Рішення

від 05.03.2024 по справі 201/13040/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №201/13040/23

Провадження № 2/201/1092/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕГ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2023р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕГ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних (а.с.№3-5).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 25.10.2023р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№104).

В обґрунтуванняпозовних вимогпредставник позивача адвокатТітаренко О.О. (діє на підставі ордеру від 10.08.2023р. а.с. № 100) посилався на те, що з 16.06.2021р. відповідач перебував у трудових відносинах з ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА» та 05.07.2021р. на підставі акту прийому-передачі транспортного засобу, з метою виконання посадових обов`язків, отримав у тимчасове користування автомобіль Skoda Rapid Ambition 1.2 TSI/66kW 5MG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) серії НОМЕР_3 , видане Центром 8047. Разом з транспортним засобом позивач передав відповідачу паливну картку мережі АЗК «ОККО» № НОМЕР_4 , яка ним використовувалась з метою заправлення транспортного засобу та виконання покладених на нього трудових обов`язків. У період з березня 2022р. по червень 2022р. діяльність товариством практично не здійснювалась, проте відповідач направляв в електронному вигляді до бухгалтерії подорожні листи про свою роботу в будні дні, відрядження до м. Києва тощо. У зв`язку з цим виникли сумніви у добросовісності виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, і у червні 2022р. позивачем був здійснений аналіз обсягів використаного відповідачем пального за період з 04.03.2022р. по 23.06.2022р. та встановлено, що ОСОБА_1 використано 579,47 літрів пального на загальну суму 19600грн., з яких без достатньої правової підстави позивачем було набуто паливо, належне позивачеві, та розпорядився ним шляхом заправлення транспортних засобів, які не належать товариству, не мають жодного відношення до товариства, не стосуються виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, а саме бензин Puls 95 20л, та бензин А-95 120л на загальну суму 8158грн. 60грн., яку позивач просив стягнути разом з 3% річних та інфляційними втратами на загальну суму 1050грн.93коп.

Відповідач пронаявність впровадженні судуцивільної справибув повідомлений двічі шляхом надіслання позовної заяви та ухвали про відкриття провадження за адресою реєстрації, яка отримана судом з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с.№103), проте до суду повернулися конверти з позначками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.№107-110).

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам позивача у сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15.06.2021р. між ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір та видано наказ № 78ВК від 15.06.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера з регіонального розвитку з 16.06.2021р. зі строком випробування по 15.09.2021р.(а.с.№16-23).

05.07.2021р. на підставі акту прийому-передачі транспортного засобу відповідачеві, з метою виконання його посадових обов`язків, було передано в тимчасове користування автомобіль Skoda Rapid Ambition 1.2 TSI/66kW 5MG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_2 , який є власністю товариства згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане Центром 8047 (а.с.№31,32).

В подальшому, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2023р., яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.06.2023р., вказаний транспортний засіб був витребуваний з чужого незаконного володіння відповідача (а.с.№33-41).

В червні 2022р. ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА» здійснило аналіз обсягів використаного відповідачем пального за період з 04.03.2022р. по 23.06.2022р. та за результатами аналізу встановлено, що ОСОБА_1 використано 579,47 літрів пального на загальну суму 19 600 та складено відповідний графік використання пального (а.с.№56-60).

01.07.2022р. представником позивача складений адвокатський запит до ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР», а 18.07.2022р. останнім надано відповідь № 347, в якій зазначено інформацію щодо придбання (використання) пального за період з 04.03.2022р. по 23.06.2022р. за паливною карткою № НОМЕР_4 та долучено ряд фотографій тих транспортних засобів, в які здійснювалось заправлення пального (а.с№61-69).

26.09.2023р. був повторно направлений адвокатський запит до ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» щодо обсягу та вартості пального, яке використано за паливною карткою мережі АЗК «ОККО» № НОМЕР_4 за період з 04.03.2022р. по 23.06.2022р. та відповіддю від 09.10.2023р. надано інформацію, що використано бензину Puls 95 20л на суму 740грн. та бензину А-95 120л на суму 5940грн.(а.с.№70-73).

