Рішення

від 04.03.2024 по справі 905/1232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024р. Справа № 905/1232/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши заяву Колективного підприємства ПРОМРЕМОНТ про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

по справі за позовом: Колективного підприємства ПРОМРЕМОНТ (85104, Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 125, корпус А; код ЄДРПОУ 25607335)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання (85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Інженерна, буд. 3; код ЄДРПОУ 25599771)

про стягнення 604 589,96 грн., з яких: 455 124,80 грн. заборгованість, 21 176,62 грн. 3% річних, 128 288,54 грн. інфляційні нарахування, -

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.02.2024 по справі №905/1232/23 позовні вимоги Колективного підприємства ПРОМРЕМОНТ до Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання про стягнення 604 589,96 грн., з яких: 455 124,80 грн. заборгованість, 21 176,62 грн. 3% річних, 128 288,54 грн. інфляційні нарахування, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання на користь Колективного підприємства ПРОМРЕМОНТ заборгованість в сумі 455 124,80 грн., 3% річних в сумі 21 176,62 грн., інфляційні втрати в сумі 120 120,75 грн., судовий збір в сумі 7157,06 грн.

Позивачем у позовній заяві було заявлено про віднесення на відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. та зазначено, що додаткові докази стосовно витрат будуть надані у строки передбачені ч.8 ст. 129 ГПК України.

21.02.2024 від Колективного підприємства ПРОМРЕМОНТ надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідач з приводу поданої позивачем заяви пояснень не надав.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009 між адвокатом Колошиним Вадимом Петрович (далі адвокат) та Колективним підприємством ПРОМРЕМОНТ (далі клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язаний приймати і оплачувати її на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору адвокат приймає на себе зобов`язання здійснювати в інтересах і за дорученням клієнта наступні дії:

- давати письмові та усні консультації і роз`яснення з юридичних питань;

- давати письмові довідки з питань чинного законодавства;

- засвідчувати копії документів по справі, яку веде адвокат;

- складати заяви, скарги і інші документи правового характеру;

- здійснювати представництво в суді, інших державних органах (у тому числі правоохоронних), перед іншими громадянами і юридичними особами;

- здійснювати правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності клієнта;

- приймати від клієнта на відповідальне зберігання які-небудь документи, що відносяться до його діяльності, і видавати прийняті документи протягом 30-ти календарних днів з дати отримання повідомлення клієнта про необхідність повернення;

- здійснювати на користь клієнта, на його вимогу, інші дії, не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.2 договору безпосередній зміст правової допомоги обумовлюється сторонами в додатку до цього договору. В цьому додатку сторони також обумовлюють розмір гонорару, порядок його обчислення (якщо це необхідно) і порядок його внесення.

За надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар, розмір якого залежить від виду послуг, що надаються адвокатом, об`єму робіт, ступеня складності і новизни правових питань, необхідністю відряджень та ін. Розмір гонорару визначається сторонами в додатковій угоді. Акцепт або оплата рахунку, виставленого адвокатом, прирівнюється до підписання додаткової угоди (п. 3.1 договору).

Згідно п. 5.1 договору строк його дії встановлений з моменту його підписання сторонами і до розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Додатковою угодою від 08.09.2023 до договору про надання правової допомоги б/н від 19.01.2009 сторони домовилися про те, що адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу, включаючи складання та підпис заяв, скарг і інших документів правового характеру, та забезпечити представництво інтересів клієнта в суді під час розгляду справи про стягнення заборгованості за договором поставки № 13-14 від 05.02.2013.

Згідно п. 2 вказаної додаткової угоди клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі 10% від суми, що буде стягнута судом на користь клієнта за результатами розгляду справи про стягнення заборгованості за договором поставки № 13-14 від 05.02.2013.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди гонорар, визначений у пункті 2 даної додаткової угоди, сплачується наступним чином:

- 40 000,00 гривень (сорок тисяч гривень 00 копійок) протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди.

- інша частина гонорару сплачується клієнтом протягом 10 робочих днів після набрання законної сили судовим рішенням про стягнення заборгованості за договором поставки №13-14 від 05.02.2013 на користь клієнта.

Вищезазначений договір та додаткова угода до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами п.п.1,2,3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, детальний опис робот, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже на підтвердження понесення витрат на правову допомогу до Господарського суду Донецької області надано: ордер на надання правничої допомоги серія АЕ №1204920 від 08.09.2023, договір про надання правової допомоги від 19.01.2009, Додаткова угода до договору від 08.09.2023, платіжна інструкція від 08.09.2023, опис послуг професійної правничої допомоги по справі №905/1232/23.

Відповідно до опису послуг професійної правничої допомоги по справі №905/1232/23 за позовом КП «ПРОМРЕМОНТ» до ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛУРГІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ» про стягнення заборгованості за договором поставки від 20.02.2024, складний адвокатом Колошиним В.П., ним було надано наступні послуги:

1) підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів (додатків до позовної заяви), аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, аналіз правових висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права до спірних правовідносин;

2) складання, оформлення і надсилання позовної заяви в системі Електронний суд;

3) контроль руху справи №905/1232/23 за позовом КП «ПРОМРЕМОНТ» до ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛУРГІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ» про стягнення заборгованості за договором поставки в Господарському суді Донецької області (отримання інформації щодо вирішення питання про відкриття провадження по справі, отримання судових рішень по справі);

4) складання та направлення в системі Електронний суд заяви про усунення недоліків на виконання вимог суду в ухвалі Господарського суду Донецької області від 18.09.2023;

5) представництво інтересів позивача по справі №905/1232/23 за позовом КП «ПРОМРЕМОНТ» до ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛУРГІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ» про стягнення заборгованості за договором поставки в Господарському суді Донецької області;

6) складання інших процесуальних документів по справі №905/1232/23 за позовом КП «ПРОМРЕМОНТ» до ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕТАЛУРГІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ» про стягнення заборгованості за договором поставки в Господарському суді Донецької області (заява про видачу наказу на виконання рішення суду, заяви про ухвалення додаткового судового рішення).

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Колошиним В.П. було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву, заяву про усунення недоліків, заяву про ухвалення додаткового рішення та заяву про видачу наказу та направлення рішення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Таким чином суд має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини третьої статті 126 Господарького процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, за висновком суду, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Отже, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Дослідивши надані позивачем докази щодо обгрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн, за відсутності клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат суд, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача на правничу допомогу в сумі 40 000 грн. з огляду на наступне.

Аналізуючи опис наданих послуг правничої допомоги суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, до якого, зокрема, входить правовий аналіз документів, опрацювання доказів є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, та є типовим. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою, правовідносини не передбачають великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню.

Також суд зазначає, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки дана справа не є складною, про що зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 02.10.2023, тому визначення адвокатом як окремої послуги «представництва інтересів позивача в справі» є безпідставним.

Суд також враховує, що позивач в описі наданих послуг в п.6 зазначає складання інших процесуальних документів, зокрема, заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Однак зазначена заява сторони фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Щодо подання заяви про видачу наказу на виконання рішення суду, то подання зазначеної заяви є правом позивача, оскільки наказ видається в силу закона та додаткових процесуальних дій від адвоката не вимагається.

Крім того, суд вважає явно завищеною у порівнянні зі звичайними цінами визначену позивачем загальну вартість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000грн. для спорів такої категорії, яка фактично полягала у підготовці та поданні позовної заяви.

Матеріали справи не містять будь-яких документів, які б вказували на значний обсяг витраченого адвокатом часу зі здійснення означених дій чи б іншим чином обґрунтовували таку їх вартість.

За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн. не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням витраченого часу.

Приймаючи до уваги вищевикладене та здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 20 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Колективного підприємства ПРОМРЕМОНТ про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Костянтинівський завод металургійного обладнання (85103, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Інженерна, буд. 3; код ЄДРПОУ 25599771) на користь Колективного підприємства ПРОМРЕМОНТ (85104, Донецька область, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, буд. 125, корпус А; код ЄДРПОУ 25607335) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 04.03.2024.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ю.С. Зельман