Ухвала

від 05.03.2024 по справі 908/3010/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

05.03.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3010/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги Державного вищого навчального закладу Запорізький будівельний фаховий коледж на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. (суддя Давиденко І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 26.01.2024р.) у справі

за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 38621185)

відповідач1: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

відповідач 2: Фізична особа-підприємець Шепель Юрій Іванович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державний вищий навчальний заклад Запорізький будівельний фаховий коледж

про визнання недійсним договору та повернення нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України до Господарського суду Запорізької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та до Фізичної особа-підприємця Шепеля Юрія Івановича, про визнання недійсним Договору оренди № 12/1-3890/д від 23.04.2021, та зобов`язання повернути нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/1-3890/д від 23.04.2021р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Фізичною особою-підприємцем Шепелем Юрієм Івановичем та Державним вищим навчальним закладом Запорізький будівельний фаховий коледж. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Шепеля Юрія Івановича повернути Міністерству освіти і науки України в особі балансоутримувача Державного вищого навчального закладу Запорізький будівельний фаховий коледж нерухоме майно 4, 5, 20, загальною площею 209,3 кв.м, першого поверху будівлі (літ. Б), яке розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 43. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код 02909973, на розрахунковий рахунок № UА438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973 кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 1 342 грн 00 коп. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шепеля Юрія Івановича на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код 02909973, на розрахунковий рахунок № UА438201720343180001000000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973 кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 4 026 грн 00коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державний вищий навчальний заклад Запорізький будівельний фаховий коледж звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 16.10.2023р. у даній справі, в частині визнання Державного вищого навчального закладу Запорізький будівельний фаховий коледж 3-ю особою на стороні Позивача та визнати Державний вищий навчальний заклад Запорізький будівельний фаховий коледж третьою особою на стороні Відповідачів. Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Щодо оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. у справі №908/3010/23, в частині залучення апелянта в якості 3-ї особи на стороні позивача, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою від 16.01.2024р. у справі №908/3010/23, Господарський суд Запорізької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/3010/23 та зокрема, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державний вищий навчальний заклад «Запорізький будівельний фаховий коледж».

Згідно з ч. 2 ст. 254 ГПК України, ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Вичерпний перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є вичерпним та наведений у ст. 255 ГПК України.

Отже приписи ч. 1 ст. 255 ГПК України не передбачають можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залучення третьої особи.

Таким чином, скаржником оскаржується ухвала, яка відповідно до ч. 1 ст. 255 ГПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Системне тлумачення ст. 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Отже, Державний вищий навчальний заклад Запорізький будівельний фаховий коледж не позбавлений права викласти свої заперечення з приводу ухвали Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. щодо залучення третьої особи до участі у справі №908/3010/23 в апеляційній скарзі на рішення суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції оголошена у судовому засіданні 16.01.2024р., а повний текст рішення складено - 26.01.2024р..

Відповідно, кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 15.02.2024р.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч. 5 - 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено, що отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов`язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.

Враховуючи, що оскаржуване рішення суду доставлено до електронного кабінету апелянта 30.01.2024р. о 21:17, відповідно до положень п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, тобто 31.01.2024р..

Таким чином, кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 20.02.2024р.

Апеляційна скарга Державного вищого навчального закладу Запорізький будівельний фаховий коледж на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. подана апелянтом до суду 22.02.2024р., про що свідчить відбиток календарного штемпелю поштової установи на описі вкладення до цінного листа, тобто з пропуском строку, встановленого для апеляційного оскарження рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З положень ст. 119 Господарського процесуального кодексу України випливає, що суд поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, виключно за заявою учасника справи, в якій зазначаються причини пропуску цього строку з обґрунтуванням їх поважності. Отже, суд у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та самостійно зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Державний вищий навчальний заклад Запорізький будівельний фаховий коледж, звертаючись з апеляційною скаргою, не порушує питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. у справі №908/3010/23.

За положеннями п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01.01.2023р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684, 00 грн..

Пунктами 2.1., 2.2. частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання позовної заяви) визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн..

Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 8052,00 грн. (5368,00 грн. х 150%).

Скаржником при поданні апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору, у встановленому порядку та розмірі.

Натомість, окремим додатком до апеляційної скарги заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано посиланням на ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та на те, що Державний вищий навчальний заклад Запорізький будівельний фаховий коледж фінансується з обласного бюджету та в бюджетному фінансуванні закладу не закладено витрати на КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", для сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Вказані зміни до Закону України "Про судовий збір" внесені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. № 2147-VIII та набрали чинності з 15.12.2017р..

Аналіз вказаної правової норми дає підстави зазначити, що сплату судового збору може бути відстрочено, розстрочено з огляду на суб`єктний склад заявника (п.п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону) та предмет позову (п.3 ч.1 ст.8 Закону). До суб`єктів, яким Законом надається право на відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати відносяться лише фізичні особи, предметом позову має бути захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав та відшкодування шкоди здоров`ю.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, апелянт не є фізичною особою, а предмет позову не становить захист вище перелічених категорій прав, отже, зазначена норма Закону до скаржника не може бути застосована; крім того, підстави, наведені у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати.

Суд звертає увагу скаржника, що ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначений ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику або звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених ч. 1 ст. 8 цього Закону. При цьому, зазначених заявником апеляційної скарги підстав для відстрочення сплати судового збору дана норма Закону України "Про судовий збір" не містить.

Оцінивши доводи, наведені скаржником на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для звільнення від сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.

Таким чином, положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливості звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав, викладених в заявленому клопотанні.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі ст. 29 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати або звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001р. зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною 2 ст.260 ГПК України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та сплатити судовий збір, у сумі 8052,00 грн. та надати письмову заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. у справі №908/3010/23, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення такого строку.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що за положеннями п. 4 ч.1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом. не подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 174, 234-235, 258, 260 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Державного вищого навчального закладу Запорізький будівельний фаховий коледж про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу Запорізький будівельний фаховий коледж на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. у справі №908/3010/23 залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 8052 грн. 00 коп. та письмової заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2024р. у справі №908/3010/23, з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення такого строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв