Постанова

від 21.02.2024 по справі 926/2292/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. Справа №926/2292/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Фоліо б/н від 30.10.2023 (вх. №01-05/3367/23 від 31.10.2023)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2023 (суддя Бутирський А.А., повний текст складено 05.10.2023)

у справі №926/2292/23

за позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Фоліо м. Харків

про стягнення 790710,52 грн.

за участі представників сторін:

від позивача: Іванович Л.Є. (поза межами приміщення суду)

від відповідача не з`явився.

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2023 у справі №926/2292/23 позов Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до ТОВ Видавництво Фоліо про стягнення 790710,52 грн. - задоволено частково; стягнуто з ТОВ Видавництво Фоліо на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради борг у сумі 84610,19 грн., пеню у сумі 15239,33 грн., неустойку у сумі 261991,92 грн. та 5427,62 грн. судового збору; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення, скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2023 у справі №926/2292/23 в частині нарахування неустойки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу ТОВ Видавництво Фоліо у справі №926/2292/23 залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4715,85 грн. та привести апеляційну скаргу у відповідність до вимог п.2 ч.2 ст.258 ГПК України в частині зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

27.11.2023 на адресу суду від скаржника надійшла заява (вх. №01-04/7703/23) про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору, а саме платіжну інструкцію №7885 від 08.11.2023 та підтвердження про наявність зареєстрованого електронного кабінету в скаржника.

Зарахування сплаченого судового збору в розмірі 4715,85 грн. до спеціального фонду державного бюджету підтверджується випискою, сформованою в Автоматизованій системі діловодства суду 10.11.2023.

04.12.2023 ухвалою Західного апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2023 у справі №926/2292/23; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи на 20.12.2023; встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи №926/2292/23 у Господарського суду Чернівецької області.

06.12.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 20.12.2023 в режимі відеоконференції з визначенням суду, відповідального за проведення відеоконференції Господарський суд Чернівецької області, Чернівецький апеляційний суд або Шевченківський районний суд м. Чернівці, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 задоволено.

Представником позивача 13.12.2023 подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Судові витрати просить залишити за відповідачем.

20.12.2023 у зв`язку з технічними роботами ДП ІСС, з 10:00 год. до 18:30 год. 20.12.2023, не було доступу до окремих інформаційних ресурсів, що використовуються для здійснення правосуддя, зокрема до офіційної електронної пошти, системи відеоконференцзв`язку та системи Електронний суд в наслідок чого розгляд справи не відбувся. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 справу призначено до розгляду на 24.01.2024.

26.12.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 24.01.2024 в режимі відеоконференції з визначенням суду, відповідального за проведення відеоконференції Господарський суд Чернівецької області, Чернівецький апеляційний суд або Шевченківський районний суд м. Чернівці, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 задоволено.

24.01.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. розгляд справи не відбувся. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 розгляд справи призначено на 21.02.2024.

31.01.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про участь в судовому засіданні призначеному на 21.02.2024 в режимі відеоконференції з визначенням суду, відповідального за проведення відеоконференції Господарський суд Чернівецької області або Чернівецький апеляційний суд, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 задоволено.

В судове засідання 21.02.2024 позивач участь уповноваженого представника забезпечив, який навів свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови. Інші учасники участі не забезпечили, причин неможливості забезпечити участь під час розгляду апеляційної скарги не надали. Докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про їх поінформованість про розгляд апеляційної скарги у межах даної справи в суді апеляційної інстанції.

За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, учасники були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представником позивача доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ Видавництво Фоліо про стягнення з відповідача 790710,52 грн. заборгованості, з них: 84610,19 грн. основного боргу, 15239,33 грн. пені та 690861,00 грн. неустойки, що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди № 12/К нерухомого майна від 06.04.2020.

Повністю задовольняючи позовну заяву господарський суд дійшов наступних висновків:

- до обов`язків орендаря належить своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

- рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 у справі № 926/4092/21, яке набрало законної сили 07.11.2022 розірвано договір оренди нерухомого майна №12/К від 06.04.2020, що був укладений між Департаментом розвитку Чернівецької міської рад та ТОВ Видавництво Фоліо на нежитлове приміщення розташоване за адресою: м.Чернівці вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6), з метою використання його під торгівельний об`єкт з продажу книг, газет, журналів, виданих українською мовою, загальною площею 77,90 кв.м

- відповідач не сплачував орендну плату за період з 01.12.2021 (заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів до листопада 2021 стягнута на підставі рішення суду у справі №926/4092/21) по 02.03.2022, внаслідок чого утворився борг у сумі 84610,19 грн., який підлягає стягненню. З огляду на прострочення виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати обґрунтованим є також стягнення з відповідача пені у сумі 15239,33 грн. за аналогічний період, що передбачено ст. ст. 647, 649 ЦК України та п. 5.4 Договору.

- відповідач зобов`язаний був повернути орендоване майно 08.11.2022, проте виконав свій обов`язок лише 24.03.2023, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути 261 991,92 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за період з 08.11.2022. по 23.03.2023 на підставі ст 785 УК України та п.5.6 договору.

- у стягненні решти неустойки (428 689,08 грн.) судом відмовлено, оскільки позивач нарахував її у той період (з 03.03.3022 по 07.11.2022), коли рішення про розірвання Договору не набрало законної сили.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги ТОВ Видавництво Фоліо обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, та не ґрунтується на дійсних обставинах справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в частині нарахування неустойки, на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-судом не взято до уваги доводів відповідача про добровільне (поза межами виконавчого провадження) виконання рішення суду в частині звільнення приміщення відразу після отримання постанови Касаційного господарського суду, якою залишено в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022, яким, зокрема, розірвано договір оренди нерухомого майна №12/К від 06.04.2020, що підтверджується відомостями внесеними до постанови державного виконавця, відповідно до яких приміщення на момент його виїзду за адресою м.Чернівці, вул. Кобилянської, 45 були вільними.

- вказаним спростовуються доводи позивача щодо порушення його прав та наявністю підстав для стягнення неустойки за період з 20.02.2023 по 23.03.2023, яка на думку скаржника повинна була бути зменшена судом.

- звертає увагу на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо звільнення його від сплати неустойки в наслідок дії форс-мажорних обставин, існування яких підтверджує наступним. Друкарня відповідача, що розташована в м.Дергачі Харківської області, пошкоджена та досі не може виконувати свої функції за призначенням, коштів на її відновлення не вистарчає. Внаслідок ракетних обстрілів підприємство зобов`язане було припинити свою діяльність. Майно друкарні, розкрадено. За цим фактом внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про злочин за № 12022221230001161 від 22.09.2022 за ознаками складу злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Вказане на думку скаржника впливає на здатність виконання підприємством своїх зобов`язань.

- обставини військової агресії РФ проти України з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності.

- нарахування штрафних санкцій не може слугувати підставою для збагачення кредитора, отже висновок господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі, що більше як у тричі перевищує суму основного боргу, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішенню справи. Натомість, зменшення неустойки, на думку скаржника відповідатиме принципу пропорційності.

- в оскарженому рішенні мало місце подвійне стягнення з відповідача орендної плати та неустойки за аналогічний період, що є неможливим.

- відповідач не заперечує наявність основного боргу перед позивачем в частині нарахування здійсненого по 20.02.2023 включно, однак просить суд врахувати, що порушення зобов`язання сталося унаслідок настання форс-мажорних обставин, під впливом яких опинилося підприємство.

Позивач заперечуючи вимоги апеляційної скарги наводить доводи на їх спростування, а саме:

-матеріали сапери свідчать про те, що приміщення передане відповідачем позивачу на підставі акту приймання-передачі від 24.03.2023 за участі державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що спростовує твердження скаржника про добровільне виконання рішення суду в частині зобов`язання його повернути орендоване майно.

- судом вірно встановлено, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 у справі №926/4092/21 набрало законної сили 07.11.2022 після проголошення постанови Західного апеляційного господарського суду в межах даної справи, таким чином обґрунтованим є те, що договір оренди був чинним до дати набрання рішенням законної сили.

- однак, враховуючи, що орендоване приміщення повернуто лише 24.03.2023, судом вірно нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати з 08.11.2022.

- надуманими є доводи скаржника про існування форс-мажорних обставин на території міста Чернівці, оскільки такі не доведені ним у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом надання суду Сертифікату Торгово-промислової палати України, отриманого з дотриманням встановленого регламенту.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

На підставі свідоцтва про право власності від 16.12.2011 серія САЕ№254125 власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Чернівці вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху в житловому будинку літ.А загальною площею 77,90 кв.м. є територіальна громада м.Чернівці.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 13.03.2020 №138/6, протоколу електронних торгів від 25.02.2020 №UA-PS-2019-11-28-000021-2 та заяви відповідача від 25.03.2020, департаментом розвитку Чернівецької міської ради 06.04.2020 укладено договір оренди нерухомого майна № 12/К з ТОВ Видавництво Фоліо за умовами якого орендодавець на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 77,90 кв.м., розташоване за адресою: м.Чернівці вул. О.Кобилянської, 45, з метою використання під торговельний об`єкт з продажу книг, газет і журналів, виданих українською мовою.

06.04.2020 за актом приймання-передання об`єкта оренди позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди нежитлові приміщення (12-1)-(12-6) першого поверху будівлі літ.А, загальною площею 77,90 кв.м., які знаходяться в м.Чернівці, вул. О.Кобилянської, 45.

Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 06.04.2020 до 05.03.2023 (включно).

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців і знаходиться на балансі КЖРЕП №9.

Відповідно до п.1.6 договору обчислення строку дії цього договору починається з моменту його укладення. Моментом укладення договору є дата підписання його сторонами та скріплення печатками сторін.

Пунктом 2.1 договору визначено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору на дату його укладення з урахуванням ПДВ становить 24000,00 гривень.

Відповідно до п. 4.1.3 договору до обов`язків орендаря належить своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно до п.5.4 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 04.02.2022 у справі № 926/4092/21, яке набрало законної сили 07.11.2022:

- позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до ТОВ Видавництво Фоліо про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в розмірі 351928,11 грн., розірвання договору та звільнення приміщення задоволено частково;

- стягнуто з ТОВ Видавництво Фоліо на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради заборгованість по орендній платі в розмірі 324175,63 грн. (за період з 01.06.2020 по 30.11.2021) та пеню в сумі 21261,95 грн.;

- розірвано договір оренди нерухомого майна №12/К від 06.04.2020 укладений між Департаментом розвитку Чернівецької міської рад та ТОВ Видавництво Фоліо на нежитлове приміщення розташоване за адресою: м.Чернівці вул. О.Кобилянської, 45, першого поверху житлового будинку (12-1)-(12-6), з метою використання його під торгівельний об`єкт з продажу книг, газет, журналів, виданих українською мовою, загальною площею 77,90 кв.м.

Орендоване майно повернуто позивачеві 24.03.2023.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за період з 01.12.2021 по 02.03.2022 боргу у сумі 84610,19 грн., та пені нарахованої на вказану заборгованість у розмірі 15239,33 грн. за аналогічний період, що передбачено ст. ст. 647, 649 ЦК України та п. 5.4 Договору.

При цьому, колегія суддів акцентує, що відповідач і у апеляційній скарзі не заперечував існування основного боргу перед позивачем в частині нарахувань здійснених до 20.02.2023 включно.

Щодо стягнення неустойки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч.1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідач зобов`язаний був повернути орендоване майно 08.11.2022, проте виконав свій обов`язок лише 24.03.2023, у зв`язку з чим з відповідача слід стягнути 261 991,92 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за період з 08.11.2022 по 23.03.2023. При цьому, господарським судом обґрунтовано відмовлено у стягненні решти заявленого розміру неустойки, оскільки така нарахована позивачем у період коли рішення про розірвання Договору не набрало законної сили.

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що неповернення відповідачем позивачу нерухомого майна з оренди у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Окрім того, в спростування тверджень скаржника про добровільне звільнення орендованого майна (поза межами виконавчого провадження), а саме 20.02.2023, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься акт державного виконавця від 24.03.2023 складений при примусовому виконанні наказу Господарського суду Чернівецької області від 02.03.2022 у справі №926/4092/21 з якого вбачається, що приміщення за адресою м.Чернівці, вул.Кобилянської,45 звільнено; рішення суду по справі №926/4092/21 фактично виконано.

Доказів звільнення орендованого приміщення саме 20.02.2023, про що зазначає скаржник матеріали справи не містять. При цьому, колегія суддів зазначає, що в порядку положень ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо зменшення розміру неустойки колегія суддів зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на суб`єкта господарювання нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Правовий аналіз ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України та ч. 2 ст. 785 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штраф, передбачений ст. 230 ГК України та ст. 549 ЦК України, та неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, є різними правовими інститутами.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) як заходу цивільно-правової відповідальності передбачена ст. 551 ЦК України, за замістом якої розмір неустойки може бути зменшений за домовленістю сторін, за рішенням суду або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

У чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Оскільки неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою ст. 549 ЦК України та ст.230 ГК України, до якої застосовуються положення ст. 551 ЦК України, то до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ст. 551 ЦК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 914/730/17 та від 30.10.2019 у справі № 924/80/19 та від 07.04.2020 у справі № 924/599/19.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції не вбачає порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права та вважає правомірним висновок про стягнення з відповідача суми неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Інших доводів, які б свідчили про порушення господарським судом норм матеріального чи процесуального права під час часткового задоволення позову, скаржник у апеляційній скарзі не наводить.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у цьому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Чернівецької області від 28.09.2023 у справі № 926/2292/23 не підлягає скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Видавництво Фоліо б/н від 30.10.2023 (вх. №01-05/3367/23 від 31.10.2023) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.09.2023 у справі №926/2292/23 залишити без змін.

3.Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.