Рішення

від 01.02.2024 по справі 910/7317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2024Справа № 910/7317/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/7317/23

За позовом Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області

в інтересах Держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Запорізькій області

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія"

про визнання недійсними рішення та договору

Представники учасників справи:

прокурор: Стретович М.О.;

від позивача-1: Федорова О.В.;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: Мунтян О.Л.;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області (далі - прокурор) в інтересах Держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - позивач 1) та Східного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Запорізькій області (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» (далі - відповідач 2) про визнання недійсними рішення та договору та стягнення 844800,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення публічних закупівель в системі «ProZorro» на закупівлю послуг були допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, у зв`язку з чим прокурор просить визнати недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом №1 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель від 20.09.2016 та укладений між відповідачами договір №101-В-БЕФ-16 від 05.10.2016 на надання послуг з ремонту стрілочних переведень №52 та №54 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 відкрито провадження у справі №910/7317/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.06.2023.

12.06.2023 через відділ діловодства суду від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли письмові пояснення у справі, в яких Держаудитслужба зазначає про те, що контрольні заходи щодо процедури закупівель UA-2016-09-07-000017-b не здійснювалися. Відтак, підставою для звернення прокурора з даним позовом є результати, проведених перевірок/досліджень прокуратурою в межах наданих Законом України «Про прокуратуру» повноважень, а не результати державного фінансового контролю органів Держаудитслужби, що просить суд врахувати при прийнятті рішення.

14.06.2023 через відділ діловодства суду від Бердянської окружної прокуратури надійшли заперечення на пояснення Держаудитслужби, згідно яких прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою на захист її інтересів, є саме Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, проте останнім нездійсненно необхідного захисту та не пред`явлено відповідного позову до суду, у зв`язку з чим прокурор має достатні підстави для звернення до суду з даним позовом.

19.06.2023 через відділ діловодства суду від ДП «Адміністрація морських портів України» надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач-1 проти позову заперечує та зазначає про те, що оспорюваний договір є виконаним обома сторонами, а на дату його укладання відповідач-1 не міг дізнатися, що відповідач-2 та ПП "Владікос" під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. Також відповідач-1 звертає увагу суду на те, що антиконкурентні узгоджені дії вчинені відповідачем-2 саме з метою укласти договір, при тому, що прокурором не надано доказів надання послуги із завищенням цін, можливість надання послуг з використанням менших ресурсів, а також не вказано на протиправні наслідки укладання та виконання договору.

Окрім цього, відповідачем-1 надано заперечення в частині представництва інтересів держави в особі позивача-2, оскільки у останнього взагалі не виникало права на пред`явлення до суду позову згідно вимог діючого законодавства, який прокурором подано за результатами перевірки в межах повноважень, наданих Законом України "Про прокуратуру", а не за результатами державного фінансового контролю органів Держаудитслужби.

20.06.2023 через відділ діловодства суду від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли пояснення щодо позову, в яких Міністерство зазначає про те, що пунктом 8.1. Статуту ДП "Адміністрація морських портів України" передбачені повноваження уповноваженого органу управління щодо підприємства, серед яких відсутні, зокрема, повноваження щодо погодження укладання господарських договорів підприємства. Крім того, видатки на спрощену закупівлю послуг «Поточний ремонт стрілочних переведень №52, №54» були сплачені власними коштами ДП "Адміністрація морських портів України", тобто коштами, які не є коштами державного бюджету, а були отримані Бердянською філією ДП "Адміністрація морських портів України" за рахунок здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні 20.06.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення учасникам справи процесуальних строків для подання заяв по суті справи, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 18.07.2023.

27.06.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій прокурор наголошує на тому, що договір укладений за підсумками публічної закупівлі, результати якої спотворені антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. При цьому, посилаючись на практику Верховного Суду зауважує на наявності у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів про закупівлю, відтак Державна аудиторська служба України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

11.07.2023 через відділ діловодства суду від Бердянської окружної прокуратури Запорізької області надійшли пояснення на виконання ухвали суду, згідно з якими прокурор обґрунтовує наявність підстав для визнання спірного договору недійсним з можливістю застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, з урахуванням того, що договір вже виконаний сторонами. За змістом вказаних пояснень прокурор також обґрунтовує необхідність залучення до участі у справі Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів.

17.07.2023 через відділ діловодства суду від ДП «Адміністрація морських портів України» надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, згідно з якими відповідач-1 проти позову заперечує та вказує на недоведеність прокурором завищення сторонами цін за спірним договором, що суперечило б інтересам держави та суспільства, а також на відсутність підстав для звернення прокурора з даним позов зважаючи на те, що спірний договір вже виконаний, процедура закупівлі завершена, у прокурора не виникло право на пред`явлення цього позову до суду.

Підготовче засідання, призначене на 18.07.2023 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від Бердянської окружної прокуратури Запорізької області надійшли письмові пояснення, згідно з якими прокурор додатково зазначає про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Східного офісу Держаудитслужби у даній справі та про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним із застосуванням наслідків визнання його недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 підготовче засідання у справі призначено на 08.08.2023.

У судовому засіданні 08.08.2023, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Судове засідання призначене на 17.10.2023 не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.11.2023.

17.10.2023 засобами електронного зв`язку суду від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній вказав про відсутність порушених прав позивачів, в інтересах яких прокурор звертається з позовом до суду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідач-1 також зазначає, що позивачі не є стороною оспорюваного договору; сам факт вчинення відповідачем-2 та ПП «Владікос» узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання договору недійним на підставі частини 3 статті 228 ЦК України.

Цього ж дня, засобами електронного зв`язку від відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Подане клопотання обґрунтоване тим, що, оскільки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області повідомило Бердянську окружну прокуратуру про відсутність підстав для проведення моніторингу у зв`язку із завершенням процедури закупівлі, виконання договору сторонами, а відтак за спірних відносин відсутні правові підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від Бердянської окружної прокуратури Запорізької області надійшли заперечення на додаткові пояснення, відповідно до яких прокурор зазначає, що договір, укладений на відкритих торгах, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійним як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу відповідача-2. Прокурор також вказує, що не зважаючи на притягнення відповідача-2 та ПП «Владікос» до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки спірного договору не усунуто. Окрім того, прокурор наголошує на тому, що майно, яким володіє відповідач-1, а також майно, отримане ним у результаті господарської діяльності, у тому числі грошові кошти, є державною власністю, а тому неефективне використання коштів державного підприємства наносить шкоду державі, яка бере на себе відповідальність за погашення заборгованостей такого підприємства.

У судовому засіданні 07.11.2023 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву до 05.12.2023.

У судовому засіданні 05.12.2023 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву до 09.01.2024.

Втім, судове засідання, призначене на 09.01.2024 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року судове засідання призначено на 01.02.2024 року.

У судовому засіданні 01.02.2024 прокурор та представник позивача-1 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, представник відповідача-1 у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник позивача-2 у судове засідання не з`явився, втім у поданих пояснення просив розгляд справи здійснювати без його участі.

В свою чергу, відповідач-2 взагалі в судові засідання не з`являвся, хоча про час, місце і дату судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про судове засідання, втім про причини неявки не повідомив і не подав жодних клопотань, а позивач-2 просив провести розгляд справи без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу-2 був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-2 у встановлений строк не подав до суду ані відзиву на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оцінивши викладені Бердянською окружною прокуратурою Запорізької області у поясненнях щодо необхідності залучення до участі у справі Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, судом не встановлено і прокурором не зазначено, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, враховуючи, що відділенням за результатами розгляду справи №58/25-19 винесено рішення №58/7-рш від 06.05.2020, яке переглядалось в судовому порядку та законність вказаного рішення підтверджено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №908/1256/20.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 01.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які

ВСТАНОВИВ:

07.09.2016 на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель "ProZorro" Бердянською філією ДП "Адміністрація морських портів України" (замовник) було придбано за спрощеною процедурою закупівель послуг «Поточний ремонт стрілочних переведень № 52 (інв. № 708), 54 (інв. № 4003), (код ДК 021:2015:99999999-9) (ідентифікатор закупівлі UA-2016-09-07-000017-b).

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 781606,67 грн без ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у зазначеній процедурі закупівлі приймали два суб`єкти господарювання: ТОВ "РБУ "Промбудколія" з пропозицією 704000,00 грн та ПП "Владікос" з пропозицією 748000,00 грн.

Критерієм вибору переможця була ціна.

Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "РБУ "Промбудколія", електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням з визначення переможця, оформленого протоколом №1 від 20.09.2016 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель «PROZORRO» (Конкретна назва закупівлі: послуги «Поточний ремонт стрілочних переведень №52, №54») Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України», переможцем процедури відкритих торгів визначено ТОВ «РБУ «Промбудколія», тендерна пропозиція із сумою 704000,00 грн без ПДВ якого відповідала технічним вимогам, установленим у тендерній документації замовника.

Цим рішенням вирішено акцептувати пропозицію ТОВ «РБУ «Промбудколія».

У зв`язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Як наслідок, між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РБУ «Промбудколія» (виконавець за договором) укладено договір №101-В-БЕФ-16 від 05.10.2006, за умовами пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується надати, а замовник оплатити послуги з поточного ремонту: «Стрілочних переведень №52 (інв. №708), №54 (інв. №4003» у відповідності з технічним завданням, який є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна Договору становить 844800,00 грн з ПДВ (пункт 3.1. договору).

Згідно звіту про виконання договору про закупівлю від 03.01.2018 та банківській виписці по рахунку відповідача-1, договір є повністю виконаним, кошти у розмірі 844800,00 грн. сплачено ДП "Адміністрація морських портів України" на користь ТОВ "РБУ "Промбудколія".

У подальшому, рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш ТОВ "РБУ "Промбудколія" та ПП "Владікос" визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) при участі у вищезазначеній процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2016-09-07-000017-b.

Під час розгляду адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи № 58/25-19 були встановлені обставини про: спільну стратегію ТОВ "РБУ "Промбудколія" та ПП "Владікос" у торгах, яка полягала у не зниженні цінових пропозицій; наявність господарських відносин між вказаними суб`єктами господарювання; завантаження тендерних пропозицій, вхід до системи «Prozorro» під час електронного аукціону з одних точок доступу до мережі Інтернет, що належать одній і тій же особі; використання однакових IP - адрес для доступу до системи «Інтернет-банкінг», що належать одній особі; залучення одного і того ж працівника; використання спільних засобів зв`язку; узгоджену цінову поведінку; схожість в оформленні документів.

За таких обставин, адміністративна колегія у своєму рішенні від 06.05.2020 № 58/7-рш дійшла висновку, що ТОВ «РБУ «Промбудколія» та ПП «Владікос» під час підготовки документації в процедурі закупівлі з ідентифікатором UA-2016-09-07-000017-b діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та Закону України «Про публічні закупівлі».

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції ТОВ «РБУ «Промбудколія» та ПП "Владікос" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Така поведінка ТОВ «РБУ «Промбудколія» та ПП «Владікос» становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Рішенням адміністративної колегії на ТОВ «РБУ «Промбудколія» та ПП "Владікос" був накладений штраф за виявлені порушення у сумі по 68000,00 грн з кожного.

Станом на дату розгляду даної справи по суті рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш є чинним, та законність останнього підтверджена рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.04.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 908/1256/20.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що внаслідок узгодження ТОВ "РБУ "Промбудколія" та ПП "Владікос" поведінки та тендерних пропозицій, вони тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а відтак спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши право відповідача-1 на отримання найбільш ефективного для нього результату, тому договір №101-В-БЕФ-16 від 05.10.2016, укладений за підсумками торгів, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. З цих же підстав підлягає визнанню недійсним і рішення відповідача-1 з визначення результатів закупівель, оформлене протоколом №1 від 20.09.2016. При цьому, прокурор просить застосувати передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України наслідки недійсності договору та стягнути з відповідача-2 одержані ним кошти у сумі 844800,00 грн на користь відповідача-1, а отримані відповідачем-1 за рішенням суду кошти - стягнути в дохід держави.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з частиною 4, 5 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді, яке відповідно до ст. 89 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття інтереси держави є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Одним із ключових для застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та у постановах Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №911/2093/21, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21 та від 28.01.2021 у справі №380/3398/20.

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (пункт 13 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 6 частини 1 статті 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України ґрунтується на принципі ефективності та результативності, за яким при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.

Так, відповідно до підпункту 1, 2 частини 1 статті 5 цього Закону закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.

Порушення учасниками закупівель вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.

Тому, пред`явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання послуги за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

При цьому згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Статуту ДП "Адміністрація морських портів України", в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, останнє входить до сфери управління позивача-1 та є державним підприємством, з огляду на що органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є саме визначений прокурором центральний орган виконавчої влади.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (частина 1 статті 8 указаного Закону).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (частина 1 статті 2 цього Закону).

При цьому на підставі пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Згідно з підпункту 20 пункту 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" та Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3.

Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Кіровоградської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Згідно з підпунктом 18 пункту 6 зазначеного Положення Східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.09.2021 у справі №925/1276/19.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №910/5188/22, від 03.10.2023 у справі №927/640/19, від 19.07.2023 у справі №906/638/22 та від 22.12.2022 у справі №904/123/22.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Бердянської окружної прокуратури Запорізької області звертався до Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області із листом від 02.02.2023 №50/2-205Вих-23, до Міністерства інфраструктури України та ДП "Адміністрація морських портів України" із листами від 02.02.2023 №50-189-ВИХ23, а також до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України із листом від 06.04.2023 №50/2-701-ВИХ23 щодо повідомлення останніх про наявні порушення ТОВ "РБУ "Промбудколія" та ПП "Владікос" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів при проведенні відкритих торгів у процедурах закупівель - з метою самостійного звернення вказаних органів з позовом до суду про визнання договорів, укладених за результатами такого аукціону, недійсними (в тому числі і оспорюваного договору).

Листом Східного офісу Держаудитслужби від 14.02.2023 №040431-18/1043-2023 повідомлено прокурора щодо невизначеності законодавством можливості подання позову органом державного фінансового контролю про визнання у судовому порядку недійсними договорів та додаткових угод, укладених за результатами проведеної процедури закупівлі.

У свою чергу, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 20.02.2023 №040831-17/558-2023 повідомило прокурора про відсутність правових підстав для проведення моніторингу зазначених закупівель в силу їх завершення та виконання договору, укладеного за результатами таких закупівель, а органи державного фінансового контролю можуть лише порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання договорів недійсними у судовому порядку та стягнути в дохід держави коштів, отриманих установами за незаконними договорами.

Відтак, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області зазначило про відсутність у нього підстав для звернення до суду з позовом, про що додатково зазначило у письмових поясненнях.

Отже, позивачами у відповідь на направлені прокурором листи та повідомлення у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не вчинено дій щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, які склалися щодо укладеного між відповідачами договору та відповідно не пред`явлено відповідного позову, що стало підставою для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Окрім того, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Бердянською окружною прокуратурою до пред`явлення даного позову листом від 21.04.2023 року №50/2-828ВИХ-23 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Абзацами 1-3 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним, майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

З аналізу приписів частини 3 статті 228 ЦК України слідує, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 208 Господарського кодексу України.

Отже, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України регламентовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 1 статті 203 указаного Кодексу.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 07.10.2020 у справі №911/2574/18, від 17.10.2019 у справі №910/11033/18 та від 31.05.2018 справі №911/639/17.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Як було роз`яснено Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/6685/21 добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому частина 5 статті 13 Цивільного кодексу України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4, цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 указаного Закону антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 статті 50 цього Закону).

Разом із тим Закон України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент проведення оскаржуваної закупівлі послуг), як вказано в його преамбулі, встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 указаного Закону закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Тендер (торги) - це здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (пункт 28 частини 1 статті 1 зазначеного Закону).

Отже, оголошуючи проведення закупівлі, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії мала на меті не просто задовольнити потребу в придбанні послуг з поточного ремонту, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.06.2021 у справі №910/114/19.

Вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів спірної публічної закупівлі підтверджуються рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш.

Таким чином, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням, законність якого підтверджена рішеннями судів у справі № 908/1256/20, підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, зокрема, ТОВ "РБУ "Промбудколія", результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.

Отже, дії відповідача-2 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, суперечать інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки порушують правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяють, а навпаки, обмежують розвиток конкуренції у державі.

За таких обставин, у діях ТОВ "РБУ "Промбудколія" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення відповідачем-1 зазначеної закупівлі та недобросовісне отримання права на укладення договору відповідачем-2.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлені Законом України "Про публічні закупівлі" обмеження, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Суд приймає до уваги позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2019 у справі №910/353/19, відповідно до якої у силу положень статті 202 ЦК України рішення з визначення переможця, оформленого протоколом, яким визначено переможця процедури закупівлі, є правочином, учиненим державним підприємством і спрямованим на набуття у нього і переможця цивільних прав та обов`язків щодо укладення договору.

За таких обставин, враховуючи встановлені у справі обставини, про які зазначалось вище, рішення (оформлене протоколом № 1 від 20.09.2016) засідання постійно діючої робочої групи з визначення переможця - ТОВ «РБУ «Промбудколія» суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам за наявності умислу відповідача-2, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як було встановлено судом, тендер відбувся за участю в ньому, зокрема, учасників - ТОВ "РБУ "Промбудколія" та ПП "Владікос", які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії послуг "Поточний ремонт стрілочних переведень №52 (інв. №708), №54 (інв. №4003)" проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Така поведінка ТОВ "РБУ "Промбудколія" та ПП "Владікос" під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

При цьому судом враховано пояснення позивача-1 та доводи відповідача-1 про те, що станом на дату укладання договору від 05.10.2016, останнім не було відомо про узгоджені антиконкурентні дії відповідача-2, оскільки факт вчинення таких дій встановлено пізніше рішенням уповноваженого органу від 06.05.2020.

Відтак, укладений між сторонами договір суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі", вказаним вище вимогам законодавства про захист економічної конкуренції та укладений з умисних та протиправних дій саме відповідача-2.

За таких обставин, договір № 101-В-БЕФ-16 від 05.10.2016, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 228, 215 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «РБУ «Промбудколія».

За висновком суду, неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення, не може мати правомірного наслідку - укладення договору.

Таким чином, недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №910/16309/18.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача-1, що оплата послуг відповідачу-2 здійснювалась грошовими коштами Бердянської філії державного підприємства за рахунок здійснення своєї господарської діяльності, а не за рахунок коштів Державного бюджету, у зв`язку з чим, на переконання відповідача-1, підстави для визнання спірного правочину недійсним відсутні.

Так, відповідно до пункту 1 Статуту ДП "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.05.2013 № 301, у редакції наказу від 18.05.2021 № 288, це підприємство є державним унітарним підприємством.

Підприємство утворено з метою, передбаченою статтею 15 Закону України «Про морські порти України" та Порядком встановлення чітких цілей діяльності для державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належить державі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2016 року №1052 (пункт 5 Статуту).

Відповідно до пункту 37 Статуту ДП "Адміністрація морських портів України" відповідач-1 зобов`язаний дотримуватися фінансової дисципліни, яка передбачає чітке дотримання нормативно встановлених вимог і порядку щодо мобілізації, розподілу і використання коштів держави.

Пункти 77-80, 85 цього Статуту визначають, що основним показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток. Чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, сплати передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету та відрахувань у цільові та інші фонди, залишається у повному його розпорядженні та використовується відповідно до законодавства України. Розподіл прибутку підприємства здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану підприємства з урахуванням вимог законодавства України. У фінансовому плані підприємства затверджуються суми коштів, які спрямовуються державі як власнику і зараховуються до державного бюджету. Підприємство провадить зовнішньоекономічну діяльність згідно із законодавством України.

Однією з головних складових основ діяльності державного підприємства також є кошти, зокрема, бюджетні кошти та кошти, отримані внаслідок власної діяльності цього підприємства, використання яких повинно бути забезпечено ефективно.

Отже, в своїй діяльності підприємство зобов`язане оптимізувати свої витрати та докладати зусиль для забезпечення максимального ефекту від витрачених коштів шляхом здійснення належного контролю за станом дотримання фінансових норм та правил, встановлених законодавством, та за використанням коштів.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про морські порти України" ДП "Адміністрація морських портів" в особі Бердянської філії створене для забезпечення діяльності Бердянського морського порту.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.05.2019 № 404 затверджено Положення про Бердянську філію ДП "Адміністрація морських портів України" (далі - Положення).

Згідно цього Положення філія створена з метою забезпечення функціонування морського порту Бердянськ, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за Філією та отримання прибутку (п. 2.1 Положення); філія є відокремленим підрозділом ДП "Адміністрація морських портів України», яка не має статусу юридичної особи та здійснює від імені підприємства частину господарської діяльності (п. 3.1. Положення).

Відповідно до пункту 4.1, 4.3 Положення філія для здійснення її діяльності згідно із Положенням, наділяється підприємством майном, яке є частиною майна підприємства і обліковується на окремому балансі філії, який є складовою частиною загального (зведеного) балансу підприємства. Майно, яким наділяється філія, а також майно, отримане у результаті господарської діяльності філії, є державною власністю.

Отже, майно (у тому числі грошові кошти) отримане Бердянською філією ДП "Адміністрація морських портів України» у результаті її господарської діяльності є державною власністю, у зв`язку з чим філія має забезпечувати його ефективне використання, що зроблене не було.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача-1 на те, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не є підставою недійсності правочину, оскільки частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст договору не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що відповідно свідчить про неможливість в даному випадку обмежуватися виключно положеннями спеціалізованого закону.

