Ухвала

від 05.03.2024 по справі 910/2503/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/2503/24

За заявою Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

про забезпечення позову

у справі № 910/2503/24

за позовом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС"

відповідача-2: Державного підприємства "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України

Суддя Гумега О.В.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи

УСТАНОВИВ:

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - позивач, Мінінфраструктури) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом № 114/24 від 26.02.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІГАЗСЕРВІС" (далі - відповідач-1, ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС"), Державного підприємства "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (далі - відповідач-2, ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ") з вимогами:

- визнати недійсним Договір № 09/12/2022-1 від 09.12.2022, укладений між ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС";

- визнати недійсним Договір № 09/12/2022-2 від 09.12.2022, укладений між ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС";

- визнати недійсним Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022, укладений між ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС".

Позовні вимоги обгрунтовані наявністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсними вказаних договорів.

Безпосередньо у позові Мінінфраструктури заявлено клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 2023 прийнято позовну заяву Мінінфраструктури до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2503/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.04.2024 о 10:40 год., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України.

29.02.2024 через відділ діловодства суду Мінінфраструктури подано заяву про забезпечення позову № № 118/24 від 26.02.2024 (далі - заява про забезпечення позову), відповідно до якої позивач просить суд заборонити ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" вчиняти будь-які дії на виконання Договору № 09/12/2022-1 від 09.12.2022, Договору № 09/12/2022-2 від 09.12.2022, Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 та 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Заява Мінінфраструктури про забезпечення позову розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив таке.

Предметом позову, з яким Мінінфраструктури звернулось до господарського суду з вимогами до ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (відповідач-1), ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (відповідач-2), є визнання недійсним Договору № 09/12/2022-1 від 09.12.2022 року, Договору №09/12/2022-2 від 09.12.2022, Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 року.

Договір № 09/12/2022-1 від 09.12.2022 (далі - Договір № 1), предметом якого є передача ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (сторона 1) та виконання ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (сторона 2) прав та функцій замовника (забудовника) будівництва на земельній ділянці загальною площею 11,1502 га, розташованій на вул. Тираспольська, 43 у Подільському районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:91:179:0013, цільове призначення: 01.13 Для іншого сільськогосподарського призначення з розташованими на ній нежитловими будинками, будівлями, спорудами, допоміжними приміщеннями, інженерними спорудами та/або мережами, вхідними/в`їзними групами тощо (надалі - Земельна ділянка), а також фінансування та будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІГАЗСЕРВІС» житлових та/або нежитлових будинків, будівель, споруд, допоміжних приміщень, інженерних споруд та/або мереж, вхідних/в`їзних груп тощо на Земельній ділянці.

У п. 1.2. Договору 1 зазначено, що сторони підтверджують, що цей договір укладений у відповідності до вимог статті 6 Цивільного кодексу України, Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та інших актів законодавства України, при цьому на нього не розповсюджується положення Цивільного кодексу України, як на договір про спільну діяльність, договір доручення, комісії.

Договір № 09/12/2022-2 від 09.12.2022 (далі - Договір № 2), предметом якого є зобов`язання та права сторін (ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (сторона 1) та ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (сторона 2)) по Проєктуванню, Реконструкції та будівництва Об`єкта реконструкції (цілісний майновий комплекс, загальною площею - 50 857,60 кв.м., огородження 1 666,7 м.п.) на Земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини у Реконструйованому та побудованому Об`єкті.

Відповідно до п. 1.2 Договору сторона 1 передає, а сторона 2 приймає на себе функції замовника (забудовника) на час Проєктування Об`єкта на всіх етапах реалізації договору щодо розробки Проєктної документації, Реконструкції та будівництва Об`єкта, реєстрації права власності на побудований та реконструйований Об`єкт, відповідно до частки сторін та інших функцій передбачених даним Договором, окрім тих, що відповідно до умов даного Договору покладено на сторону 1. Сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити Реконструкцію та будівництво Об`єкта в цілому на Земельній ділянці відповідно до Проектної документації в порядку та на умовах, визначених у Договорі, що включає в себе звільнення Існуючих приміщень від майна сторони 1, шляхом його демонтажу та перевезення із Існуючих приміщень на місце, визначене стороною 1 та їх монтаж на визначеному місці.

Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 09.12.2022 (далі - Договір № 3), предметом якого є передача ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" (суперфіціар) та прийняття ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (суперфіціарій) Земельної ділянки, що перебуває у власності (в постійному користуванні) суперфіціара, для реалізації суперфіціарієм свого права на забудову.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2022 року № 1343.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, власником 100% статутного капіталу ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" є держава в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

На дату укладення Договору № 1, Договору № 2, Договору № 3 (далі разом - оспорювані договори), Міністерство розвитку громад та територій України відповідно до підпункту 5 пункту 5 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 року № 197 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2022 року), здійснювало відповідно до законодавства функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

В обгрунтування наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів, позивач у позові зазначив:

- господарське зобов`язання за оспорюваними договорами відповідно до частини 1 статті 73-2 Господарського кодексу України визнається значним;

- рішення про надання ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" згоди на вчинення значного правочину вважається правомірним за умови засвідчення такого рішення безпосередньо Міністром;

- проте, згоду ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ" на укладення значного господарського зобов`язання із ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" надано у вкрай стислі строки посадовими особами Мінрегіону - членами робочої групи, які, відповідно до норм законодавства, не уповноважені на прийняття такого рішення. Робоча група могла сформувати рекомендації стосовно наявності підстав для надання підприємству згоди або відмови в укладенні значного господарського зобов`язання, натомість прийняла самостійне рішення, що суперечить вимогам законодавства та встановленому порядку для прийняття та оформлення таких рішень;

- посадові особи Мінрегіону не ініціювали погодження укладання із Кабінетом Міністрів України та Фондом державного майна України Договорів № 1, 2, 3, які за своєю правовою природою та умовами є договорами про спільну діяльність та мали бути погоджені на підставі Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 на виконання вимог статті 13 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (далі - Порядок № 296);

- з текстів оспорюваних договорів, Протоколу № 3 від 11.11.2022 засідання робочої групи щодо розгляду звернення ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ", листа Мінрегіону від 16.11.2022 № 7/21/12297-22 не вбачається, що результатом укладення відповідних угод буде отримано прибуток та/або досягнуто соціальний ефект;

- Порядок № 296 зобов`язує одержати погодження на укладення договору про спільну діяльність, яке надає Кабінет Міністрів України, або уповноваженим органом до сфери управління якого належить підприємство. Відсутність такого погодження є підставою для визнання договору про спільну діяльність недійсним;

- ДП "УКРКОМУНОБСЛУГОВУВАННЯ", як постійний землекористувач, наділений правомочностями щодо володіння та користування земельною ділянкою, наданою для будівництва об`єкта нерухомого майна за Договором № 3, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідний функцій. Мінрегіоном відповідної згоди не надавалося;

- з огляду на умови оспорюваних договорів та визначений нормами чинного законодавства принцип правової єдності земельної ділянки і розташованого на ній нерухомого майна, позивач вважає, що Земельна ділянка вибуде із державної власності або змінить землекористувача в контексті положень статті 42 Земельного кодексу України.

Позивач вважає, що до вирішення по суті спору про визнання недійсними оспорюваних договорів належить застосувати такий захід забезпечення як заборона вчиняти будь-які дії на виконання оспорюваних договорів.

На твердження позивача, необхідність застосування такого заходу забезпечення позову полягає в унеможливленні вчинення сторонами оспорюваних договорів несумлінних дій стосовно майна: демонтаж (знесення) будівель, будинків, споруд тощо, реконструкція Цілісного майнового комплексу та будівництво Об`єкту. У разі, якщо ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" на виконання оспорюваних договорів почне виконувати свої обов`язки (проєктування, реконструкція та будівництво), це призведе до зміни Цілісного майнового комплексу та Земельної ділянки, що у свою чергу, ускладнить відновлення порушених прав заявника (позивача) в разі задоволення позовних вимог, оскільки у повній мірі захистити інтереси заявника в межах одного судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

Позивач вважає, що виконання оспорюваних договорів призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, що матиме вплив на ефективність захисту прав держави. Оскільки на виконання вказаних оспорюваних договорів відповідачу-2 передано функції замовника будівництва, останнім можливе здійснення заходів з проведення передпроєктних робіт, отримання дозвільної документації, розроблення та затвердження проєктної документації, виконання підготовчих та будівельних робіт по будівництву житлового комплексу, на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, на реєстрацію права власності на об`єкт містобудування та велику кількість інших прав за вказаними договорами, зокрема і зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення змін до державного земельного кадастру тощо.

У заяві про забезпечення позову позивач вказав на наявність таких фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування визначеного позивачем заходу забезпечення позову:

- відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" до укладення оспорюваних договорів змінило основний вид діяльності з "35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи" та власника ОСОБА_1 зі статутним капіталом в 10 000, 00 грн на "42.13 Будівництво мостів і тунелів" та ОСОБА_2 зі статутним капіталом в 100 000, 00 грн відповідно;

- з джерел публічної інформації позивачу стало відомо, що оспорювані договори можуть бути частиною корупційної схеми, а тому сторонами таких договорів можуть вчинятись несумлінні дії, зокрема відносно Цілісного майнового комплексу, загальною площею - 50 857,60 кв.м., огородження 1666,7 п.м., що знаходяться за адресою м. Київ, вулиця Тираспольська, 43 у Подільському районі та Земельної ділянки, внаслідок яких знеціниться таке майно;

- оскільки виконання оспорюваних договорів передбачає демонтаж (знесення) будівель, будинків, споруд тощо, які унеможливлюють будівництво Об`єкта, то це призведе до негативних наслідків у вигляді неможливості повернення майна у стан який існував до вчинення оспорюваних договорів, знецінення майна та збитків;

- підтвердженням вказаного є те, що посадові особи ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" вже надсилали Мінінфраструктури листа, у якому наполягали на необхідності виконання умов незаконних договорів (лист від 04.12.2023 № 94-23/1);

- розмір статутного капіталу ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" становить лише 100 000,00 грн, про наявність нерухомого майна у останнього інформація в публічних реєстрах відсутня, а отже, на думку позивача, у разі задоволення позовних вимог, ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" найімовірніше не зможе відшкодувати збитки, завдані за результатом вчинених дій за оспорюваними договорами.

Позивач вважає визначені ним заходи забезпечення позову співмірними із заявленими вимогами щодо визнання недійсними оспорюваних договорів, реалізацію яких ще не розпочато. При цьому співвідношення прав (інтересу) Держави, про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" є співмірним та необхідним з огляду на наведені позивачем обставини.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності наявні докази, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

З положень 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, судом має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд встановив, що ним не доведено наявність обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, на захист яких позивач звернувся з позовом до суду.

Як встановлено судом, необхідність забезпечення позову шляхом заборони відповідачам-1, 2 вчиняти будь-які дії на виконання оспорюваних договорів позивач обґрунтував тим, що ТОВ "СІТІГАЗСЕРВІС" (відповідач-2) на виконання оспорюваних договорів може почати виконувати свої обов`язки за оспорюваними договорами (проєктування, реконструкція та будівництво), що призведе до зміни Цілісного майнового комплексу та Земельної ділянки, що у свою чергу, ускладнить відновлення порушених прав заявника (позивача). Позивач зазначав, що оскільки виконання оспорюваних договорів передбачає демонтаж (знесення) будівель, будинків, споруд тощо, які унеможливлюють будівництво Об`єкта, то це призведе до негативних наслідків у вигляді неможливості повернення майна у стан який існував до вчинення оспорюваних договорів, знецінення майна та збитків.

Однак, позивачем не подані докази на підтвердження вчинення відповідачем-2 відповідних дій чи наміру (підготовки) до їх вчинення, які б свідчили про те, що він намагається ухилитися від виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Суд звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову на підтвердження того, що посадові особи відповідача-2 вже надсилали позивачу листи, у яких наполягали на необхідності виконання умов оспорюваних договорів, позивач зазначив лист від 04.12.2023 № 94-23/1, проте такий лист фактично не доданий до ні до заяви про забезпечення позову, ні до позовної заяви.

Суд зазначає, що той факт, що перед укладенням оспорюваних договорів відповідач-2 змінив основний вид діяльності та склад кінцевих бенефіціарів не може свідчити про те, що відповідач-2 намагається ухилитися від виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Позивач посилався на те, що з джерел публічної інформації йому стало відомо, що оспорювані договори можуть бути частиною корупційної схеми, а тому сторонами таких договорів можуть вчинятись несумлінні дії, зокрема відносно Цілісного майнового комплексу та Земельної ділянки, внаслідок яких знеціниться таке майно. Проте, жодних достовірних доказів у розумінні ст. 78 ГПК України на підтвердження таких зазначень до заяви про забезпечення позову не додано.

У якості додатку до заяви про забезпечення позову позивачем додано копія ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень від 24.11.2023 у справі № 991/10280/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115283118), натомість заява про забезпечення позову не містить жодних зазначень стосовно того, які саме обставини, встановлені судом у справі № 991/10280/23, свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, який подано позивачем про визнання недійсними оспорюваних договорів.

Крім того, безпосередньо у заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що реалізацію оспорюваних договорів ще не розпочато.

Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні ст. 76, 77, 78 ГПК України, що невжиття визначеного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких позивач звернувся з позовом до суду, враховуючи при цьому, що предметом позову є визнання недійсними оспорюваних договорів. Тобто, позивачем не доведено суду, що вчинення відповідачами-1, 2 дій на виконання оспорюваних договорів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, на захист яких позивач звернувся з позовом до суду.

Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії вимагає обов`язкове зазначення заявником у заяві про забезпечення позову повного переліку дій, які забороняється вчиняти відповідачу. Подана позивачем заява про забезпечення позову таким вимогам не відповідає. Повний та чіткий перелік дій, які, на думку позивача, підлягають забороні відповідачам на виконання оспорюваних договорів, в його заяві не зазначено. Водночас, одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся з позовом до суду.

Суд також наголошує, що згідно приписів ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Як зазначалось, предметом позову є визнання недійсними оспорюваних договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про забезпечення позову № № 118/24 від 26.02.2024.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 136, 137, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про забезпечення позову № № 118/24 від 26.02.2024 відмовити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 05.03.2024 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Оксана ГУМЕГА