Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/275/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/275/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2024

у справі №910/275/24 (суддя - Полякова К.В.)

за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач"

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення безпідставно набутого майна (коштів )у сумі 103789,80 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.01.2022 до договору №090122ТСР від 10.01.2022 та стягнення безпідставно набутого майна (коштів) у сумі 103789,80 грн.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/275/24 позовну заяву керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради повернуто заявникові на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, оскільки керівником Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області Сергієм Стецюком не надано доказів, які б підтверджували його повноваження.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 12, 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».

На переконання скаржника, судом безпідставно ототожнено правовий статус особи, яка представляє конкретну юридичну особу у господарських правовідносинах на підставі відповідних статутів, положень тощо, та прокурора, який здійснює представництво інтересів держави відповідно до ст. 131-1 Конституції України.

Крім того апелянт зазначає, що відомості про керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області містяться у вільному доступі.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовна заява підписана керівником Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в межах наданих йому повноважень, апелянт стверджує, що суд повертаючи позовну заяву допустився надмірного формалізму, чим порушив право позивача на справедливий судовий захист.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 апеляційну скаргу у справі №910/275/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/275/24, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про повернення позовної заяви у справі (п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, ст. 2 та ч. 3 ст. 236 ГПК України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спори, пов`язані із здійсненням господарської діяльності та інших справ віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, дійшла висновку, що зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає, а викладені у апеляційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3, 4 статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За приписами ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до абз. 1 ч. 3 та абз. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у разі, якщо захист цих інтересів не здійснюється, або неналежним чином здійснюється відповідним органом. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено статус прокурора та встановлено, хто є прокурором органу прокуратури, а саме передбачено, що прокурором є, зокрема, керівник окружної прокуратури (п. 14 ч. 1).

Згідно ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

Керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Аналогічні положення містяться в п. 6.1 наказу Генерального прокурора за №389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».

Як слідує з матеріалів справи, керівник Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт Постач" про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.01.2022 до договору №090122ТСР від 10.01.2022 та стягнення безпідставно набутого майна (коштів) у сумі 103789,80 грн.

Підставою для звернення до суду з позовною заявою стало порушення сторонами вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні додаткових угод до договору, а також необхідністю стягнення безпідставно сплачених Теофіпольською селищною радою бюджетних коштів.

Позовну заяву подано від імені прокуратури Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області та така підписана Сергієм Стецюком, як керівником, тобто прокурором вищого рівня, що свідчить про можливість такого подання.

Північний апеляційний господарський суд зауважує, що інформація про те, що Сергій Стецюк займає посаду керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області є публічно доступною.

Так, відомості про керівника Волочиської окружної прокуратури містяться у вільному доступі, зокрема на веб-сайтах Хмельницької обласної прокуратури (https://khmel.gp. gov.ua/ua/stmcture.html), Відкритого реєстру національних публічних діячів України (https://pep.org.ua/uk/company/20213).

Однак вказані обставини залишились без уваги суду першої інстанції, який належної оцінки їм не дав, натомість дійшов необґрунтованого висновку про повернення позовної заяви прокурора.

Крім того слід зауважити, що в даному випадку Господарським судом міста Києва безпідставно ототожнено правовий статус особи, яка представляє конкретну юридичну особу в господарських правовідносинах та прокурора, який здійснює представництво інтересів держа відповідно до ст. 131-1 Конституції України.

Таким чином місцевий господарський суд, не дослідивши в повному обсязі повноваження керівника Волочиської окружної прокуратури для звернення до суду з даним позовом, дійшов хибного висновку про підписання позовної заяви не уповноваженою особою, чим проявив надмірний формалізм у вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Колегія суддів зазначає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам ч. 5 ст. 13 ГПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та безпідставно повернув позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок безпідставного повернення позовної заяви, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/275/24. Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України зроблений з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/275/24 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі №910/275/24 скасувати.

3. Справу №910/275/24 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов