Рішення

від 01.03.2024 по справі 910/17154/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2024Справа № 910/17154/23

За позовом ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ЛЮБОМЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОПРЕСУРС"

про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за договором та стягнення понесених витрат за проведення лабораторних досліджень

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Патрікеєва Т.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ЛЮБОМЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі - позивач, Відділ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОПРЕСУРС" (далі - відповідач, ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС") з вимогами про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за договором та стягнення понесених витрат за проведення лабораторних досліджень.

Позовна заява разом з доданими до неї документами сформована в системі "Електронний суд" 06.11.2023 та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 07.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання, передбачені п. 1.4, 4.2, 3.3, 4.7, 4.15, 5.3.2, 5.3.4, 5.3.5, 6.2., 6.3.1 Договору про закупівлю № 146 від 29.06.2023 (далі - Договір), що призвело до зриву опалювального сезону та неналежної підготовки закладів освіти Любомльської ОТГ до опалювального сезону 2023-2024 та мало наслідком дострокове розірвання (припинення) дії Договору з боку позивача, а також звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених п. 6.3.1, 6.3.3, 6.7 Договору, та суми понесених позивачем витрат за лабораторні аналізи проби вугілля з визначенням показників якості вугілля.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 позовну заяву Відділу залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

20.11.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" лист № 1061 від 20.11.2023 разом з доданими до нього документами (у тому числі позовною заявою з усунутими недоліками) на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2023 про залишення позовної заяви без руху.

24.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшов лист № 1061 від 20.11.2023 разом з доданими до нього документами (у тому числі позовною заявою з усунутими недоліками), направлений до суду засобами поштового зв`язку 20.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 позовну заяву Відділу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17154/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд розглядає позовну заяву Відділу (з усунутими недоліками) про стягнення з ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" 408 215,33 грн, з яких: 206 976,00 грн пені за прострочення строків виконання зобов`язань; 137 984,00 грн штрафу за прострочення понад 30 днів; 979,58 грн понесених замовником витрат (збитків) за лабораторні аналізи проби вугілля з визначенням показників якості; 42 563,75 грн штрафу за невиконання вимоги про заміну неякісного товару; 19 712,00 грн штрафу за розірвання договору в односторонньому порядку.

05.12.2023 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" та 06.12.2023 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання/заяву про надання доказів на виконання позивачем п. 4 ухвали Господарського суду міста Києва від 29.11.2023.

14.12.2023 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" та 15.12.2023 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

18.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений до суду засобами поштового зв`язку 13.12.2023. Даний відзив аналогічний за змістом відзиву на позовну заяву, сформованому відповідачем в системі "Електронний суд" 14.12.2023.

18.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

23.12.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" та 25.12.2023 зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 клопотання ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відхилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

16.06.2023 ВІДДІЛОМ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ЛЮБОМЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (далі -замовник, позивач, Відділ) через електронну систему закупівель Prozorro Market будо оголошено закупівлю по предмету за кодом ДК 021:2015:09110000-3: Тверде паливо (вугілля кам`яне ДГ (13-100), ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472).

В електронній системі закупівель було зазначено інформацію про предмет закупівлі: вугілля марки ДГ (13-100) повинно відповідати ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472; зольність - не більше 14%; загальна волога - не більше 14% ; розмір фракції - 13-100 мм; строк поставки товару: до 15 жовтня 2023; кількість: 350 000 кг.

24.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОПРЕСУРС" (далі - учасник відповідач, ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС") було визнано переможцем закупівлі UA-2023-06-16-004023-а та сформовано повідомлення про намір укласти договір. Інформація про закупівлю UA-2023-06-16-004023-а наявна в матеріалах справи (а.с. 8-12 т. 1).

29.06.2023 між Відділом (замовник) та ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" (постачальник) укладено Договір про закупівлю № 146 (далі - Договір) (а.с. 29-33 т. 1).

Умовами Договору встановлено:

1.1. Постачальник зобов`язався передати у власність замовника: код ДК 021:2015:09110000-3 Тверде паливо (вугілля кам`яне ДГ (13-100) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості та згідно із Додатками № 1, № 2 до Договору (далі - Специфікація (Додаток № 1) та місце поставки (передачі) товару (Додаток № 2) у строки (терміни) і виключно за цінами згідно умов Договору

1.2. Предметом поставки є товар, визначений у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

1.3. Кількість товару вказано у Специфікації.

1.4. Характеристики товару повинні відповідати діючим державним стандартам України та технічним умовам.

1.6. Для виконання умов цього Договору сторони домовились, що неякісний товар - це товар неналежної якості, що поставлений замовнику по цьому Договору, який не відповідає за своїми властивостями вимогам, встановленим у Специфікації та п. 1.4 цього Договору, не відповідає прийнятим нормам і стандартам, які зазвичай ставляться до такого роду (виду) товару (ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472).

1.7. Замовник має право перевірити вагу та якість товару на відповідність ДСТУ. Перевірка буде здійснюватись замовником вибірково в незалежній сертифікованій лабораторії, переважування на відповідній вазі, визначеній замовником.

2.1. Ціна Договору, що підлягає оплаті, становить 1 971 200,00 грн з ПДВ.

3.3. До видаткової накладної додаються: оригінали чи копії посвідчень (сертифікату) якості на товар; акт прийому-передачі товару, з підписом уповноваженої особи замовника.

4. Поставка товару:

4.1. Строк (термін) поставки (передачі) товару (партії товару) - з дати укладення Договору до 15.10.2023.

4.2. Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями, у відповідності до видаткових накладних, сформованих на основі заявки замовника протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки. Найменування, асортимент, кількість та бажаний час постачання партії товару визначаються в заявці.

4.3. Замовник (уповноважена особа замовника) направляє постачальнику заявку щодо поставки відповідної партії товару у письмовій формі (е-mail чи за месенджером телефонного номеру (через Viber, Telegram), зазначеними у цьому Договорі.

4.4. У разі направлення заявки у порядку, передбаченому пунктом 4.3 Договору, днем отримання заявки постачальником вважається наступний день після направлення заявки замовником. Якщо листу/повідомленню яким надіслано заявку надано статус "надіслано/доставлено" заявка вважається отриманою постачальником.

4.7. Датою поставки товару є дата підписання представниками сторін видаткової накладної. Право власності на Товар переходить з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з дати підписання сторонами видаткової накладної.

4.8. Уповноважений представник замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку і видатковій накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника документ про отримання партії товару.

4.12. У разі, якщо запропонована партія товару не відповідає заявці, замовник складає відповідний акт, що підтверджує факт невідповідності вимогам заявки замовника. Акт підписується 3 (трьома) представниками замовника та представником постачальника. Якщо представник постачальника відмовився підписати Акт, це зазначається в Акті, що підписується лише представниками замовника. Акт є підставою для неприйняття замовником товару і непідписання документу щодо прийому товару.

4.13. Постачальник зобов`язується власними силами, засобами та за власний рахунок замінити невідповідний товар на відповідний та поставити його протягом 10 робочих днів з моменту підписання вищезазначеного Акту сторонами.

5. Права та обов`язки сторін:

5.1.Замовник зобов`язаний:

5.1.1. Прийняти поставлений товар, якщо такий товар відповідає умовам заявки та Договору. Разом з товаром постачальник передає замовнику бухгалтерські документи (накладні на товар). У накладних на товар, що поставляється відповідно до цього Договору, постачальник зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість, вартість.

Замовник, або його уповноважена особа, під час прийняття товару зобов`язана поставити відмітку про таке отримання товару у відповідних накладних. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим замовником з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних.

5.2. Замовник має право:

5.2.1. Достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання постачальником Договору, повідомивши про це постачальника у строк не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати, з якої Договір вважатиметься розірваним. Повідомлення направляється на адресу електронної пошти постачальника (e-mail), яка зазначена в Договорі. Днем отримання повідомлення вважається наступний день після направлення повідомлення. Повідомлення може бути направлене постачальнику рекомендованим листом через Укрпошту на поштову адресу, що вказана в Договорі. Днем отримання повідомлення постачальником вважається наступний день після доставки у точку видачі/ доставки Укрпошти.

5.2.5. Перевірити вагу та якість товару, щодо відповідності до ДСТУ. Перевірка може здійснюватись замовником вибірково в незалежній сертифікованій лабораторії, переважування на відповідній вазі. Претензії по якості товару приймаються постачальником в письмовій формі протягом 15 робочих днів після його поставки.

5.3. Постачальник зобов`язаний:

5.3.1. Забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором;

5.3.2. Забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом І Договору, з наданням документів, передбачених п. 3.3 Договору;

5.3.4. Надати товар разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти товар на умовах Договору;

5.3.5. Надати документи щодо гарантії якості товару - оригінал чи завірену копію паспорту (сертифікату) якості.

6. Відповідальність сторін:

6.1. Сторона, яка порушила зобов`язання, визначені цим Договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси якої порушено.

6.2. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) згідно положень ст. 231 Господарського кодексу України і пункту 6.3. цього Договору та відшкодовує завдані в наслідок цього Замовнику збитки понад сплати штрафних санкцій у повному обсязі.

6.3. Види порушень та санкції за них установлені Договором:

6.3.1. За порушення умов Договору щодо якості товару постачальник зобов`язаний замінити такий товар або відновити його своїми силами та за свій рахунок протягом 10 днів з дня отримання повідомлення від замовника. Витрати по заміні недоброякісного товару здійснюються за рахунок постачальника та не відшкодовуються замовником. Якщо протягом 10 днів вищевказані вимоги не виконані, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 25 відсотки від вартості товару, який визнаний недоброякісним.

6.3.2. Склад та розмір відшкодування збитків визначаються сторонами за правилами, установленими Господарським кодексом України.

6.3.3. За порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

6.5. У разі невиконання чи неналежного виконання постачальником вимог пунктів 5.3.1, 5.3,2., 5,3.4, 5.3.5 Договору до постачальника застосовується такий вид оперативно-господарськії санкції як відмова замовника від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником.

6.7. та 6.9. За розірвання постачальником Договору в односторонньому порядку, останній сплачує замовнику (покупцю) штраф у розмірі 1% від суми невиконаних зобов`язань незалежно від інших штрафних санкцій передбачених Договором.

9.3. У разі невиконання або неналежного виконання постачальником Договору, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір у прядку, передбаченому Договором.

10.2. Всі зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише за умови, якщо вони виконані в письмовій формі при взаємному погодженні сторін, підписані їх уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток сторін.

10.9. У випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Позивач зазначив, що ним було надіслано Заявку на поставку вугілля кам`яного ДГ (13-100) № 583 від 03.07.2023 (далі - Заявка від 03.07.2023) на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС": ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вказана на Prozorro як учасником закупівлі (копії наведеної заявки та роздруківки з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com із статусом "надіслано/доставлено" 03.07.2023 о 12:23 додано до позовної заяви - а.с. 23-24 т. 1).

За відсутності письмової відповіді відповідача та поставки вугілля, позивачем на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС": ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано претензію щодо сплати неустойки за недопоставку (прострочення поставки) продукції № 673 від 07.08.2023 (копії наведеної претензії та роздруківки з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com із статусом "надіслано/доставлено" 07.08.2023 о 14:46 додано до позовної заяви - а.с. 17, 17а т. 1).

14.09.2023 позивачем на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС": ІНФОРМАЦІЯ_1, а також засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладенням повторно надіслано відповідачу Заявку на поставку товару № 815 від 14.09.2023 (далі - Заявка від 14.09.2023) (копії наведеної заявки, роздруківки з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com, фіскального чеку, накладної та опису вкладення до поштового відправлення № 4430103342804 додано до позовної заяви - а.с. 41-43 т. 1).

Позивач зазначив, що на момент пред`явлення позовних вимог відповідач жодну із заявок на поставку вугілля кам`яного не здійснив, чим порушив строки виконання зобов`язання з поставки товару (п. 4.2. Договору).

Оскільки за порушення строків виконання зобов`язання п. 6.3.3. Договору передбачено стягнення пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості, позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі п. 6.3.3. Договору 206 976,00 грн пені за період прострочення поставки з 04.07.2023 до 16.10.2023 та 137 984,00 грн 7% штрафу за прострочення понад 30 днів.

Позивач зазначив, що 08.09.2023 відповідачем було вивантажено за адресою Любомльського ліцею №1 імені Наталії Ужвій вугілля кам`яне у кількості 30,230 тон на суму 170 255,36 грн згідно товарно-транспортної накладної № 01 від 07.09.2023. Із супроводжуючих товар документів позивачу було надано тільки товарно-транспортну накладну (а.с. 51 т. 1).

Скориставшись своїм правом, передбаченим у п. 1.7, 5.2.5. Договору, представниками позивача було здійснено відбір проби вугілля, доставленого ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" в кількості 30,230 тон, з метою проведення лабораторного дослідження на визначення якості вугілля. Відбір проб вугілля оформлено Актом від 11.09.2023, підписаним представниками позивача (завгосп Лончук С.С., пост.кочегар Ничипорук В.С., працівник Костюк О.П.) (а.с. 50 т. 1).

Позивачем здійснено оплату вартості послуг з визначення показників якості вугілля у сумі 979,58 грн з ПДВ, на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви Договір надання послуг № 50/275 від 12.09.2023, укладений між Відділом та Державним підприємством "Волиньвугілля", Додаток № 1 до цього договору, Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 12.09.2023 на суму 979,58 грн, платіжну інструкцію № 2130 від 15.09.2023 на суму 979,58 грн (призначення платежу: "лабораторні аналізи проби вугілля з визначення показників якості; зг. Дог. № 50/275 від 12.09.2023 року, зг. Акту № 1 від 12.09.2023 року" (а.с. 47-49 т. 1).

Враховуючи п. 6.1., 6.2., 6.3.2 Договору, позивач визначив до стягнення з відповідача 979,58 грн понесених витрат (збитків) за лабораторні аналізи проби вугілля з визначенням показників якості.

Позивач стверджує, що за результатами лабораторних досліджень було встановлено, що зольність на сухий стан палива - 55,2% (що не відповідає діючим державним стандартам України та технічним умовам); загальна волога на робочий стан палива - 7,8%, що підтверджується Довідкою про результати хіманалізу проби вугілля від 12.09.2023 (а.с. 44 т. 1).

Оскільки поставлене відповідачем вугілля кам`яне в кількості 30,230 тон вартістю 170 255,36 грн було невідповідної якості (зольність - 55,2 %, тоді як мало бути не більше 14%), позивачем 14.09.2023 на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС": ІНФОРМАЦІЯ_1 та засобами поштового зв`язку рекомендованим цінним листом з описом вкладенням було надіслано Вимогу про заміну неякісного товару № 814 від 14.09.2023. Відповідно до наведеної вимоги позивач відмовився від поставленої відповідачем 08.09.2023 партії товару та вимагав замінити неякісний товар протягом 10 днів з дня отримання повідомлення (копії наведеної вимоги, роздруківки з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com, фіскального чеку, накладної та опису вкладення до поштового відправлення № 4430103342804 додано до позовної заяви - а.с. 40-43 т. 1).

12.10.2023 відповідачем було направлено свого представника, що діяв на підставі довіреності, стосовно повернення товару (вугілля) (а.с. 38 т. 1).

12.10.2023 між Відділом та ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" складено та підписано Акт повернення товару (вугілля), згідно якого відповідач прийняв назад поставлений товар - вугілля кам`яне ДГ 13-100 у кількості 30,230 тон на суму 170 255,36 грн, у зв`язку із невідповідною якістю вугілля (а.с. 39 т. 1).

Позивач вважає, що направлення відповідачем представника, який забрав вугілля з території Любомльського ліцею №1 імені Наталії Ужвій, підтверджує той факт, що відповідач отримав Вимогу позивача про заміну неякісного товару № 814 від 14.09.2023.

Позивач зазначив, що станом на дату пред`явлення позовних вимог відповідачем не виконано Вимогу про заміну неякісного товару № 814 від 14.09.2023, а тому позивач нарахував до стягнення з відповідача 42 563,75 грн штрафу за невиконання вимоги про заміну неякісного товару на підставі п. 6.3.1. Договору.

Враховуючи передбачене п. 5.2.1. Договору право замовника розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання постачальником умов Договору, позивач надіслав на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС": ІНФОРМАЦІЯ_1 та засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладенням повідомлення № 860 від 25.09.2023 про розірвання Договору в односторонньому порядку (далі - повідомлення про розірвання Договору) (копії наведеного повідомлення, роздруківки з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com, фіскального чеку, накладної та опису вкладення до поштового відправлення № 4430103344068 додано до позовної заяви - а.с. 35-37 т. 1).

Позивач зазначив, що днем отримання повідомлення, направленого електронною поштою 25.09.2023 (а.с. 36 т. 1), вважається наступний день після направлення повідомлення, отже Повідомлення про розірвання договору отримано відповідачем 26.09.2023. Днем отримання повідомлення, направленого через засоби поштового зв`язку, вважається наступний день після доставки у точку видачі/доставки Укрпошти. За результатами трекінгу відстеження 4430103344068, поштове відправлення набуло статусу "у точці видачі/доставки" - 30.09.2023 (а.с. 34 т. 1).

16.10.2023 позивачем складено Додаткову угоду № 1 до Договору № 146 від 29.06.2023, відповідно до якої Договір достроково розривається з моменту підписання цієї угоди в односторонньому поряду замовником (позивачем) (а.с. 27 т. 1).

На підставі п. 6.7 Договору позивач визначив до стягнення з відповідача 19 712,00 грн штрафу за розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.7 Договору.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача: 206 976,00 грн пені за прострочення строків виконання зобов`язань; 137 984,00 грн штрафу за прострочення понад 30 днів; 979,58 грн понесених замовником витрат (збитків) за лабораторні аналізи проби вугілля з визначенням показників якості; 42 563,75 грн штрафу за невиконання вимоги про заміну неякісного товару; 19 712,00 грн штрафу за розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову з таких підстав:

- відповідач вважає відправлення позивачем повідомлень на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 неприйнятним, а як наслідок таким, що не створило правових наслідків, оскільки за умовами Договору повідомлення мало бути направлене на електронну пошту, яка вказана в Договорі, тоді як ані в тексті Договору, ані в реквізитах сторін Договору не вказано, які електронні адреси сторони погоджують для листування;

- рекомендований лист позивача № 4430103344068 з повідомленням про одностороннє розірвання Договору прибув до точки видачі 30.09.2023, а отже, враховуючи п. 5.2.1 Договору, вказане повідомлення вважається врученим відповідачу 01.10.2023, у зв`язку з чим відповідач вважає, що відносини сторін за Договором припинились з 17.10.2023, оскільки цей день є наступним після спливу строку, вказаного в п. 5.2.1 Договору;

- відповідач вважає, що Додаткова угода № 1 Договору (про розірвання Договору з моменту підписання додаткової угоди в односторонньому порядку замовником) є недійсною, оскільки вона підписана до спливу строку на повідомлення про одностороннє розірвання;

- відповідач також вважає, що Додаткова угода № 1 до Договору є нікчемною, оскільки вона не містить підпису ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС", тоді як за умовами Договору будь-які додаткові угоди мають бути підписані обома сторонами, крім того відсутня інформація про надсилання додаткової угоди відповідачу чи повідомлення останнього про її існування;

- відповідач стверджує, що пункт 6.7 Договору не підлягає застосуванню як підстава для вимоги позивача про стягнення штрафу за розірвання Договору в односторонньому порядку у розмірі 19 712,00 грн, оскільки ініціатором розірвання Договору в односторонньому порядку був позивач (замовник), а не відповідач (постачальник);

- відповідач заперечив отримання ним Заявки від 03.07.2023, яка була відправлена позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки наведена електронна адреса у Договорі не вказана, а також така електронна адреса ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" відсутня в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідач зазначив, що ним було змінено електронну пошту на ІНФОРМАЦІЯ_1 в підсистемі електронний суд лише 14.11.2023 року, до цього ним використовувалась інша адреса електронної пошти. Направлення листів на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач обгрутовує наявністю вказаної електронної пошти на порталі https://clarity-project.info/, однак вказана система не є офіційним реєстром, а є комерційним проєктом, який збирає дані з різних відкритих джерел;

- відповідач також зазначив, що надані позивачем докази (роздруківки скриншотів про направлення документів електронною поштою) не є електронними документами, оскільки вони не місять електронного підпису і не є належним повідомленням постачальника;

- відповідач вказує на те, що позивач направив заявку у формі паперового документу, який був відсканований та без накладення електронного підпису, що суперечить вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг";

- відповідач вважає, що через не отримання Заявки від 03.07.2023, у відповідача не виник обов`язок здійснити поставку вугілля;

- направлення позивачем Заявки від 14.09.2023 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач так само вважає неналежним відправленням, разом з тим вказану заявку позивач направив цінним листом з описом вкладення, що підтверджується накладною АТ "Укрпошти" № 4430103342804 і таке відправлення не вручене під час доставки 18.09.2023. Відповідач вважає, що з цього моменту у нього виник би обов`язок здійснити поставку товару на підставі п. 4.2 Договору. За розрахунком відповідача період прострочення виконання зобов`язання складав би з 26.09.2023 по 16.10.2023 (оскільки 17.10.2023 відносини за Договором було розірвано в односторонньому порядку). Оскільки такий період складає менше 30 днів, то штраф у розмірі 7% не може бути застосований;

- відповідач просить суд звільнити ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" від відповідальності на підставі ч. 3 ст. 219 ГК України, оскільки неправомірні дії позивача, які полягають у неправильному оформлені Заявки № 815 від 14.09.2023, яку неможливо виконати відповідно до умов договору (складання видаткових накладних, які б не відповідали заявці) чи чинного законодавства (складання однієї видаткової накладної порушило б правила бухгалтерського обліку, оскільки свідчило б про здійснення однієї операції, коли фактично відбулося мінімум 5), призвели до прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором;

- відповідач зазначив, що поставки вугілля у кількості 30,230 тон 08.09.2023 відбулась внаслідок логістичної помилки, тому вважає таку поставку помилковою, крім того, позивач не отримував та не підписував видаткову накладну, відповідно, право власності на вказане вугілля до нього не перейшло, таке вугілля належало і належить відповідачеві;

- відповідач вважає, що докази, подані позивачем, а саме акт відбору проб, договір про надання послуг, довідка про результати аналізу, є такими, що отримані позивачем з порушенням закону (порушено право власності відповідача на вугілля), а тому є недопустимими; акт відбору проб відповідач вважає недостовірним доказом, а довідку про результати аналізу - неналежним доказом, оскільки в останній, зокрема, не зазначено марку вугілля, що не дає можливості встановити, чи проводився аналіз стосовно вугілля, яке мало бути поставлене замовнику;

- оскільки позивач вказує, що відповідачем не було здійснено жодної поставки, то таке не може вказувати, що відповідачем була здійснена поставка неякісного товару, тому, на думку відповідача, застосування п. 6.3.1 Договору неможливе і штраф у розмірі 42 563,75 грн не підлягає сплаті відповідачем;

- відповідач також вважає, що оскільки ним не було порушено зобов`язання, відтак позивач не поніс збитки, а вказані позивачем витрати не можуть покладатися на відповідача.

Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача у відзиві, зазначивши таке:

- всі учасники, які подали свої пропозиції на участь у закупівлі, мають власні електронні адреси і уповноважена особа замовника через свій особистий кабінет може такі дані бачити;

- 26.06.2023 о 08:20, уповноваженою особою замовника на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано проєкт договору для заповнення та підписання з подальшим пересиланням на відділення Нової пошти, 26.06.2023 о 22:08 юристом ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" Костянтином Федосєєвим було надіслано заповнений проєкт договору на електронну пошту Відділу, що підтверджує факт користування ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" даною електронною поштою;

- після укладання договору 08.09.2023 о 16:27 з електронної адреси ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" ІНФОРМАЦІЯ_1 надсилалися документи позивачу, що підтверджує листування з відповідачем за вказаною електронною адресою;

- позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача про порушення позивачем Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Позивач зазначає, що у Заявці № 815 від 14.09.2023 вказано, що поставка має бути здійснена за адресами закладів та в кількості згідно Додатку 2 до Договору № 146 від 29.06.2023, в якому зазначена кількість товару по кожному закладу окремо, а тому необхідність складати 5 окремих заявок була відсутня;

- позивач зазначив, що на підтвердження направлення відповідачу скан-копій письмових заявок надав роздруківки з електронної пошти. Такі роздруківки електронних листів та додатків до них є паперовою копією електронного доказу, відтак вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом;

- позивач стверджує, що письмові заявки на поставку вугілля № 583 від 03.07.2023 та № 815 від 14.09.2023, а також вимоги, повідомлення про одностороннє розірвання договору, оформлені та надіслані постачальнику належним чином;

- на думку позивача, нарахована пеня за порушення строків виконання зобов`язання підлягає сплаті відповідачем в повному обсязі;

- твердження відповідача про те, що перевезення вугілля у кількості 30,230 тон відбулося внаслідок логістичної помилки є вигаданим та таким, що не відповідає дійсності з метою уникнення відповідальності;

- на електронну адресу Відділу з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" після вивантаження вугілля були надіслали скан-копії документів на вугілля 30,23 тон, що підтверджує те, що документи на поставку були таки оформлені, але при самій поставці у заклад були відсутні, чим порушено умови Договору.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю № 146 від 29.06.2023 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за Договором, зокрема щодо поставки товару, заміни неякісного товару, що мало наслідком дострокове розірвання (припинення) дії Договору з боку позивача, у зв`язку з чим позивач пред`явив до стягнення з відповідача штрафні санкції на підставі п. 6.3.1, 6.3.3, 6.7 Договору, а також понесені позивачем витрати (збитки) за лабораторні аналізи проби вугілля з визначенням показників якості.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання (3).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У даній справі для правильного вирішення спору необхідним є встановлення обставин належного надіслання позивачем відповідно до умов Договору письмових заявок на поставку товару відповідачу, оскільки вказані обставини впливають на наявність (або відсутність) порушення Договору ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС", що може бути підставою нарахування штрафних санкцій, а також підставою для розірвання Відділом Договору в односторонньому порядку.

Щодо належного направлення замовником заявок на поставку товару та повідомлення про розірвання Договору.

Судом встановлено, що належним способом направлення заявки щодо поставки відповідної партії товару пунктом 4.3. Договору визначено направлення такої заявки у письмовій формі (е-mail чи за месенджером телефонного номеру (через Viber, Telegram), зазначеними у цьому Договорі.

Водночас, належним способом направлення повідомлення замовника про розірвання Договору в односторонньому порядку пунктом 5.2.1. Договору визначено як направлення такого повідомлення на адресу електронної пошти постачальника (e-mail), яка зазначена в Договорі, так і направлення такого повідомлення постачальнику рекомендованим листом через Укрпошту на поштову адресу, що вказана в Договорі.

Відповідач вважає відправлення позивачем заявок та повідомлень на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 неприйнятним, а як наслідок таким, що не створило правових наслідків для відповідача, оскільки за умовами Договору заявки та повідомлення мали бути направлені на електронну пошту, яка вказана в Договорі, тоді як ані в тексті Договору, ані в реквізитах сторін Договору не вказано, які електронні адреси сторони погоджують для листування.

Судом досліджено, що у розділі 12 Договору сторони вказали власні реквізити. Зокрема, зазначена адреса місцезнаходження постачальника (ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС"): 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256. Адреса електронної пошти (e-mail) та телефонний номер постачальника у Договорі не зазначені.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що Договір був укладений між позивачем та відповідачем в результаті закупівлі UA-2023-06-16-004023-а, проведеної через електронну систему Prozorro Market, у якій ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" (відповідача) було визнано переможцем. ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" як учаснику закупівлі, належить електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації стосовно закупівлі UA-2023-06-16-004023-а (а.с. 8-9), а також роздруківок з електронної пошти Відділу (замовника) (а.с. 196-197), роздруківки з електронної пошти ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 197) вбачається наступне:

- електронною системою закупівель автоматично було надіслано на електронну адресу учасника: ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС";

- 26.06.2023 о 08:20, уповноваженою особою замовника на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано проєкт договору для заповнення та підписання;

- 26.06.2023 о 22:08 юристом ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" Костянтином Федосєєвим було надіслано заповнений проєкт договору на електронну пошту Відділу;

- після укладання 29.06.2023 Договору, 08.09.2023 о 16:27 з електронної адреси ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" ІНФОРМАЦІЯ_1 надсилалися документи на електронну адресу Відділу lbm.osvita@gmail.com.

Наведені обставини у сукупності підтверджують факт належності відповідачу електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 та листування позивача з відповідачем за даною електронною адресою.

Відповідно до п. 10.6 Договору сторони зобов`язались повідомляти одна одній про зміни своїх платіжних реквізитів, номерів телефонів, телефаксів у 5-ти денний термін з дня виникнення відповідних змін.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення позивача відповідачем про зміну ним своєї електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 після підписання Договору, укладеного в результаті зазначеної закупівлі.

Відповідачем не спростовано факт належності йому електронної адресиІНФОРМАЦІЯ_1, у тому числі станом на час надіслання позивачем відповідачу Заявок на поставку товару від 03.07.2023 та від 14.09.2023.

З огляду на наведене, суд критично оцінює зазначення відповідача про те, що ним було змінено електронну пошту на ІНФОРМАЦІЯ_1 в підсистемі електронний суд лише 14.11.2023 року та що до цього ним використовувалась інша адреса електронної пошти. Як вбачається з матеріалів, справи, така інша адреса електронної пошти, яка використовувалась відповідачем у листуванні з позивачем, відповідачем фактично не зазначена, доказів її існування суду не надано, рівно як і не надано доказів повідомлення позивача про таку електронну адресу.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За висновком Верховного Суду, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування належності відповідачу електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 докази є більш вірогідними, ніж докази, зазначені відповідачем на їх спростування.

Отже, суд доходить висновку, що направлення замовником заявок на поставку товару та повідомлення про розірвання Договору на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним направленням цих документів відповідачу.

На підтвердження направлення скан-копій заявок про поставку товару та повідомлення про розірвання Договору позивач надав роздруківки з електронної пошти.

Відповідач заперечив належність та допустимість таких доказів, оскільки позивач направив заявки та повідомлення у формі паперового документу, який був відсканований та без накладення електронного підпису, що суперечить вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з пунктом 15 частини першої "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (пункт 27 частини першої статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").

Відповідно до частини першої статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині другій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Відповідно до частини першої та другої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (частини третя-п`ята статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження направлення скан-копій заявок про поставку товару та повідомлення про розірвання Договору позивач надав роздруківки з електронної пошти. Такі роздруківки електронних листів та додатків до них є паперовою копією електронного доказу. Звідси вони мають бути засвідчені як паперові копії в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягають засвідченню електронним підписом.

При цьому письмова заявка, направлена замовником постачальнику, не є електронним документом у розумінні статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", адже не має його ознак.

Звідси, оскільки Заявки від 03.07.2023 та № 815 від 14.09.2023 на поставку товару не є електронними документами, тому питання про застосування електронного підпису при їх оформленні та направленні не постає.

Відповідний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21.

Як вбачається з наведеної постанови, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не знайшов підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, згідно якого: "102. … використання кваліфікованого електронного підпису дозволяє провести електронну ідентифікацію особи - процедуру використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. 103. Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. 104. Відтак, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації".

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Врахувавши наведені висновки Верховного Суду при розгляді даної справи, суд виходить з відсутності необхідності застосування електронного підпису при оформленні та направленні Заявок на поставку товару від 03.07.2023 та № 815 від 14.09.2023 та повідомлення про розірвання Договору. Відтак, роздруківки з електронної пошти, надані позивачем на підтвердження направлення відповідачу скан-копій заявок та повідомлення, приймаються судом у якості належних та допустимих доказів у справі. Тоді як доводи відповідача про те, що направлені позивачем відскановані заявки та повідомлення без накладення електронного підпису суперечить вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", судом відхиляються.

Щодо невиконання (неналежного виконання) постачальником Договору та строку дії Договору.

Факт укладення Договору про закупівлю № 146 від 29.06.2023 сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 9.2. Договору сторони узгодили, що він діє до 31.12.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.2.1. Договору встановлено, що замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання чи неналежного виконання постачальником Договору, повідомивши про це постачальника у строк не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати, з якої Договір вважатиметься розірваним. Повідомлення направляється на адресу електронної пошти постачальника (e-mail), яка зазначена в Договорі. Днем отримання повідомлення вважається наступний день після направлення повідомлення. Повідомлення може бути направлене постачальнику рекомендованим листом через Укрпошту на поштову адресу, що вказана в Договорі. Днем отримання повідомлення постачальником вважається наступний день після доставки у точку видачі/ доставки Укрпошти.

Судом встановлено, що факт невиконання (неналежного виконання) відповідачем Договору в частині поставки товару підтверджується матеріалами справи з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п. 4.3. Договору надіслано відповідачу у письмовій формі Заявку на поставку вугілля кам`яного ДГ (13-100) № 583 від 03.07.2023 (далі - Заявка від 03.07.2023) на електронну адресу відповідача - ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com із статусом "надіслано/доставлено" 03.07.2023 о 12:23 (а.с. 24 т. 1).

Суд вище дійшов висновку, що направлення замовником заявок на поставку товару на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним направленням цих документів відповідачу, а надані позивачем роздруківки з електронної пошти на підтвердження направлення заявок на поставку товару відповідачу - є належними та допустимими доказами у справі. Відтак, судом відхиляються як безпідставні заперечення відповідача про неотримання ним Заявки від 03.07.2023, яка була відправлена позивачем на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до змісту Заявки від 03.07.2023 вбачається, що позивач на підставі п. 4.2. Договору просив відповідача здійснити поставку вугілля кам`яне ДГ (13-100) в заклади освіти в кількості, зазначеній у таблиці, зміст якої відповідає даним Додатку 2 до Договору.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що у разі направлення заявки у порядку, передбаченому пунктом 4.3 Договору, днем отримання заявки постачальником вважається наступний день після направлення заявки замовником.

Отже, враховуючи п. 4.4. Договору, датою отримання Заявки від 03.07.2023 відповідачем вважається 04.07.2023.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставка товару мала бути здійснена відповідачем відповідно до видаткових накладних, сформованих на основі заявки позивача протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки. Отже, відповідач мав поставити товар на підставі Заявки від 03.07.2023 у строк до 11.07.2023 (протягом 5 робочих днів - 5, 6 , 7, 10, 11 липня 2023), відповідно з 12.07.2023 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару за Заявкою від 03.07.2023.

Враховуючи пункти 4.2., 4.7., 4.8., 5.1.1. Договору суд доходить висновку, що належним та допустимим доказом поставки відповідачем товару на основі заявки є видаткова накладна, підписана представниками сторін.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставки відповідачем товару на виконання Заявки від 03.07.2023 у строк до 11.07.2023 (включно). Відповідач фактично не заперечував факт не здійснення ним поставки товару за Заявкою позивача від 03.07.2023.

Судом встановлено, що позивач повторно направив відповідачу заявку на поставку товару, а саме: 14.09.2023 надіслав Заявку на поставку товару № 815 від 14.09.2023 (далі - Заявка від 14.09.2023) на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС": ІНФОРМАЦІЯ_1, а також засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладенням на адресу місцезнаходження ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС", вказану у Договорі, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com, фіскальним чеком, накладною та описом вкладення до поштового відправлення № 4430103342804 від 14.09.2023 (а.с. 41-43 т. 1).

Відповідно до змісту Заявки від 14.09.2023 вбачається, що позивач на підставі п. 4.2. Договору просив відповідача здійснити поставку вугілля кам`яне ДГ (13-100), якість якого відповідатиме ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472, в кількості 350 тон на суму 1 971 200,00 грн згідно Додатку 1 - Специфікації до Договору за адресами закладів, зазначених у Додатку 2 до Договору.

Суд зазначає, що направлена позивачем Заявка від 14.09.2023 фактично не змінює обов`язку відповідача щодо поставки товару, який виник внаслідок направлення позивачем Заявки від 03.07.2023.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (відповідна видаткова накладна) поставки відповідачем товару на виконання направлених позивачем заявок про поставку товару.

При цьому суд зазначає, що доставлене відповідачем за адресою Любомльського ліцею №1 імені Наталії Ужвій вугілля кам`яне у кількості 30,230 тон на суму 170 255,36 грн не може вважається поставкою товару, здійсненою на виконання Заявки позивача від 03.07.2023, оскільки за умовами Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим замовником з моменту підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних, а відтак наявна в матеріалах справи товарно-транспортна накладна № 01 від 07.09.2023 (а.с. 51 т. 1) не є належним доказом у спірному випадку.

Водночас, твердження відповідача про те, що перевезення вугілля у кількості 30,230 тон відбулося внаслідок логістичної помилки суд оцінює критично.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язання забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором, що відповідно до п. 5.2.1. Договору надає замовнику право розірвати Договір в односторонньому порядку.

Позивач надіслав повідомлення № 860 від 25.09.2023 про розірвання Договору в односторонньому порядку (далі - повідомлення про розірвання Договору) на електронну адресу ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС": ІНФОРМАЦІЯ_1 та засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладенням, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Відділу lbm.osvita@gmail.com, фіскальним чеком, накладною та описом вкладення до поштового відправлення № 4430103344068 (а.с. 35-37 т. 1).

Враховуючи п. 5.2.1. Договору, днем отримання відповідачем повідомлення про розірвання Договору, направленого електронною поштою, є 26.09.2023.

Враховуючи п. 5.2.1. Договору, днем отримання повідомлення, направленого через засоби поштового зв`язку, вважається наступний день після доставки у точку видачі/доставки Укрпошти. За результатами трекінгу відстеження 4430103344068 від 25.09.2023, поштове відправлення 4430103344068 (яким направлено відповідачу повідомлення про розірвання Договору) доставлено "у точку видачі/доставки" - 30.09.2023 (а.с. 34 т. 1), що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" у розділі "Трекінг" (а.с. 34 т. 1). Отже, днем отримання відповідачем повідомлення про розірвання Договору, направленого через засоби поштового зв`язку, вважається 01.10.2023.

Судом досліджено, що у повідомлені про розірвання Договору замовник (позивач) не зазначив дати, з якої Договір вважатиметься розірваним. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до п. 5.2.1. про дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку замовник мав повідомити постачальника у строк, не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати, з якої Договір вважатиметься розірваним, суд доходить висновку, що у будь-якому випадку Договір вважається розірваним з 17.10.2023 (01.10.2023 + 15 календарних днів).

За змістом частини 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).

Одностороння відмова від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Станом на час розгляду справи по суті повідомлення позивача № 860 від 25.09.2023 про розірвання в односторонньому порядку Договору є правомірним силу приписів ст. 204 ЦК України, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Безпосередньо п. 5.2.1. Договору та іншими умовами Договору не передбачено укладення додаткової угоди до Договору про дострокове розірвання (припинення) дії Договору, тому питання про недійсність (нікчемність) складеної позивачем Додаткової угоди № 1 до Договору (а.с. 27 т. 1) не входить до предмету доказування у даній справі.

Щодо вимог позивача про стягнення 206 976,00 грн пені та 137 984,00 грн штрафу на підставі п. 6.3.3. Договору.

Пунктом 6.3.3 Договору узгоджено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зробила висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань, що передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Звернула увагу також на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Судом встановлено, що товар за Заявкою від 03.07.2023 у кількості 350 тон на загальну суму 1 971 200,00 грн, який відповідач був зобов`язаний поставити у строк до 11.07.2023, взагалі не був поставлений відповідачем станом на 17.10.2023 (дата розірвання Договору). Отже, відповідачем порушено строк поставки товару за Заявкою від 03.07.2023 з 12.07.2022 по 16.10.2023 (97 днів).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені за прострочення поставки товару, суд встановив, що позивач не вірно визначив дату початку періоду прострочення поставки товару за Заявкою від 03.07.2023 (04.07.2023, тоді як вірною датою за встановлених судом обставин є 12.07.2023), у зв`язку з чим позивач здійснив безпідставне нарахування пені на підставі п. 6.3.3. Договору за період з 04.07.2023 по 11.07.2023.

За перерахунком суду, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на підставі п. 6.3.3. Договору становить 191 206,40 грн за період з 12.07.2023 по 16.10.2023.

Враховуючи, що прострочення поставки товару становить понад 30 днів, позивач правомірно нарахував до стягнення з відповідача 137 984,00 грн штрафу на підставі п. 6.3.3.Договору.

Отже, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі п. 6.3.3. Договору пені у сумі 191 206,40 грн та штрафу у сумі 137 984,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 19 712,00 грн штрафу за розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.7. Договору.

У якості підстави для відповідної позовної вимоги позивач визначив пункт 6.7. Договору.

Водночас, за пунктом 6.7. Договору, який узгоджується з пунктом 6.9. Договору, встановлено, що за розірвання постачальником Договору в односторонньому порядку, останній сплачує замовнику (покупцю) штраф у розмірі 1% від суми невиконаних зобов`язань незалежно від інших штрафних санкцій передбачених Договором.

Враховуючи зміст пункту 6.7 Договору, суд доходить висновку, що даний пункт Договору не підлягає застосуванню як підстава для вимоги позивача про стягнення штрафу за розірвання Договору в односторонньому порядку, оскільки ініціатором розірвання Договору в односторонньому порядку був позивач (замовник), а не відповідач (постачальник).

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 712,00 грн штрафу на підставі п. 6.7. Договору задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення 42 563,75 грн штрафу за невиконання вимоги про заміну неякісного товару на підставі п. 6.3.1. Договору.

Пунктом 6.3.1. Договору встановлено, що за порушення умов Договору щодо якості товару постачальник зобов`язаний замінити такий товар або відновити його своїми силами та за свій рахунок протягом 10 днів з дня отримання повідомлення від замовника. Витрати по заміні недоброякісного товару здійснюються за рахунок постачальника та не відшкодовуються замовником. Якщо протягом 10 днів вищевказані вимоги не виконані, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 25 відсотки від вартості товару, який визнаний недоброякісним.

Позивач стверджував, що поставлений позивачем 08.09.2023 товар виявився неякісним і такий товар відповідач не замінив на вимогу позивача у строк, встановлений Договором.

Відповідно до п. 1.6 Договору сторони домовились, що неякісний товар - це товар неналежної якості, що поставлений замовнику по цьому Договору, який не відповідає за своїми властивостями вимогам, встановленим у Специфікації та п.1.4. цього Договору, не відповідає прийнятим нормам і стандартам, які зазвичай ставляться до такого роду (виду( товару (ДСТУ 7146 та ДСТУ 3472).

Вказане положення кореспондується із п. 5.2.5. Договору, відповідно до якого замовник має право перевірити вагу та якість товару, щодо відповідності до ДСТУ. Перевірка може здійснюватися замовником вибірково в незалежній сертифікованій лабораторії, переважування на відповідній вазі. Претензії по якості товару приймаються Постачальником в письмовій формі протягом 15 робочих днів після його поставки.

Отже, визначальною датою для проведення такої перевірки є момент поставки, оскільки замовнику надається право перевірити якість після здійснення поставки та направити претензію протягом 15 робочих днів, враховуючи, що до моменту поставки до замовника не переходить право власності на товар.

Відповідно до п. 4.7. Договору датою поставки товару є дата підписання представниками сторін видаткової накладної. Право власності на Товар переходить з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Таким чином, до підписання видаткової накладної право власності на вугілля належить постачальникові, а сама поставка не вважається здійсненою.

Позивач не заперечує, що він не підписував видаткової накладної на товар - вугілля кам`яне ДГ 13-100 вагою 30,230 тон на суму 170 255,36 грн. Таким чином, право власності на вказаний товар до позивача не перейшло.

Відтак, позивачем здійснено відбір проб для проведення дослідження якості вугілля, доставленого ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" у Любомльський ліцей №1 імені Наталії Ужвій, за відсутності при цьому доказів поставки ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" вугілля відповідно до умов Договору.

Судом також встановлено, що про відбір проб вугілля, завезеного 07.09.2023 ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС", складено Акт від 11.09.2023, який підписаним представниками комісії Любомльського ліцею №1 імені Наталії Ужвій у складі завгоспа Лончук С.С., пост.кочегара Ничипорук В.С., працівника Костюк О.П. (а.с. 50 т. 1). Зі змісту Акту від 11.09.2023 жодним чином не вбачається, що представниками комісії були взяті проби саме вугілля, яке було поставлено ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" саме на виконання Договору про закупівлю № 146 від 29.06.2023.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що лабораторне дослідження, за яке позивачем сплачено 979,58 грн на підставі Договору надання послуг № 50/275 від 12.09.2023, укладеного між Відділом та Державним підприємством "Волиньвугілля", проводилось саме щодо вугілля, поставленого ТОВ "ПРОМТОПРЕСУРС" на виконання Договору про закупівлю № 146 від 29.06.2023.

Враховуючи наведене, у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача 42 563,75 грн штрафу відповідно до п. 6.3.1. Договору.

Щодо вимог позивача про стягнення 979,58 грн понесених ним витрат (збитків) за лабораторні аналізи проби вугілля з визначенням показників якості.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем зобов`язання за Договором, зокрема, щодо поставки неякісного товару, тому у суду відсутні підстави для покладення на відповідача 979,58 грн понесених позивачем витрат (збитків) за лабораторні аналізи проби вугілля з визначенням показників якості.

Щодо клопотання відповідача про звільнення його від відповідальності на підставі ч. 3 ст. 219 ГК України з огляду на неправомірні дії позивача, які полягають у неправильному оформлені Заявки № 815 від 14.09.2023, яку неможливо виконати відповідності до умов Договору чи чинного законодавства, які призвели до прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором.

Частиною 3 статті 219 ГК України встановлено, що якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Судом не встановлено неправомірності дій позивача при оформленні Заявки № 815 від 14.09.2023.

При цьому суд наголошує, що направлена позивачем Заявка від 14.09.2023 фактично не змінює обов`язку відповідача щодо поставки товару, який виник внаслідок направлення позивачем Заявки від 03.07.2023. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставки відповідачем товару на виконання Заявки від 03.07.2023 у строк до 11.07.2023 (включно).

Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності на підставі ч. 3 ст. 219 ГК України відсутні, у зв`язку з чим клопотання відповідача судом відхиляється.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 191 206,40 грн пені та 137 984,00 грн штрафу, тоді як в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві (з усунутими недоліками) наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 6 123,29 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву в частині попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, зазначив, що відповідач не поніс та не планує понести в зв`язку із розглядом справи судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, судовий збір у сумі 4 937,90 грн покладається на відповідача, а в сумі 1 185,39 грн - на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 88, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОПРЕСУРС" (Україна, 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 82, офіс 256; ідентифікаційний код 41513188) на користь ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ЛЮБОМЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 44301, Волинська обл., Ковельський р-н, місто Любомль, вул. Незалежності, будинок 23; ідентифікаційний код 42025698) 191 206,40 грн (сто дев`яносто одну тисячу двісті шість гривень 40 коп.) пені та 137 984,00 грн (сто тридцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) штрафу, 4 937,90 грн (чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 90 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 01.03.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА