Рішення

від 26.02.2024 по справі 911/3819/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа № 911/3819/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК ГП

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс

про стягнення 804004,87 грн

за участю представників:

позивач: Удовиченко Д.Г. адвокат, ордер серії СВ № 1061995 від 15.12.2023;

відповідач: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БК ГП до Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс про стягнення 804004,87 грн, з яких: 789018,00 грн основного боргу, 2776,04 грн інфляційних втрат і 12210,83 грн 3% річних.

Позов пред`явлений з підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 28\04\2023 від 28.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.01.2024.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом 2 ч. 6 даної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа ухвали суду про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, документ було доставлено до електронного кабінету одержувача ТОВ «Трипілля Агро Плюс» 29.12.2023 о 16:59.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2024, у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та для забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору по суті, підготовче засідання відкладено на 12.02.2024. Про призначення наступного судового засідання відповідач був повідомлений шляхом надіслання ухвали до електронного кабінета одержувача 31.01.2024 о 13:58.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024. Документ в електронному вигляді (ухвала) доставлено відповідачу 13.02.2024.

26.02.2024 в судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору в судове засідання особисто не з`явився та представника не направив, клопотань та інших пояснень з приводу заявленого позову не подав.

Згідно ст. 202 ГПК України, суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК та ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповіді державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

В ході розгляду справи, Господарським судом Київської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Суд зазначає, що неявка учасників справи, які є належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений ст. 165 ГПК України, зважаючи, що останній неодноразово повідомлений про час та місце розгляду справи, суд на підставі ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, заслухавши 26.02.2024 вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилається ТОВ «БК ГП» у викладених письмових документах, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представник позивача виступив з заключним словом, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 26.02.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ГП» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» (далі - покупець), було укладено Договір купівлі - проваджу №28\04\2023 (далі - Договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець зобов`язується передати нафтопродукти: дизельне пальне у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його ціну (вартість).

Згідно п. 2.3 Договору, товар передається покупцеві окремими партіями (частинами). Кожна окрема партія товару передається в рамках цього Договору лише після попереднього усного узгодження Сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, ціни (вартості), умов та строків (термінів) її поставки (передачі у власність).

Відповідно до п. 2.4. Договору, кількість товару у кожній партії зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній або у відповідному акті приймання передачі товару.

Згідно п.2.5. Договору, факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього Договору може підтверджуватися або актами приймання - передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або в акті приймання - передачі товару.

Відповідно до п.2.6. Договору, сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання - передачі) на передану партію товару є документом, який засвідчує факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) партії товару. Кожна видаткова накладна (акт приймання - передачі) на передану товару є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.7. Договору встановлено, що право власності на товар (партію товару) виникає у покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення накладної (акта приймання - передачі) в порядку, передбаченому пунктом 2.5. цього Договору.

На виконання вимог Договору, позивач поставив та передав у власність відповідача товар, а саме: паливо дизельне на загальну суму 789 018,00 грн., що підтверджується наступними документами на відпуск нафтопродуктів:

-видаткова накладна №154 від 19.05.2023р. на суму 291 981,60 грн та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №154 від 19.05.2023 грн (форма № 1-ТТН (нафтопродукт);

-видаткова накладна №190 від 07.06.2023р. на суму 248 518,20 грн та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №190 від 07.06.2023 грн (форма № 1-ТТН (нафтопродукт);

-видаткова накладна №191 від 07.06.2023р. на суму 248 518,20 грн та товарно - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №191 від 07.06.2023 грн (форма № 1-ТТН (нафтопродукт).

Видаткові накладні з боку відповідача підписані першою особою товариства директором Смик Сергієм Миколайовичем та скріплені печатками підприємств.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових накладних товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

В подальшому, зазначені накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить податкова накладна №33 від 19.05.2023, що підтверджується квитанцією №1 від 08.06.2023; податкова накладна №4 від 07.06.2023, що підтверджується квитанцією №1 від 04.07.2023; податкова накладна №5 від 07.06.2023, що підтверджується квитанцією №1 від 04.07.2023.

Згідно п. 3.4. Договору, оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Покупець зобов`язаний здійснити оплату кожної замовленої партії товару на підставі рахунку, виставленого продавцем, протягом 7 банківських днів від дати отримання видаткової накладної.

Датою оплати (отримання грошей продавцем) вважається дата надходження грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця (п. 3.5. Договору).

Як вказує позивач, у зв`язку з невиконанням обов`язку відповідача щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, 02.11.2023 на адресу ТОВ «Трипілля Агро Плюс» направлено претензію № 02/11 про оплату заборгованості за Договором купівлі - продажу №28\04\2023 від 28.04.2023р. у розмірі 789 018,00 грн протягом 5 календарних днів з моменту отримання. Факт відправлення претензії та доданих документів підтверджується описом вкладення у цінний лист 02.11.2023 за номером 0311510435350.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Зважаючи на те, що товар в повному обсязі та вчасно не було оплачено, позивач звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості згідно Договору купівлі - продажу №28\04\2023 від 28.04.2023 в сумі 789018,00 грн, а також нараховані на зазначену суму 2776,04 грн інфляційні втрати та 12210,83 грн 3% річних.

Оскільки відповідач правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Передача товару позивачем відповідачу підтверджується видатковими накладними №154 від 19.05.2023, №190 від 07.06.2023, №191 від 07.06.2023, які засвідчені представниками сторін.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Видаткові накладні № 154, № 190, № 191, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять інформацію про господарську операцію та про осіб, які її вчинили.

В свою чергу, відповідачем не подано доказів про оплату отриманого товару, контррозрахунку заборгованості до суду також не надано.

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2023 по листопад 2023 за Договором № 28\04\2023, підписаного з боку позивача - директором ТОВ «БК ГП» О.Давиденком та з боку відповідача директором ТОВ «Трипілля Агро Плюс» С.М. Смик, де вказано, що станом на 30.11.2023 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 789 018,00 грн.

За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та, може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.

Втім, як встановлено судом, позивачем надано всі належні первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні та податкові накладні) на підтвердження факту поставки товару та наявності у відповідача заборгованості, яка відображена в акті звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що ним зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар, про що свідчать зазначені вище обставини, які суд визнає встановленими з огляду на вірогідність наданих позивачем доказів (видаткові накладні, які підписані та скріплені печатками обох сторін).

В свою чергу, відповідачем зазначені обставини не спростовані.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з ТОВ «Трипілля Агро Плюс» заборгованості за отриманий товар за Договором купівлі-продажу № 28\04\2023, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, внаслідок чого вимога позивача про стягнення з відповідача 789018,00 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку позивача інфляційні втрати та 3% річних здійснені окремо на кожну видаткову накладну та складають 2776,04 грн та 12210,83 грн відповідно. Нарахування здійснені по 15.12.2023.

Як зазначалось вище, з урахуванням умов п. 3.4 Договору, строк оплати товару - 7 банківських днів від дати отримання видаткової накладної. За таких обставин кінцевий строк оплати товару за накладною № 154 від 19.05.2023 настав 30.05.2023, а з 31.05.2023 відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання. За накладними № 190, 191 від 07.06.2023 кінцевий строк оплати товару настав 16.06.2023, таким чином з 17.06.2023 відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання.

Перевіривши за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» здійснений позивачем розрахунок 3% річних від кожної накладної окремо по 15.12.2023 судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення 12210,83 грн 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 12210,82 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Дана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Відтак, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відтак, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Судом встановлено, за накладною № 154 від 19.05.2023 нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 31.05.2023 по 15.12.2023 та їх розмір становить 1696,78 грн.

За накладною № 190 від 07.06.2023 нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 17.06.2023 по 15.12.2023 та їх розмір становить від`ємне значення (мінус) 539,63 грн (дефляція).

За накладною № 191 від 07.06.2023 нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 17.06.2023 по 15.12.2023 та їх розмір становить від`ємне значення (мінус) 539,63 грн (дефляція).

За таких обставин, заявлені до стягнення 2776,04 грн інфляційних втрат, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою системи «Ліга:Закон» підлягають задоволенню частково в сумі 617,52 грн (1696,78 грн-539,63 грн-539,63 грн).

Враховуючи викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов`язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 789018,00 грн заборгованості, 12210,82 грн 3% річних та 617,52 грн інфляційних втрат. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням часткового задоволення позову становить 12027,69 грн.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трипілля Агро Плюс (08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, буд. 6, код ЄДРПОУ 36349093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БК ГП (08292, Київська обл., м. Буча(з), вул. Качинського Леха, буд. 3, код ЄДРПОУ 43938992) 789018 (сімсот вісімдесят дев`ять тисяч вісімнадцять) грн 00 коп. заборгованості, 12210 (дванадцять тисяч двісті десять) грн 82 коп. 3% річних, 617 (шістсот сімнадцять) грн 52 коп. інфляційних втрат та 12027 (дванадцять тисяч двадцять сім) грн 69 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.03.2024 року

Суддя О.В. Щоткін