Рішення

від 29.02.2024 по справі 686/15938/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/15938/23

Провадження № 2/686/1731/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницький цивільну справу за позовом Адвокатського об`єднання «Фортіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

21 червня 2023 року позивач АО «Фортіс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме суми інфляційних втрат у розмірі 22773,80 та 3% річних у розмірі 2899,73 грн. від простроченої суми боргу, в обґрунтування якого вказав, що Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03.05.2022 року позов АО «Фортіс» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача винагороду за надання правової допомоги у розмірі 70000 грн., 3% річних у сумі 1938,86 грн., інфляційні втрати у сумі 5943 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 5675 грн.

20.12.2022 року на виконання постанови від 03.05.2022 року видано виконавчий лист.

У зв`язку із невиконанням відповідачем рішення суду, позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області.

13.04.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача присудженої постановою Хмельницького апеляційного суду від 03.05.2022 року суми заборгованості.

20.04.2023 року вказане виконавче провадження закрито у зв`язку із виконанням відповідачем рішення суду.

Разом з тим, постанова Хмельницького апеляційного суду від 03.05.2022 року залишалась невиконаною в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 70000,00 грн. до 19.04.2023 року, в частині присуджених 3% річних у період з 01.12.2021 року по 18.04.2023 року та в частині стягнення інфляційних втрат у період з 01.11.2021 року по 18.04.2023 року.

Тому, позивач звертається до суду з правовою вимогою до відповідача про стягнення утвореної заборгованості, що складається з 3% річних та інфляційних втрат за вказані періоди.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.07.2023 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовільнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку, надіслав до суду клопотання, яким просив зменшити розмір заборгованості, заявленої позивачем.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом об`єктивно встановлено, що Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03.05.2022 року по справі № 686/6898/21 позов АО «Фортіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача винагороду за надання правової допомоги у розмірі 70000 грн., 3% річних у сумі 1938,86 грн. за період з 29.12.2020 року по 30.11.2021 року, інфляційні втрати у сумі 5943,00 грн. за період з 01.01.2021 року по 31.10.2021 року та витрати по оплаті судового збору у сумі 5675 грн.

20.12.2022 року на виконання вказаного рішення суду видано відповідний виконавчий лист.

13.04.2023 року Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д.О. відкрито виконавче провадження № 71569376 по стягненню з ОСОБА_1 на користь АО «Фортіс» позивача винагороду за надання правової допомоги у розмірі 70000 грн., 3% річних у сумі 1938,86 грн., інфляційні втрати у сумі 5943,00 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі 5675 грн.

20.04.2023 року Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д.О. вказане виконавче провадження закрито у зв`язку із виконанням рішення суду у повному обсязі та перерахуванням коштів стягувачу.

Водночас, як стверджується позивачем та не оспорюється відповідачем, постанова Хмельницького апеляційного суду від 03.05.2022 року по справі № 686/6898/21 залишалась невиконаною в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 70000,00 грн. до 19.04.2023 року, в частині присуджених 3% річних у період з 01.12.2021 року по 18.04.2023 року та в частині стягнення інфляційних втрат у період з 01.11.2021 року по 18.04.2023 року.

За вказані періоди позивачем нараховані 3 % річних у сумі 2899,79 грн. та інфляційні втрати у сумі 22773,80 грн.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

У ч. 1 ст. 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, наведеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року в справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Разом з тим, за змістом статей 598 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 910/11249/17. Так, Верховний Суд зробив висновок, що норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15, від 02.09.2015 у справі № 6-369цс15 та від 25.05.2016 у справі № 6-157цс16.

Водночас, при вирішенні даної справи суд бере до уваги клопотання відповідача про зменшення загальної суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення у поданому позові.

У цьому зв`язку, суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, сформовану Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

У вказаній постанові вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Подібна правова позиція прослідковується у постановах Верховного суду від 19.09.2019 року у справі № 907/532/18, від 26.09.2019 року у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 18.06.2019 року у справі № 914/1208/18, зокрема зазначаючи, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зважаючи на подібну правову практику, суд при дослідженні долучених відповідачем доказів до матеріалів справи зауважує, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленою довічно, має на утриманні дитину-інваліда віком до 18 років, є волонтером БО «Реабілітація та відродження». Вказане підтверджується пенсійним посвідчення ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , Медичним висновком № 91 від 02.04.2018 року про дитину-інваліда до 18 років КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» ХМР, консультативним висновком спеціаліста № 1179 КП «Хмельницька міська дитяча лікарня» ХМР від 07.04.2023 року, Посвідченням волонтера № 006 БО «Реабілітація та відродження» від 06.02.2022 року.

При цьому, суд зауважує, що заборгованість перед позивачем згідно Постанови Хмельницького апеляційного суду від 03.05.2022 року по справі 686/6898/21 відповідачем погашена у повному обсязі, про свідчить закриття виконавчого провадження № 71569376 у зв`язку із повним виконанням.

Таким чином, при проведенні правового аналізу даної ситуації, співставленні сукупності з`ясованих обставин, що свідчать про наявність підстав для зменшення суми стягуваної заборгованості з метою дотримання принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи добросовісну поведінку відповідача, повне погашення ним основної суми заборгованості, його фінансовий стан, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, задоволити позов частково, а саме обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат 50 відсотками, тобто стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 1449,87 грн., інфляційні втрати у сумі 11386,90 грн.

У зв`язку із цим, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно заявленим вимогам, а саме у сумі 1342,00 грн.

Таким чином, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280-285 ЦПК України, ст.ст. 11, 257, 509, 599, 625 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов Адвокатського об`єднання«Фортіс» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Адвокатського об`єднання «Фортіс» (код ЄДРПОУ 35135945, адреса: м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 83-Д, секція 5, офіс 708) 11386,90 грн. інфляційних втрат, 1449,87 грн. 3% річних та 1342,00 грн. судового збору, а разом стягнути 14178,77 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій Стефанишин