Рішення

від 21.02.2024 по справі 911/2887/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/2887/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРОЗІТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ТИТАН»

про стягнення 726 984,78 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Ватраль М.Д. (в режимі ВКЗ);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕРОЗІТ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ТИТАН» про стягнення 726 984,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, договору поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022, договору поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022 в частині повної оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 337 643,85 грн основного боргу, 67 528,77 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, 30 938,80 грн основного боргу, 6 187,76 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022, 237 238,00 грн основного боргу, 47 447,60 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2887/23 від 27.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРОЗІТ» залишено без руху.

04.10.2023 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2887/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 16.11.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.10.2023 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Залізнична, буд. 92, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08132.

Однак, зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштовою установи «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 3, п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач були належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Також з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.10.2023 була направлена відповідачу на його офіційну електронну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, протягом розгляду справи ухвали суду доставлялись відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявними в матеріалах довідками про доставлення електронних листів.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.10.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

24.10.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи оригінали документів по суті спору на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.10.2023.

Також 24.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2023 у справі № 911/2887/23 заяву позивача задоволено та постановлено розгляд справи, призначений на 16.11.2023, провести в режимі відеоконференції.

16.11.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2023 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2887/23 на 13.12.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 16.11.2023 та доставлено останню в електронний кабінет відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

16.11.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2023 у справі № 911/2887/23 заяву позивача задоволено та постановлено розгляд справи, призначений на 13.12.2023, провести в режимі відеоконференції.

13.12.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача; представник відповідача у підготовче засідання вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2023 вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання у справі № 911/2887/23 на 17.01.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.12.2023 та доставлено останню в електронний кабінет відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

14.12.2023 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.01.2024 у справі № 911/2887/23 заяву позивача задоволено та постановлено розгляд справи, призначений на 17.01.2024, провести в режимі відеоконференції.

17.01.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача; представник відповідача у підготовче засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 911/2887/23 до судового розгляду по суті на 21.02.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 17.01.2024 та доставлено останню в електронний кабінет відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

17.01.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2024 у справі № 911/2887/23 заяву позивача задоволено та постановлено розгляд справи, призначений на 21.02.2024, провести в режимі відеоконференції.

21.02.2024 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом 2021 2022 років між позивачем та відповідачем існували договірні відносини на підставі укладеного договору поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, договору поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 та договору поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022. Як зазначив позивач, на виконання вказаних договорів, позивач поставляв на користь відповідача товар, а саме: за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021 товар на загальну суму 1 966 487,57 грн; за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 товар на суму 30 938,80 грн; за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022 товар на суму 237 238,00 грн. Проте, за ствердженням позивача, відповідач неналежним чином виконав умови зазначених договорів поставки товарів в частині повної оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 337 643,85 грн основного боргу, 67 528,77 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, 30 938,80 грн основного боргу, 6 187,76 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022, 237 238,00 грн основного боргу, 47 447,60 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022.

21.02.2024 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.02.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача по суті спору, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2021 2022 років між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРОЗІТ» (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ТИТАН» (далі відповідач) існували договірні відносини на підставі укладених між позивачем та відповідачем договорів поставки товарів.

Так судом встановлено, що 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРОЗІТ» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ТИТАН» (далі покупець) укладено договір поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 (далі договір-1), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому «товар»), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей «товар» та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору-1, асортимент «товару», його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому «накладні»). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.

«Накладні» мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід`ємною частиною.

За змістом п. 2.5 договору-1, перехід права власності на поставлену партію «товару» відбувається в момент підписання «накладної».

В пунктах 7.8, 7.9 договору-1 сторони узгодили, що покупець погоджується на те, що постачальник не зобов`язаний перевіряти і, відповідно, не несе відповідальності за дійсність підпису(ів) та повноваження особи(іб) покупця, що підписує(ють) цей договір, видаткові накладні та будь-які інші документи на виконання цього договору. Покупець цим підтверджує та схвалює будь-який документ, підписаний від його імені на виконання цього договору, якщо він містить відбиток печатки покупця (в разі її наявності).

Сторони домовилися, що у випадку відсутності у покупця печатки (відмови від її використання), повноваження особи, яка в інтересах покупця одержує товар згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання договору-1 та протягом його дії у період з 09.09.2021 до 29.12.2021 поставив на користь відповідача товар будівельні матеріали, на загальну суму 1 966 487,57 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № ВО000003176 від 09.09.2021 на суму 195 148,80 грн, № ВО000003177 від 09.09.2021 на суму 81 988,40 грн, № ВО000003184 від 09.09.2021 на суму 11 160,00 грн, № ВО000003391 від 20.09.2021 на суму 64 671,32 грн, № ВО000003462 від 23.09.2021 на суму 114 048,00 грн, № ВО000003463 від 23.09.2021 на суму 293 760,00 грн, № ВО000003555 від 29.09.2021 на суму 51 822,16 грн, № ВО000003556 від 29.09.2021 на суму 53 773,00 грн, № ВО000003557 від 29.09.2021 на суму 23 995,85 грн, № ВО000003554 від 29.09.2021 на суму 21 503,82 грн, № ВО000003583 від 30.09.2021 на суму 16 191,00 грн, № ВО000003610 від 30.09.2021 на суму 70 412,10 грн, № ВО000004227 від 04.11.2021 на суму 57 870,00 грн, № ВО000004228 від 04.11.2021 на суму 161 280,00 грн, № ВО000004247 від 05.11.2021 на суму 6 399,00 грн, № ВО000004407 від 16.11.2021 на суму 16 272,70 грн, № ВО000004474 від 19.11.2021 на суму 83 883,20 грн, № ВО000004550 від 25.11.2021 на суму 23 496,70 грн, № ВО000004608 від 02.12.2021 на суму 264 492,00 грн, № ВО000004609 від 02.12.2021 на суму 89 564,40 грн, № ВО000004621 від 03.12.2021 на суму 8 960,00 грн, № ВО000004683 від 10.12.2021 на суму 239 251,50 грн, № ВО000004686 від 13.12.2021 на суму 5 733,12 грн, № ВО000004814 від 29.12.2021 на суму 10 810,50 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вказані видаткові накладні з боку відповідача підписані уповноваженими представником, що підтверджується наявною в матеріалах справи генеральною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 03.09.2021, яка протягом дії договору-1 та підписання представником відповідача видаткових накладних була чинна. Таким чином суд встановив, що усі вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 7.1 договору-1, договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Судом встановлено, що 04.01.2022, після закінчення терміну дії договору-1, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 (далі договір-2), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому «товар»), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей «товар» та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

За змістом пп. 1.2, 1.3 договору-2, асортимент «товару», його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому «накладні»). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.

«Накладні» мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід`ємною частиною.

За змістом п. 2.5 договору-2, перехід права власності на поставлену партію «товару» відбувається в момент підписання «накладної».

В пунктах 7.8, 7.9 договору-2 сторони узгодили, покупець погоджується на те, що постачальник не зобов`язаний перевіряти і, відповідно, не несе відповідальності за дійсність підпису(ів) та повноваження особи(іб) покупця, що підписує(ють) цей договір, видаткові накладні та будь-які інші документи на виконання цього договору. Покупець цим підтверджує та схвалює будь-який документ, підписаний від його імені на виконання цього договору, якщо він містить відбиток печатки покупця (в разі її наявності).

Сторони домовилися, що у випадку відсутності у покупця печатки (відмови від її використання), повноваження особи, яка в інтересах покупця одержує товар згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання договору-2 та протягом його дії у період з 28.01.2022 до 11.02.2022 поставив на користь відповідача товар будівельні матеріали, на загальну суму 30 938,80 грн, що підтверджується видатковими накладними № ВО000000132 від 28.01.2022 на суму 7 537,50 грн, № ВО000000180 від 03.02.2022 на суму 7 087,50 грн, № ВО000000273 від 11.02.2022 на суму 16 313,80 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником позивача та скріплені відтиском його печатки, з боку відповідача вказані видаткові накладні підписані Живжир О.П. на підставі довіреності № б/н від 03.01.2022.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довіреність № б/н від 03.01.2022 видана ТОВ «Інвестиційно-Будівельна компанія «ТИТАН» на ім`я Живжир О.П., якою уповноважено останню представляти інтереси відповідача для отримання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Ферозіт» та надано право, зокрема підписувати та отримувати видаткові накладні. Вказана довіреність зі строком її дії до 31.12.2022 року. Заперечень відповідача щодо особи, яка підписала від імені відповідача вказані видаткові накладні матеріали справи не містять. Таким чином суд встановив, що усі вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до п. 7.1 договору-1, договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Крім того суд встановив, що 22.02.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 (далі договір-3) за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (у подальшому «товар»), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей «товар» та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

За змістом пп. 1.2, 1.3 договору-3, асортимент «товару», його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому «накладні»). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних.