Аукціон є способом укладення договору на найбільш вигідних для замовника умовах, і необхідність дотримання антимонопольно-конкурентного законодавства обумовлюється як його обов`язковістю, так і загальними принципами, з додержанням яких здійснюється укладення правочинів.

Тоді як узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює та спростовує результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

У даному випадку, дії відповідача-2 були безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

За таких обставин, оскільки договір №101-В-БЕФ-16 від 05.10.2016 є таким, що укладено за підсумками торгів, які проведено з порушенням вказаних вище вимог законодавства про захист економічної конкуренції, що водночас є підставою для висновку про невідповідність укладеного договору вимогам чинного законодавства та наявність підстав для визнання вказаного правочину недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України, вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Як зазначено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21, позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).

У свою чергу, Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки недійсності правочинів.

У відповідності до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір наразі є виконаним та оплаченим.

Однак, незважаючи на притягнення ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з відповідачем-2 договору залишаються не усунутими.

Замовником та стороною спірного договору є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", яке на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору не могло знати, що ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 844800,00 грн. Наведене вище свідчить про наявність у відповідача 2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Відтак, враховуючи наявність умислу лише у ТОВ "РБУ "Промбудколія", як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 844800,00 грн за цим правочином повинні бути повернуті в дохід держави, що відповідає приписам частини 3 статті 228 ЦК України.

З системного аналізу положень ч. 3 ст.228 ЦК України вбачається, що кошти в дохід державного бюджету мають бути сплачені після виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача-1 на користь відповідача-2.

Водночас, частиною 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Отже, приписи матеріального права не узгоджуються з приписами процесуального права та породжує неефективність і несвоєчасність у частині отримання коштів державним бюджетом України, у зв`язку з порушенням економічних інтересів держави, виявлених за результатом укладеного незаконного договору.

При цьому, суд також звертає увагу, що у позовній заяві відповідальною особою за укладання незаконного договору прокурором визначено фактично відповідача-2 і незаконність будь-яких дій відповідача-1 не встановлена.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відтак,приймаючи до уваги засади цивільного законодавства - справедливість та розумність, з метою ефективного захисту інтересів держави з урахуванням обставин даної справи та наданими учасниками справи поясненнями, суд вважає що все одержане за недійсним правочином відповідачем-2 має бути одразу стягнуто безпосередньо в дохід держави, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

При цьому, судом враховано, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4).

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17.

Згідно норм частини 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до приписів частини 2 вказаної статті при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Нормами статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у тому числі за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Тобто, саме рішенням Комітету/Відділення встановлюється факт порушення антиконкурентного законодавства.

Так, безпосередньо у рішенні адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш у справі № 58/25-19 визнано, зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» та Приватне підприємство «Владікос» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Поточний ремонт стрілочних переведень №52, №54» (оголошення UA-2016-09-07-000017-b), проведених Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (пункт 1 резолютивної частини рішення Відділення № 58/7-рш).

При цьому, виключні повноваження здійснювати системну оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію належать органам Антимонопольного комітету України (ст. ст. 7, 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Отже, факт порушення законодавства при проведенні спірного аукціону встановлено у рішенні Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020. Тож, стверджувати про порушені інтереси держави та відповідне право можна лише починаючи з 06.05.2020.

В свою чергу, Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду з даною позовною заявою 04.05.2023 (згідно зазначеної на конверті дати оформлення поштового відправлення №6900514092659 на адресу Господарського суду міста Києва), тобто в межах трирічного строку позовної давності щодо пред`явлення позову.

При цьому, згідно приписів частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, яка наразі відсутня в матеріалах справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", як особу внаслідок неправомірних дій якої під час участі у аукціоні виник даний спір.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом №1 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель "Prozorro" smarttender.biz (Конкретна назва закупівлі: послуги «Поточний ремонт стрілочних переведень №52, №54») Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (визначення переможця) від 20.09.2016.

3. Визнати недійсним договір №101-В-БЕФ-16 від 05.10.2016 щодо закупівлі послуг "Поточний ремонт стрілочних переведень № 52 (інв. №708), №54 (інв. №4003)", укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83, ідентифікаційний код 34607649) в дохід Державного бюджету України кошти у розмірі 844800 (вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп., одержані ним за недійсним договором №101-В-БЕФ-16 від 05.10.2016.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83, ідентифікаційний код 34607649) на користь Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29 а, ідентифікаційний код 02909973) судовий збір у розмірі 18040 (вісімнадцять тисяч сорок) грн 00 коп.

6. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

7. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2024.

Суддя Т.В. Васильченко