Рішення

від 04.03.2024 по справі 910/18651/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/18651/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква"

до Фізичної особи-підприємця Кирпель Руслани Андріївни

про стягнення 20 640 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (далі - позивач, ТОВ "Євро Аква") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кирпель Руслани Андріївни (далі - відповідач, ФОП Кирпель Р.А.) про стягнення 17 640,00 грн та штрафу в розмірі 3 000,00 грн.

Позовна заява сформована в системі" Електронний суд" 05.12.2023 та 06.12.2023 зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за Договором поставки №16003 від 16.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 позовну заяву ТОВ "Євро Аква" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

Заява про усунення недоліків сформована позивачем в системі "Електронний суд" та зареєстрована в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" 12.12.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 позовну заяву ТОВ "Євро Аква" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18651/23, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/18651/23.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 про відкриття провадження у справі № 910/18651/23.

Матеріали справи містить повідомлення про доставку електронного листа позивачу до його електронного кабінету.

Поштове відправлення №0600239547637 з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі № 910/18651/23 було направлене відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

16.04.2021 між ТОВ "Євро Аква" (далі - постачальник, позивач) та ФОП Кирпель Р.А. (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару №16003 (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №16003 від 16.04.2021 є договором поставки.

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості обладнання та штрафу на підставі Договору поставки товару №16003 від 16.04.2021.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку № 1/5407 до Договору поставки товару №16003 від 16.04.2021 року (далі - Додаток), сторони визначили, що відповідно до мети використання, покупцю надається торгове обладнання у користування виключно для зберігання та реалізації продукції, яка поставляється постачальником покупцю.

Склад, перелік найменування, кількість обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому - передачі торгового обладнання, оформленому у відповідності до п.1.3 цього Додатку (п. 1.2 Додатку).

Відповідно до пункту 2.2.4 Додатку, покупець зобов`язаний надавати на першу вимогу представникам постачальника можливість огляду приміщення, в якому знаходиться обладнання.

Відповідно до пункту 2.2.8. Додатку, покупець зобов`язується повернути обладнання у справному стані по закінченні терміну дії договору протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту розірвання строку дії Договору, або за вимогою постачальника згідно письмової вимоги постачальника в термін 10 (десять) календарних днів з дати направлення такої вимоги на юридичну адресу покупця, зазначену в договорі поставки.

Згідно з п. 3.1 Додатку, у випадку, якщо покупець не повернув у зазначений в п. 2.2.8 строк торгове обладнання постачальнику, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф в розмірі та порядку, передбаченому п. 3.4, 3.5 цього Додатку.

Умовами пункту 3.2. Додатку, у випадку виявлення факту розміщення в торговому обладнанні товарів, що не відносяться до продукції ПрАТ «ІДС», поставлених постачальником на підставі договору поставки, та у випадку виявлення іншого порушення зобов?язань, передбачених п. 2.2. цього Додатку, постачальник має право на складання Акта про порушення умов використання торгового обладнання, який засвідчується представником постачальника. Склавши два Акти про порушення умов використання торгового обладнання, постачальник набуває право на безперешкодне вилучення обладнання у тижневий термін після складання такого Акгу. Крім того, покупець сплачує штраф постачальнику в розмірі 3000,00 грн за кожен випадок порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2. цього Додатку.

Пунктом 3.4 Додатку передбачено, зокрема, розмір штрафу за відсутність (втрату) однодверного холодильного обладнання, вік якого складає від одного до трьох років включно від дати виникнення спірних правовідносин, у розмірі 17 640,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки товару №16003 від 16.04.2021 року позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв торгове обладнання: Холодильник 1-дв. зовнішній UBC Ice Stream Prime Моршинська 2021 Type = "RSO" ID = "136" сер. №030807188070119821311721021D инв. №ХК11649, 2021 року випуску, що підтверджується Актом прийому-передачі торгового обладнання №881 від 15.07.2021 року.

20.02.2023 під час перевірки стану обладнання представником постачальника виявлено та зафіксовано факт закриття торгівельної точки та неможливості оглянути обладнання, що підтверджується Актом від 20.02.2023.

10.08.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №09/08/1 від 09.08.2023 щодо сплати штрафу у зв`язку з порушенням умов Договору та повернення переданого обладнання за Договором, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 10.08.2023 та накладною №0830201341607.

Відповідач відповіді на вимогу №09/08/1 від 09.08.2023 не надав, штраф не сплатив, обладнання не повернув.

Відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву та не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплати штрафу та повернення однодверного холодильного обладнання.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження повернення відповідачем позивачу торгового обладнання, переданого за Актом прийому-передачі торгового обладнання №881 від 15.07.2021 року на виконання умов Договору поставки товару №16003 від 16.04.2021 року.

Суд звертає увагу, що згідно з Актом прийому-передачі торгового обладнання №881 від 15.07.2021 року, рік випуску обладнання становить 2021.

Зокрема, відповідно до п. 3.2. Додатку позивачем нарахований штраф у розмірі 3 000,00 грн за порушення умов використання обладнання на підставі п.п. 2.2.4. та 2.2.8. Додатку.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд, перевіривши розрахунок позивача, що складається з суми штрафу у розмірі 17 640,00 грн та штрафу у розмірі 3 000,00 грн, у зв' язку з неналежним виконанням умов Договору, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кирпель Руслани Андріївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41; код ЄДРПОУ 36800559) 17 640,00 грн (сімнадцять тисяч шістсот сорок гривень 00 коп.) штрафу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кирпель Руслани Андріївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41; код ЄДРПОУ 36800559) 3 000,00 (три тисячі гривень 00 коп.) штрафу.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кирпель Руслани Андріївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Аква" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37-41; код ЄДРПОУ 36800559) 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.03.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА