Рішення

від 26.02.2024 по справі 914/3527/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 Справа № 914/3527/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.П.К."

до відповідача Приватного підприємства "Львів-Полімер"

про стягнення 56534,02 грн

представники сторін не викликались.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." до відповідача Приватного підприємства "Львів-Полімер" про стягнення 56534,02 грн, які були сплачені позивачем за товар, що не був йому поставлений Приватним підприємством "Львів-Полімер". Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору та 7700,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, у травні 2023 року між Приватним підприємством "Львів-Полімер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." (покупець) на стадії узгодження розбіжностей перебував договір поставки №1905-1/23, однак враховуючи необхідність безперервної поставки сировини в ході здійснення господарської діяльності, між сторонами було досягнуто домовленість про поставку товару без підписання вказаного договору.

19.05.2023 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000107 від 19.05.2023 на суму 63360,00 грн (разом з ПДВ 20%) за товар, який мав бути поставлений позивачу, а саме: піврукав 60х30 жовтий в кількості 250,00 кг (ціна без ПДВ за 1 кг: 70,40 грн), піврукав 60х30 синій в кількості 250,00 кг (ціна без ПДВ за 1 кг: 70,40 грн), піврукав 60х30 червоний в кількості 250,00 кг (ціна без ПДВ за 1 кг: 70,40 грн).

Позивач на підставі вказаного рахунку-фактури №СФ-0000107 від 19.05.2023 сплатив відповідачу 63360,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №277 від 23.05.2023 на суму 31688,00 грн та платіжною інструкцією №293 від 01.06.2023 на суму 31672,00 грн.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України відповідач по факту надходження даних коштів зареєстрував в органах Державної податкової служби України податкову накладну №28 від 23.05.2023 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 31688,00 грн та податкову накладну №2 від 01.06.2023 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 31672,00 грн, із зазначенням номенклатури товару за який позивачем сплачено кошти.

Відповідач відповідно до видаткової накладної №РН-0000172 від 03.07.2023 поставив позивачу товар на суму 6825,98 грн з ПДВ, а саме піврукав 60х30 червоний в кількості 80,8 кг (ціна без ПДВ за 1 кг: 70,40 грн).

Як стверджує позивач, решта товару, а саме на суму 56534,02 грн відповідач йому не поставив, у зв`язку з чим позивач 14.08.2023 направив відповідачу лист №1-14/08 з проханням повернути надлишково перераховані кошти в розмірі 56534,02 грн, однак вказаний лист відповідачем не отримано.

Також позивач надіслав відповідачу претензію вих.№1678-32/П від 12.10.2023, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." вимагає у Приватного підприємства "Львів-Полімер" повернути вартість оплаченого та не поставленого товару, а саме вимагає повернути 56534,02 грн.

Вказана претензія була надіслана відповідачу засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення 16.10.2023 (поштове відправлення №2101522702178). Вказане поштове відправлення №2101522702178 було доставлене у поштове відділення відповідача 20.10.2023, однак 04.11.2023 воно було повернуте позивачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання (17.11.2023 відправлення вручено відправнику).

Крім того 08.11.2023 представником позивача було направлено відповідачу адвокатський запит з вимогою сплатити наявну заборгованість, проте лист було повернуто відділенням поштового зв`язку відправнику без вручення адресатові (поштове відправлення №210152270199).

Як стверджує позивач, заборгованість в розмірі 56534,02 грн відповідачем не погашена, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Львів-Полімер" про стягнення 56534,02 грн.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 та частинами 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Статтею 642 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, згідно із частинами 1 та 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом, 19.05.2023 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000107 від 19.05.2023 на суму 63360,00 грн (разом з ПДВ 20%), а позивач на підставі вказаного рахунку-фактури №СФ-0000107 від 19.05.2023 сплатив відповідачу 63360,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №277 від 23.05.2023 на суму 31688,00 грн та платіжною інструкцією №293 від 01.06.2023 на суму 31672,00 грн.

Крім того як встановлено судом, відповідно до вимог Податкового кодексу України відповідач по факту надходження вказаних коштів зареєстрував в органах Державної податкової служби України податкову накладну №28 від 23.05.2023 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 31688,00 грн. та податкову накладну №2 від 01.06.2023 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 31672,00 грн, із зазначенням номенклатури товару за який позивачем сплачено кошти.

Отже як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." та Приватним підприємством "Львів-Полімер" укладено договір поставки, відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар на загальну суму 63360,00 грн з ПДВ.

Як також встановлено судом, відповідач відповідно до видаткової накладної №РН-0000172 від 03.07.2023 поставив позивачу товар на суму 6825,98 грн з ПДВ. Докази поставки решта товару на суму 56534,02 грн в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу претензію вих.№1678-32/П від 12.10.2023, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." вимагає у Приватного підприємства "Львів-Полімер" повернути вартість оплаченого та не поставленого товару, а саме вимагає повернути 56534,02 грн. Докази повернення позивачу 56534,02 грн в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 56534,02 грн є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.

Позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №209 від 24.11.2023 на суму 2684,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач долучив до позовної заяви заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат на професійну правову допомогу адвоката складає 5500,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із поданих матеріалів, 26.10.2021 між Адвокатським об`єднанням "Жуковський і партнери" (об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." (клієнт) укладено договір №08-21-А-21 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого об`єднання приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо:

- надання правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань;

- cкладання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань;

- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого; потерпілого; особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію); особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

- надання правової допомоги клієнту у статусі свідка у кримінальному провадженні;

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз?яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі.

- складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

- представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Необхідно зазначити, що назву Адвокатського об`єднання "Жуковський і партнери" (ідентифікаційний код 43700808) було змінено на Адвокатське об`єднання "Карпенко і партнери" (ідентифікаційний код 43700808).

Відповідно до пункту 1.2. договору, надання правової допомоги здійснюється у наступних формах: консультації; реєстрація суб`єктів господарської діяльності; розробка схем оптимізації податкових зобов`язань; проведення аудиту; розробка та правовий аналіз договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом; захист від протиправних дій посадових осіб органів державної влади, зокрема органів державної податкової служби України; надання правової допомоги у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних провадженнях; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

Згідно з пунктами 3.2. та 3.6. договору, гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені в відповідних актах наданих послуг, складених відповідно до цього договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписаний сторонами. Підставою для сплати гонорару є акт наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар у строки, зазначені в акті або у порядку попередньої оплати.

24.11.2023 між Адвокатським об`єднанням "Карпенко і партнери" (об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." (клієнт) на підставі договору №08-21-А-21 про надання правової допомоги від 26.10.2021 підписано акт, відповідно до якого Адвокатське об`єднання "Карпенко і партнери" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Н.П.К" прийняло такі юридичні послуги:

- предметна консультація з вивченням, аналізом наявної у замовника документації (06.11.2023 - 3 години) 3300,00 грн;

- написання та подача позовної заяви до Приватного підприємства "Львів-Полімер" про стягнення заборгованості за договором поставки (20.11.2023 - 4 години) 4400,00 грн.

Відповідно до вказаного акту від 24.11.2023, позивач зобов`язується виплатити 7700,00 грн об`єднанню протягом 20 (двадцяти) робочих днів.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не подано заперечень щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Слід зазначити, що у заяві про відшкодування судових витрат не зазначено розміру судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, однак на підставі поданих позивачем доказів, а саме на підставі акту наданих послуг від 24.11.2023, судом встановлено, що їх розмір становить 7700,00 грн, з яких:

- 3300,00 грн: предметна консультація з вивченням, аналізом наявної у замовника документації (06.11.2023 - 3 години);

- 4400,00 грн: написання та подача позовної заяви до Приватного підприємства "Львів-Полімер" про стягнення заборгованості за договором поставки (20.11.2023 - 4 години).

Поряд з цим, станом на дату подання позовної заяви через електронний суд, тобто станом на 29.11.2023, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, складав 5500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі №902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, у частині п`ятої наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відтак, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. При цьому суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність, обґрунтованість, фактичність та неминучість.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з акту наданих послуг від 24.11.2023, вартість предметної консультації з вивченням, аналізом наявної у замовника документації за 3 (три) години роботи становить 3300,00 грн (тобто 1100,00 грн за 1 (одну) годину роботи). Однак оцінюючи витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінюючи їх необхідність, обґрунтованість та неминучість, беручи до уваги категорію та незначну складність даної справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку для предметної консультації з вивченням та аналізом документації достатньо 1 (однієї) години роботи, що в даному випадку становить 1100,00 грн.

Крім того відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто, з положень частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі якщо заявлена до відшкодування сума витрат, перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, заявник має довести, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Як встановлено судом, відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що поданий 29.11.2023 разом із позовною заявою, розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5500,00 грн.

При цьому як встановлено судом, акт наданих послуг, відповідно до якого загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу становить 7700,00 грн, складений 24.11.2023.

Отже враховуючи вищевказане, суд зазначає, що позивачем не доведено, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи та надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, враховуючи категорію та складність справи, оцінюючи необхідність, обґрунтованість та неминучість судових витрат, а також співмірність заявленого позивачем розміру витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, суд дійшов висновку, що достатньо обґрунтованим розміром судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача є 5500,00 грн (1100,00 грн за 1 (одну) годину консультації з вивченням та аналізом документації і 4400,00 грн за написання та подання позовної заяви).

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Львів-Полімер" (80460, Львівська область, Кам`янка-Бузький район, село Ременів, вулиця Сушка Р., будинок 8, ідентифікаційний код 13818110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.П.К." (21001, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вулиця Янгеля академіка, будинок 4-Ф, ідентифікаційний код 33651236) заборгованість в розмірі 56534,02 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.