Вважаючи, що відповідачем безпідставно набуто майно підприємства, позивач на підставі ст.1212 ЦК України просив стягнути з відповідача ці кошти, разом з інфляційними втратами та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.06.2021р. у справі№ 904/5726/19 зазначила, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019р. у справі № 917/1739/17 зазначила, що «суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини,самостійно здійснює правильну правову кваліфікаціюостанніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини».

Як зазначено вище, з 15.06.2021р. між ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір та видано наказ № 78ВК від 15.06.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 прийнято на посаду менеджера з регіонального розвитку з 16.06.2021р. зі строком випробування по 15.09.2021р.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.10.2023р. по цивільній справі № 201/8480/23 (ухвалене під головуванням судді Ткаченко Н.В.), яке не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили та встановлено, що згідно наказу № 174 від 05.07.2022р., у відповідності до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було призупинено з 05.07.2022р. дію трудового договору з ОСОБА_1 до моменту припинення або скасування воєнного стану, а наказом № 175 від 15.07.2022р. було анульовано наказ № 174 від 05.07.2022р. про призупинення дії трудового договору.

Також цим рішенням суду встановлено, що лише з 18.07.2022р. наказом № 177 були внесені зміни в організацію виробництва і праці для посади менеджера з питань регіонального розвитку (2 регіон) та встановлено неповний робочий день тривалістю 1 робоча година кожного робочого дня, а саме з 10:00 до 11:00 (п`ятиденний робочий тиждень з понеділка по п`ятницю включно; вихідні дні субота та неділя, а також святкові та неробочі дні, визначені чинним законодавством), з оплатою праці згідно з штатним розписом товариства пропорційно відпрацьованому часу у порядку та у строки, передбачені чинним законодавством.

Наказом № 88ВК від 25.10.2022р. ОСОБА_1 звільнено з посади менеджера з питань регіонального розвитку з 25.10.2022р. у зв`язку зі скорочення чисельності працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку та компенсації за невикористану відпустку за 33 календарні дні (а.с.№111-114).

Верховний Суд у постанові від 07.07.2021р. у справі № 500/9201/18 (провадження № 61-19437св20) зазначив, що відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.

В узагальненні практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю, викладеному в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015р. № 12 зазначено, що ч.1 ст.130 КЗпП передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП України. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються.

За трудовим законодавством суб`єктом матеріальної відповідальності може бути лише працівник, який знаходиться в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією і заподіяв матеріальну шкоду внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Отже, в період з березня 2022р. по червень 2022р., за який відповідачем, на думку позивача, було безпідставно набуте майно товариства, відповідач перебував в трудових відносинах з позивачем, а тому до правовідносин, що виникли між сторонами в цей період не може бути застосовано положення ст.ст. 625, 1212 ЦК України.

Оскільки в даній справі позивач посилається не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини,з огляду на вищевикладене, суд вважає необхідним застосовати для прийняття рішення ту норми матеріального права, предметом регулювання яких є правовідносини, що виникли між сторонами, а саме, застосувати положення ст. 130 КЗпП України щодо загальних підстав і умов матеріальної відповідальності працівників.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Умовами настання матеріальної відповідальності працівника відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України є: пряма дійсна шкода; протиправна поведінка працівника; вина в діях чи бездіяльності працівника; прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

З урахуванням викладеного до категорії прямої дійсної шкоди належить, зокрема, недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи або в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв`язку з виконанням нею трудових обов`язків. Матеріальна відповідальність за недостачу матеріальних цінностей можлива лише в разі недостачі понад норму природної втрати. Якщо втрата природна, то притягнення працівника до матеріальної відповідальності неможливе. Якщо ж власник доведе, що втрата, хоч і не перевищує межі норм природної, не є природною, а спричинена винними діями працівника, то притягнення до матеріальної відповідальності можливе. Про недостачу мова йде у всіх випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість. При цьому термін «недостача» не розкриває причини зменшення кількості матеріальних цінностей;

Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

В п.12Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №14від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено,що відповідно доп.6ст.134КЗпП матеріальна відповідальністьв повномурозмірі покладається на працівника увипадках,передбачених окремимизаконодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на

автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 5.3 Посадової інструкції менеджера з питань регіонального розвитку, яка затверджена Наказом Генерального директора ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА» 16.06.2021р., та з якою відповідач ознайомлений 16.06.2021р., що підтверджується його підписом (а.с.№30), менеджер з питань регіонального розвитку несе відповідальність за заподіяння матеріальної шкоди підприємству у межах, визначених діючим трудовим, кримінальним і цивільним законодавством, а згідно п. 4 трудового договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та трудового договору (а.с.№19, 29).

З поданих позивачем доказів вбачається, що 18.01.2019р. між ПП «ОККО-БІЗНЕС Контракт» та ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА» був укладений договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток, перелік яких наведений в акті прийому-передачі від 18.01.2018р. (а.с.№42-44).

Аналогічний договір купівлі-продажу був укладений також 09.04.2020р. (а.с.№45-46).

З електронної переписки за 04.05.2022р., яка надана представником позивача, вбачається, що відповідач надав шляхові листи за лютий, березень, квітень та повідомив, що 14.02.заправив 40л в каністри, оскільки на заправках були черги, усі готувалися до війни 16.02. (а.с.№47-48, 49-51).

03.06.2022р. відповідач електронною поштою надіслав звіт за травень (а.с.№52-53), а 08.07.2022р. - надіслав шляховий лист за червень (а.с.№54-55).

Разом з тим, доказів, що паливна карта № НОМЕР_4 була передана саме ОСОБА_1 (акту прийому-передачі, розписки, тощо) суду не надано.

Електронний лист від 11.07.2022р., на який посилається в позовній заяві представник позивача, як на доказ наявності у відповідача паливної карти ОККО № НОМЕР_4 , до позовної заяви не доданий, а наявні у справі електронні листи від 04.05.2022р., 03.06.2022р. та 08.07.2022р. не містять інформації про перебування саме у відповідача паливної картки.

Як вбачається з доповідної записки головного бухгалтера товариства ОСОБА_2 , саме 24.06.2022р. був здійснений аналіз обсягів використання працівниками компанії пального в період дії воєнного стану та зазначено, що кількість використаного пального не відповідала діяльності менеджера ОСОБА_1 у вказаний період обсягу виконаних ним завдань та є надмірною. Запропоновано вжити необхідні заходи щодо перевірки викладеного факту та вжити необхідні заходи (а.с.№56).

В адвокатському запиті від 01.07.2022р. зазначено, що отримання у ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» інформації щодо придбання пального за паливною карткою № НОМЕР_4 було викликано необхідністю проведення службового розслідування за фактом крадіжки пального та в разі виявлення фактів крадіжки наміру звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів (а.с.№61).

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження проведення службової перевірки, встановлення вини саме ОСОБА_3 в крадіжці пального за паливною картою, що передана товариству, суду не надано (в тому числі доказів звернення до правоохоронних органів). Так само, не надано доказів, що до відповідача вживалися заходи дисциплінарного характеру чи відповідно до ст. 127 КЗпП України видавався наказ про відрахування з заробітної плати коштів, у зв`язку із встановленням факту крадіжки палива.

Оскільки, в трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника та позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, у розумінні ст.ст. 77-78, 80 ЦПК України вина відповідача у завданні матеріальної шкоди підприємству у зв`язку з надмірним використанням пального, відсутні підстави для стягнення з нього шкоди, завданої підприємству, отже в задоволенні позовних вимог ТОВ «СМЕГ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником слід відмовити.

Обговорюючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, які були понесені позивачем по оплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 130 КЗпП України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі№ 904/5726/19, від 04.12.2019р.у справі№ 917/1739/17, Узагальненнямпрактики застосуваннясудами законодавства,що регулюєматеріальну відповідальністьпрацівників зашкоду,заподіяну роботодавцю,викладеному в постановіПленуму Вищогоспеціалізованого судуУкраїни з розглядуцивільних ікримінальних справвід 11.12.2015р.№ 12,постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни №14від 29.12.1992р.«Про судовупрактику всправах провідшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СМЕГ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.