Рішення

від 27.02.2024 по справі 911/3726/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3726/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріли справи

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Контур»

про стягнення 62 650,04 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Контур» про стягнення 62 650,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40004357/16 від 14.06.2016 в частині оплати за надані послуги. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи строкова у розмірі 500,00 грн, заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи прострочена у розмірі 34 160,00 грн, заборгованості по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 20.11.2022 по 20.11.2023 у розмірі 14 560,24 грн, заборгованості за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2 975,56 грн, заборгованості за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, інфляційні нарахування у розмірі 10 454,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3726/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2023 була направлена відповідачу на його адресу-місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Шлюзова, буд. 1, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська обл., 07300.

Однак, зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштовою установи «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на зазначене, судом було повторно направлено ухвалу Господарського суду Київської області про відкриття провадження по справі від 19.12.2023 на адресу-місцезнаходження відповідача, проте поштове відправлення також повернулось на адресу Господарського суду Київської області з відміткою працівника поштовою установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пп. 3-5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач були належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

14.06.2016 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк» (далі депозитарна установа, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Контур» (далі депонент, відповідач) укладено договір про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40004357/16 (далі договору), за змістом п. 1.1 якого депозитарна установа зобов`язується в порядку, передбаченому законодавством, внутрішніми документами та цим договором, надавати послуги щодо відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах депонента в системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за рахунком у цінних паперах депонента на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги провадження депозитарної діяльності відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2013 № 1084/23616 (далі Положення про провадження депозитарної діяльності).

Пунктом 1.2 вказаного правочину визначено, що цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються центральним депозитарієм цінних паперів (далі центральний депозитарій) відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України».

За змістом підп. 2.1.1, 2.1.3 пункту 2.1 договору, депозитарна установа зобов`язана відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох банківських днів після подання депонентом визначених законодавством документів для відкриття рахунку в цінних паперах; здійснювати облік цінних паперів, що належать депоненту, на рахунках у цінних паперах.

Відповідно до підп. 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 договору, депозитарна установа має право отримувати від депонента своєчасно та в повному обсязі плату за надання послуг згідно умов цього договору та тарифів депозитарної установи на депозитарні послуги для юридичних осіб (резидентів та нерезидентів) (надалі тарифи) (додаток №І до договору) та призупинити надання депозитарних послуг щодо виконання розпоряджень (наказів), інших вимог депонента, керуючого рахунком у цінних паперах депонента, у разі відсутності належної оплати з боку депонента послуг депозитарної установи; - на договірне списання грошових коштів з поточних рахунків депонента, що відкриті або будуть відкриті депонентом в АБ «Укргазбанк» в національній та в іноземних валютах, банківських металах, а саме; в разі невиконання депонентом зобов`язань за цим договором списувати на користь депозитарної установи з поточних рахунків депонента в національній та іноземних валютах, банківських металах, що відкриті або будуть відкриті депонентом в АБ «Укргазбанк», будь-яку заборгованість депонента перед депозитарною установою, що виникла відповідно до умов цього договору, в тому числі суму заборгованості по наданим послугам, суму пені та всіх видатків, понесених депозитарною установою під час виконання умов цього договору. У разі відсутності або недостатності коштів на поточних рахунках депонента, що відкриті або будуть відкриті депонентом в АБ «Укргазбанк», у валюті заборгованості за договором на погашення заборгованості депонента перед депозитарною установою, яка виникла під час виконання умов цього договору, депозитарна установа має право на договірне списання коштів з поточних рахунків депонента, що відкриті або будуть відкриті депонентом в АБ «Укргазбанк» в валютах, відмінних від валюти заборгованості, а також з поточних рахунків в банківських металах, в розмірі, достатньому для погашення заборгованості депонента перед депозитарною установою. При цьому продаж списаної іноземної валюти (банківських металів) здійснюється депозитарною установою на Міжбанківському валютному ринку України та/або міжнародних валютних ринках за курсом уповноваженого банку на день продажу. Депозитарна установа здійснює операції продажу у відповідності з вимогами чинного законодавства, в тому числі про валютне регулювання і валютний контроль. Депозитарна установа має право утримувати комісію за продаж іноземної валюти, в розмірі, згідно з затвердженими тарифами АБ «Укргазбанк», з суми гривень, яка отримана від продажу іноземної валюти. Сума коштів, отримана від продажу іноземної валюти, зараховується АБ «Укргазбанк» на поточний рахунок депонента відкритий в АБ «Укргазбанк», і направляється АБ «Укргазбанк» на погашення заборгованості депонентом, яка виникла під час виконання умов цього договору.

За змістом підп. 3.1.1-3.1.4 пункту 3.1 договору, депонент зобов`язаний надати депозитарній установі належним чином оформлені документи, визначені законодавством внутрішніми документами депозитарної установи, необхідні для відкриття рахунку в цінних паперах протягом одного банківського дня після укладення цього договору; призначити розпорядника рахунку у цінних паперах; дотримуватись вимог внутрішніх документів депозитарної установи, які регламентують відносини депонента та депозитарної установи; своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги депозитарної установи згідно з умовам та строками, передбаченими договором та тарифами, встановленими депозитарною установою.

Відповідно до п. 4.1 договору, депонент оплачує послуги депозитарної установи згідно з цим договором та відповідно до тарифів (додаток № 1 до договору), встановлених депозитарною установою. Депонент погоджується з тарифами, встановленими депозитарною установою на дату укладення договору.

Згідно з п. 4.2 договору, депозитарна установа має право змінювати тарифи протягом дії цього договору. Зміна тарифів не потребує згоди депонента.

За змістом п. 4.3 договору, тарифи, які були змінені депозитарною установою після підписання цього договору, та строк їх введення в дію доводяться до відома депонента не пізніше як за п`ять банківських днів до їх введення у дію шляхом розміщення повідомлення про зміну тарифів депозитарної установи у мережі Інтернет www.ukrgasbank.com.

Пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено, що депонент не звільняється від оплати послуг депозитарної установи за новими тарифами у разі, якщо він не ознайомився або не мав змоги ознайомитись з новими тарифами, які були змінені депозитарною установою під час дії цього договору, при умові неналежного виконання депозитарною установою п. 4.3. цього договору. Тарифи депозитарної установи є обов`язковими для депонента.

В пункті 4.7 договору сторони узгодили, що оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно акта-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. В акті-рахунку (додаток № 2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи, зазначений в розділі 9 договору.

В разі невиконання депонентом умов п. 4.7. цього договору депозитарна установа здійснює договірне списання з поточних рахунків депонента у національній та в іноземних валютах, банківських металах, відкритих в АБ «Укргазбанк» (код 320478) оплати послуг депозитарної установи починаючи з першого банківського дня, який слідує за граничним днем строку оплати послуг, в який депонент зобов`язаний був оплатити послуги, надані депозитарною установою згідно акта-рахунку (додаток № 2 до договору) за надані депозитарні послуги (п. 4.8 договору).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами також складено та підписано додаток № 1 до договору, що є тарифами депозитарної установи АБ «Укргазбанк» на депозитарні послуги для юридичних осіб (резидентів та нерезидентів). Вказаний додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що 14.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Контур» підписано анкету рахунку в цінних паперах для юридичної особи, яка містить відомості про власника рахунку, дані державної реєстрації, банківські реквізити для перерахування виплат доходу за цінними паперами, відомості щодо розпорядника рахунку у цінних паперах тощо. Вказана анкета підписана уповноваженим представником відповідача та скріплена відтиском його печатки (копія наявна в матеріалах справи).

Також в матеріалах справи наявні тарифи депозитарної установи АБ «Укргазбанк» на депозитарні послуги для юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), які є додатками № 3 до Протоколу Тарифного комітету № 180228/10 від 28.02.2018 та № 2 до Протоколу Тарифного комітету № 18803/5 від 31.10.2018.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання пп. 1.1, 2.1.1 договору, банком (депозитарною установою) було відкрито ТОВ «ПФК Контур» рахунок в цінних паперах та надано відповідачу послуги протягом дії договору щодо обслуговування відповідача в системі депозитарного обліку.

За ствердженням позивача, станом на дату звернення до суду договір про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40004357/16 від 14.06.2016 є чинним, рахунок відповідача у цінних паперах не закритий та позивач продовжує здійснювати його обслуговування, на підтвердження чого долучено до позовної заяви копію виписки від 27.11.2023 про операції з цінними паперами з 14.06.2016 по 27.11.2023 та копію виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 27.11.2023.

Зі змісту виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 27.11.2023 вбачається, що станом на 27.11.2023 на рахунку відповідача обліковуються цінні папери в кількості 324 шт. загальною номінальною вартістю 324 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що на виконання та протягом дії договору виставляв та направляв відповідачу акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором про обслуговування рахунку в цінних паперах (копії рахунків наявні в матеріалах справи).

Проте, як зазначив позивач, відповідач зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги виконав неналежним чином, у зв`язку із чим станом на 20.11.2023 у відповідача за договором наявна заборгованість по оплаті комісії депозитарної установи строкова 500,00 грн та заборгованість по оплаті комісії депозитарної установи прострочена 34 160,00 грн починаючи з квітня 2017 року.

Судом встановлено, що 26.05.2023 позивач у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, направив відповідачу лист-вимогу № 6721 від 26.05.2023, у якій повідомив відповідача, що станом на 25.05.2023 у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором виникла заборгованість, яка складає 31 660,00 грн. Листом-вимогою позивач, керуючись пп. 3.1.4, 5.4 договору та чинним законодавством України, вимагав сплатити заборгованість за договором протягом 7 календарних днів від дати одержання цієї вимоги. Разом з вимогою позивач направив відповідачу акти-рахунки за період з квітня 2017 року до травня 2023 року.

Проте відповіді на лист-вимогу відповідач не направив, заборгованість за договором в добровільному порядку не сплатив.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором в загальному розмірі 62 650,04 грн, з яких: заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи строкова у розмірі 500,00 грн, заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена у розмірі 34 160,00 грн, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи за період з 20.11.2022 по 20.11.2023 у розмірі 14 560,24 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 2 975,56 грн та заборгованість за несвоєчасне погашення грошових зобов`язань за сплатою комісії депозитарної установи, інфляційні нарахування у розмірі 10 454,24 грн.

Відповідно до пп. 6.1, 6.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє протягом 3 років. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про розірвання договору в прядку, передбаченому п. 6.2 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір автоматично пролонгований на кожний наступний календарний рік та станом на дату розгляду даної справи є чинним.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40004357/16 від 14.06.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем правочину, суд встановив, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна діяльність діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 4 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Приписами статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що власник рахунка у цінних паперах особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему», рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що акція іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

За змістом статті 6 Закону України «Про депозитарну систему України», депозитарний облік цінних паперів облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі депозитарний облік). При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання пп. 1.1, 2.1.1 договору було відкрито ТОВ «ПФК Контур» рахунок в цінних паперах та надано відповідачу послуги протягом дії договору щодо обслуговування відповідача в системі депозитарного обліку.

Також судом було встановлено, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом договір про обслуговування рахунка в цінних паперах № 40004357/16 від 14.06.2016 є чинним, рахунок відповідача у цінних паперах не закритий та позивач продовжує здійснювати його обслуговування, а зі змісту наявної в матеріалах справи виписки про стан рахунку в цінних паперах вбачається, що станом на 27.11.2023 на рахунку відповідача обліковуються цінні папери в кількості 324 шт. загальною номінальною вартістю 324 000,00 грн.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено та узгоджено сторонами в пункті 4.7 договору, що оплата послуг депозитарної установи здійснюється депонентом щомісячно по останній банківський день місяця (включно), наступного за місяцем, у якому надавались послуги, згідно акта-рахунку (додаток №2 до договору), який надсилається депозитарною установою депоненту засобами поштового зв`язку не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги. В акті-рахунку (додаток № 2 до договору) містяться розшифровки нарахованої до оплати суми за надані послуги. Оплата послуг депозитарної установи здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування депонентом грошових коштів на рахунок депозитарної установи, зазначений в розділі 9 договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з червня 2016 року до жовтня 2023 року надав відповідачу послуги щодо обслуговування в системі депозитарного обліку на загальну суму 35 585,00 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача заборгованості комісійної винагороди депозитарної установи, відповідач лише частково розрахувався з позивачем за надані послуги в загальній сумі 925,00 грн.

Проте починаючи з квітня 2017 року жодної оплати наданих позивачем послуг щодо обслуговування в системі депозитарного обліку відповідачем здійснено не було.

Як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, на виконання та протягом дії договору позивач виставляв та направляв відповідачу акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором про обслуговування рахунку в цінних паперах. Проте акти-рахунки відповідачем не підписані та не оплачені. Разом з тим заперечень щодо актів-рахунків, заявлених в них сум та тарифів з боку відповідача матеріли справи не містять.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні акти-рахунки прийому-здачі депозитарних послуг згідно з договором про обслуговування рахунку в цінних паперах за період з квітня 2017 року до жовтня 2023 року включно, загальна сума яких складає 34 660,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 6721 від 26.05.2023, у якій повідомив відповідача, що станом на 25.05.2023 у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором виникла заборгованість, яка складає 31 660,00 грн. Листом-вимогою позивач, керуючись пп. 3.1.4, 5.4 договору та чинним законодавством України вимагав сплатити заборгованість за договором протягом 7 календарних днів від дати одержання цієї вимоги. Разом з вимогою позивач направив відповідачу акти-рахунки за період з квітня 2017 року до травня 2023 року.

Відповіді на лист-вимогу відповідач не направив, заперечень щодо виставлених актів та тарифів не висловив, заборгованість за договором в добровільному порядку не сплатив.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг з обслуговування в системі депозитарного обліку за період з квітня 2017 року до жовтня 2023 року на загальну суму 34 660,00 станом на дату розгляду даної справи є таким, що настав.

Проте, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з обслуговування в системі депозитарного обліку за період з квітня 2017 року до жовтня 2023 року на загальну суму 34 660,00 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем за договором виникла заборгованість в загальній сумі 34 660,00 грн, яка складається із заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі строкова у розмірі 500,00 грн та заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі прострочена у розмірі 34 160,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з обслуговування в системі депозитарного обліку, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Разом з тим суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів незгоди відповідача зі спірними актами-рахунками, а також заперечень щодо тарифів, за якими позивачем проводились нарахування.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі строкової у розмірі 500,00 грн та заборгованості по сплаті комісії депозитарній установі простроченої у розмірі 34 160,00 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 14 560,24 грн пені, 2 975,56 грн 3 % річних та 10 454,24 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.4 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити депозитарній установі пеню, яка обчислюється від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення виконання зобов`язання, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Позивач, керуючись п. 5.4 договору, за прострочення строків відповідачем оплати поставленого товару нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 560,24 грн за період прострочення з 20.11.2022 до 19.11.2023.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Згідно зі ст. 251 Господарського кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наразі, дослідивши пункт 5.4 укладеного між сторонами договору, судом не встановлено, що сторони погодили інший строк щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, відмінний від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на наведене вище, суд зазначає, що шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, у разі якщо такий строк припадав на період дії на усій території України карантину, був продовжений на строк дії такого карантину, тобто до 30.06.2023.

Враховуючи зазначене, господарським судом здійснено перерахунок пені з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи період дії на території України карантину, на який встановлений ч .6 ст. 232 ГК України строк продовжений, в межах розрахунку позивача за період прострочення з 20.11.2022 до 19.11.2023 наступним чином:

за надані позивачем депозитарні послуги за період з серпня 2019 до вересня 2022 року на загальну суму 19 000,00 грн, з урахуванням того, що строк нарахування пені за вказаний період було продовжено на строк дії карантину, судом розраховано пеню за період прострочення з 20.11.2022 (визначена позивачем дата прострочення) до 30.06.2023 (кінцевий термін дії на території України карантину) на суму заборгованості 19 000,00 грн;

за надані депозитарні послуги у жовтні 2022 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, з урахуванням того, що строк нарахування пені за вказаний період було продовжено на строк дії карантину, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.12.2022 до 30.06.2023.

за надані депозитарні послуги у листопаді 2022 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 31.12.2022 до 30.06.2023.

за надані депозитарні послуги у грудні 2022 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.02.2023 до 01.08.2023.

за надані депозитарні послуги в січні 2022 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.03.2023 до 01.09.2023.

за надані депозитарні послуги у лютому 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.04.2023 до 01.10.2023.

за надані депозитарні послуги у березні 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 29.04.2023 до 29.10.2023.

за надані депозитарні послуги у квітні 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.06.2023 до 19.11.2023.

за надані депозитарні послуги у травні 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.07.2023 до 19.11.2023.

за надані депозитарні послуги у червні 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.08.2023 до 19.11.2023.

за надані депозитарні послуги у липні 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.09.2023 до 19.11.2023.

за надані депозитарні послуги у серпні 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 30.09.2023 до 19.11.2023.

за надані депозитарні послуги у вересні 2023 року на суму 500,00 грн, з урахуванням п. 4.7 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 01.11.2023 до 19.11.2023.

Суд зазначає, що строк нарахування пені за надані позивачем депозитарні послуги за період квітень 2017 - липень 2019 обмежений шестимісячним строком нарахування, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України, та припинився до дати введення на всій території України карантину, у зв`язку із чим нарахування пені за вказаний період надання депозитарних послуг в межах заявленого позивачем періоду прострочення з 20.11.2022 до 19.11.2023 є неправомірним та в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, нарахування пені за прострочення оплати депозитарних послуг за жовтень 2023 судом не здійснювалось, оскільки прострочення з оплати наданих позивачем депозитарних послуг за жовтень 2023 почалось з 01.12.2023, тобто поза межами заявленого позивачем періоду нарахування пені.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, з урахуванням встановлених судом періодів нарахування та сум, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в сумі 6 878,47 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 2 975,56 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 10 454,24 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних збитків та 3 % річних з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційний нарахувань підлягають задоволенню повністю у заявлених позивачем сумах.

Суд також наголошує на тому, що відповідач розрахунок не оспорив, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 354,90 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК Контур» (місцезнаходження: вул. Шлюзова, буд. 1, м. Вишгород, Вишгородський район, Київська обл., 07300; код ЄДРПОУ 39474213) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (місцезнаходження: вул. Єреванська, буд. 1, м. Київ, 03087; код ЄДРПОУ 23697280) 500,00 грн заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи строкова, 34 160,00 грн заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи прострочена, 6 878,47 грн пені, 2 975,56 грн 3 % річних, 10 454,24 грн інфляційних нарахувань та 2 354,90 грн судового збору.

3. В іншій частині позовним вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко