Рішення

від 05.03.2024 по справі 904/73/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024м. ДніпроСправа № 904/73/24за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, с. Якушинці Вінницького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", м. Дніпро

про визнання недійсним пункту 3.1. договору закупівлі товарів за державні кошти (в частині) та стягнення безпідставно отриманих коштів

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:

- визнати недійсним п.3.1 договору поставки №304/1 від 21.12.2022 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" 6 525,70 грн безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №304/1 від 21.12.2022 укладений з порушенням норм чинного законодавства України в частині що стосується сплати податку на додану вартість. Позивач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. В той же час, позивач вказує, що оплатив поставлений за наведеним вище договором товар з урахуванням податку на додану вартість. Таким чином позивач просить визнати недійсним пункт договору в цій частині та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти, які надмірно сплачені як податок на додану вартість.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов. Ухвалу суду від 08.01.2027 про відкриття провадження у справі, у якому запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з дати відкриття провадження у справі подати відзив, доставлена останньому до електронного кабінету 09.01.2027 о 00:15, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до п.2,5 ч.5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у справі 09.01.2024, відповідно останнім днем строку на подання відзиву є 24.01.2024.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору про закупівлю товару за державні кошти, строк дії цього договору, умови та порядок поставки товару, порядок та строк проведення розрахунків, застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, наявність/відсутність підстав для визнання недійсним п.3.1 договору, а також наявність/відсутність підстав для стягнення коштів.

Так, судом встановлено, що 31.12.2022 між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (замовник) Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (постачальник) укладений договір №304/1 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовникові товар Бензин А-92 Energy, дизпаливо Energy за (ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистилянти), зазначений в п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору, який закуповується за кошти державного бюджету.

Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару перелічені в Специфікації (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та реальних потреб замовника (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору унормовано, що ціна цього договору становить 99750,00 грн (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 6525,70 грн (ціна договору визначена з урахуванням Податкового кодексу України).

Постачальник зобов`язаний в строк до 25.12.2022 передати замовникові однією партією товар в асортименті та кількості, вказаних в п.1.2 цього договору (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом: оплати, після отримання замовником товару зі складу постачальника при наявності: видаткової накладної та/або актів приймання-передачі тощо. Форма розрахунків: безготівкова (платіжні доручення). Розрахунки за товар можуть здійснюватися з відстрочкою платежу протягом 7 банківських днів (п.п.4.3, 4.4договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання, але не пізніше ніж 31.12.2022 (п. 10.1 договору).

Сторонами підписано Специфікацію до договору про поставку товару на суму 99 750,00 грн.

На виконання умов договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на суму 99750,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0001/0000914 від 21.12.2022.

Згідно з платіжним дорученням №1140 від 23.12.2022 позивач сплатив на користь позивача 99750,00 грн за дизпаливо та бензин за договором №301/1 від 21.12.2022 та накладною №0001/0000914 від 21.12.2022.

06.10.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією №47-70-01-540/47-70, у якій зазначив, що положенням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у воєнний стан" передбачено нульову ставку податку на додану вартість, відповідно до пункту "г" підпунктів 195.1.2. пункту 195.1 ст. 195 розд. V Податкового кодексу України. У зв`язку з чим просив повернути надмірно сплачені кошти у розмірі 6525,70 грн податку на додану вартість сплачених при оплату за товар, поставлений за договором №301/1 від 21.12.2022.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у воєнний стан" за поставлений відповідачем позивачу товар на підставі вказаного договору передбачено нульову ставку податку на додану вартість. Проте позивач сплатив за поставлений товар з урахуванням ПДВ (6525,70 грн). Відповідно позивач просить визнати недійсним п. 3.1 договору в частині включення до ціни податку на додану вартість, а також стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 6525,70 грн.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містить ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до положень наведеної постанови Кабінету Міністрів України, її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Фактичне постачання товару за договором постачальником здійснене після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022.

Позивач вважає, що включення до вартості закуповуваного пального згідно з договором податку на додану вартість у розмірі 6525,70 грн та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022, а сплачені кошти у сумі 6525,70 грн є безпідставно набутим майном. Позивач також просить визнати недійсним п.3.1 договору в частині включення до ціни податку на додану вартість.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України (ст. 16 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 20%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Податок на додану вартість, визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно з підп. г) підп. 195.1.2 ст. 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до п. 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази позивача не заперечив і не спростував.

Враховуючи, що укладення договору і фактичне виконання спірного договору відбулося вже після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2022, у зв`язку з чим, товар - бензин А-95 та дизпаливо, що є предметом договору, відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладання договору та оплати за ним, віднесено до товару, який на час укладання договору обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою. Тобто, включення податку на додану вартість до ціни товару суперечить вимогам наведеного чинного законодавства, тому вимоги про визнання недійсним 3.1 договору в частині включення до ціни податку на додану вартість суд визнає обґрунтованими.

Оскільки відповідач отримав від позивача 6525,70 грн, як податок на додану вартість у складі ціни товару, враховуючи що відповідний товар не підлягав такому оподаткуванню, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення цих коштів у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 5364,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест про визнання недійсним пункту 3.1. договору закупівлі товарів за державні кошти (в частині) та стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити.

Визнати недійсним п.3.1 договору поставки №304/1 від 21.12.2022 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, оф. 206/2, ідентифікаційний код 39821153) та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (23222, Вінницький район, с. Якушинці, "Комплекс будівель і споруд №7", ідентифікаційний код 35346311) в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, оф. 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (23222, Вінницький район, с. Якушинці, "Комплекс будівель і споруд №7", ідентифікаційний код 35346311) 6525,70 грн (шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять грн 70 коп) безпідставно отриманих коштів та 5364,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят чотири грн 00 коп) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.03.2024

Суддя О.М. Крижний