«Накладні» мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід`ємною частиною.

За змістом п. 2.5 договору-3, перехід права власності на поставлену партію «товару» відбувається в момент підписання «накладної».

В пунктах 7.8, 7.9 договору-3 сторони узгодили, покупець погоджується на те, що постачальник не зобов`язаний перевіряти і, відповідно, не несе відповідальності за дійсність підпису(ів) та повноваження особи(іб) покупця, що підписує(ють) цей договір, видаткові накладні та будь-які інші документи на виконання цього договору. Покупець цим підтверджує та схвалює будь-який документ, підписаний від його імені на виконання цього договору, якщо він містить відбиток печатки покупця (в разі її наявності).

Сторони домовилися, що у випадку відсутності у покупця печатки (відмови від її використання), повноваження особи, яка в інтересах покупця одержує товар згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2022 позивач на виконання договору-3 поставив на користь відповідача товар будівельні матеріали, на загальну суму 237 238,00 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № ЗА000000408 від 22.02.2022 на суму 41 259,50 грн та № ЗА000000547 від 22.02.2022 на суму 195 978,50 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вказані видаткові накладні підписані уповноваженим представником позивача та скріплені відтиском його печатки без зауважень, з боку відповідача вказані видаткові накладні підписані Живжир О.П.

Як вже зазначено судом вище, в матеріалах справи наявна довіреність № б/н від 03.01.2022 видана ТОВ «Інвестиційно-Будівельна компанія «ТИТАН» на ім`я Живжир О.П., якою уповноважено останню представляти інтереси відповідача для отримання товарно-матеріальних цінностей в ТОВ «Ферозіт» та надано право, зокрема підписувати та отримувати видаткові накладні. Отже судом встановлено, що вказані видаткові накладні з боку відповідача підписані уповноваженими представником, що підтверджується наявною в матеріалах справи генеральною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 03.01.2022, яка протягом дії договору-3 та підписання представником відповідача видаткових накладних була чинна, а відтак суд дійшов висновку, що усі вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного судом встановлено, що позивач, на виконання договору поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, договору поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 та договору поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022, у період з 09.09.2021 до 22.02.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 2 234 664,37 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, які є аналогічними в договорі-1, договорі-2 та договорі-3, форма оплати: передоплата в розмірі _(прочерк)_ відсотків від загальної вартості партії «товару», що поставляється. Решта суми протягом 30 календарних днів від дати отримання «товару» уповноваженою особою «покупця». Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях па поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх «накладних», на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.

Як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконав умови договору-1 та лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в загальній сумі 1 628 843,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1762 від 03.11.2021 на суму 352 968,52 грн, № 1781 від 05.11.2021 на суму 0,20 грн та № 1865 від 30.12.2021 на суму 1 275 875,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи. Разом з тим, відповідач не виконав зобов`язання за договором-1 в частині повної та своєчасної оплати товару належним чином та не розрахувався з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором-1 становить 337 643,85 грн.

Також, за ствердженням позивача, відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором-2 та договором-3 в частині повної та своєчасної оплати товару та всупереч п. 4.1 договорів не здійснив жодної оплати за поставлений позивачем товар, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором-2 становить 30 938,80 грн, а за договором-3 становить 237 238,00 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору-1, договору-2 та договору-2, у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору-1, договору-2 та договору-2, позивач звернувся до суду із даним по позовом про стягнення з відповідача 337 643,85 грн основного боргу та 67 528,77 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, 30 938,80 грн основного боргу та 6 187,76 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022, 237 238,00 грн основного боргу та 47 447,60 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, договір поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 та договір поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було зазначено судом раніше та передбачено сторонами в пп. 1.2, 1.3 договорів, асортимент «товару», його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому «накладні»). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. «Накладні» мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід`ємною частиною.

За змістом п. 2.5 договору-1, договору-2 та договору-3, перехід права власності на поставлену партію «товару» відбувається в момент підписання «накладної».

Судом було встановлено, що позивач, на виконання договору поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, договору поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 та договору поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022, у період з 09.09.2021 до 22.02.2022 поставив на користь відповідача товар на загальну суму 2 234 664,37 грн, а саме: - на виконання договору-1 та протягом його дії у період з 09.09.2021 до 29.12.2021 поставив на користь відповідача товар на загальну суму 1 966 487,57 грн; - на виконання договору-2 та протягом його дії у період з 28.01.2022 до 11.02.2022 поставив на користь відповідача товар на загальну суму 30 938,80 грн; - на виконання договору-3 22.02.2022 поставив на користь відповідача товар на загальну суму 237 238,00 грн.

Належне виконання позивачем договорів поставки товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які, як встановлено судом вище, підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено та узгоджено сторонами в пп. 4.1, 4.2 договору-1, договору-2 та договору-2, що форма оплати: передоплата в розмірі _(прочерк)_ відсотків від загальної вартості партії «товару», що поставляється. Решта суми протягом 30 календарних днів від дати отримання «товару» уповноваженою особою «покупця». Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях па поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх «накладних», на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором.

Таким чином судом встановлено, що сторони узгодили порядок оплати поставленого товару із відтермінуванням платежу протягом 30 календарних днів від дати отримання «товару» уповноваженою особою «покупця».

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 4.1 договорів поставки товарів, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 та договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022 є таким, що настав.

Проте, як було встановлено судом раніше та вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зобов`язання за договором-1 в частині оплати за поставлений товар лише частково, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 1 628 843,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1762 від 03.11.2021 на суму 352 968,52 грн, № 1781 від 05.11.2021 на суму 0,20 грн та № 1865 від 30.12.2021 на суму 1 275 875,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач не виконав зобов`язання за договором-1 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 337 643,85 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021 виникла заборгованість в загальній сумі 337 643,85 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий в межах договору-1 товар до суду не надано.

Також як встановлено судом та не спростовано відповідачем шляхом подання до суду доказів, відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором-2 та договором-3 в частині повної та своєчасної оплати товару та всупереч п. 4.1 договорів не здійснив жодної оплати за поставлений позивачем товар. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 виникла заборгованість в загальній сумі 30 938,80 грн, а за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 237 238,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий в межах договору-2 та договору-3 товар до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару за укладеними між сторонами договорами поставки, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 337 643,85 грн основного боргу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, 30 938,80 грн основного боргу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 та 237 238,00 грн основного боргу за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у заявлених позивачем сумах.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 договору-1, договору-2 та договору-2, у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договорами поставки товарів, позивачем нараховано на підставі п. 5.3 договорів та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару, а саме:

- 67 528,77 грн штрафу у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021 (337 643,85 грн основного боргу*20%);

- 6 187,76 грн штрафу у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 (30 938,80 грн основного боргу*20%);

- 47 447,60 грн штрафу у розмірі 20% від суми неоплаченого товару за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022 (237 238,00 грн основного боргу*20%).

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару за договорами поставки товарів більше ніж 30 календарних днів, що не спростовано відповідачем шляхом подання до суду відповідних доказів, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем суми штрафу на підставі п. 5.3 договорів.

Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов укладених між сторонами договорів поставки товарів, прострочення оплати поставленого товару, враховуючи, що прострочення оплати товару становить більше 30 календарних днів, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованого штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, а саме 67 528,77 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, 6 187,76 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022 та 47 447,60 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню повністю.

Суд також наголошує на тому, що відповідач розрахунок не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 10 904,77 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія «ТИТАН» (місцезнаходження: вул. Залізнична, буд. 92, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08132; код ЄДРПОУ 40515069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРОЗІТ» (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 171, м. Теребовля, Теребовлянський район, Тернопільська обл., 48100; код ЄДРПОУ 37961273) 337 643,85 грн основного боргу, 67 528,77 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0106/21 від 01.09.2021, 30 938,80 грн основного боргу, 6 187,76 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ВО/0056/22 від 04.01.2022, 237 238,00 грн основного боргу, 47 447,60 грн штрафу за договором поставки товарів № РЕ/ЗА/0028/22 від 22.02.2022 та 10 904,77 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко