Ухвала

від 04.03.2024 по справі 910/2427/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.03.2024Справа № 910/2427/24

Суддя Господарського суду міста Києва Смирнова Ю.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" про забезпечення позову до подання позовної заяви, особа, яка може отримати статус учасника справи: Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус", Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить заборонити Акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" здійснювати будь-які виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за банківською гарантією №30843 від 16.01.2023 (забезпечення виконання договору), за якою надано гарантію на суму 324600,00 грн.

Як зазначає заявник, підставою для звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову є незаконні дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" в межах договірних відносин за договором про закупівлю №4600007120 від 20.01.2023 в частині звернення до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" із SWIFT-повідомленням про сплату грошової суми за банківською гарантією №30843 від 16.01.2023 в розмірі 324600,00 грн у зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань заявником, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" не погоджується із зазначеним, оскільки послуги були надані вчасно, є прийнятим та наданими належним чином, а отже у разі стягнення суми гарантії на підставі вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" відбудеться грубе порушення прав та інтересів заявника, а також втручання у його підприємницьку діяльність.

За наведених обставин заявник має намір подати позов про визнання банківської гарантії №30843 від 16.01.2023, виданої Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" такою, що не підлягає виконанню.

01.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" про забезпечення позову, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зазначило, що банківська гарантія є не покаранням порушника, а є механізмом захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" щодо належного та вчасного виконання виконавцем умов договору №4600007120 від 20.01.2023, прострочення виконання заявником взятих на себе за цим договором зобов`язань є підставою для покликання до захисту порушених прав замовником по договору, а тому заборона реалізації умов договору буде втручанням у господарську діяльність та договірні відносини.

Також, за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", банківська гарантія втілюється у грошових сумах, які можуть бути повернуті чи відшкодовані у разі якщо судом буде встановлена безпідставність стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" гарантії у зв`язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" умов договору від 20.01.2023 №4600007120, останній матиме можливість повернути стягнуті кошти на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, грошові зобов`язання у спірних правовідносинах самі по собі свідчать про можливість відновлення становища сторін у разі наявності будь-яких порушень.

Крім того, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", зважаючи на правову природу гарантії як заходу забезпечення виконання зобов`язань, забезпечення позову у такому виді, як про це просить заявник, нівелює суть інституту забезпечення зобов`язань як позасудового механізму захисту прав кредитора.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз положень ч.1 ст.136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити останньому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Суд звертає увагу на те, що потенційні позовні вимоги заявника є немайновими, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а отже в даному випадку має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 в справі №910/1040/18.

При дослідженні та наданні оцінки доводам заявника щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" здійснювати будь-які виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за банківською гарантією №30843 від 16.01.2023 (забезпечення виконання договору), за якою надано гарантію на суму 324600,00 грн, судом враховано, що підставою для пред`явлення вимог до гаранта та бенефіціара є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням.

Так, за змістом ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно із ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів вбачається, що гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань. При цьому, наявність факту порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку та розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми, в якій останній повинен вказати, у чому полягає порушення принципалом основного зобов`язання, і, відповідно, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов`язання, що забезпечене. Натомість відсутність такого порушення основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, може бути, зокрема, підставою для відмови у задоволенні вимог бенефіціара (кредитора) гарантом при розгляді вимоги кредитора про сплату грошової суми за гарантією.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2019 в справі №910/10808/19, від 18.01.2023 в справі №910/3334/22.

Крім того, за умовами ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Разом із тим, враховуючи вищенаведені обставини, задоволення поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" заяви про забезпечення позову призведе до фактичного часткового вирішення спору по суті щодо виконання гарантом зобов`язання сплатити визначену в гарантії суму, внаслідок чого кредитор буде позбавлений можливості отримати належні йому суми протягом строку, на який видана гарантія, що зумовить порушення вимог ч.11 ст.137 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 в справі №910/3334/22, за якими хоча норма ч.1 ст.141 Господарського процесуального кодексу України і передбачає право суду (застосоване слово "може" слід розуміти в сенсі суддівського розсуду при вирішенні цього питання), а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), у даному випадку, суд першої інстанції, не вирішивши відповідне питання, не забезпечив розумний баланс між інтересами відповідача (права на отримання грошової суми відповідно до умов гарантії) і позивача (не сплачувати суму гарантії), оскільки не брав до уваги те, що гарантія є строковим зобов`язанням, а строк розгляду справи та відповідно строк дії ухвали про забезпечення позову може значно перевищувати цей строк. У такому випадку суд першої інстанції порушив принцип пропорційності, передбачений ст.15 Господарського процесуального кодексу України, а суд апеляційної інстанції зазначені порушення місцевого господарського суду не усунув та відповідно також порушив цей принцип. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у п.4.9 постанови від 16.12.2019 в справі №910/10808/19.

Таким чином, обставина відсутності порушення боржником основного зобов`язання, не може бути підставою для забезпечення позову шляхом заборони гаранту вчиняти дії, зокрема, щодо виконання банківської гарантії при вирішенні спору. При цьому, обставини наявності підстав для виконання банківської гарантії встановлюється гарантом при настанні так званого гарантійного випадку.

Обставини відсутності чи наявності порушення боржником основного зобов`язання підлягають дослідженню і встановленню під час розгляду відповідної справи по суті, тоді як суд не може забезпечувати позов у спосіб, який буде сприяти невиконанню зобов`язання, зокрема шляхом заборони гаранту вчиняти дії щодо виконання банківської гарантії чи звернення до боржника із зворотною вимогою в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові. У той же час, заборона судом здійснювати оплату на виконання банківської гарантії до моменту набрання законної сили рішенням у справі є підставою не виконувати зобов`язання щодо банківської гарантії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 в справі №910/6924/22.

Суд наголошує на тому, що навіть у разі якщо Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" виконає вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за банківською гарантією №30843 від 16.01.2023 та перерахує на користь бенефіціара суму коштів у розмірі 324600,00 грн, жодних невідворотних наслідків для заявника не настане.

Отже, обраний заявником захід забезпечення позову є не співмірним із майбутніми позовними вимогами, з якими останній має намір звернутися до суду, та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності. Суд не погоджується, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити, чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повної ухвали.

Суддя Ю.М.Смирнова