Рішення

від 01.03.2024 по справі 910/19577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2024Справа № 910/19577/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-

промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд»

про стягнення 119.932,55 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

22.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» про стягнення 119.932,55 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 1001/3/2118 від 02.09.2019 позивач поставив відповідачу товар - присадку Keropur Energy, що підтверджується актами приймання-передачі № 1/09 та № 2/09 від 05.09.2019 в кількості 0,880 тонн загальною вартістю 93.398,80 грн та видатковою накладною № 89066653 від 24.02.2020 у кількості 0,25 тонн загальною вартістю 26.533,75 грн. За умовами п. 3.7 договору оплата проводиться не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару. Позивач виставив для оплати рахунки-фактури № 90562477 від 05.09.2019 на суму 46.699,40 грн, № 90562478 від 05.09.2019 на суму 46.699,40 грн, № 89066653 від 24.02.2020 на суму 26.533,75 грн, проте відповідач вартість отриманого товару не сплатив. 01.02.2023 позивач направив відповідачу претензію з вимогою перерахувати суму заборгованості 119.932,55 грн, у відповіді на яку відповідач вказав про невідповідність претензії вимогам ст. 222 ГПК України. 07.04.2023 позивач повторно на адресу відповідача направив неоплачені рахунки, які оплачено не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 119.932,55 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19577/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.01.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 03.01.2024 о 13:38 год. що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставку електронного листа.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач мав подати відзив на позов у строк до 18.01.2024 включно.

15.01.2024 від відповідача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що за умовами п. 3.7 договору підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. Рахунки-фактури по договору містять підпис відповідальної особи Коробєйнікової О.І., однак доказів в підтвердження прав цієї особи на формування та підпис рахунків-фактур позивач не надає. Зазначає, що претензія позивача № 14/05-2998 від 01.02.2023 підписана особою на підставі довіреності № 14/03-15 від 27.12.2022, в якій не визначено належним чином обсяг повноважень щодо претензійної роботи. У відповіді № 4 від 27.02.2023 на претензію відповідач просив надати документи з метою співставлення даних, які позивачем не надано. Просить суд врахувати, що в Україні введено воєнний стан, який наразі триває, що є форс-мажорною обставиною, яка підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Вважає, що позивач звернувся до суду по стягнення заборгованості передчасно без належного дотримання досудового врегулювання спору.

17.01.2024 від позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що за умовами п. 3.7 договору оплата товару повинна бути здійснена не пізніше 60 календарних днів з дати поставки товару. Поставка товару відбулась 05.09.2019 та 24.02.2020, тому граничним терміном оплати товару були 04.11.2019 та 24.04.2020 відповідно. Вважає, що виставлення рахунків «неналежним чином» не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку оплатити отриманий товар. Усі рахунки містять підпис бухгалтера, уповноваженого складати рахунки та скріплені печаткою позивача. В будь-якому випадку обов`язок сплатити товар у покупця випливає з вимог діючого законодавства, а саме ст.ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України. Не прийнятним є посилання на наявність форс-мажорних обставин, оскільки відповідач не зазначає яким чином запровадження воєнного стану завадило йому оплатити товар, отриманий у 2019-2020 роках. Зазначає, що предметом спору не є стягнення пені, тому посилання відповідача на умовами договору щодо звільнення від відповідальності в разі настання форс-мажорних обставин є безпідставними. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

02.09.2019 між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 1001/3/2118 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, а покупець зобов`язується його прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за цінами, узгодженими сторонами в додатках (Специфікаціях) до даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору товаром є присадка Keropur Energy.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату поставленого товару повністю не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 119.932,55 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 10.1 договору він діє з моменту укладення по 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2019 сторонами внесено зміни до п. 10.1 договору та встановленого строк його дії по 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

02.09.2019 сторонами узгоджено специфікацію на поставку товару у вересні 2019 року, а саме присадку Keropur Energy у кількості 0,880 тонн, загальною вартістю 93.398,80 грн.

20.02.2020 сторонами узгоджено специфікацію на поставку товару у лютому 2020 року, а саме присадку Keropur Energy у кількості 0,250 тонн, загальною вартістю 26.533,75 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару автомобільним транспортом здійснюється на умовах FCA франко-перевізник на естакаді наливу постачальника, розташованій за адресою: м. Кременчук, вуя. Свіштовська, 3 (згідно з Інкотермс 2010), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Згідно з п. 4.2 договору при відвантаженні автомобільним транспортом вантажовідправником за цим договором може виступати як ПАТ «Укртатнафта, так і ТОВ «Торговий дім-Укртатнафта» (код ЄДРПОУ 37667056).

Відповідно до п. 4.3 договору поставка товару автомобільним транспортом покупця здійснюється протягом строку, вказаного в заявці на відвантаження покупця або за погодженим сторонами графіком.

Згідно з п. 4.4 договору відвантаження товару автомобільним транспортом здійснюється після надання покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, технічного паспорту на автомобіль і калібрувального паспорту на автоцистерну. При цьому покупець зобов`язаний надати постачальнику по одній довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на кожне найменування товару, що отримується і на кожну автоцистерну.

Відповідно до п. 4.5 договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється представником покупця безпосередньо під час відвантаження товару в місій, згідно з п. 4.1. цього договору.

Датою поставки автомобільним, транспортом вважається дата передачі товару, вказана в накладній на відпуск матеріалів на сторону (п. 4.6 договору).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 119.932,55 грн, що підтверджується наступними документами:

1) актом приймання-передачі товару № 1/09 від 05.09.2019 на суму 46.699,40 грн;

2) актом приймання-передачі товару № 2/09 від 05.09.2019 на суму 46.699,40 грн;

3) накладною № 89066653 від 24.02.2020 на суму 26.533,75 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Слід відзначити, що відповідач у відзиві на позов не заперечує факт отримання ним товару на загальну суму 119.932,75 грн, а лише вказує на не належне оформлення рахунків-фактур.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.7 договору визначено, що оплата до договору може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку, оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60-ти календарних днів від дата поставки відповідної партії товару. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, з огляду на положення наведеної норми та п. 3.7 договору відповідач мав здійснити оплату товару в наступні строки

за актами приймання-передачі товару від 05.09.2019 у строк до 04.11.2019 включно;

за накладною від 24.02.2020 у строк до 24.04.2020 включно.

Посилання відповідача на те, що відсутність належно оформлених рахунків позивача не надає право останньому посилатися на настання беззаперечних обставин для пред`явлення вимог до відповідача по оплаті товару не приймаються судом до уваги, оскільки пунктом 3.7 договору сторонами встановлено строк оплати товару що пов`язаний з моментом поставки товару, і не залежить від одержання покупцем рахунків-фактур.

Разом з цим, слід зазначити, що відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару, оскільки обов`язок покупця оплатити вартість поставленого йому постачальником товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України); ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України (дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 918/537/18).

За умовами п. 7.1 договору після здійснення поставки, постачальник для розрахунку на підставі відвантажувальної документації оформляє рахунок-фактуру для обліку і оплати поставленого товару і направляє його поштою покупцю або передає представнику покупця. Покупець зобов`язаний прийняти рахунок-фактуру і сплатити товар, вартість послуг вантажовідправника.

В матеріалах справи наявні рахунки-фактури № 90562477 від 05.09.2019 на суму 46.699,40 грн, № 90562478 від 05.09.2019 на суму 46.699,40 грн, № 90594382 від 24.02.2020 на суму 26.533,75 грн, проте належних доказів їх надіслання чи вручення відповідачу не подано.

Позивачем в якості доказів надіслання наведених вище рахунків-фактур відповідачу подано опис вкладення у цінний лист та накладну № 3961017068580 від 07.04.2023, які не приймаються судом до уваги, оскільки вони надіслані на адресу: 14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Менделєєва, 5А, тоді як відповідач змінив місцезнаходження на адресу: 04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1А, офіс 1, про що відповідач повідомив позивача у відповіді за № 4 від 27.02.2023 на претензію позивача № 14/05-298 від 01.02.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 14/05-298 від 01.02.2023 в якій вимагав погасити заборгованість за договором в сумі 119.932,55 грн.

У відповіді № 4 від 27.02.2023 на претензію відповідач повідомив відповідача про зміну свого місцезнаходження і переміщення первинної документації, яка не у повній мірі систематизована, тому за відсутності доданих до претензії документів просив надати: договори поставки з усіма додатками, що підтверджують інформацію викладену у претензії; відомості (підтвердження) направлення рахунків відповідачу; підтверджуючі документи про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Також відповідач зазначив, що претензія підписана особою, повноваження на вчинення якої не підтверджено.

Стосовно заперечень відповідача в обґрунтування відсутності підстав для задоволення претензії на те, що претензія не підписана повноважною особою, суд відзначає, що по-перше умовами договору не передбачено, що сторони зобов`язані вжити заходів досудового врегулювання спору та законом не передбачено обов`язок для його вжиття для даного виду правовідносин; по-друге обов`язок по сплаті поставленого товару виник на підставі договору.

Згідно з п. 7.2 договору покупцю надається податкова накладна (коригування до податкової накладної) в електронному вигляді за допомогою програмного комплексу «M.E.Doc», заповнена згідно з чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено податкові накладні № 1036 від 30.09.2019 на суму 93.398,80 грн та № 3314 від 24.02.2020 на суму 26.533,75 грн, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, доставлені та затверджені контрагентом - ТОВ «Бізнес Тренд».

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у визначений строк у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 119.932,55 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті отриманого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням існування належних доказів поставки товару відповідачу, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача його вартості в розмірі 119.932,55 грн.

Посилання відповідача як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.1 договору жодна із сторін не нестиме відповідальність за повне або часткове невиконання зобов`язань за даним договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але, не обмежуючись такими: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями чи іншими, не залежними від сторін обставинами, що виникли після укладення договору і перешкоджають належному виконанню зобов`язань сторін. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов`язань в строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно подовжуються на час дії відповідних обставин.

Згідно з п. 9.2 договору якщо ці обставини триватимуть більше одного місяця, то кожна зі сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`Язань за договором та/або розірвати договір в односторонньому порядку, і в цьому випадку жодна зі сторін не матиме права на відшкодування іншою стороною можливих збитків. Сторона, яка не виконала зобов`язання за даним договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом настання та/або припинення обставин форс-мажору є документ, виданий торгово-промисловою палатою країни їх виникнення або уповноваженим державним органом.

Перш за все, суд відзначає, що порушення відповідачем зобов`язань по сплаті поставленого товару мало місце до початку військової агресії російської федерації, а саме починаючи з 05.11.2019 за актами приймання-передачі товару № 1/09 та № 2/09 від 05.09.2019 та з 25.04.2020 за накладною № 89066653 від 24.02.2020, тоді як Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан з 24.02.2022.

Також, суд звертає увагу на наступне

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україна» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований Всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором № поставки № 1001/3/2118 від 02.09.2019, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару.

Враховуючи викладене суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1А, офіс 1; код ЄДРПОУ 39726825) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код ЄДРПОУ 00152307) 119.932 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 55 коп. основного боргу, 2.147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова