Солді І Ко про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кариф-Віннерс заборгованості в загальній сумі 10431,68 грн. - відмовити.

2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя В.С. Петров