Рішення

від 22.02.2024 по справі 911/2953/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2024 р. Справа № 911/2953/23

За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярмаркова, будинок 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД", 57116, Миколаївська область, Миколаївський район, село Михайлівка, Степівська ТГ, вулиця Кошового Олега, будинок 1А

про стягнення 1 183 846,52 грн

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін згідно протоколу

суть спору:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД", в якій просив стягнути 4 565 312,45 грн заборгованості за Договором № 536 від 08.08.2016, а саме:

- заборгованість, що виникла з пп. 2.1.3 та 2.1.4 Договору за надані послуги (виконані роботи) у сумі 2 597 799,99 грн;

- заборгованість по компенсації земельного податку відповідно до пп. 2.1.5 Договору в розмірі 783 665,94 грн;

- загальну суму пені, що виникла за несвоєчасне виконання обох зобов`язань в розмірі 1 183 846,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати грошових сум відповідно до пунктів 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 Договору № 536 від 08.08.2016 зі змінами та доповненнями, що послугувало для нарахування пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2023 відкрито провадження у справі № 911/2953/23 за правилами загального позовного провадження.

06 листопада 2023 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2023/11/06-01 від 06.11.2023, в якому відповідач частково визнав позовні вимоги в частині наявності заборгованості по розрахункам відповідно до підпункту 2.1.4 Договору та компенсаційним платежам по земельному податку (підпункт 2.1.5 Договору), однак заперечив проти стягнення штрафних санкцій (пені).

15 грудня 2023 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява від 15.12.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2 597 799,99 грн, у зв`язку з її оплатою.

В підготовчому судовому засіданні 21.12.2023, суд дослідивши подані документи на підтвердження викладених обставин, постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі в частині в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква заборгованості у сумі 2 597 799,99 грн, що виникла з пп. 2.1.3 та 2.1.4 Договору за надані послуги (виконані роботи), у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/2953/23 та призначено розгляд справи по суті на 08.02.2024.

01 лютого 2024 року через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява від 01.02.2024 про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості щодо компенсації земельного податку у розмірі 783 665,94 грн, у зв`язку з її оплатою.

В судовому засіданні 08.02.2024 враховуючи, що фактично по суті розгляд справи ще не розпочато, суд дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження оплати основної заборгованості в частині компенсації земельного податку у розмірі 783 665,94 грн, постановив ухвалу про закриття провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква компенсації земельного податку в розмірі 783 665,94 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. В цьому ж засіданні судом оголошено перерву до 22.02.2024, оскільки предметом спору у справі № 911/2953/23 залишились вимоги позивача до відповідача про стягнення 1 183 846,52 грн пені, що виникла за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідача за Договором № 536 від 08.08.2016.

Позивачем неодноразово на вимоги суду подавались заяви із додатковими письмовими обґрунтуваннями обставин справи в частині визначення періодів за які нарахована заявлена до стягнення сума пені.

Відповідачем на вимогу суду подати контрозрахунок, 02.02.2024 через підсистему "Електронний суд" направлено додаткові пояснення, в яких відповідач твердить, що:

- період нарахування пені за прострочення грошових зобов`язань згідно Договору повинен починатися з 12.12.2022, а не із 11.11.2022, як просить позивач, оскільки в межах судового розгляду № 911/399/23 задоволено до стягнення суму пені нараховану за період з 11.06.2022 по 11.12.2022;

- таким чином, відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

- зокрема, оскільки факт настання оплати за договором первинними бухгалтерськими документами не підтверджено, відповідач вважає, що підстави для нарахування пені відсутні;

- підстави для стягнення пені за несвоєчасність компенсації позивачу земельного податку за твердженнями відповідача є недоведеними, оскільки докази настання для позивача негативних наслідків, визначених пунктом 2.1.5 Договору, відсутні.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення вимог позивача в частині стягнення суми пені, відповідачем також заявлено клопотання про зменшення суми пені на 70% у разі відсутності підстав для відмови у стягненні пені.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 22.02.2024 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

08 серпня 2016 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (за Договором Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" (за Договором Сторона-2) укладено Договір № 536 (далі - Договір), згідно умов пункту 1.1 якого, з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в Квартирно-експлуатаційному відділі м Біла Церква, сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що є власністю Держави та належить Квартирно-експлуатаційному відділу м. Біла Церква на підставі державного акта на право постійного користування землею серії Б № 027573 від 1978 року Стороні-1, а Сторона-2 зобов`язується оплачувати надані послуги згідно умов цього Договору. Площа посівів становить 1868 га згідно акта обстеження земельної ділянки, який є невід`ємною частиною Договору.

Факт передачі майна в користування підтверджується підписаним сторонами актом обстеження земельної ділянки до Договору № 536 від 08.08.2016.

Відповідно до пунктів 1.4 - 1.7 Договору, детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим Договором, визначається у завданні Сторони-2, яке надається ним Стороні-1. Завдання надається в письмовій формі. Послуги передаються Стороною-1 Стороні-2 на підставі акта прийому-передачі послуг. Строки та способи передачі Стороною-1 послуг Стороні-2 визначаються за домовленістю сторін. Сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг Стороною-1, належить Стороні-2.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна послуг з урахуванням вимог цього Договору, доручень, кон`юнктури ринку, та сплати встановлених законодавством податків, інших обов`язкових платежів і зборів та є звичайною ціною в розумінні Податкового кодексу України. Грошова сума, яку Сторона-2 зобов`язується перерахувати Стороні-1 за надані послуги/виконані роботи, повинна бути не менше ніж 6035600,00 (шість мільйонів тридцять п`ять тисяч шістсот) гривень на рік.

Сторони погодили, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 грошові кошти за Договором щомісячно до 10 числа кожного місяця у два етапи:

I етап - з січня по червень в розмірі 140 000,00 грн (щомісячно);

II етап - з липня по грудень в розмірі 865 933,33 грн (щомісячно) (підпункти 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020).

Сторона-2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів згідно розрахунку до "Податкової декларації з плати за землю" на поточний рік. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини Сторони-2, Сторона-2 сплачує (компенсує) Стороні-1 усі пов`язані з несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафи, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 01.10.2020).

Суми щомісячної компенсації земельного податку, що повинні бути сплачені на виконання пп. 2.1.5 п. 2.1 Договору, підтверджуються розділом III Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), що склали за 2022 рік - 227 149,58 грн, за 2023 рік 261 221,98 грн.

Згідно із підпунктом 4.1.1 Договору, Сторона-2 зобов`язана приймати від Сторони-1 послуги, які є предметом цього Договору, і оплачувати їх в розмірах, в порядку та строки, передбачені пунктами 2.1.3-2.1.5 цього Договору.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що у разі порушення строку розрахунку зі Стороною-1, Сторона-2 зобов`язана сплатити на користь Сторони-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 16.01.2020, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до 08.08.2028, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо за 1 місяць до закінчення строку дії цього Договору Сторона-2 заявить про намір продовжити дію Договору, він може бути пролонгованим за згодою Сторони-1 на той же строк і на тих же умовах, які визначені у цьому Договорі.

Умови Договору вважаються виконаними в повному обсязі після складення актів звірки взаєморозрахунків, складених та підписаних уповноваженими особами сторін (пункт 7.3 Договору).

Згідно Додатку № 1 від 08.08.2016 до Договору, сторони дійшли згоди щодо місця розташування посівів, площа яких становить 1868 га та затвердили схему місця розташування. Схема місця розташування є невід`ємною частиною Додатку № 1 до Договору та невід`ємною частиною безпосередньо Договору та знаходиться на 2 арк. Додатку.

Крім того, між сторонами до Договору укладались Додаткові угоди № 1 від 29.09.2016 (про внесення змін до розділу 8 Договору "Місцезнаходження та реквізити сторін"), № 2 від 26.10.2016 (про внесення змін, щодо грошової суми за надані послуги), № 3 від 27.12.2018 (про внесення змін до підпункту 2.1.4 Договору), № 4 від 16.01.2020 (про внесення змін щодо строку дії договору), № 5 від 09.07.2020 (про внесення змін, щодо грошової суми за надані послуги), № 6 від 01.10.2020 (про внесення змін, щодо грошової суми за надані послуги).

Як зазначено позивачем, станом на 11.09.2023 за відповідачем утворилась заборгованість зі сплати платежів, визначених підпунктами 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 Договору за надані послуги (виконані роботи), що складає 2 597 799,99 грн та підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 Договору із компенсації земельного податку у сумі 783 665,94 грн. Загальна сума заборгованості, що виникла з невиконання обох зобов`язань склала 3 381 465,93 грн.

Крім того, оскільки, відповідач своєчасно не виконав оплату за надані послуги (виконані роботи) та компенсацію земельного податку, позивач нарахував відповідачу пеню у відповідності до пункту 5.4 Договору у загальній сумі 1 183 846,52 грн.

Ув`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги в частині наявності заборгованості по розрахункам відповідно до підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору та компенсаційним платежам по земельному податку відповідно до підпункту 2.1.5 Договору визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору своєчасно не розрахувався за надані позивачем послуги, зокрема, допустив прострочення грошового зобов`язання щодо оплати Договору за надані послуги (виконані роботи), що складає 2 597 799,99 грн та компенсації земельного податку у сумі 783 665,94 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" було сплачено суми основного боргу у розмірі 2 597 799,99 грн, що виникла з підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору за надані послуги (виконані роботи) та у розмірі 783 665,94 грн по компенсації земельного податку відповідно до підпункту 2.1.5 Договору, на підтвердження чого, до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій: № 349 від 17.11.2023, № 355 від 22.11.2023, від 23.11.2023 № 363, № 364, від 29.11.2023№ 374, № 375, № 382 від 01.12.2023, № 389 від 07.12.2023, № 35 від 01.02.2024.

Таким чином судом у зв`язку з відсутністю предмета спору у даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, що виникла з підпунктів 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 Договору за надані послуги (виконані роботи) у сумі 2 597 799,99 грн та компенсації земельного податку у сумі 783 665,94 грн закрито провадження згідно пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про що постановлено ухвали суд від 21.12.2023 та 08.02.2024.

Отже, предметом спору у даній справі залишились вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 1 183 846,52 грн, нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати за надані послуги (виконані роботи) 812 603,31 грн, та в частині компенсації земельного податку 371 243,21 грн за сукупний період з 11.11.2022 по 10.09.2023.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві та додаткових поясненнях у справі зазначив, що заявлені позовні вимоги в частині сплати штрафних санкцій не визнає та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема відповідач твердить, що позивачем наведені взаємосуперечливі розрахунки пені, оскільки фактично наведено два різні періоди розрахунків пені, за якими сума пені вийшла однаковою. У зв`язку із чим, відповідач вважає, що неналежно сформовані та обґрунтовані позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також відповідач зауважив, що позивач повторно стягує пеню за період з 11.11.2022 по 11.12.2022, оскільки у справі № 911/399/23 рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2023 стягнуто з відповідача пеню за період з 11.06.2022 по 11.12.2022.

Посилаючись на положення пункту 2.1.5 Договору відповідач твердить, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження настання для нього негативних наслідків за несвоєчасну компенсацію земельного податку.

Отже відповідач заперечує проти задоволення до стягнення суми пені, однак у додаткових поясненнях від 02.02.2024 просить, у разі відсутності підстав для відмови у стягненні пені, зменшити заявлену пеню на 70 відсотків.

Дослідивши аргументи та заперечення щодо заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що у разі порушення строку розрахунку зі Стороною-1, Сторона-2 зобов`язана сплатити на користь Сторони-1 пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що розрахунки пені, як за зобов`язаннями щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) згідно підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору, так і за зобов`язаннями щодо компенсації земельного податку згідно підпункту 2.1.5 Договору виконані позивачем на суму заборгованості в наростаючому порядку, яка збільшувалась кожного 10 числа поточного місяця (за надані послуги у періоди: листопад-грудень 2022, липень-вересень 2023 865933,33 грн; у період січень червень 2023 року 140000,00 грн та за податок у 2022 році 227149,58 грн, 2023 році 261221,98 грн). Також судом встановлено, що розрахунок пені виконаний позивачем за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (подачу позовної заяви до суду), разом з тим виконуючи розрахунок з 11.11.2022 позивачем враховано суму заборгованості, яка існувала станом на дату розрахунку за попередні періоди, а також враховувались часткові оплати відповідача. Однак при такому розрахунку позивачем не враховано положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, оскільки пеня обраховуються в межах 6-ти місяців за кожним із зобов`язань окремо.

Так, судом встановлено, що Договір № 536 від 08.08.2016 не містить умов нарахування пені більше 6 місяців. Пункт 5.4 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Тобто, якщо станом на 11.11.2022 в суму заборгованості входить заборгованість за зобов`язаннями липня 2022 року, то така заборгованість для нарахування пені існує до 10.01.2023, і після цієї дати вже не повинна входити в суму заборгованості, тоді як позивач включає її і в наступний період.

Таким чином, за перерахунком суду з урахуванням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України розмір пені нарахованої за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати за надані послуги (виконані роботи) згідно підпунктів 2.1.3 та 2.1.4 Договору за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (за зобов`язаннями з липня 2022 року по серпень 2023 року включно) складає 711 468,88 грн та за несвоєчасну компенсацію земельного податку згідно підпункту 2.1.5 Договору за період з 11.11.2022 по 10.09.2023 (за зобов`язаннями з липня 2022 року по серпень 2023 року включно) 266 489,56 грн. Отже обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сумою пені є 977 958,44 грн.

На твердження відповідача, що у зв`язку із неналежно сформованими та необґрунтованими позовними вимогами в частині заявленої до стягнення суми пені (суперечливі розрахунки), остання не підлягає задоволенню, суд зазначає, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Твердження відповідача, що позивачем безпідставно заявлено до стягнення пеню розраховану за період з 11.11.2022 по 11.12.2022, оскільки за цей період вона вже була стягнута в межах розгляду справи № 911/399/23 необгрунтовані, оскільки як зазначено судом вище, позивач розрахунок здійснював в наростаючому порядку, таким чином здійснюючи розрахунок з 11.11.2022 сума заборгованості збільшилась за рахунок настання наступного періоду оплати, тоді як в межах справи № 911/399/23 цей період не входив.

Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування пені за компенсаційні платежі з земельного податку, оскільки відповідно до підпункту 2.1.5 Договору позивачем не доведено, що ним понесені будь-які штрафи, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України, суд не бере до уваги, оскільки відповідальність за порушення грошових зобов`язань за Договором № 536 від 08.08.2016 передбачена пунктом 5.4 цього Договору.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні положення містяться в статті 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що введення на території України воєнного стану, що є загальновідомими обставинами та не потребують доказуванню, ускладнило збут сільськогосподарської продукції товариства, що спричинило затримки у надходженні обігових коштів і, як наслідок, утворення заборгованості, яка, як наголошує відповідач, була погашена ним після відкриття провадження у даній справі.

Зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.

Відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов`язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд зазначає, що зобов`язання з оплати наданих послуг за Договором покладались на відповідача. Згідно із частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статей 73, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення пені, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин несвоєчасного виконання зобов`язання та винятковості даного випадку, таким чином, оцінивши доводи сторін у справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо зменшення розміру пені, дійшов висновку про відсутність виключних обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру пені, як і не навів поважних причин порушення зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. Судом також враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, зокрема, нездійснення оплат за надані послуги, не здійснення дій з метою врегулювання заборгованості шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, відстрочки тощо. При цьому, суд зазначає, що погашення суми основного боргу відбулось після звернення позивача до суду та відкриття провадження у даній справі. Також суд вважає, що заявлена до стягнення сума пені є співмірною з простроченою оплатою вартості наданих послуг (становить 35% від суми заборгованості).

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення їх розміру.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічно-виробниче підприємство "АВАЛОН ЛТД" (57116, Миколаївська область, Миколаївський район, село Михайлівка, Степівська ТГ, вулиця Кошового Олега, будинок 1А, код ЄДРПОУ 38075250) на користь Квартино-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярмаркова, будинок 1, код ЄДРПОУ 08167863) 977 958 (дев`ятсот сімдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 44 коп. пені та 14 669 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 04.03.2024