Рішення

від 21.02.2024 по справі 904/5992/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5992/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. за участю секретаря судового засідання Сидорової Є.О. розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд. 23; ідентифікаційний код 02909938)

в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" (49108, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 34734412)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" (51215, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, пров. Лісний, буд. 10; ідентифікаційний код 35203847)

про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації

Представники:

від прокуратури: Карюк Д.О. - прокурор відділу прокуратури;

від позивача: Маньковський В.Л. - представник (самопредставництво);

від відповідача-1: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від відповідача-2: представник не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ПРОЦЕДУРА:

Виконувач обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5640/23 від 14.11.2023) до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп", відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації у якій просить:

- скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво готовністю 10 % (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1362456112101), за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5т, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда Крим" (ЄДРПОУ 35203847), на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. № 45861455 від 07.03.2019, із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" (ЄДРПОУ 34734412) повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 1,7845 га, кадастровий номер 1210100000:02:138:0048, яка знаходиться на вул. Підмогильного у районі будинку № 5 у м. Дніпрі, за актом приймання-передавання;

- стягнути з відповідачів у справі на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір;

- про час розгляду справи повідомити Центральну окружну прокуратуру міста Дніпра, Дніпропетровську обласну прокуратуру та сторони у справі.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У подальшому, Центральною окружною прокуратурою подано пояснення (вх.№60133/23 від 22.11.2023) про виконання ухвали суду Дніпропетровської області від 20.11.2023 у справі №904/5992/23, відповідно до яких було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 20.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке відбудеться 20.12.2023 о 16:30 год.

У судове засідання 20.12.2023 з`явився прокурор та представник позивача, представники відповідачів-1, -2 у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2023 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку, постановлено відкласти підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 06.02.2024 о 15:00 год.

У судове засідання 06.02.2023 з`явився прокурор та представник позивача, представники відповідачів-1, -2 у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) на 21.02.2024 о 16:00 год.

З приводу дотримання прав відповідачів-1,-2 під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідачів-1,-2 судом долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з яких вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є 49108, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; місцезнаходженням відповідача-2 є: 51215, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської обл., провул. Лісний, буд. 10 на які і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачам-1,-2 (а.с.91-92).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід відзначити, що поштові відправлення на адресу відповідача-2, в яких містилися ухвали суду від 27.11.2023, від 20.12.2023, від 06.02.2024, були повернуті за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 від 07.12.2022 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 116-120), від 30.01.2024 "За закінченням терміну зберігання" (а.с.135-139).

В матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, з яких вбачається, що відповідачу-1 ухвали суду було вручено 08.01.2024 та 13.01.2024 (а.с. 134,148).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідачі-1,-2 не були позбавлені права та можливості в період ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача-2 за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем-2 вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 27.11.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам-1,-2 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 21.02.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Також суд звертає увагу, що 08.02.2024 на веб-порталі судової влади України було опубліковані оголошення щодо часу та місця судових засідань у справі №904/5992/23 (а.с. 147).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідачі-1,-2 не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачів-1,-2 було достатньо часу для подання відзиву на позову заяву, чого відповідачами-1,-2 зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами-1,-2 суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судове засідання 21.02.2024 з`явилися прокурор та представник позивача, представники відповідачів-1,-2 у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між Дніпропетровською міською радою, правонаступником якої є позивач - Дніпровська міська рада, як орендодавцем та відповідачем - 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп", як орендарем було укладено договір від 07.10.2009 оренди землі (надалі - Договір оренди землі) (а.с. 64-70).

Відповідно до пункт 1.1. Договору оренди землі орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Підмогильного у районі буд. №5 (Бабушкінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:138:0048.

Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.13.2 (землі житлової забудови і громадського призначення) (пункт 1.2 Договору оренди землі).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 16.09.09 №275/49 (пункт 1.3 Договору оренди землі).

Пунктом 2.1 Договору оренди землі визначено, що в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 1,7845 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 5 135 364 грн. 95 коп. (пункт 2.4 Договору оренди землі).

Договір укладено на три роки (пункт 3.1 Договору оренди землі).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі" (пункт 4.1 Договору оренди землі).

Відповідно до пункту 5.1 Договору оренди землі земельні ділянка передається в оренду: для проектування та будівництва житлово-господарського офісно-торгівельного комплексу "Тавріда" (додаткова земельна ділянка, ІІ черга).

Вказаний Договір зареєстровано у Дніпропетровському міському відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що 13.10.2009 у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040910400766 та засвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. і зареєстровано в реєстрі за № 2723.

На виконання умов Договору оренди землі сторонами було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:138:0048 (надалі - Акт приймання-передачі) (а.с. 68).

Відповідно до Акту від 07.10.2009 приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:138:0048, який є невід`ємною частиною Договору оренди землі, вказана земельна ділянка вільна від забудови (пункт 3) (а.с. 68).

У подальшому, сторонами на підставі рішень міської ради від 26.06.2013 №107/36, від 21.05.2014 №296/51 та від 03.06.2015 №209/64, укладено Додаткову угоду від 28.08.2015 до договору оренди землі, якою його поновлено на 3 роки, починаючи з 14.10.2012 (а.с. 68-зворотня сторона -70).

Тобто, дію Договору оренди землі від 07.10.2009 продовжено до 14.10.2015.

Як вбачається, після закінчення строку дії Договору оренди землі 14.10.2015 сторонами правочину його дія не поновлювалась та не продовжувалась.

При цьому, відповідно до пункту 7.1 Договору оренди землі після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 7.8 Договору оренди землі визначено, що повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

При цьому, як вбачається з листа Дніпровської міської ради від 11.10.2023 №7/11-2100 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:138:0048, яка знаходиться у районі буд. № 5 на вул. Підмогильного у м. Дніпрі за актом приймання-передачі Дніпровській міській раді не повернуто (а.с. 50).

Вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" вжило заходи до державної реєстрації за собою права власності на неіснуючий об`єкт незавершеного будівництва готовністю 10%, який начебто знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:138:0048.

Так, 13.09.2017 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубком В.Ю. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" за адресою: вул. Підмогильного, будинок 5т, м. Дніпро, зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 10%, а саме: незавершене будівництво А, площа основи (забудови) - 150 кв.м; незавершене будівництво Б, площа основи (забудови) - 150 кв.м; незавершене будівництво В, площа основи (забудови) - 150 кв.м; незавершене будівництво Г, площа основи (забудови) - 150 кв.м; незавершене будівництво Д, площа основи (забудови) - 1274,4 кв.м; незавершене будівництво Е, площа основи (забудови) - 150 кв.м; незавершене будівництво Ж, площа основи (забудови) - 150 кв.м; незавершене будівництво З, площа основи (забудови) - 375 кв.м; незавершене будівництво И, площа основи (забудови) - 150 кв.м; незавершене будівництво К, площа основи (забудови) - 150 кв.м; огорожа № 1 - 324,3 п.м; мощення І, площа основи (забудови) - 711,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1362456112101) (інформаційна довідка від 20.06.2023 №336276153) (а.с.57-58).

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" на підставі договору від 07.03.2019 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в реєстрі за №312, та акту приймання-передавання нерухомого майна до цього Договору від 07.03.2019, зареєстрованого в реєстрі за №№313, 314, вказаний об`єкт незавершеного будівництва відчужено на користь відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" (а.с. 70-73).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, будь-які об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці відсутні.

Так, згідно з супутниковими фотознімками, розміщеними на Інтернет веб-ресурсі Google Earth Pro "Google Maps", які відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №420/4540/22, є належними та допустимими доказами, на спірній земельній ділянці у період часу з 04.08.2006 по 05.06.2021 будь-які будівельні роботи не розпочинались, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва відсутні (а.с. 73-78).

Також, за наслідками обстеження спірної земельної ділянки Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради складено Акт обстеження земельної ділянки від 14.09.2023 №14/09/23-Г, у якому фактично встановлено і підтверджено відсутність на земельній ділянці із кадастровим номером 1210100000:02:138:0048 будь-яких споруд, будівель, конструкцій, у тому числі тимчасових, фундаментів тощо (а.с. 52-53).

Крім того, при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023042030000045 від 20.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 Кримінального кодексу України, процесуальне керівництво в якому здійснюється прокурорами Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, 14.09.2023 слідчим СВ Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області із залученням спеціалістів відділу землевпорядкування та контролю КП "Муніципальний землевпорядний офіс" та Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:138:0048 за результатами чого складено протокол огляду ділянки місцевості, у якому зафіксовано, що на земельній ділянці відсутні будь-які споруди, будівлі, конструкції, у тому числі тимчасові, фундаменти тощо. Земельна ділянка густо вкрита травою, заростями чагарників. Місцями знаходиться побутове сміття. Земельна ділянка перебуває у занедбаному стані (а.с. 51-52).

При цьому, відповідно до листа комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради №9461 від 05.12.2022, станом на 31.12.2012 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Підмогильного, буд. 5т технічна інвентаризація та реєстрація права власності не проводилась (а.с. 54).

Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 30.08.2022 №10/1-149 відсутні відомості щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єктів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат) по об`єктам, розташованим за адресами: м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5 та вул. Підмогильного, 5т, кадастровий номер 1210100000:02:138:0048. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж", Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" до Управління з питання узаконення будівель та споруд не звертались (а.с.54).

Відповідно до листа Головного архітектурно-планового управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 31.08.2022 №12/19-205 будівельний паспорт або містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва на земельних ділянках за адресами: вул. Підмогильного, 5 та вул. Підмогильного, 5т, не надавались. Звернень щодо підготовки будівельного паспорта або містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва на спірній земельній ділянці не надходило (а.с. 55).

Також, відповідно до листа Головного архітектурно-планового управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 21.11.2022 №12/19-317 адреса - вул. Підмогильного, 5-т жодним об`єктам нерухомості на території міста не надавалась, відповідні документи, на підставі яких була присвоєна або змінена ця адреса, відсутні (а.с. 55).

Відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 15.12.2022 №10599/05-13-22 на момент надання відповіді в Реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку "м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5Т", "кадастровий номер ділянки 1210100000:02:138:0048" відомостей щодо реєстрації/видачі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не виявлено (а.с. 56).

Прокурор стверджує, що відповідачем -1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" в порушення умов пункту 7.1 Розділу 7 Договору оренди землі від 07.10.2009 та статті 34 Закону України "Про оренду землі" не повернуто з оренди земельну ділянку та з метою її утримання до Державного реєстру речових прав внесено відомості про державну реєстрацію права власності на неіснуючий об`єкт незавершеного будівництва, який у подальшому зареєстровано за відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" чим створено перешкоди власнику земельної ділянки Дніпровській міській раді у здійсненні розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер ділянки 1210100000:02:138:0048, що і стало причиною виникнення спору та звернення до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається, між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір від 07.10.2009 оренди землі, строк дії якого (з урахуванням умов Додаткової угоди від 28.08.2015) - до 14.10.2015.

Яке вбачається, після закінчення строку дії Договору оренди землі сторонами правочину його дія не поновлювалась та не продовжувалась.

Умовами вказаного Договору оренди землі визначено після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

При цьому, згідно з листом Дніпровської міської ради від 11.10.2023 № 7/11-2100 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:02:138:0048, яка знаходиться у районі буд. № 5 на вул. Підмогильного у м. Дніпрі за актом приймання-передачі Дніпровській міській раді не повернуто.

Отже, відповідачем-1 умови пункту 7.1 Розділу 7 Договору оренди землі від 07.10.2009 про повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі не виконано, чим також порушено частину 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі".

За змістом статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної

ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статей 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об`єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленостей щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки; уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Так, відповідно до пункту 3.1 Договору оренди землі його укладено на три роки.

Пунктом 12.3 Договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається, орендар скористався правом, наданим статтею 33 Закону України "Про оренду землі" на поновлення дії Договору оренди землі, та 28.08.2015 між орендодавцем - Дніпропетровською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" укладено Додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до пункту 1 якої поновлено Договір оренди землі, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. 07.10.2009 за реєстровим номером 2723 (державна реєстрація від 13.10.2009, номер державної реєстрації 04091040076) на 3 роки, починаючи з 14.10.2012.

Таким чином, дію Договору оренди землі продовжено до 14.10.2015.

Однак, після закінчення строку дії Договору оренди землі у порушення вимог пунктів 7.1., 7.8 Договору та статті 34 Закону України "Про оренду землі" орендар не повернув Дніпровській міській раді спірну земельну ділянку, а також більше не ініціював питання про поновлення його дії на новий строк.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Як вбачається, після закінчення строку дії договору оренди землі, орендар спірну земельну ділянку власнику не повернув, відповідного Акту приймання передачі сторонами не надано, матеріали справи не містять.

Виходячи з системного тлумачення норм закону, для поновлення договору оренди землі з підстав, визначених пунктом 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного суду у справі № 594/376/17-ц від 10.04.2018, справах № 313/350/16-ц і №159/5756/18 від 22.09.2020, №903/1030/19 від 31.08.2021.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

За таких умов, для забезпечення територіальній громаді міста Дніпра реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника відповідач-1 зобов`язаний повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 1,7845 га кадастровий номер 1210100000:02:138:0048 за актом приймання-передачі.

Крім цього, порушуючи право власності Дніпровської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження вищевказаною земельною ділянкою, не зважаючи на закінчення дії Договору оренди землі, відповідач -1 усупереч інтересам територіальної громади міста вжив заходи до державної реєстрації за собою права власності на неіснуючий об`єкт незавершеного будівництва готовністю 10%, який начебто знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:02:138:0048.

Так, 13.09.2017 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Зубком В.Ю. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" за адресою: вул. Підмогильного, 5т, м. Дніпро, зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва, готовністю 10%.

У подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.03.2019, зареєстрованого в реєстрі за №312 та акту приймання-передавання нерухомого майна до цього договору від 07.03.2019, зареєстрованого в реєстрі за №№ 313, 314, вказаний об`єкт незавершеного будівництва відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, будь-які об`єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці відсутні.

Так, згідно з супутниковими фотознімками, розміщеними на Інтернет веб-ресурсі Google Earth Pro "Google Maps", які відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22, є належними та допустимими доказами, на спірній земельній ділянці у період часу з 04.08.2006 по 05.06.2021 будь-які будівельні роботи не розпочинались, об`єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва відсутні.

Також, за наслідками обстеження спірної земельної ділянки Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради складено Акт від 14.09.2023 №14/09/23-Г обстеження земельної ділянки, у якому фактично встановлено і підтверджено відсутність на земельній ділянці ділянки із кадастровим номером 1210100000:02:138:0048 будь-яких споруд, будівель, конструкцій, у тому числі тимчасових, фундаментів тощо.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, під час укладання вказаного договору сторонами порушено вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Згідно із статтями 4, 10, 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вимогам Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, статтею 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, так, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина 2 статті 228 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, зважаючи на те, що будь-яке нерухоме майно на спірній земельній ділянці відсутнє, наявність запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт незавершеного будівництва, який ніколи не існував, не може створювати підстав для виникнення речових прав на земельну ділянку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України)

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15 (провадження № 61-976св18), висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно з приписами статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки

може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту 34 частини 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в

Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Отже, право власності та користування землею набувається і реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13, 14), Земельним кодексом України (ст.ст. 78, 81, 92, 93, 116, 118, 122, 123, 124), а також іншими законами (Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України тощо).

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Таким чином, з огляду на викладені обставини справи та те, що об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером 1362456112101 ніколи фактично не існував, а земельна ділянка з 15.10.2015 для його утримання в оренду не передавалася, Дніпровська міська рада згідно із вимогами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділена повноваженнями звернутися до суду за захистом порушених прав власника земельної ділянки та єдиним способом захисту передбачено саме скасування державної реєстрації права та повернення землі.

Власник має право вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, як шляхом зобов`язання повернути державі в особі Дніпровської міської ради в так і скасування державної реєстрації права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, який начебто знаходиться саме на цій земельній ділянці, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" є належними відповідачами за заявленими у цій справі вимогами.

Отже, наявність зареєстрованого права власності, перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання майна, земельної ділянки.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) та частини 4 статті 15 вказаного Закону (в редакції станом на момент внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Статтею 24 цього Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З огляду на викладене, державна реєстрація за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" права власності на об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво готовністю 10 %, яке не є об`єктом житлової нерухомості, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Підмогильного, будинок 5т (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1362456112101) вчинена за відсутності належних правових підстав, оскільки такий об`єкт фізично не існує, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 26.07.2022), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових

прав, обтяжень речових прав.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про: - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; - визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; - судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №354/397/17.

Відповідно до частини 7 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018 №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Враховуючи викладене, для забезпечення територіальній громаді міста Дніпро реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо земельної ділянки комунальної форми власності належним способом захисту порушених прав є повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелемпент Груп" земельної ділянки за актом приймання-передачі та скасування за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" державної реєстрації права власності на нерухоме майно незавершене будівництво готовністю 10 %, яке не є об`єктом житлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1362456112101) на підставі рішення від 07.03.2019 №45861455, проведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність).

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в господарському процесі, як особи, яка відповідно до статей 4, 53, 55 Господарського процесуального кодексу України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтереси держави".

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною 2 статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (стаття 140 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.

Положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно з статей 12, 83, 122 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

На підставі частини 2 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро та як суб`єкт, уповноважений на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпра, та зобов`язана здійснювати захист комунальних майнових прав.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може

здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв`язку з чим прокурор звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Варто зазначити, що у постанові від 22.08.2018 у справі №807/62/16 Верховний Суд, посилаючись на частину 2 статті 19 Конституції України, констатував, що, реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, уповноважений орган фактично має обов`язок, а не право захищати інтереси держави. Зазначене є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу, що уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Утримання земельної ділянки комунальної власності суперечить вимогам чинного законодавства щодо порядку володіння та користування землею та створює перешкоди законному власнику у реалізації повноважень щодо цієї землі.

Окрім того, державна реєстрація права власності на неіснуючий об`єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці після закінчення дії договору оренди землі також створює перешкоди законному власнику у її використанні та протирічить вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття речових прав на нерухоме майно, засадам та принципам державної реєстрації як процедури офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної власності.

Вказана позовна заява стосується питання права, яке становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконне зайняття земель комунальної власності позбавляє Український народ загалом

(стаття 13 Конституції України) та конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє розпоряджатись своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Проте, Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду.

Центральною окружною прокуратурою міста неодноразово направлялися листи до Дніпровської міської ради та її виконавчих органів, а саме: № 04/54-5386ВИХ-22 від 05.09.2022, №04/54-6527ВИХ-22 від 19.10.2022, № 04/54-6693ВИХ-22 від 26.10.2022, №04/54-7237ВИХ-22 від 19.11.2022, №04/54-800ВИХ-23 від 27.01.2023, №04/54-3914ВИХ-13 від 04.05.2023 та №04/54-7830ВИХ-23 від 15.09.2023 у яких наголошувалося та зверталася увага про наявний факт порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:138:0048 (а.с. 34-45).

Однак, Дніпровською міською радою та її виконавчими органами реальні та ефективні заходи захисту порушеного права, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом досі не вжито. Така бездіяльність органу місцевого самоврядування також підтверджується листами Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради № 12/11-20 від 25.01.2023, Дніпровської міської ради №7/11-2755 від 29.12.2022, № 7/11-429 від 15.02.2023 та № 7/11-2100 від 11.10.2023 (а.с.47-51).

Заходів цивільно-правового характеру з цього питання міською радою не вжито.

У постанові від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 Касаційним господарським судом наголошено, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Дніпровської міської ради.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідачів-1-2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає по 2 147 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору з кожного.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (49000, м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, буд. 23; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" (49108, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 34734412), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" (51215, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, пров. Лісний, буд. 10; ідентифікаційний код 35203847) про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації - задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво готовністю 10 % (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1362456112101), за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Підмогильного, 5т, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" (51215, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, пров. Лісний, буд. 10; ідентифікаційний код 35203847), на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. № 45861455 від 07.03.2019, із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" (49108, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 34734412) повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; ідентифікаційний код 26510514) земельну ділянку площею 1,7845 га, кадастровий номер 1210100000:02:138:0048, яка знаходиться на вул. Підмогильного у районі будинку № 5 у м. Дніпрі, за актом приймання-передавання.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Девелепмент Груп" (49108, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 80; ідентифікаційний код 34734412) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаванда-Крим" (51215, с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, пров. Лісний, буд. 10; ідентифікаційний код 35203847) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UА228201720343160001000000291 код за ЄДРПОУ 02909938) 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

04.03.2024