Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/14422/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/14422/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

4) товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп"

про визнання недійсним рішення зборів ТОВ "Боедем" від 09.11.2011 року, оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011 року

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Юрнескул Наталя Сергіївна - представник за ордером №1478209 від 23.10.2023;

від відповідача: Курочкіна Оксана Олегівна - представник за ордером №1141243 від 04.12.2023;

від третьої особи-1: Кригіна Оксана Володимирівна - представник за ордером №1113242 від 04.12.2023;

третя особа-2: не з`явилася;

третя особа-3: ОСОБА_4;

від третьої особи-4: Горкуша Вікторія Василівна - представник за довіреністю №25/04-23 від 25.04.2023.

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" про визнання недійсним рішення зборів ТОВ "Боедем" від 09.11.2011 року, оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

25.09.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.10.2023. Залучено у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп".

18.10.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив.

23.10.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_4 надійшли пояснення.

23.10.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_3 надійшли пояснення.

24.10.2023 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, про закриття справи та заява на ознайомлення з матеріалами справи.

24.10.2023 на електронну адресу суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 24.10.2023 не з`явилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 21.11.2023.

13.11.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_4 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

16.11.2023 через систему "Електронний суд" від товариства з обмеженеою відповідальністю "Маквіс Груп" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

20.11.2023 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

21.11.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

21.11.2023 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" надійшли пояснення.

У підготовче засідання 21.11.2023 не з`явилися позивач, відповідач, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 05.12.2023.

28.11.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

30.11.2023 через систему "Електронний суд" від Юрескул Наталі Сергіївни надійшла заява про вступ у справу як представника позивача.

04.12.2023 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на пояснення ТОВ "Маквіс Груп" та додані до пояснення документи.

У підготовче засідання 05.12.2023 не з`явилися ОСОБА_3 та представник товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 30.01.2024.

24.01.2024 через канцелярію суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

30.01.2024 судове засідання було перервано на стадії з`ясування обставин справи та дослідження доказів у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.02.2024.

В судове засідання 13.02.2024 не з`явився ОСОБА_3 , хоча про місце, дату та час засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав задоволення позову.

Представник третьої особи 1 підтримав задоволення позову.

Представник третьої особи 3 підтримав задоволення позову.

Представник третьої особи 4 заперечував щодо задоволення позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб 1, 3, 4, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» (код ЄДРПОУ 14308121), якій належить 3,8% статутного капіталу вказаного товариства.

Окрім того, позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 з листопада 1967 року, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 , виданим Палацем одруження м. Харкова 29.11.1967 року, запис №7180.

Починаючи з 2004 року позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належало 96,2% статутного капіталу ТОВ «Боедем».

Так як в 2011 році ОСОБА_2 було вчинено ряд правочинів щодо розпорядження спільною сумісною власністю у вигляді частки статутного капіталу ТОВ «Боедем», які було укладено з порушенням прав позивача, зокрема, передбачених ст.ст.60,61,63,65,67,70 Сімейного кодексу України, Законом України «Про господарські товариства» та всупереч волевиявленню позивача, позивач ще в 2019 році звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус КМНО Башлай Д.І., ТОВ «Боендем», ТОВ «Маквіс Груп» про поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування реєстрації та визнання права власності, за якою було відкрито провадження у справі №759/8676/19.

В обґрунтування власних позовних вимог в межах справи №759/8676/19 щодо недійсності договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації позивачем наводилось така підстава як прийняття рішення зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011, оформлених протоколом №09/11 від 09.11.2011, яке було прийнято в порядок і спосіб, що не відповідає приписам чинного законодавства України та статуту товариства.

Дана справа слухалась судами різних інстанцій неодноразово, однак в 2023 році при новому розгляді вказаної справи ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2023 у справі №759/8676/19 провадження в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстрації було закрито, оскільки на думку суду такі вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

На думку позивача, на момент прийняття судових рішень у справі №759/8676/19 про закриття провадження в частині судами не було прийнято до уваги посилання позивача на ту обставину, що 09.11.2011 року було прийнято рішення зборів учасників ТОВ «Боедем», оформленого протоколом №09/11 від 09.11.2011 року, відповідно до тексту якого ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу товариства, відступив свою частку статутного капіталу товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб - ТОВ «Маквіс Груп» в розмірі 50% та ОСОБА_3 (перше питання порядку денного), ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 було прийнято до складу учасників товариства та визначено перерозподіл часток в статутному капіталі товариства (друге питання порядку денного), а також затверджено нову редакцію статуту товариства та прийнято рішення про державну реєстрацію змін до статуту (третє питання порядку денного), що не відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №909/1294/15, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2023 року у справі №161/13862/19 в частині обов`язку суду застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, що в свою чергу призвело до триваючого порушення прав позивача.

У зв`язку з чим, позивач звернулася в суд з вимога:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011 року, оформлених протоколом зборів учасників ТОВ «Боедем» №09/11 від 09.11.2011 року;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Боедем»№10721050006001764 від 22.02.2012 року з одночасним визначенням з 09.11.2011 року розміру часток учасників ТОВ «Боедем», а саме:

- ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу ТОВ «Боедем»;

- ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем»;

- ОСОБА_4 , який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем».

Обґрунтовуючи підстави недійсності рішення загальних зборів позивач зазначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя. Отже, будь-яке розпорядження об`єктом права спільної сумісної власності подружжя у вигляді корпоративних прав з порушенням приписів діючого законодавства України призводить до порушення прав та обов`язків співвласника такого майна.

На момент прийняття рішення зборів учасників була відсутня заява ОСОБА_2 про намір відступити свою частку в статутному капіталі товариства у вигляді окремого письмового документу, поданого на адресу товариства. Відчуження ОСОБА_2 як учасником ТОВ «Боедем» своєї частки на користь ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 станом на 09.11.2011 року не оформлювалося сторонами шляхом укладення цивільно-правового договору.

Отже, на думку позивача, фактична відсутність станом на 09.11.2011 будь-яких договорів, укладених між ОСОБА_2 , ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про «відчуження частки» ОСОБА_2 в ТОВ «Боедем» на користь ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 , призводить до того, що учасники ТОВ «Боедем» не мали належних правових підстав приймати оскаржуване рішення загальних зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011 року, оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Боедем» від 09.11.2011 року №09/11, тому дане рішення підлягає визнанню недійсним.

За приписами ст.1 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю.

Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 ЦК України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

09.11.2011р. були проведені загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», результати яких оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011р.

На вказаних зборах вищого органу товариства були присутні учасники, що разом володіють 100% статутного капіталу товариства, а саме:

ОСОБА_2 , що володіє 92,4% статутного фонду товариства та відповідно має 92,4 голосів на загальних зборах учасників товариства;

ОСОБА_4 , що володіє 3,8% статутного фонду товариства та відповідно має 3,8 голосів на загальних зборах учасників товариства;

ОСОБА_1 , що володіє 3,8% статутного фонду товариства та відповідно має 3,8 голосів на загальних зборах учасників товариства.

Також, були запрошені: ТОВ «Маквіс Груп» код ЄДРПОУ 36058846, фізична особа ОСОБА_3 .

Відповідно до змісту протоколу №09/11 від 09.11.2011р. на загальних зборах учасників було заслухано ОСОБА_2 , що запропонував відступити свою частку в статутному капіталі товариства розміром 53,8% на користь третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (50% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (3,8% статутного капіталу). За результатами розгляду вказаного питання (перше питання порядку денного) учасниками, які у сукупності володіють 100% голосів товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», було прийнято рішення прийняти відступлену частку ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб.

З другого питання на загальних зборах учасників було також заслухано ОСОБА_2 , який подав на розгляд заяви від товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про прийняття до складу учасників та розподілення статутного капіталу товариства. За результатами розгляду другого питання порядку денного загальними зборами учасників 100% голосів були прийняті рішення:

1. на підставі поданих заяв шляхом відступлення частки учасника ОСОБА_2 , яка становить 53,8% прийняти до складу учасників товариства:

- товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» придбає 50% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_3 придбає 3,8% статутного капіталу товариства;

2. статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» розподілити наступним чином:

- ОСОБА_2 належить частка, що становить 38,6% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_4 належить частка, що становить 3,8% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_1 належить частка, що становить 3,8% статутного капіталу товариства;

- юридична особа ТОВ «Маквіс Гру» свій внесок в статутний капітал товариства здійснює в грошовій формі в розмірі 14 062,50 грн., що становить 50% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_3 свій внесок в статутний капітал товариства здійснює в грошовій формі в розмірі 1 068,75 грн., що становить 3,8%.

У зв`язку зі зміною складу учасників товариства загальними зборами учасників було прийнято рішення з питання третього порядку денного з приводу викладення статутних документів відповідача у новій редакції та проведення державної реєстрації змін до статуту.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.

За приписом частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Господарські суди також мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов`язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2011р. між ОСОБА_2 (продавець), товариством з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем».

Пунктом 1.1 договору від 10.11.2011 передбачено, що ОСОБА_2 , продавець, який є власником корпоративних прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» у розмірі 53,8%, продав, а товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 , покупці купили зазначені корпоративні права на частку в статутному капіталі, що в грошовому еквіваленті складає 15131,25 грн. наступним чином: товариство з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» купило 50% корпоративних прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», що в грошовому еквіваленті становить 14062,50 грн., ОСОБА_3 - 3,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», що в грошовому еквіваленті становить 1068,75 грн.

Згідно надпису, який міститься на останній сторінці договору купівлі-продажу, вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстровано в реєстрі за номером 1698.

В п.5.3 договору від 10.11.2011 зазначено, що договір вчинений за згодою дружини продавця, ОСОБА_1 , посвідченої 10 листопада 2011 року Башлай Д.І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за р. №1695, та згодою дружини покупця, ОСОБА_6 , посвідченої 10 листопада 2011 року Башлай Д.І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за р. №1694.

Отже, підставою набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 корпоративних прав у товаристві з обмежено відповідальністю «Боедем» є договір купівлі-продажу від 10.11.2011.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства", статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Як вбачається зі змісту першого питання порядку денного зборів учасників ТОВ «Боедем», оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011 року, було заслухано ОСОБА_2 , який запропонував відступити свою частку в статутному капіталі товариства розміром 53,8 % на користь третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» (50% статутного капіталу) та ОСОБА_3 (3,8 % статутного капіталу). За результати розгляду вказаного питання учасниками, які у сукупності володіють 100% голосів ТОВ «Боедем» було прийнято рішення прийняти відступлену частку ОСОБА_2 в статутному капіталі товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб.

Суд зазначає, що з цього приводу Вищий господарський суд України у постанові від 30.07.2014 року за результатами розгляду різними судовими інстанціями позову ОСОБА_1 у справі №5011-62/1724-2012 зазначив наступне: «Обґрунтовуючи підстави недійсності рішень загальних зборів учасників Товариства від 09.11.2011 та договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10.11.2011, позивач посилається на те, що прийняті на вказаних зборах рішення суперечать законодавству, оскільки відповідач-1 не отримав згоди інших учасників Товариства на відчуження частини своєї частки на користь відповідачів-2,3, не повідомляв про намір відчужити частину своєї частки та не подав пропозицією про її викуп, чим порушив переважне право позивача на придбання частини відчужуваної відповідачем-1 частки. Крім цього, позивач вказує на порушення, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, зокрема, на те, що учасники не були повідомлені про проведення 09.11.2011 загальних зборів і, як наслідок, позивач не могла належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, на зборах не було обрано Голову зборів, який повинен був підписати протокол зборів.

На думку позивача, внаслідок незаконності рішень зборів Товариства, що відбулися 09.11.2011, до відповідачів-2,3 не перейшли корпоративні права, а відтак, нові учасники Товариства не мали права брати участь у зборах, що відбулись 10.11.2011, та голосувати з питань, винесених на порядок денний цих зборів, внаслідок чого рішення, прийняті на зборах учасників 10.11.2011, є також недійсними.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач був присутній на загальних зборах учасників Товариства 09.11.2011; за рішення про відчуження відповідачем-1 частини своїх корпоративних прав проголосували учасники, що володіють 100% голосів, в тому числі, і позивач; прийняті учасниками Товариства рішення відповідають порядку денному зборів, викладеному у протоколі № 09/11 від 09.11.2011, який підписаний всіма учасниками Товариства; доказів наявності заперечень позивача з приводу розгляду питань порядку денного матеріали справи не містять; відсутні також докази того, що внаслідок порушення порядку повідомлення учасників Товариства про збори, позивач не змогла належним чином підготуватися до участі у зборах; на підставі рішень, оформлених протоколом № 09/11 від 09.11.2011, була зареєстрована в 2012 році нова редакція Статуту Товариства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що підписавши протокол зборів Товариства від 09.11.2011, позивач тим самим надала свою згоду на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_3 , та підтвердила, що не претендує на своє переважне право придбання цієї частки.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства від 10.11.2011, суд виходив з відповідності договору вимогам законодавства, а також зазначив, що позивач як дружина продавця надала згоду на укладання спірного правочину, була обізнана про намір відповідача-1 розпорядитись належними йому корпоративними правами та про майбутніх набувачів часток у статутному капіталі Товариства, однак не реалізувала право на переважну купівлю частки в статутному капіталі господарського товариства, при цьому зазначивши, що належним способом захисту прав учасника, переважне право на купівлю корпоративних прав якого порушено, є звернення з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця за відповідним договором.

Враховуючи, що позивачем не доведено факт порушення його прав та законних інтересів як учасника Товариства внаслідок прийняття спірних рішень зборів вищого органу товариства, суд відмовив у задоволенні позову»…

… «Отже, наведені вище норми статті 147 ЦК України та статті 53 Закону України "Про господарські товариства" надають можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження. Недотримання встановленого статутом порядку відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Як передбачено п. 8.10. Статуту Товариства, учасник має право за згодою інших учасників передати свою частку /її частину/ одному чи кільком учасникам, а також третім особам. При цьому учасники користуються пріоритетним правом отримання частки /її частини/ пропорційно до їх дольової участі в Статутному фонді Товариства.

Враховуючи те, що Статутом Товариства не визначений порядок отримання згоди учасників Товариства на відчуження частки третім особам, суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що участь позивача у загальних зборах учасників Товариства, позитивне голосування нею по питанням порядку денного щодо відчуження відповідачем-1 частини своїх корпоративних прав та прийняття до складу Товариства нових учасників і внесення пов`язаних із цим змін до статутних документів, підписання нею без зауважень протоколу загальних зборів учасників Товариства, надання позивачем, як дружиною продавця, згоди на укладання спірного правочину, свідчить про надання позивачем своєї згоди на передачу частини частки ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" і ОСОБА_3 та відмову від реалізації переважного права на придбання частки.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність порушення корпоративних прав позивача та відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011».

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі № 909/1294/15, на яку у позовній заяві ОСОБА_1 здійснено посилання, надано визначення терміну «відступлення» та надано висновок щодо застосування норм права, а саме: п. 68. Відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства», є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменним видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладення договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту протоколу № 09/11 від 09.11.2011 року підтвердженням волевиявлення ОСОБА_2 щодо відчуження частки чітко відображено у питанні першому порядку денного, а підтвердженням волевиявлення ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 на прийняття у власність частки статутного капіталу ТОВ «Боедем» відображено у питанні другому порядку денного, у формі заяв ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 про прийняття; до складу учасників та розподілення статутного капіталу. Фактично 09.11.2011 року в присутності усіх учасників ТОВ «Боедем», які володіли часткою у розмірі 100 % статутного капіталу, був укладений договір в усній формі, який 10.11.2011 року був оформлений у письмовій формі та посвідчений нотаріально, у тому числі за письмовою та нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_1 .

Судом взято до уваги те, що у заяві ОСОБА_1 , яка була засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І., 10.11.2011 року за № 1696, як учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» було повідомлено про те, що їй відомо про продаж ОСОБА_2 53,8 % корпоративних прав на частки у статутному капіталі ТОВ «Боедем» за 15 131,25 грн. товариству з обмеженою відповідальністю «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 та відмову від переважного права придбання вказаних корпоративних прав, що є свідченням того, що ОСОБА_1 були відомі усі досягнуті домовленості між продавцем ОСОБА_2 та покупцями - ТОВ «Маквіс Груп» та ОСОБА_3 .

Також, ОСОБА_1 була надана заява, яка була засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. 10.11.2011 року за № 1695, про надання згоди на продаж набутих під час шлюбу корпоративних прав та укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі товариством з обмеженою відповідальністю «Боедем» ОСОБА_2 (чоловіком) на умовах та за ціну за його бажанням.

Статтею 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивачем не доведено порушення свого права, на захист якого поданого позов та беручи до уваги невстановлення за результатами розгляду справи факту порушення рішенням прав та законних інтересів учасника товариства виключає можливість задоволення позову, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», які оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011р., не підлягають задоволенню.

Оскільки, вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем», які оформлені протоколом №09/11 від 09.11.2011р. не підлягають задоволенню, то похідні вимоги щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Боедем»№10721050006001764 від 22.02.2012 року з одночасним визначенням з 09.11.2011 року розміру часток учасників ТОВ «Боедем», а саме: ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 92,4% статутного капіталу ТОВ «Боедем»; ОСОБА_1 , яка володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем»; ОСОБА_4 , який володіє часткою у розмірі 3,8% статутного капіталу ТОВ «Боедем» також, не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч. 4 ст. 75, ч.1 ст. 79, ст.ст. 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 05.03.2024 року.

Суддя С.М. Мудрий